У відрядження з відпустки: чи можна оплатити дорогу?

В обраному У обране
Друк
Ольховик Ольга, податковий експерт
Бухгалтерський тиждень Березень, 2019/№ 12
Директор відбув у відрядження до Риги з Праги, де перебував у відпустці. Повернувся вже до Києва, на постійне місце роботи. Чи можна відшкодувати йому вартість квитка Прага — Рига?

Підприємство може відшкодувати директорові вартість квитка Прага — Рига, але при цьому зобов’язане оподаткувати цю суму ПДФО та військовим збором (ВЗ). Пояснимо докладніше.

Не секрет, що госпрозрахункові підприємства самостійно приймають рішення про те, які витрати на відрядження працівникові компенсувати, і описують усі «компенсаційні» нюанси у власному Положенні про службові відрядження. При цьому обмежувати права працівника, гарантовані КЗпП, підприємства, звичайно, права не мають. А ст. 121 КЗпП гарантує працівникам, які направляються у відрядження, компенсацію вартості проїзду до місця призначення і назад.

На перший погляд здається, ніби КЗпП зобов’язує відшкодувати витрати на проїзд до місця відрядження, не уточнюючи при цьому, звідки працівник повинен вирушати. Але! Якщо під «назад» розуміти витрати на проїзд від місця відрядження до місця роботи, то «туди» — це все-таки витрати від місця роботи (а не відпочинку) до місця відрядження. Якщо тлумачити так, то виходить, що відшкодовувати проїзні витрати працівника на дорогу з відпустки у відрядження підприємство не зобов’язане. Хоча воно, звісно ж, має право їх відшкодувати, якщо це передбачити у Положенні підприємства про відрядження.

А що стосовно проїзних витрат говорить ПКУ?

У п.п. «а» п.п. 170.9.1 ПКУ зазначено, що документально підтверджені витрати на проїзд як до місця відрядження і назад, так і за місцем відрядження не є доходом платника. Тобто ПКУ, так само, як і КЗпП, ніби й не уточнює, звідки має вирушати працівник. Але, очевидно, припускає, що точкою відправлення є саме місце роботи.

Підтверджують такий підхід і податківці. Так, у листі ДФСУ від 31.01.18 р. № 369/6/99-99-13-02-03-15/ІПК вони говорять: якщо працівник відбув у відрядження не з основного місця роботи, а з місця відпочинку, що підтверджено транспортним квитком, то відшкодовувана вартість цього квитка включається до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу працівника як додаткове благо та обкладається ПДФО/ВЗ на загальних підставах.

Причому зверніть увагу: оскільки виплату компенсаційного доходу буде здійснено в грошовій формі, то «натуральний» коефіцієнт тут, строго кажучи, застосовуватися не повинен. Проте в цьому разі директор отримає на руки суму за вирахуванням ПДФО та ВЗ (сума на руки = дохід, що дорівнює вартості проїзду, мінус ПДФО, мінус ВЗ).

Тому рекомендуємо вам замість компенсаційного розглянути варіант надання директору нецільової благодійної допомоги у сумі, яка б покрила понесені ним витрати на проїзд з місця відпочинку до місця відрядження. Докладно про нюанси надання та оподаткування такої допомоги читайте в консультації «Матдопомога працівникові. Цілі не важливі» // «БТ», 2019, № 9.

Щоправда, є одна ситуація, коли можна було б «безприбутково» відшкодувати «відпускно-відрядні» проїзні витрати. Якщо місто, в якому відпочивав директор, лежить на шляху прямування від місця роботи до місця відрядження. Але це явно не ваша ситуація. У вашому випадку теоретично можна було б відшкодувати лише частину вартості проїзду від місця відпочинку до місця відрядження. Та й то тільки якби директор, вирушаючи з Праги, попередньо прилетів би/заїхав до Києва, а звідти вже відправився до Риги. Тоді вартість квитка Київ — Рига йому можна було б відшкодувати без оподаткування.

Оформи передплату та читай все Передплатити журнал

Схоже, що ви використовуєте блокувальник реклами :(

Щоб користуватися всіма функціями сайту, додайте нас у винятку!

Як відключити