Право на запит
У податківців достатньо переконливий перелік прав (ст. 20 ПКУ), пов’язаних з витребуванням у платників податків інформації, довідок, документів/копій документів тощо. Частина з них прив’язана до проведення перевірок. Як, наприклад, права з пп. 20.1.6, 20.1.46, 20.1.47 ПКУ. Це не наш випадок1. В іншій частині ми маємо деякий сумбур прав, які частково дублюють одне одного — пп. 20.1.2, 20.1.3, 20.1.14 ПКУ. Але реалізовуватися всі вони, вважаємо, повинні в межах ст. 73 ПКУ. А на підзаконному рівні — згідно з Порядком № 12452.
1 Про витребування пояснень під час перевірки ми писали зовсім нещодавно. Див. статтю «Письмові пояснення при перевірках» (журнал «Бухгалтер 911», 2021, № 28).
Вимоги до запиту
Згідно з п. 73.3 ПКУ запит вважається належним чином врученим, якщо його надіслано у порядку, визначеному ст. 42 ПКУ. Тобто вручати його повинні поштою рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто під підпис платникові (уповноваженому представникові платника).
Якщо пошта не змогла вручити запит через відсутність посадових осіб за зазначеним місцезнаходженням, їх відмовою прийняти запит, він вважатиметься врученим за правилами п. 42.5 ПКУ.
Або ж, якщо платник направляв податківцям заяву про бажання отримувати документи в електронному кабінеті (далі — ЕК)3, запит надсилається в електронній формі шляхом відправлення в ЕК з одночасним відправленням на електронну адресу платника інформації про вид документа, дату і час його відправлення в ЕК.
3 Детальніше про це ви можете прочитати в статті «Електронне листування з податківцями: що врахувати?» (журнал «Бухгалтер 911», 2021, № 23).
Запит оформляється на бланку органу державної податкової служби та підписується керівником (заступником керівника) зазначеного органу (п. 10 Порядку № 1245).
У принципі, вже на цьому етапі можна відокремити «мух від котлет». Оскільки часто запити надходять просто електронною поштою і без усяких підписів. Такі послання не вважаються врученими.
Але рухаємося далі. Направити запит податківці можуть лише в тому випадку, якщо для цього є підстави. Їх перелік наведений у п. 73.3 ПКУ. З одного боку, назвати його вичерпним не можна. Оскільки він закінчується «туманним» пунктом 6) «в інших випадках, визначених цим Кодексом». З іншого боку, перелік тих запитів, ігнорування яких призведе до негативних наслідків у вигляді позапланової перевірки, чітко простежується через пп. 78.1.1, 78.1.4 і 78.1.9 ПКУ (ср. ). І податківці свої запити завжди намагаються підлаштовувати саме під них. У більшості випадків під такі підстави, як:
— «за результатами аналізу податкової інформації, отриманої в установленому законом порядку, виявлено факти, які свідчать про порушення платником податків податкового, валютного законодавства, законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи»;
— «виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків».
При цьому далеко не завжди запит податківців відповідає зазначеним формулюванням. Що знову ж таки ставить під сумнів необхідність реагувати на цей запит4.
4 Детальніше про це ви зможете прочитати в статті «Запити податківців: ввічливість та обачність» (журнал «Бухгалтер 911», 2020, № 36).
Таким чином, потрібно проаналізувати, з чим ви маєте справу. Чи вручений вам належним чином запит. Чи його взагалі можна вважати не врученим за правилами ст. 42 ПКУ. Якщо вручений, то чи правильно оформлений.
Вимоги див. у п. 10 Порядку № 1245.
При цьому важливо перевірити, дійсно в податківців були підстави для відправлення запиту чи податківці просто видають бажане за дійсне.
На перший погляд, усе це не так уже й просто. Водночас часто «листи щастя» від податківців надходять просто на електронну пошту, без адресата, номера, дати, підпису, без жодного правового обґрунтування. І неозброєним оком видно, що це ніякий не запит, а просто «інформація». І якщо ви маєте справу саме з таким посланням, то у вас є всі підстави на нього не реагувати.
І все-таки… Чи може зарплата бути нижче мінімалки?
МЗП є державною соціальною гарантією, що діє на всій території України, якої повинні дотримуватися всі суб’єкти господарювання (юрособи і ФОП). Водночас ні для кого не секрет, що не всі працівники (особливо зважаючи на COVIDні події) працюють на повну ставку і виконують норму праці. Із цього приводу в законодавстві є окремі застереження.
У ст. 102 КЗпП зазначено, що працівники, які працюють за сумісництвом, отримують зарплату за фактично виконану роботу. Крім того, зарплату нижче мінімальної (пропорційно відпрацьованому часу або залежно від виробітку) можуть отримувати працівники, які працюють неповний робочий час (ст. 56 КЗпП), тощо5.
5 Більше нюансів знайдете в статті «Правильна зарплата: важливі нюанси» (журнал «Бухгалтер 911», 2021, № 26).
Звернемо увагу ще на один важливий момент. І КЗпП, і Закон про оплату праці вказують на необхідність дотримання МЗП-гарантій щодо кожного окремого штатного працівника і не містять умов про відповідність цьому (мінімальному) розміру величини середнього заробітку по підприємству загалом. Тому сама собою прив’язка розміру середньої по підприємству зарплати до її мінімального розміру, встановленого законодавством, і зіставлення цих двох величин виглядають законодавчо необґрунтованими.
Роботодавець має бути готовий обґрунтувати в кожному конкретному випадку (тобто щодо кожного конкретного працівника) «маленькі» виплати і сплачені з них ПДФО/ВЗ/ЄСВ. Але ніяк не те, чому середній заробіток по підприємству загалом виявився нижче мінімального.
Реагуємо на запит
Що робити роботодавцеві, що отримав подібний запит, який не вручений за правилами або оформлений з порушенням? Варіантів може бути три: (1) не відповідати (ігнорувати); (2) дати відписку про те, що запит не відповідає законодавчим нормам; (3) відповісти по суті.
Що стосується строків на відповідь, то вони залежать від того, за якою підставою направлений запит. Переважно це 15 робочих днів. Але тут потрібно врахувати, що у зв’язку з карантином ці строки були зупинені до останнього календарного дня місяця (включно), в якому закінчиться карантин (п. 528 підрозд. 10 розд. ХХ ПКУ).
Таке зупинення не поширюється тільки на запити, пов’язані з декларуванням заявленого до відшкодування ПДВ та/або від’ємним значенням цього податку.
Це означає, що якщо до вас надійшов запит під час карантину, то на нього можна не поспішати відповідати. 15 робочих днів почнуть перебіг з дня закінчення призупинення.
Відповідь на запит можна направити до податкової поштою рекомендованим листом з повідомленням про вручення, віднести особисто до канцелярії ДПІ або відправити в електронному вигляді через ЕК (якщо ви побажали «тримати зв’язок» з податківцями через ЕК).
Відповідь на запит повинна містити (п. 15 Порядку № 1245):
— номер і дату запиту органу податкової служби, на який надається відповідь;
— інформацію, яка запитується податковим органом.
Наведемо текст можливої відповіді на запит контролерів.
«На ваш запит від… №... повідомляємо.
Згідно зі ст. 96 КЗпП і ст. 6 Закону України «Про оплату праці» від 24.03.95 р. № 108/95-ВР (далі — Закон про оплату праці) мінімальний посадовий оклад (тарифна ставка) не може бути менше прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб на 1 січня календарного року.
Посадові оклади працівників (тарифні ставки) підприємства перевищують мінімальний посадовий оклад, установлений трудовим законодавством. Таким чином, підприємством дотримано вимоги ст. 96 КЗпП і ст. 6 Закону про оплату праці.
Відповідно до ст. 31 Закону про оплату праці розмір заробітної плати працівника за повністю виконану місячну (годинну) норму праці не може бути нижчим розміру мінімальної заробітної плати. Проте в разі укладення трудового договору про роботу на умовах неповного робочого часу, а також при невиконанні працівником у повному обсязі місячної (годинної) норми праці мінімальна заробітна плата виплачується пропорційно виконаній нормі праці.
Таким чином, законодавець допускає, що в разі укладення трудового договору про роботу на умовах неповного робочого часу, а також при невиконанні працівником у повному обсязі місячної (годинної) норми праці фактична заробітна плата працівника може бути нижчою законодавчо встановленого розміру мінімальної заробітної плати.
Підприємством дотримано вимоги ст. 31 Закону про оплату праці стосовно гарантій забезпечення мінімальної заробітної плати».
