Строк використання від’ємного значення з ПДВ

Сума ВЗ могла «зависнути» за ряд. 21 декларації з ПДВ у результаті того, що платник (1) або не мав права заявити ВЗ до бюджетного відшкодування (БВ), (2) або просто не захотів морочитися з БВ (актуальним є для ВЗ, що виникло після 01.01.2015 р., адже саме з цього періоду платник сам визначає, заявляти йому БВ чи ні). Виникає запитання: протягом якого періоду часу дозволяється відображати цю суму в обліку?
Відразу підкреслимо, що ПКУ не обмежує строк використання ВЗ з ПДВ, що виникло в декларації з ПДВ. У ньому передбачені тільки максимально можливі строки для заяви сум до БВ. Так, п. 102.5 ПКУ встановлено, що платник має право подати заяву про відшкодування БВ протягом 1095 к. дн. з моменту виникнення права на таке БВ.
Тому в загальному випадку платник має право відображати ВЗ за ряд. 21 декларації протягом періоду будь-якої тривалості, у тому числі й понад 1095 к. дн. з моменту виникнення ВЗ. Погоджуються з таким підходом і податківці (лист № 114591). Їх позиція з цього питання не змінилася.
1 Лист ДФСУ від 25.06.2014 р. № 11459/6/99-99-19-03-02-15.

Але увага! Такий підхід фіскали поширюють тільки на випадок, коли суми ПДВ, за якими сформовано ВЗ, сплачені постачальникам товарів/послуг (тобто коли сторони виконали взаємні зобов’язання за договором).
Якщо придбання, за рахунок яких утворилося ВЗ, залишаються неоплаченими до закінчення строку позовної давності (зверніть увагу: ідеться не про 1095 календарних днів, а саме про позовну давність у розумінні ч. 1 ст. 256 ЦКУ2), податківці традиційно вважають, що в цьому випадку заборгованість є безнадійною, а товари — безоплатно отриманими. Отже, у періоді закінчення строків позовної давності платник повинен відкоригувати суму податкового кредиту (ПК). Зрозуміло: поки що йдеться про «старий» ПК, який був відображений ще до запровадження СЕА та нових правил формування ПК.
2 Правила, пов’язані з обчисленням такого строку, ми розглядали у статті «Строк позовної давності: як обчислювати та застосовувати?» у журналі «Бухгалтер 911», 2015, № 17.
Фіскали пропонують коригувати ПК у цьому випадку шляхом складання бухдовідки (лист № 210623). Відображається таке коригування за ряд. 12 декларації з ПДВ.
3 Лист ДФСУ від 05.10.2015 р. № 21062/6/99-99-19-03-02-15. Стаття «Прострочена грошова кредиторка: ПК під загрозою» у журналі «Бухгалтер 911», 2015, № 48.
Звичайно ж, вимоги податківців щодо проведення коригування ПК є небезперечні (адже норми ПКУ не передбачають механізму примусового зменшення ПК для таких ситуацій, як і того, що неоплачені товари/послуги вважаються безоплатно отриманими). Але обережним платникам потрібно бути напоготові.

Зупинимося і на ситуації, коли товари оплачені, але не отримані до закінчення строку позовної давності. Податківці вважають, що в цьому випадку немає використання товарів у госпдіяльності, тобто ПК має бути відкоригований (у періоді, в якому минув строк позовної давності за зобов’язаннями постачання). Найімовірніше, це доведеться робити за процедурою нарахування «компенсуючих» ПЗ на підставі п. 198.5 ПКУ.
Дата нарахування «компенсуючих» ПЗ

Розпочнемо з того, що в п. 198.5 ПКУ зазначено, що в разі нарахування «компенсуючих» ПЗ за п. 198.5 ПКУ платник складає зведену ПН не пізніше останнього числа звітного періоду. Нагадаємо, що зведена ПН складається з типами причини «04», «08», «09», «13». Під кожний тип причин складається окрема зведена ПН.
Разом з цим податківці раніше говорили, що на «компенсуючі» ПЗ за бажання можуть складатися і звичайні ПН замість зведених (лист МГУ ДФСУ від 23.09.2015 р. № 22171/10/28-10-06-11).
Інша річ, навіщо це потрібно самому платнику.
Знову ж таки, деякої плутанини до цього додає відносно свіжий лист ДФСУ від 15.03.2016 р. № 4465/5/99-99-19-03-02-16 (ср. ). Зрозуміти його можна так, що зведену ПН на «компенсуючі» ПЗ платник складає, тільки коли ПЗ нараховуються за придбаннями звітного періоду (тобто коли «компенсуючі» ПЗ нараховуються в місяці придбання товарів/послуг). А ось якщо ПЗ нараховуються в періоді початку фактичного використання товарів/послуг у неоподатковуваній діяльності (не у періоді придбання), на такі ПЗ повинна складатися індивідуальна звичайна ПН (згідно з п. 12 Порядку № 13074).
4 Порядок заповнення податкової накладної, затверджений наказом Мінфіну від 31.12.2015 р. № 1307.
Хоча, знову ж таки, формулювання податківців є неоднозначними.
Якщо дотримуватись роз’яснень фіскалів, то вимальовується така картина з датами складання ПН.
За ситуації, коли «компенсуючі» ПЗ пов’язані з придбаннями звітного періоду, платник складає зведену ПН. Складається вона не пізніше останнього дня звітного періоду (з умовним ІПН «600000000000») і зазначенням як номенклатури номерів і дат «вхідних» ПН). Вважаємо, що таку зведену ПН краще датувати останнім днем звітного періоду, навіть якщо він припадає на неробочий день.

Якщо ж купівлі, за якими нараховуються «компенсуючі» ПЗ, здійснені в попередніх звітних періодах (фактично це означає, що ПЗ нараховуються за датою початку фактичного використання товарів/послуг в оподатковуваній діяльності), то тоді, як ми зауважили вище, фіскали говорять про складання на відповідні «компенсуючі» ПЗ індивідуальних ПН (з умовним ІПН «400000000000»). І складаються вони датою початку фактичного використання товарів/послуг в неоподатковуваних операціях, вказаною в первинних документах ( п. 198.5 ПКУ).

5 Детальніше — у статті «Податкові накладні за «компенсуючими» ПЗ: коли зведені, коли окремі?» у журналі «Бухгалтер 911», 2016, № 16.
Коли списати на витрати невідображений ПК за зареєстрованою ПН?

Коли списати ПК на витрати, якщо ПН не зареєстрована в ЄРПН (тобто не надає права на ПК), ми нещодавно розповідали6.
6 Стаття «ПН не зареєстрована в ЄРПН: коли списувати податковий кредит» у журналі «Бухгалтер 911», 2016, № 15.
Нагадаємо: згідно з Інструкцією з бухобліку ПДВ7 підприємство повинне списати такий ПДВ у дебет субрахунку 949 наступного дня після закінчення граничного строку реєстрації ПН (на сьогодні цей строк становить 180 к. дн.). Таким чином, ПДВ можна списати на витрати на 181-й день з дати виникнення ПЗ.
7 Інструкція з бухгалтерського обліку податку на додану вартість, затверджена наказом Мінфіну від 01.07.97 р. № 141 (зі змінами, унесеними наказом Мінфіну від 16.11.2015 р. № 1025).
У нашому випадку йдеться про ПН — отриману та зареєстровану (і, найімовірніше, належним чином оформлену).
Насамперед зауважимо, що починаючи з 01.07.2015 р. відображення ПК — це обов’язок платника. Тому якщо право на нього було, платник повинен показати такий ПК. Інша річ, що за невідображення ПК, звичайно ж, ніхто не покарає.

Тепер перейдемо до запитання: коли можна списати ПК на витрати? Оскільки сьогодні у плані відображення витрат ми покладаємося на правила бухобліку, то право списати ПК з’явиться тільки у тому випадку, коли сума ПДВ виявиться невідшкодовуваною ( п. 9 П(С)БО 9, п. 8 (П(С)БО 7).
А такою вона стане після закінчення строку, відведеного для відображення ПК. Нагадаємо: п. 198.6 ПКУ обмежує цей строк 365 к. дн. з дати складання ПН. Тому списати ПК на витрати за зареєстрованою ПН можна після закінчення 365 к. дн. з дати складання ПН (тобто на 366-й календарний день).
Хоча зауважимо: в листі № 26288 податківці озвучили позицію, що непроведені ПН можна показувати через УР протягом 1095 к. дн. Тому ви можете спробувати подати такий УР, показати ПК і не списувати ПДВ на витрати після закінчення 365 к. дн.
8 Лист ДФСУ від 09.02.2016 р. № 2628/6/99-99-19-03-02-15.