Турзбір: звітні запитання і Ко

Товстоп’ят Юрій, податковий експерт
Бухгалтер 911 Квітень, 2019/№ 15
В обраному У обране
Друк
І квартал позаду, а це означає, що настала гаряча пора звітної кампанії з податків та зборів, базовим звітним (податковим) періодом за якими є квартал. Серед них і туристичний збір. Але ось як за ним звітувати — неабияка головоломка. Правила справляння збору змінилися кардинально1, але пристосувати під них податкову декларацію ДФСУ з Мінфіном так і не встигли. Як же бути?

1 Детальніше про це ви могли прочитати в статтях «Турзбір по-новому: платити побільше й авансом… бажано» (журнал «Бухгалтер 911», 2018, № 52-53) та «Головоломки з турзбору та поодинокі рішення… місцевих рад» (журнал «Бухгалтер 911», 2019, № 9).

Декларація за І квартал: за старою формою?

Розпочнемо з того, що граничний строк подання декларації спливе в п’ятницю, 10 травня. Сплатити відображені в ній зобов’язання необхідно не пізніше понеділка, 20 травня2.

2 У випадку, якщо протягом кварталу податковий агент сплачував авансові внески згідно з рішенням місцевої ради, у квартальний строк потрібно буде доплатити тільки позитивну дельту між остаточною сумою та сплаченими авансами (якщо, звичайно, така дельта виникне).

На момент відправлення номера до друку ситуація складалася так, що платники турзбору мали можливість звітувати за І квартал тільки за старою формою3. Чи варто говорити, що вона зовсім не підходить під нові реалії справляння збору ?

3 Затверджена наказом Мінфіну «Про затвердження форм податкових декларацій збору за місця для паркування транспортних засобів та туристичного збору» від 09.07.2015 р. № 636.

Водночас проект нової декларації4 так і залишається проектом. Причому навіть незважаючи на те, що розробила його ДФСУ достатньо оперативно (ще 07.02.2019 р. він став доступним для громадського обговорення).

4 sfs.gov.ua/diyalnist-/regulyatorna-politika-/regulyatorna-politika/2019-rik/73163.html.

Радимо з ним ознайомитися. Так буде легше вирішити завдання з «упиханням» нових правил сплати турзбору до старої декларації.

До речі, у виданні «Вісник. Офіційно про податки»5 ДФСУ повідомляла, що в разі затвердження й оприлюднення нової форми декларації з туристичного збору в І кварталі 2019 року для складання звітності за ІІ квартал повинна застосовуватися нова форма декларації.

5 visnuk.com.ua/ru/news/100011426-turzbir-koli-zvituvati-za-novoyu-formoyu-deklaratsiyi.

Але в минулому кварталі оновлення форми ми так і не дочекалися…

Виходить, у будь-якому разі І квартал «закриваємо» старою формою декларації.

Питання може бути тільки щодо звітності за ІІ квартал.

Так, але як це зробити?

У принципі, можна ще деякий час почекати роз’яснень податківців із цього приводу і діяти згідно з ними. Але не факт, що їх видадуть раніше граничної дати подання декларації (так, на жаль, буває).

Тому вже зараз можна озброїтися п. 46.4 ПКУ, який дозволяє «розширювати рамки» декларації доповненнями в довільній формі, й братися за заповнення декларації. А логіку своїх дій розшифрувати в полі «Зміст доповнення».

Якщо вистачить одного рядка — поставити одиничку в рядках «10. Доповнення до декларації» та «№ з/п» у рядку зі своїми поясненнями.

Якщо зіставити стару та проектну форми декларації, то:

— у графі 3 логічно указати загальну кількість діб розміщення у звітному кварталі;

— у графі 4 — ставку збору, вже перераховану в гривні (наприклад, не 1 %, а 41,73 грн.);

— у графі 5 — суму нарахуваного збору.

Під кожну ставку збору (у тому числі й під ставку 0 %) потрібно відвести окремий рядок.

Сплачені усередині кварталу аванси (якщо згідно з місцевим рішенням такі повинні сплачуватися) за відсутністю кращих місць можна зазначити в рядку 2.

Також потрібно звернути увагу, що декларація подається в податкові органи за місцезнаходженням податкових агентів. При цьому згідно з п.п. 268.7.2 ПКУ податковий агент, який має підрозділ без статусу юридичної особи, що надає послуги з тимчасового розміщення у місцях проживання (ночівлі) не за місцем реєстрації такого податкового агента, зобов’язаний зареєструвати такий підрозділ як податкового агента туристичного збору у контролюючому органі за місцезнаходженням підрозділу.

В ІПК від 28.02.2019 р. № 813/6/99-99-12-02-03-15/ІПК ДФСУ уточнює, що норми цього підпункту слід використовувати навіть у тому випадку, якщо такий підрозділ6 закріплений за підприємством на праві господарського відання.

6 У цьому випадку — база відпочинку.

До такої реєстрації податковим агентом за місцезнаходженням підрозділу буде юрособа (див. ІПК ДФСУ від 01.03.2019 р. № 842/6/99-99-12-02-03-15/ІПК). Туди й потрібно буде подати окрему декларацію за підрозділ.

Якщо суб’єкт господарювання є податковим агентом на території адміністративно-територіальних одиниць, які відповідають різним кодам за КОАТУУ органів місцевого самоврядування, але ці адміністративно-територіальні одиниці обслуговуються одним відповідним контролюючим органом, потрібно врахувати таке. Оскільки варіант з поданням декількох додатків до декларації ще не реалізований, у такому разі в податковий орган доведеться подати відповідну кількість декларацій (по одній на кожен код КОАТУУ).

Ставки податку, якщо рішення місцевої ради затверджено в І кварталі. Ви вже знаєте про те, що ДФСУ усвідомлює існування проблеми з визначенням ставок, поки рішення місцевої ради з турзбору не затверджене. Але її рекомендації (чим уже, напевно, давно нікого не здивувати) недостатньо конкретні. У категорії 123.02 ЗІР та ряді ІПК вона твердила одне і те ж: «у разі якщо Рада не прийняла рішення про встановлення відповідних місцевих податків і зборів, що є обов’язковими згідно з нормами ПКУ, такі податки до прийняття рішення справляються виходячи з норм ПКУ із застосуванням їх мінімальних ставок».

Але, по-перше, турзбір не є обов’язковим збором, а, по-друге, ПКУ встановлена лише верхня межа ставок турзбору.

Але в ІПК від 19.03.2019 р. № 1110/6/99-99-12-02-03-15/ІПК ДФСУ просто було нікуди діватися, адже платник прямо запитав: «яка встановлена мінімальна ставка збору в разі відсутності рішення місцевої ради?». На це ДФСУ відповіла, що «мінімальним розміром ставки збору є «0» ставка». Без перебільшення, дуже важливий висновок! Що підтверджує, до речі, наші попередні рекомендації на цю тему.

Із цієї ж консультації можна почерпнути ще один важливий висновок. Як приклад використано м. Київ, але суті справи це не змінює.

Якщо рішення місцевої ради набрало чинності з 14.02.2019 р., то з 01.01.2019 р. по 13.02.2019 р. застосовують ставку 0 %, а з 14.02.2019 р. — ставки, встановлені таким рішенням7.

7 Аналогічні висновки озвучені в ІПК ДФСУ від 19.03.2019 р. № 1108/6/99-99-12-02-03-15/ІПК (запитання 12) і від 28.02.2019 р. № 814/6/99-99-12-02-03-15/ІПК (запитання 1).

Тобто до дати набрання чинності рішенням місцевої ради діють ставка збору 0 %, а з такої дати — ставки, встановлені цим рішенням.

Якщо платники турзбору платять податковому агенту наперед.

Платник оплатив мені наперед у лютому за червень, у тому числі й турзбір, що відображати в декларації за І квартал?

Подібне запитання звучало в ІПК від 01.02.2019 р. № 362/6/99-99-12-02-03-15/ІПК, щоправда, дещо в іншій інтерпретації: коли в податкового агента виникає зобов’язання зі сплати збору — у момент сплати платником або після кожної доби проживання по факту?

Відповідь, знову-таки, недостатньо конкретна: обчислення податковим агентом розміру збору, що підлягає сплаті йому платником, згідно з п.п. 268.6.1 ПКУ здійснюється перед тимчасовим розміщенням платника в місцях проживання (ночівлі). Але що таке «перед»?

Вважаємо, поки платник не заселився, підстав для того, щоб відображати турзбір у декларації, немає. Адже сплатити — ще не означає заселитися. Тим паче, що бувають випадки, коли, попередньо оплативши проживання, платник так у результаті й не заселяється.

В ІПК ГУ ДФС у Київській обл. від 30.01.2019 р. № 312/ІПК/10-36-12-03 податківці зазначали, що підстави для справляння збору в такому разі відсутні.

Якщо діяльність не ведеться: чи бути «пустушці»?

Чи необхідно платнику подавати декларацію з туристичного збору за звітні (податкові) періоди, протягом яких госпдіяльність не проводилася?

Це запитання в категорії 123.04 ЗІР несподівано викликало труднощі в ДФСУ . Головне податкове відомство рекомендує в такому разі звернутися до контролюючих органів ДФС з детальним описом ситуації та наданням копій документів для отримання ІПК у письмовій формі відповідно до ст. 52 ПКУ (ср. 025069200).

Від себе додамо: платник податків згідно з п. 49.2 ПКУ зобов’язаний подавати податкові декларації щодо окремого податку, платником якого він є, за кожний установлений ПКУ звітний період, (1) у якому виникають об’єкти оподаткування, або (2) у разі наявності показників, що підлягають декларуванню. Ця норма застосовується до всіх платників податків, у тому числі до єдиноподатників.

Тому якщо жодна умова не виконується, можна не подавати декларацію. Але безпечніше заручитися при цьому відповідною ІПК.

Підтвердження резидентського статусу. Це питання важливе як з точки зору визначення виду туризму (внутрішній чи в’їзний), так і з точки зору відряджень (звільнення від сплати збору при яких передбачено лише для фізосіб-резидентів).

Податківці не заперечують, що підтвердженням резидентського статусу може бути не лише паспорт, але й посвідка про проживання, на підставі якої іноземці постійно мешкають на території України. Такі висновки знаходимо в ІПК ДФСУ від 26.02.2019 р. № 763/6/99-99-12-02-03-15/ІПК (запитання 4).

В ІПК від 12.03.2019 р. № 1003/ІПК/19-00-12-02-27/ ГУ ДФС у Тернопільській обл. доходить висновку (запитання 1), що підтвердити резидентський/нерезидентський статус можна за допомогою будь-якого з документів, названих у п. 4.1 Правил № 198.

8 Правила користування готелями й аналогічними засобами розміщення та надання готельних послуг, затверджені наказом Державної туристичної адміністрації України від 16.03.2004 р. № 19.

При цьому податковому агенту потрібно отримати копії таких документів.

Сплата збору… за відрядженого працівника. Ви знаєте, що фізособи, які прибули у відрядження, згідно з п.п. «б» п.п. 268.2.2 ПКУ не можуть бути платниками турзбору. Але для того, щоб збір не платити, такі особи зобов’язані підтвердити свій статус відряджених. Для цього слугує наказ (направлення) про відрядження.

А якщо працівник не пред’явить такого документа в місці проживання (ночівлі)? Чи може підприємство оплатити збір за нього за безготівковим розрахунком? Таку ситуацію розглядала ДФСУ (ІПК від 20.03.2019 р. № 1128/6/99-99-12-02-03-15/ІПК) і дійшла таких висновків.

Право підприємства сплачувати збір замість своїх працівників ПКУ не обмежується. Водночас на момент розміщення направленого у відрядження працівника підприємства в місці проживання (ночівлі) має бути здійснена оплата збору та наявний документ, що підтверджує таку сплату.

Про наявність додаткового блага або іншого доходу, який включається до загального оподатковуваного доходу, ДФСУ при цьому не говорить, і це логічно.

Працівник може оплатити вартість проживання і турзбір і за рахунок коштів, виданих йому на відрядження. Після цього при складанні авансового звіту ці витрати можуть бути включені до складу витрат на відрядження. Але в такому разі податківці, очевидно, як і раніше, наполягатимуть на тому, що відшкодування відповідних витрат повинне включатися до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу працівника як додаткове благо й оподатковуватися ПДФО та ВЗ на загальних підставах.

Сплата турзбору після проживання: отримайте адмінштраф. Це висновок із ІПК від 20.03.2019 р. № 1124/ІПК/04-36-12-04-21, причому, на переконання дніпропетровських податківців, за це світить штраф як платнику збору, так і податковому агенту.

При цьому штрафи передбачені ч. 1 і 2 ст. 16317 КУпАП відповідно.

Але згідно з Кодексом платник збору (особа, яка розміщується) може понести відповідальність за невиконання зобов’язання (а не несвоєчасне виконання!) зі сплати турзбору. Розмір можливого штрафу дорівнює 50 нмдг (850 грн.).

Але притягати до відповідальності платників уповноважено органи внутрішніх справ (Нацполіція). Тому, як увляється, якщо податковий агент не матиме претензій до особи, яка розміщується, остання зможе «вийти сухою з води» .

А ось про самого податкового агента такого не скажеш… Для нього передбачено штраф побільше — у розмірі 100 нмдг (1700 грн.), а в разі повторного протягом року порушення — 200 нмдг (3400 грн.).

Формально штраф можуть застосувати за порушення податковим агентом9 порядку та/або особливостей справляння та/або сплати туристичного збору, встановленого ПКУ. А раз сплату збору ПКУ (п.п. 268.6.1) велить справляти перед тимчасовим розміщенням особи, то наш випадок потрапляє до складу правопорушення .

9 Або особою, яка здійснює тимчасове розміщення платника збору в місцях проживання (ночівлі).

При цьому притягати до відповідальності податкових агентів згідно зі ст. 255 КУпАП уповноважено органи державної податкової служби. Як наслідок, імовірність накладення штрафу існує, у зв’язку з чим з’являється зацікавленість самого податкового агента своєчасно справляти збір із платників.

Ранній в’їзд/пізній виїзд: неприємний сюрприз від фіскалів. Враховуючи, що п. 3.8 Правил № 19 для готелів та аналогічних засобів розміщення встановлена єдина розрахункова година — 12 годин поточної доби за місцевим часом, то:

— заїзд у місце проживання до 12 год 00 хв. дня прибуття вважається раннім, а

— виїзд після 12 год 00 хв. дня виїзду — пізнім.

У ряді ІПК податківці одноголосно заявляють, що в разі раннього заїзду і пізнього виїзду для цілей оподаткування збором до кількості днів проживання додається дві доби (по добі за перевищення розрахункової години при заїзді та виїзді).

Див. ІПК ДФСУ від 19.03.2019 р. № 1108/6/99-99-12-02-03-15/ІПК (запитання 10) та № 1109/6/99-99-12-02-03-15/ІПК (запитання 9) та інші10.

10 А саме ІПК ГУ ДФС в Одеській обл. від 12.03.2019 р. № 987/ІПК/15-32-12-04-17; ГУ ДФС у Тернопільській обл. від 12.03.2019 р. № 1003/ІПК/19-00-12-02-27/ (запитання 9); ГУ ДФС у Дніпропетровській обл. від 20.03.2019 р. № 1124/ІПК/04-36-12-04-21 (запитання 1).

Наприклад, якщо турист прибув до місця розміщення о 10:00, а покинув його о 14:00 наступного дня, то збір з нього повинні вимагати за три доби .

Оренда/суборенда приміщення: а податковий агент хто? Проаналізувавши п.п. 268.5.2 ПКУ, тернопільські податківці (ІПК від 12.03.2019 р. № 1003/ІПК/19-00-12-02-27/) дійшли висновку, що ПКУ не встановлено вимог щодо наявності в податкового агента права власності або користування на місце проживання (ночівлі).

Тобто приміщення, у якому податковий агент розміщує туристів, може ним використовуватися і за договором оренди/суборенди.

Відповідно саме орендар, який надає послуги з тимчасового розміщення осіб у місцях проживання (ночівлі), виступає податковим агентом.

Оформи передплату та читай все Передплатити журнал

Схоже, що ви використовуєте блокувальник реклами :(

Щоб користуватися всіма функціями сайту, додайте нас у винятку!

Як відключити
Завантажуйте наш мобільний додаток iFactor

© Factor.Media, 1995 -
Всі права захищені

Використання матеріалів без узгодження з редакцією заборонено

Ознайомитись з договором-офертою

Приєднуйтесь
Адреса
м. Харків, 61002, вул. Сумська, 106а
Powered by
Factor Web Solutions
Ми використовуємо cookie-файли, щоб зробити сайт максимально зручним для вас та аналізувати використання наших продуктів та послуг, щоб збільшити якість рекламних та маркетингових активностей. Дізнатися більше про те, як ми використовуємо ці файли можна тут.
Закрити
icon-block
Заважає реклама?
Ви маєте можливість її відключити!
Бажаєте побачити, як сайт буде виглядати без реклами?
Вимкнути на 10 секунд