У листі, що коментується, фіскали дійшли висновку: якщо на дату ПДВ-анулювання покупець — платник ПДВ не включив до складу податкового кредиту суми «вхідного» ПДВ, сплачені (нараховані) при придбанні товарів/послуг, унаслідок того, що постачальник не зареєстрував податкову накладну в ЄРПН, йому не доведеться нараховувати й «умовні» ПДВ-зобов’язання згідно з п. 184.7 ПКУ за такими товарами/послугами.
Начебто нічого незвичайного. Дозвіл платникам ПДВ не нараховувати «умовні» податкові зобов’язання (ПЗ) при ПДВ-анулюванні, якщо за операцією спочатку не був сформований податковий кредит, прописаний у самому п. 184.7 ПКУ.
Проте в листі, що коментується, є два цікаві моменти.
1. Можливість не нараховувати «умовні» ПЗ податківці розглянули на прикладі, коли у платника ПДВ на дату ПДВ-анулювання навіть не виникло право на податковий кредит за операцією (постачальник не зареєстрував податкову накладну (ПН) в ЄРПН) і, відповідно, покупець не відобразив таку ПН у декларації.
Виходить, якщо платник ПДВ придбав товари/послуги у неплатника ПДВ (без ПДВ) або постачальник не зареєстрував ПН в ЄРПН, а також якщо зареєстрував ПН в ЄРПН, але з помилками в обов’язкових реквізитах, то нараховувати «умовні» ПЗ точно не треба.
А як чинити у разі, якщо ПН була зареєстрована в ЄРПН, але не відображена в ПДВ-звітності, тобто у покупця вже виникло право на податковий кредит за такою ПН, але він не скористався таким правом?
На наш погляд, тут також працює звільнення від нарахування «умовних» ПЗ. Адже п. 184.7 ПКУ визначає лише одну умову для нарахування «умовних» ПДВ-зобов’язань — суми «вхідного» ПДВ, зазначені в ПН, включені до складу податкового кредиту, тобто відображені в ПДВ-декларації покупця.
Адже по-іншому реалізувати своє право на податковий кредит у «ПДВ-перебіжчика» не вийде. Він не зможе:
• включити ПН, зареєстровану в ЄРПН, до податкового кредиту інших звітних періодів (після ПДВ-анулювання);
• скористатися реєстраційним лімітом, збільшеним на суму ПДВ за ПН, зареєстрованою в ЄРПН після втрати ПДВ-статусу (регліміт платника ПДВ буде обнулений).
Тому цілком справедливо не нараховувати «умовні» ПДВ-зобов’язання на активи, за якими платник податків не лише не мав права на податковий кредит, а й не реалізував таке право, тобто не включив ПДВ до складу податкового кредиту (не відобразив ПН у ПДВ-декларації).
2. Контролери зазначили: у покупця є право поскаржитися на постачальника (за допомогою додатка Д8), якщо той відмовляється реєструвати ПН в ЄРПН (абзац двадцять четвертий п. 201.10 ПКУ).
Але навіщо? Невже це необхідна умова для отримання послаблення у вигляді ненарахування «умовних» ПЗ? На наш погляд, податківці лише нагадали платникам ПДВ про таку можливість. Адже скористатися нею буде непросто.
Ви знаєте, що додаток Д8 можна подати протягом 365 календарних днів, що настають за граничним строком подання ПДВ-декларації за звітний період, в якому були порушені граничні* строки реєстрації ПН в ЄРПН (крім податкових накладних / розрахунків коригування, реєстрація яких зупинена згідно з п. 201.16 ПКУ). Але навіть тоді додаток Д8 не надасть покупцеві право сформувати ПК за операцією (категорія 101.23 ЗІР ДФСУ). Тобто витрачати сили на нього не варто.
* У цьому випадку йдеться про «безштрафні» граничні строки реєстрації, встановлені у п. 201.10 ПКУ: для ПН/РК, складених з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця, — до останнього дня такого місяця; для ПН / РК, складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця, — до 15 календарного дня (включно) наступного місяця.
