Передусім, декілька слів щодо коригування.
За одним договором (№ 1) підприємство отримало передоплату (склало «передоплатну» податкову накладну (ПН)). А за іншим договором (№ 2) відвантажило цьому ж покупцеві товари (склало «відвантажувальну» ПН). Потім за додатковою угодою було вирішено зарахувати передоплату за договором № 1 в рахунок оплати товарів, поставлених за договором № 2.
Тоді якщо договір № 1 розірваний (постачання за ним так і не відбудеться), то «передоплатну» ПН треба обнулити. Для цього складають «зменшуючий» РК на дату підписання додаткової угоди*. Адже саме такою датою дія договору № 1 припиняється, і передоплата за ним зараховується в рахунок оплати товарів за договором № 2. Ну а оскільки на відвантаження товарів за договором № 2 (перша подія) вже складена ПН, то ніякої нової додаткової ПН складати не треба.
* Детальну інформацію про складання РК ви знайдете у статті «Момент складання розрахунку коригування» // «БТ», 2018, № 23.
Про складання РК на дату підписання додаткової угоди заявляють і контролери (листи ДФСУ від 17.01.18 р. № 196/6/99-99-15-03-02-15/ІПК, від 02.03.17 р. № 4341/6/99-99-15-03-02-15, лист ГУ ДФС у Харківській обл. від 20.03.18 р. № 1116/ІПК/20-40-12-01-11).
При цьому раніше (до весняних змін, що торкнулися РК) податківці радили причиною в гр. 2 цього РК так і зазначити «залік». Точніше, «Залік попередньої оплати в рахунок оплати поставлених товарів/послуг за іншим договором № __ від __ » (див. консультацію у категорії 101.15 ЗІР ДФСУ, що діяла до 23.04.18 р.).
Ну а навесні закрутилася карусель навколо РК — ввели 7 «дозволених» причин коригування. І серед них «залікової» причини більше немає (як немає і низки інших причин, наприклад «Виправлення помилки»). Тому зареєструвати РК із «заліковою» причиною більше не вийде. Ось і виходить, що в РК можемо вказати тільки якусь одну з дозволених причин.
Яку? Податківці поки що (у «свіжій» консультації з категорії 101.15 ЗІР ДФСУ) вагаються з відповіддю на таке запитання, радячи платникам звертатися за індивідуальними податковими консультаціями (ІПК).
Проте, на наш погляд, у ситуації, що виникла, нічого не залишається, окрім як у «зменшуючому» РК зазначити «сторнуючу» причину «Повернення товару або авансових платежів».
Адже окрім застосування «за основним призначенням» (при поверненнях товарів/авансів), цією причиною ПДВ-платники вимушені користуватися ще і «не за профілем» (тобто у «неповоротних» випадках).
Ну, наприклад, коли треба обнулити якусь ПН, скажімо, через помилки. Причому в умовах, що склалися, дають «добро» на таке її «широке» використання і самі контролери. Вони визнають, що нею доцільно користуватися:
• для обнулення «помилкової» ПН з неправильним ІПН (категорія 101.16 ЗІР ДФСУ);
• для обнулення зайвої «помилкової» ПН (лист ДФСУ від 05.06.18 р. № 2461/6/99-99-15-03-02-15/ІПК, консультація у категорії 101.15 ЗІР ДФСУ).
Тож хоча насправді ніякого повернення товару/авансів немає, а є залік, в РК доведеться вказати саме причину «Повернення…» з наявних.
Щоправда, особливо обережні платники, щоб захиститися від нападок перевіряючих (що, мовляв, РК не з тією причиною), можуть вчинити так: спершу направити на реєстрацію РК з причиною «Залік…» (і зберегти відмовляючу квитанцію, що підтверджує неможливість реєстрації РК), після чого зареєструвати РК з причиною «Повернення…».
