Теми статей
Обрати теми

Аліменти — лише через держвиконавця?!

Амброзяк Наталя, юрист
Аліменти… Здавалося б, проблема виключно побутова. Але виявляється, що ні! У результаті клопоту додається не лише родині, але й роботодавцю (тобто бухгалтеру). Останнє підтвердження тому: боротьба зі злісними неплатниками аліментів призвела до змін у виконавчому законодавстві, які, у свою чергу, зрикошетили по госпсуб’єктах. Маємо на увазі новий порядок перерахування аліментів. На кого він поширюється? Як бути тим, хто вже відраховував аліменти за постановами державних і приватних виконавців, а також за виконавчими листами?

Через що переполох?

Усі звикли, що роботодавець перераховував аліменти у межах виконавчого провадження безпосередньо на рахунок стягувача (відправляв суму, що належить останньому, поштою за рахунок аліментника). І ось нещодавно Закон України від 03.07.18 р. № 2475-VIII (набув чинності 28.08.18 р.) вніс зміни до ст. 69 Закону № 1404*, згідно з якими аліменти повинні перераховуватися на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби або приватного виконавця.

* Закон України «Про виконавче провадження» від 02.06.16 р. № 1404-VIII.

Це занепокоїло багатьох бухгалтерів. Але чи є підстава для хвилювання?

Якщо ми говоримо про стягнення аліментів за заявою працівника або за виконавчими листами і заявою від одержувача аліментів**, то проблем у зв’язку зі змінами до Закону № 1404 не виникне.

** Див. детальніше про механізм добровільного виконання «аліментного» судового рішення у статті «Дитячі» аліменти: стягуємо з працівника» // «БТ», 2017, № 10.

Проте якщо йдеться про примусове стягнення аліментів через державного або приватного виконавця, то тут з’являються труднощі.

Звісно, виникає цілком закономірне запитання: що ж із цим «щастям» тепер робити бухгалтерові?

Маємо для вас кілька порад із цього приводу.

Що робити?

Ми вважаємо, що треба керуватися насамперед тими документами, які є сьогодні на руках у роботодавця.

Роботодавець не може просто так узяти і змінити порядок здійснення відрахувань. Тим паче, якщо єдиним документом, на підставі якого відраховуються аліменти, є «немодернізований» виконавчий лист або постанова держвиконавця (приватного виконавця). Адже там зазначені реквізити саме стягувача, але ніяк не рахунок виконавця, як того вимагає чинна редакція Закону № 1404.

Якщо розглянути цю ситуацію з погляду дії законодавчих актів в часі, то доходимо таких висновків. Закон № 1404 в чинній редакції «покриває» відносини, що виникли вже після 28 серпня (дата набуття чинності згаданим вище Законом України від 03.07.18 р. № 2475-VIII). Адже за загальним правилом закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії у часі (ч. 1 ст. 58 Конституції України). До того ж у «змінюючому» Законі не йдеться про поширення його норм на «старі» правовідносини.

Тому фактично постанови (виконавчі листи), отримані роботодавцями до 28.08.2018 р., повинні виконуватися так, як у них зазначено. Попри те, що вони не відповідають «сучасним» вимогам, оскільки відносини виникли ще до внесення змін до Закону № 1404.

Проте зверніть увагу: держвиконавці в усних роз’ясненнях говорять, що навіть за старими виконавчими документами (постановами) аліменти необхідно перераховувати на рахунок держвиконавця (приватного виконавця). Для того, щоб дізнатися реквізити «нового» рахунку, виконавці пропонують подавати письмовий інформаційний запит.

Якщо ви маєте намір піти цим шляхом, дамо вам невелику пораду. Затребувати цю інформацію цілком можливо в порядку, передбаченому Законом України «Про доступ до публічної інформації» від 13.01.11 р. № 2939-VI. І тоді строк відповіді скоротиться з максимальних 30 днів (згідно зі ст. 30 Закону України «Про звернення громадян» від 02.10.96 р. № 393/96-ВР) до 5 днів (згідно зі ст. 20 «публічного» Закону).

Зрозуміти позицію держ- і приватних виконавців теж можна. Адже Закон № 1404 не передбачає жодних активних дій з їхнього боку в цьому випадку. Очевидно, тут є прогалина в законодавстві.

А якщо нічого не робити?

Припустимо, роботодавець продовжуватиме перераховувати аліменти стягувачу, не маючи при цьому на руках інших вказівок держ- чи приватного виконавця, окрім «старої» постанови або виконавчого листа. Що в цьому випадку може загрожувати?

В «аліментній» сфері посадові особи роботодавця несуть відповідальність за:

а) невиконання законних вимог держ- чи приватного виконавця (ст. 18813 КпАП);

б) невиконання судового рішення (ст. 382 ККУ***).

*** Кримінальний кодекс України від 05.04.01 р. № 2341-III.

Ми вважаємо, що у разі сплати аліментів «не на той рахунок» вам не загрожує ані «а», ані «б». Чому?

Якщо говорити про ст. 18813 КпАП, то законних вимог держвиконавця (приватного виконавця) в нашому випадку немає. Адже з вимогами він до вас, по суті, не звертався.

Коли ж ми говоримо про ст. 382 ККУ, то необхідно врахувати таке.

По-перше, об’єктивна сторона «злочину» за цією статтею «не складається». Тут немає ознак невиконання рішення (постанови) суду, що набрало законної сили. І перешкоджанням їх виконанню теж «не пахне». Адже фактично рішення суду виконується. Аліменти перераховуються в повному обсязі. Їх отримує особа, зазначена в резолютивній частині судового рішення.

По-друге, для того, щоб притягнути винну посадову особу за ст. 382 ККУ, у неї щонайменше має бути умисел. Причому в ч. 1 і 2 цієї статті (які можуть спробувати вам інкримінувати) йдеться лише про прямий умисел.

Нагадаємо: під прямим умислом розуміється ситуація, коли суб’єкт усвідомлював суспільно небезпечний характер свого діяння (дії або бездіяльності), передбачав його суспільно небезпечні наслідки і бажав їх настання (ч. 2 ст. 24 ККУ).

Та й ст. 367 ККУ (службова недбалість) тут «пришити» практично неможливо. Хоча в таких випадках і намагаються «розкрутити» на неї. Проте посадові особи підприємства своїми діями не завдають шкоди правам, свободам та інтересам ані одержувача аліментів, ані держвиконавця (приватного виконавця), ані держави. А саме наявність такої шкоди є однією з обов’язкових ознак злочину за ст. 367 ККУ.

Загалом порядок примусового виконання «аліментних» судових рішень повинен звільнити підприємство від певних турбот. Наприклад, перерахувавши грошові кошти на рахунок держ- чи приватного виконавця, роботодавцеві вже не треба буде вирішувати проблеми, пов’язані з розшуком одержувача аліментів (як це було іноді на практиці). Як-то мовиться, перерахував — і спи спокійно.

Проте зверніть увагу: обов’язки податкового агента в частині відображення у формі № 1ДФ одержувача і суми аліментів з роботодавця ніхто не знімає! Тобто роботодавець, який відраховує грошові кошти з доходу найманого працівника і перераховує їх на рахунок держвиконавця (приватного виконавця), як і раніше, зобов’язаний буде відображати «аліментний» дохід у Податковому розрахунку за формою № 1ДФ з податковим номером фізособи — фактичного одержувача аліментів.

App
Завантажуйте наш мобільний додаток Factor

© Factor.Media, 1995 -
Всі права захищені

Використання матеріалів без узгодження з редакцією заборонено

Ознайомитись з договором-офертою

Приєднуйтесь
Адреса
м. Харків, 61002, вул. Сумська, 106а
Ми приймаємо
ic-privat ic-visa ic-visa

Ми використовуємо cookie-файли, щоб зробити сайт максимально зручним для вас та аналізувати використання наших продуктів та послуг, щоб збільшити якість рекламних та маркетингових активностей. Дізнатися більше про те, як ми використовуємо ці файли можна тут.

Дякуємо, що читаєте нас Увійдіть і читайте далі