Що потрібно пам’ятати роботодавцю про вакцинацію?
Доведено, що своєчасна вакцинація* значно підвищує ймовірність «не потрапити на лікарняне ліжко».
* Вакцинація (щеплення, імунізація) — це створення штучного імунітету в людини до певних інфекційних хвороб шляхом уведення вакцини або анатоксину (п. 5 розд. I Календаря щеплень). Зауважте: з 01.01.2015 р. Календар щеплень буде викладено в новій редакції.
Чому ж таке індивідуальне питання як турбота про здоров’я має хвилювати роботодавця? Річ у тім, що щеплення бувають обов’язкові та необов’язкові (рекомендовані). У першому випадку проведення вакцинації працівників є обов’язком роботодавця, у другому — рішення про проведення профілактичних щеплень роботодавець приймає на свій розсуд за згодою працівників.
Для зручності пропонуємо наочну інформацію для роботодавця з вакцинації співробітників (див. рисунок на с. 15). Окремо приділимо увагу вакцинації проти грипу, оскільки саме вона «у тренді» в осінньо-зимовий період.
У загальному випадку щеплення проти грипу є рекомендованими (див. розд. III Календаря щеплень), а рішення про профілактичну вакцинацію працівників віддане на відкуп роботодавців (за згодою працівників). Водночас, згідно з Календарем щеплень протигрипозна вакцинація може бути обов’язковою:
1) на ендемічній та ензоотичній територіях. Проте на сьогодні МОЗ не визначено перелік таких територій. Тому провести вакцинацію за цими показниками не є можливим;
2) за епідемічними показниками (ч. 3 ст. 12 Закону № 1645). Таку вакцинацію проводять на відповідних територіях та об’єктах у разі загрози:
— виникнення особливо небезпечної інфекційної хвороби;
— масового розповсюдження небезпечної інфекційної хвороби.
До груп епідемічного ризику (з високою ймовірністю інфікування грипом) віднесені, у тому числі, й трудові колективи підприємств, установ, організацій
Це МОЗ прямо прописав у розд. III Календаря щеплень.
Рішення про проведення обов’язкових профілактичних щеплень за епідемічними показаннями на відповідних територіях та об’єктах приймає головний державний санітарний лікар*. У разі «появи на світ» такого рішення проведення протигрипозної вакцинації працівників стає обов’язком роботодавця (див. ст. 7 Закону № 4004).
* Головний державний санітарний лікар України, головні державні санітарні лікарі областей, міста Києва, головні державні санітарні лікарі спеціально уповноважених центральних органів виконавчої влади з питань оборони, внутрішніх справ, виконання покарань, охорони державного кордону, Служби безпеки України.
Якщо рішення про проведення обов’язкових профілактичних щеплень за епідемічними показаннями на відповідній території або об’єкті прийняте не було, вакцинація є необов’язковою (рекомендованою).
Організовуємо вакцинацію правильно
Місце проведення вакцинації. Якщо підприємство не має свого власного медпункту, вакцинація працівників має проводитися в кабінеті щеплень лікувально-профілактичної установи (далі — ЛПУ). Для цього роботодавець укладає з ЛПУ договір про проведення профілактичної вакцинації працівників.
У вас на підприємстві є власний спеціально обладнаний медпункт? Тоді врахуйте, що кабінет щеплень має відповідати вимогам, прописаним у наказі МОЗ № 1095 від 31.12.2009 р.
Проводити щеплення слід:
— зареєстрованими в Україні вакцинами відповідно до Календаря щеплень і інструкції про застосування вакцини, затвердженої в установленому порядку;
— одноразовими або самоблокувальними шприцами.
Перед щепленням в обов’язковому порядку проводять медичний огляд працівника, направленого на вакцинацію. Про проведене працівнику щеплення робиться запис у формі № 025/о, затвердженій наказом МОЗ України від 14.02.2012 р. № 110. У ній зазначають: торговельну назву вакцини, дозу, серію. Внесені дані засвідчуються підписом лікаря або особи, яка займається приватною медичною практикою.
Документальне оформлення. Як правило, можливість проведення вакцинації працівників підприємства передбачено в колективному договорі, діючому на підприємстві, у переліку заходів щодо охорони праці.
Рішення керівника про проведення вакцинації працівників оформляйте відповідним наказом (розпорядженням). Серед іншого, у ньому зазначте:
— вид вакцинації (обов’язкова, рекомендована, добровільна);
— підстави для проведення вакцинації (посилання на відповідний нормативний акт). Якщо вакцинація проводиться на прохання працівника, то в наказі додатково зазначайте, що підставою для цього є подана працівником заява;
— перелік працівників, яких вакцинують, та їх обов’язки;
— осіб, відповідальних за проведення вакцинації;
— строки проведення вакцинації;
— місце проведення вакцинації;
— джерело фінансування вакцинації (детальніше про нього скажемо далі).
* Проведення вакцинації (щеплень) проти інфекційних хвороб працівників підприємств передбачене ст. 12 Закону № 1645 і ст. 27 Закону № 4004. Перелік категорій працівників, які підлягають профілактичним щепленням, а також порядок і строки їх проведення встановлено МОЗ у Календарі щеплень.
** Ендемічна територія — це територія, у межах якої протягом тривалого часу реєструються непоодинокі випадки захворювання населення на певну інфекційну хворобу (п. 1 розд. IV Календаря щеплень).
Ензоотична територія — територія, у межах якої протягом тривалого часу реєструються непоодинокі випадки захворювання населення на певну інфекційну хворобу, переносником якої є тварина (п. 2 розд. IV Календаря щеплень).
*** Епідемічні показання — показання до проведення активної імунопрофілактики, що не передбачена вакцинацією за віком, у разі виникнення несприятливої епідемічної ситуації або загрози її виникнення, а також у разі можливого ризику інфікування в разі контакту людини з джерелом інфекції (п. 3 розд. IV Календаря щеплень).
Важливо! За безпідставну відмову від обов’язкової вакцинації працівник може бути усунений від виконуваної роботи (ч. 2 ст. 27 Закону № 4004). Факт відмови фіксують у формі № 063-2/о, яку підписують працівник підприємства, направлений на вакцинацію, і медичний працівник, який проводив вакцинацію. Далі про факт необґрунтованої відмови від обов’язкової вакцинації повідомлять до територіальної СЕС. Після чого за поданням відповідних посадових осіб СЕС роботодавець повинен усунути працівників-«відмовників» від роботи.
Зауважте: проведення вакцинації (щеплення) підтверджує довідка з медичного закладу. На вимогу керівника така довідка може бути передана працівником на підприємство.
Фінансування. Фінансування профілактичних щеплень проводиться за рахунок коштів Державного бюджету України і місцевих бюджетів, а у випадках, передбачених законом, — за рахунок коштів підприємств незалежно від форми власності, а також коштів фізичних осіб (ст. 8 Закону № 1645).
Ось такі організаційні нюанси. Тепер переходимо до найцікавішого — до податкових наслідків такої операції. Уточнимо, що розмова йде про вакцинацію за рахунок коштів роботодавця.
Податкові наслідки вакцинації
ЄСВ. Витрати на проведення вакцинації працівників зазначено у складі виплат, що не входять до фонду оплати праці (див. п. 3.31 Інструкції № 5). Крім того, оплата вакцинації потрапляє до складу виплат, що здійснюються за рахунок коштів роботодавців, на які не нараховується ЄСВ (п. 14 розділу ІІ Переліку № 1170). Отже, ЄСВ з такої виплати не справляйте, незалежно від того, була така вакцинація обов’язковою чи рекомендованою до проведення. Аналогічний висновок озвучено і в підкатегорії 301.03 БЗ.
ПДФО. Тут головну скрипку грає «звільняючий» п.п. 165.1.19 ПКУ. Керуючись ним роботодавець має право не включати понесені ним витрати на вакцинацію працівника, спрямовану на профілактику захворювань у період загрози епідемій, до складу оподатковуваного доходу такого працівника за одночасного виконання двох умов. Перша умова — вакцинація працівника є обов’язковою і проводиться відповідно до Закону № 4004 і Календаря щеплень. Друга умова — у роботодавця наявні відповідні підтвердні документи.
У Податковому розрахунку за формою № 1ДФ відображайте вартість обов’язкової вакцинації працівника з ознакою доходу «143».
А якщо вакцинація рекомендована? У цьому випадку обґрунтувати відсутність об’єкта обкладення ПДФО можна за допомогою положень все того ж п.п. 165.1.19 ПКУ, оформивши проведення вакцинації як надання працівнику допомоги на лікування. Детально про те, як надати працівнику таку допомогу і як відобразити її у формі № 1ДФ, читайте на с. 21.
Якщо вимоги п.п. 165.1.19 ПКУ не дотримано (наприклад, працівник не надав підтвердні документи), допомогу на лікування обкладайте ПДФО за ставками 15 % і 17 % і відображайте у формі № 1ДФ з ознакою доходу «126».
Військовий збір (ВЗ). Аналізуючи роз’яснення ДФСУ, що представлені в категорії 132 БЗ, можна зробити висновок, що допомога на лікування і медичне обслуговування не повинна обкладатися ВЗ. Проте, ураховуючи мінливу позицію податківців у цьому питанні, все ж рекомендуємо в разі проведення такої виплати отримати індивідуальну податкову консультацію щодо необхідності обкладення її ВЗ.
Податок на прибуток. Відстояти витрати можливо тільки в разі проведення обов’язкової вакцинації. Яким чином? Керуючись абзацом другим п.п. 140.1.1 ПКУ. У ньому законодавець прописав, що при визначенні об’єкта обкладення податком на прибуток ураховують витрати подвійного призначення, зокрема витрати (крім тих, що підлягають амортизації), здійснені в порядку, установленому законодавством, на організацію, утримання та експлуатацію пунктів безкоштовного медичного огляду, безкоштовної медичної допомоги і профілактики працівників (у тому числі забезпечення медикаментами, медичним обладнанням, інвентарем, а також витрати на заробітну плату найманих працівників). Вважаємо, що вакцинація по суті — це забезпечення медикаментами найманих працівників. Отже, цілком припустимо застосувати положення цієї норми ПКУ.
Важливо! Витрати на вакцинацію мають бути підтверджені первинними документами, обов’язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку (п. 138.2 ПКУ).
А ось якщо вакцинація необов’язкова, то витрати на її проведення не потраплять до складу витрат підприємства.
Бухгалтерський облік витрат на вакцинацію
У бухгалтерському обліку витрати підприємства, пов’язані з вакцинацією працівників, ураховуйте відповідно до вимог П(С)БО 16 «Витрати». Для цього використовуйте рахунки бухобліку 92, 93, 94 (залежно від того, в якому підрозділі підприємства працює вакцинований працівник).
Бухгалтерський облік операцій, пов’язаних з проведенням профілактичної вакцинації працівників у медичній установі, розглянемо на конкретному прикладі.
Приклад. Керівник підприємства прийняв рішення про проведення вакцинації персоналу проти грипу в медичній установі. Вакцинація не є обов’язковою. Вартість вакцини оплачується навпіл: 50 % оплачує підприємство, 50 % утримується із заробітної плати працівників на підставі їх заяв. Загальна вартість вакцини — 4800 грн. Вакцинація працівників у частині, оплачуваній підприємством, оформлена як надання допомоги на лікування на підставі п.п. 165.1.19 ПКУ.
| № з/п | Зміст господарської операції | Бухгалтерський облік | Сума, грн. | Податковий облік | ||
| Дт | Кт | Доходи | Витрати | |||
| 1 | Перераховано медичній установі попередню оплату за вакцинацію | 377 | 311 | 4800,00 | — | — |
| 2 | Нараховано допомогу працівникам | 949 | 685 | 2400,00 | — | — |
| 3 | Утримано із зарплати працівників частину вартості вакцини (згідно із заявами працівників) | 661 | 685 | 2400,00 | — | — |
| 4 | Здійснено залік заборгованостей | 685 | 377 | 4800,00 | — | — |
Якщо на підприємстві є власний медпункт, то, як зазначалося раніше, таке підприємство може самостійно купити вакцину і провести вакцинацію працівників з дотриманням вимог, установлених Положенням № 595*. У цьому випадку отримання вакцини слід відобразити на субрахунку 209 «Інші матеріали», а потім, у міру використання, уключити її вартість до складу відповідних витрат.
* З 01.01.2015 р. Положення № 595 буде викладено в новій редакції.
Здоровенькі були і пам’ятайте, що профілактика (а з нею і вакцинація) набагато дешевша, ніж лікування.
висновки
-
Вакцинація буває обов’язковою та рекомендованою.
-
Витрати на проведення обов’язкової вакцинації включайте до складу податкових витрат відповідно до абзацу другого п.п. 140.1.1 ПКУ.
- Якщо вакцинація необов’язкова, витратам на її проведення немає місця у складі податкових витрат підприємства.
