Відповідно до ч. 3 ст. 184 Кодексу законів про працю України (далі — КЗпП) звільнення вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років (до шести років — ч. 6 ст. 179 КЗпП), одиноких матерів за наявності дитини віком до чотирнадцяти років або дитини-інваліда з ініціативи власника або уповноваженого ним органу не допускається, крім випадків повної ліквідації підприємства, установи, організації, коли допускається звільнення з обов’язковим працевлаштуванням.
Отже жінок зазначених категорій забороняється звільняти з підстав, передбачених ст. 40 і 41, ст. 28 КЗпП, крім випадків повної ліквідації підприємства, установи, організації, з обов’язковим працевлаштуванням.
Звільненням згідно з п. 5 ст. 36 КЗпП є припинення трудового договору у зв’язку з переведенням працівника, за його згодою, на інше підприємство, в установу, організацію або перехід на виборну посаду. Тому таке звільнення не є звільненням з ініціативи власника або уповноваженого ним органу, а відбувається за згодою працівниці.
Переведення працівника за його згодою на іншу роботу є підставою для припинення трудового договору лише у тому випадку, коли воно здійснюється на інше підприємство, в установу, організацію. При цьому не має значення, за чиєю ініціативою проводиться переведення — за ініціативою працівника, власника або уповноваженого ним органу чи за розпорядженням вищого за підлеглістю органу управління.
Умовою здійснення переведення на іншу роботу є згода працівника на переведення, розпорядження вищого за підлеглістю органу або погодження між керівниками обох заінтересованих підприємств чи організацій, наказ власника або уповноваженого ним органу за попереднім місцем роботи про припинення трудового договору у зв’язку з переходом на інше підприємство чи в організацію.
Переведення працівника на іншу постійну роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації не припиняє трудового договору, а лише змінює його зміст.
Таким чином, припинення трудового договору з цією працівницею за п. 5 ст. 36 КЗпП є можливим та правомірним за погодженням трьох сторін: самої працівниці, майбутнього та колишнього підприємств-роботодавців.
Крім того, трудові відносини з роботодавцем можуть бути також припинені у випадках, передбачених ст. 38 та 39 КЗпП (розірвання трудового договору, укладеного на невизначений строк, та строкового трудового договору за ініціативою працівника).
