Розбираємося з відокремленими і ПДФО
Для цілей обкладення ПДФО законодавець велів використовувати строк «відокремлений підрозділ» у значенні, установленому ГКУ* ( п.п. 14.1.30 ПКУ). Аналізуючи положення ГКУ, можна дійти висновку, що він відносить до відокремлених філії, представництва, інші підрозділи юрособи:
* Господарський кодекс України від 16.01.2003 р. № 436-IV.
— які не мають статусу юридичної особи (ч. 6 ст. 55, ч. 4 ст. 64 ГКУ);
— які діють на підставі положення про них, затвердженого головним підприємством ( ч. 4 ст. 64 ГКУ);
— відомості про які включено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб — підприємців у порядку, визначеному законом (ч. 2 ст. 58 ГКУ).
Тобто тут зрозуміло, хто потрапляє до відокремлених підрозділів (далі — ВП), а хто ні.
Ідемо далі. Філії, відділення, інші ВП уключено п.п. 14.1.180 ПКУ до числа податкових агентів з ПДФО. Але! Якщо читати цей підпункт укупі з п.п. 168.4.2 ПКУ, можна зробити такий висновок — ВП буде податковим агентом з ПДФО, тільки якщо головне підприємство уповноважить його:
— нараховувати, утримувати та сплачувати ПДФО до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі;
— вести податковий облік;
— подавати податкову звітність контролюючим органам.
ВП наділили таким «щастям»? Тоді воно як податковий агент зобов’язане:
— нарахувати, утримати та перерахувати ПДФО з доходів найманих працівників, працевлаштованих у такому підрозділі, до місцевого бюджету за своїм місцезнаходженням ( абз. 1 п.п. 168.4.3 ПКУ);
— самостійно сформувати та подати до податкового органу за своїм місцезнаходженням Податковий розрахунок за формою № 1ДФ ( абз. 1 п.п. «б» п. 176.2 ПКУ). Урахуйте: у реквізитах форми № 1ДФ мають зазначатися дані ВП.
Увага: Податковий розрахунок за 1 квартал 2015 року потрібно подати за новою формою, затвердженою наказом Мінфіну від 13.01.2015 р. № 4. Детально про її заповнення ми розповідали в «Бухгалтер 911», 2015, № 14.
А якщо ВП неуповноважений? У такій ситуації всі функції податкового агента за нього виконує головне підприємство. Тобто:
— утримує ПДФО з виплат найманих працівників ВП і перераховує його суму до місцевого бюджету за місцезнаходженням свого неуповноваженого ВП (ч. 2 ст. 64 БКУ**, абз. 2 п.п. 168.4.3 ПКУ);
** Бюджетний кодекс України від 08.07.2010 р. № 2456-VI.
— відображає інформацію про доходи працівників неуповноваженого ВП і суми нарахованого/перерахованого ПДФО у вигляді окремої порції в розділі I Податкового розрахунку за формою № 1ДФ. Сформований розрахунок головне підприємство подає до ДПІ за своїм місцезнаходженням. А потім відправляє копію форми № 1ДФ до податкового органу за місцезнаходженням неуповноваженого ВП ( абз. 2 п.п. «б» п. 176.2 ПКУ).
Шукаємо правди у ВЗ
ВЗ дуже схожий на ПДФО, але близнятами їх уже не назвеш. Серед відмінностей — порядок сплати ВЗ з доходів працівників неуповноважених ВП.
Пунктом 1.4 п. 161 підрозд. 10 розд. ХХ ПКУ встановлено, що нарахування, утримання та сплату (перерахування) ВЗ до бюджету податкові агенти мають здійснювати в порядку, прописаному у ст. 168 ПКУ для ПДФО. Тобто, імовірно, сплата ВЗ і ПДФО до бюджету з доходів працівників ВП має здійснюватися за однаковими правилами. Так, та не так! Чому? Втрутилися фіскали.
ВЗ, на відміну від ПДФО, перераховують не до місцевого, а до держбюджету (див. п. 1 ч. 2 ст. 29 БКУ). Аргументуючи цим, податківці настійно рекомендували податковим агентам сплачувати ВЗ за своїм місцезнаходженням (див. роз’яснення в категорії 132.05 ЗІР, роз’яснення ДФСУ від 24.09.2014 р.).
Дотримуючись роз’яснень податківців, уповноважений ВП, що самостійно нарахував ВЗ, перераховує його суму до відповідного бюджету за своїм місцезнаходженням. Після закінчення звітного кварталу загальну суму ВЗ, утриману ним з доходів фізосіб у такому кварталі, відображає в розділі II форми № 1ДФ і подає її до податкового органу також за своїм місцезнаходженням.
А якщо ВП неуповноважений? У цьому випадку головне підприємство перераховує ВЗ як за себе, так і за неуповноважений ВП до бюджету за своїм місцезнаходженням.
Важливо! ВЗ як за себе, так і за неуповноважений ВП головне підприємство відображає загальною сумою в розділі II основного Податкового розрахунку. Дробити, як ПДФО, і показувати двома порціями ВЗ не потрібно! Тобто в окремій порції форми № 1ДФ розділ II взагалі не заповнюйте. Це логічно. Адже ВЗ відображають без персоніфікації.
Перераховуємо ЄСВ, дотримуючись норми Закону
ВП юрособи вважається платником ЄСВ, якщо щодо нього виконано дві умови (див. абз. 2 і 5 п. 1 ч. 1 ст. 4 Закону про ЄСВ). Перша — він має окремий баланс. Друга — такий підрозділ самостійно веде розрахунки із застрахованими особами.
Від початку новостворений ВП обліковується податківцями як неплатник. Про те, що він повинен потрапити до групи платників ЄСВ, головне підприємство зобов’язане повідомити податківців за місцезнаходженням такого підрозділу.
ВП — платники ЄСВ сплачують внесок самостійно за місцем своєї територіальної реєстрації. А ось з доходів найманих працівників ВП — неплатників ЄСВ сплачує внесок головне підприємство за своїм місцезнаходженням. Зі звітністю питання вирішується в аналогічному ключі.
