Суть спору. Схоже, для економії на сплаті податків між замовником (роботодавцем) і виконавцем (працівницею-продавцем) було укладено договір про надання послуг. Але «джентельменська» угода не пройшла випробування часом. У результаті працівниця звернулася до суду з вимогами про встановлення факту перебування в трудових відносинах, про внесення запису до трудової книжки і про стягнення заборгованості із заробітної плати.
Позиція працівниці. Жодного замовлення на виконання своїх обов’язків за договором вона фактично не отримувала, у зв’язку з чим послуги не надавалися і, відповідно, коштів за цією угодою вона не отримувала. Це стало підставою для розірвання цивільно-правового договору, що, у свою чергу, не заважало їй виконувати свої обов’язки за трудовим договором. Тому вона вважала, що увесь цей період фактично була допущена до роботи, яку щодня виконувала.
Позиція роботодавця. Замовник не планував залучати виконавця до виконання її обов’язків щодня, а тільки у разі виникнення необхідності в наданні послуг. У зв’язку з відсутністю такої необхідності сторони не приступили до його виконання, що призвело до розірвання договору.
Роботодавець жодних грошових коштів на ім’я працівника не перераховував у зв’язку з відсутністю на те підстав. А той факт, що в зарплатний проект були включені відомості про такого працівника, він вважає помилкою. Також «помилково» були подані до органу Пенсійного фонду України відомості про виконавця як застраховану особу. Після виявлення зазначених помилок вони були усунені у встановленому законом порядку, а винні працівники притягнуті до дисциплінарної відповідальності.
Рішення справи судом. По суті, основне рішення у цій справі було прийняте ще судом першої інстанції, а подальші судові розгляди призвели лише до підтвердження правильності прийнятого рішення. Представники Феміди зійшлися в тому, що між сторонами спору дійсно існували трудові відносини.
На підтвердження доведеності факту трудових відносин судом першої інстанції були допитані свідки, а також досліджені письмові докази: висновки інспектора поліції, відомості Пенсійного фонду України про застраховану особу, звітність про суми нарахованої заробітної плати застрахованим особам, листи і заяви про відкриття та обслуговування зарплатних рахунків.
Верховний Суд укотре нагадав, що основною ознакою, яка відрізняє трудові відносини, є регулювання процесу трудової діяльності, її організації, а за цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності залишається за його межами, оскільки його основна мета — отримати певний результат. На відміну від працівника, виконавець не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, він сам організовує і виконує свою роботу.
У цьому випадку показання свідків вказували якраз на те, що обов’язки продавця (а не чітко зазначений спектр послуг за договором) виконувалися з відома роботодавця щодня, у межах робочого часу, встановленого правилами внутрішнього трудового розпорядку.
При цьому очевидно, що виправлення роботодавцем нібито своїх помилок здійснено після відкриття провадження у цій справі та отримання копії постанови суду з копією позовної заяви. Тому сукупність усіх доказів у справі, за переконанням суду, дає підстави стверджувати про існування саме трудових відносин із відповідачем.
Суд задовольнив вимоги працівника про встановлення факту трудових відносин, про внесення відомостей до трудової книжки, про виплату заробітної плати і компенсації за несвоєчасну її виплату при звільненні.
Наша порада роботодавцям: не грайте з вогнем. Якщо ви приймаєте працівника, то оформляйте його, як того вимагає КЗпП.
