Неплатоспроможний банк. Частина 2. Коли страждають працівники

¹ Стаття «У неплатоспроможному банку «застрягли» гроші: що врахувати» («Бухгалтер 911», 2016, № 25).

Працівники залишилися без зарплати

Зарплатні картки — вже давно повсюдна практика з поодинокими винятками. Зауважимо, що виплата заробітної плати через банк згідно зі ст. 24 Закону № 108² стає можливою за особистою письмовою згодою працівника. Ця сама стаття надає працівнику можливість попросити перераховувати йому зарплату поштовим переказом на зазначений ним рахунок (адресу) з обов’язковою оплатою цих послуг за рахунок роботодавця.

² Закон України «Про оплату праці» від 24.03.95 р. № 108/95-ВР.

На практиці найчастіше «навколозарплатні» питання вирішує підприємство за допомогою запровадження зарплатних карткових проектів. Для цього на кожного працівника відкривають окремий поточний рахунок на підставі відповідного договору з банком.

Розглянемо ситуацію, коли підприємство перерахувало гроші на особисті платіжні картки працівників, але можливості зняти їх (чи скористатися ними в інший спосіб) ті так і не отримали.

Розпочнемо з того, що після подання платіжного доручення банку на перерахування грошей на поточні рахунки працівників підприємство перестає бути власником таких грошей, оскільки ними стають працівники.

Після перерахування грошей на поточні рахунки працівників ці гроші жодним чином не стосуються підприємства, адже власники грошей — уже працівники.

Якщо у банку запроваджено тимчасову адміністрацію (детальніше про це ми говорили у «Бухгалтер 911», 2016, № 25), то зняти кошти із зарплатних карток працівникам не вдасться ☹.

Далі можливі два сценарії розвитку подій:

1) активи та зобов’язання банку перейдуть до нового інвестора. У такому разі зняти свої гроші працівники зможуть лише після закінчення дії тимчасової адміністрації. Отже, доведеться почекати;

2) банк буде піддано повній ліквідації. У такому разі працівники мають бути пильними: свої вимоги до банку вони повинні встигнути пред’явити протягом 30 днів з дня опублікування відомостей про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку (ч. 5 ст. 45 Закону № 4452³)^.

³ Закон України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» від 23.02.2012 р. № 4452-VI.

При цьому вимоги фізосіб (у тому числі ФОП), які не є пов’язаними особами банку, платежі яких або платежі на ім’я яких заблоковані, банк згідно з ч. 1 ст. 52 цього Закону зобов’язаний задовольнити в шосту чергу.

Якщо працівник не може чекати своїх «кровних», то витребувати з банку такі кошти можна спробувати через суд.

Позов у такому разі подає саме працівник, а не підприємство-роботодавець, оскільки власником перерахованих коштів є він.

А що ж з приводу взаємовідносин «підприємство — працівник»? Адже з формальної точки зору свій обов’язок з виплати заробітної плати підприємство виконало, але фактично працівники ці кошти втратили (у кращому разі, на якийсь період часу). Причому з не залежних від себе обставин. Щоб уникнути непорозумінь з трудовим колективом, рекомендуємо зробити крок йому назустріч.

Одним з найпривабливіших варіантів розвитку подій у такому разі, на нашу думку, є надання поворотної фінансової допомоги працівникам. Але для його втілення в життя з кожним працівником потрібно укласти договір позики.

Привабливість поворотної фінансової допомоги з точки зору оподаткування полягає ось у чому:

— її надання працівникам не тягне за собою виникнення доходів або витрат у бухгалтерському обліку та відповідно в обліку з податку на прибуток. Причому стосується це як низько-, так і високодохідних платників цього податку, адже жодних різниць розд. ІІІ ПКУ в цій частині не передбачено;

— ПДФО при виплаті такої допомоги не утримують завдяки п.п. 165.1.31 ПКУ;

— військовим збором поворотна фіндопомога не обкладається ( п.п. 1.7 п. 16¹ підрозд. 10 розд. ХХ ПКУ). Проте суму такої допомоги слід відобразити в розділі II форми № 1ДФ у загальній сумі доходів, нарахованих/виплачених фізособам у звітному кварталі;

— ЄСВ «зверху» не нараховують і тим більше не утримують «знизу».

У Податковому розрахунку за формою № 1ДФ за той звітний квартал, в якому видали фізособі позику, одноразово вкажіть у графах 3а і 3 усю суму позики, а у графі 5 проставте ознаку доходу «153».

Неприємний «сюрприз» у відрядженні

Може статися, що «замороженими» виявляться не зарплатні виплати на користь працівника, а витрати на відрядження. Тут можливі такі варіанти дій.

Працівник витрачає у відрядженні власні кошти.

Що стосується авансу, який був перерахований на рахунок працівника та виявився «замороженим», то, як би парадоксально це не звучало, за нього потрібно відзвітувати та навіть повернути залишок невикористаних коштів ☹.

Для виконання першого з зазначених обов’язків працівник повинен подати авансовий звіт⁴.

⁴ На сьогодні діє форма звіту, затверджена наказом Мінфіну від 28.09.2015 р. № 841. Про чергову її «модернізацію» ми писали у статті «Авансовий звіт: знову нова форма» («Бухгалтер 911», 2016, № 16).

Від такого обов’язку звільняє лише тимчасова непрацездатність працівника або інші обставини, що мають документальне підтвердження (згідно з п. 7.39 Положення № 637⁵). Простіше кажучи, це випадки, коли працівник не має можливості подати звіт.

⁵ Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затверджене постановою Правління НБУ від 15.12.2004 р. № 637.

Але якщо подання звіту — ще півбіди, то повернення грошей, доступу до яких працівник фактично не мав, — це і зовсім щось надзвичайне. Однак такими є реалії чинного законодавства: на сьогодні воно не містить будь-яких «поблажок» у частині повернення невикористаних сум авансу, виданого на відрядження, у зв’язку з неплатоспроможністю банку.

У такому разі, щоб не перекладати на плечі працівника увесь клопіт, пов’язаний з проблемами у банку, знову ж таки можна вдатися до видачі йому поворотної фінансової допомоги в сумі, що дорівнює сумі «замороженого» авансу. За її рахунок працівник зможе як відшкодувати витрачені на відрядження власні кошти, так і повернути залишок невикористаних коштів (визначений в авансовому звіті). При цьому до договору позики доцільно включити умову про те, що повернено її суму буде, наприклад, не пізніше наступного робочого дня з моменту, коли гроші на рахунку стануть доступними.

Можливим є і сміливий крок з боку підприємства — не змушувати працівника повертати формально невикористаний залишок авансу, підкріпивши це пояснювальною запискою відрядженого із зазначенням причини неможливості такого повернення. Усе це необхідно належним чином оформити документально, а саме додавши довідку з банку про рух коштів за поточним рахунком працівника, на якого був перерахований аванс + довідку про запровадження в банку тимчасової адміністрації та призупинення розрахункових операцій на рахунках клієнтів.

До пояснювальної записки при цьому бажано включити умову про обов’язок працівника повернути залишок авансу, наприклад, не пізніше наступного робочого дня після зняття грошей з рахунка (у разі його «розморожування»).

Однак не факт, що перевіряючі не сприймуть такі дії як порушення касової дисципліни, а також як підставу для накладення штрафу з ПДФО за несвоєчасне повернення підзвітних сум.

Але можливим є й інший варіант розвитку подій.

Роботодавець перераховує додаткову суму грошей працівнику, який відряджається, за допомогою переказу коштів на карту іншого банку, поштового переказу тощо.

У такому разі після повернення відзвітувати працівник буде зобов’язаний і за ті гроші, які «заморожені» (тут актуальними є всі наведені вище рекомендації), і за ті, які перераховані йому додатково.

Тільки ось чи дозволено перераховувати працівнику наступний «транш» ☺ авансу, поки він не відзвітував за виданий раніше?

Видача відповідній особі готівкових коштів під звіт згідно з п. 2.11 Положення № 637 дозволяється за умови звітування ним в установленому порядку за раніше отримані під звіт суми.

За видачу готівкових коштів під звіт без повної звітності щодо раніше виданих коштів⁶ згідно з абз. 5 ст. 1 Указу № 436/95⁷ накладають штраф у розмірі 25 % виданих під звіт сум.

⁶ Так само, як і за перевищення встановлених строків використання виданої під звіт готівки.

⁷ Указ Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» від 12.06.95 р. № 436/95.

Однак у цьому випадку, вважаємо, перейматися не слід. По-перше, і Положення № 637, і Указ № 436/95 говорять про видачу готівкових коштів, тоді як ми маємо справу з перерахуванням грошей на картку працівника (безготівковий розрахунок) або поштовим переказом. По-друге, навіть якщо б ішлося про видачу готівки, то видача грошей відбувається у межах одного й того самого відрядження. А строк звіту за отримані гроші настає тільки після повернення працівника з відрядження.