Уже всі звикли до «мантри» контролерів про те, що мотиваційні та стимулюючі виплати (премії, бонуси, інші заохочення), що виплачуються виробником товару на користь дилерів (покупців) за досягнення ними відповідних показників, є нічим іншим як оплатою маркетингових послуг.
Податкові зобов’язання (ПЗ). Дотримуються своєї думки податківці і в листі, що коментується. Укотре фіскали повторюють: мотиваційні та стимулюючі виплати безпосередньо пов’язані із стимулюванням збуту продукції, а отже, вписуються у визначення маркетингових послуг, прописаному в п.п. 14.1.108 ПКУ. Відповідно, винагорода, що виплачується виробником товарів дилерові, є компенсацією вартості таких послуг.
Звісно, з таким підходом іноді можна погодитися. Адже якщо за умовами договору дилер бере на себе зобов’язання з просування товарів та стимулювання їх збуту — дійсно, можна говорити про надання маркетингових послуг.
Зовсім інша річ, якщо за умовами договору дилер додаткових зобов’язань на себе не бере і спеціальних дій, спрямованих на просування товарів, не виконує (його винагорода залежить тільки від обсягу придбаної партії товарів). Тоді немає і підстав говорити про оподатковуване постачання послуг. На жаль, контролери вважають за краще на це заплющувати очі і продовжують при перевірках, виявивши доходи у вигляді таких виплат, донараховувати ПДВ з цих сум.
Що ж, тоді один вихід — йти до суду? Проте в цьому випадку ніхто не зможе гарантувати, що судові органи підтримають платника ПДВ. Адже судова практика далеко не однозначна.
Так, в одних випадках судові органи захищають платників (ухвала Дніпропетровського апеляційного адмінсуду від 07.06.17 р. № 808/3341/16, ухвала Одеського апеляційного адмінсуду від 06.04.17 р. № 821/1234/16) податків.
В інших претензії податківців про нарахування ПДВ на суму отриманих бонусів визнають правомірними (ухвала ВАСУ від 18.10.17 р. у справі № К/800/14701/17).
Звідси висновок: при отриманні якихось мотиваційних виплат безпечніше визнати її платою за маркетингові послуги і нарахувати ПДВ-зобов’язання. На суму нарахованого податку треба оформити ПН і зареєструвати її в ЄРПН. Базу оподаткування при виплаті бонусів визначають за правилами п. 188.1 ПКУ (нею буде сума отриманих виплат).
Але не це ще найцікавіше.
Податковий кредит (ПК). Якщо за операцією постачальник повинен нарахувати ПЗ за маркетинговою послугою, то покупець такої послуги має право на податковий кредит. І це виходить не лише із закону збереження енергії, а прямо прописано в п. 198.3 ПКУ. Проте при перевірках податківці часто сумніваються в реальності таких операцій і «вирізують» такий ПК за ними. Тому у контролерів запитали: яким документом треба оформляти такі «віртуальні» послуги?
У листі, що коментується, податківці навіть не згадали про те, що у виробника є можливість сформувати ПК за такою операцією. А за роз’ясненнями щодо заповнення первинного документа і можливості включення до складу витрат на збут сум мотиваційних виплат вони порадили звернутися до Мінфіну.
На наш погляд, відобразити ПК за такою операцією можна, якщо вона буде підтверджена актом наданих послуг. Але! При цьому в такому документі слід обов’язково навести детальний перелік дій, здійснених дилером, а не просто фразу «Надано маркетингові послуги» (інакше такий документ не визнають як належний документ ні податківці, ні суди).
Крім того, можна використати альтернативні варіанти — дилера можна мотивувати знижками замість виплат (детальніше — у консультації «Мотиваційні виплати торговим мережам: «підводні камені» податкового обліку» // «БТ», 2017, № 41).
