«Голуби летят над нашей зоной»: ввезення/вивезення товарів до/із ВЕЗ «Крим»

Митний «дим вітчизни»

Спочатку давайте зосередимося на «ввізних/вивізних» нормах Закону № 1636, що стосуються безпосередьно товарів. І намагатимемося розібрати їх по кісточках і «перекласти» людською мовою.

Але спочатку зазирнемо до розд. ІІ МКУ, щоб з’ясувати, як розуміти термін «товари, повністю виготовлені, достатньо перероблені та випущені у вільний обіг». Виявляється, перелік товарів, що вважаються повністю виготовленими у країні, визначено у ст. 38 МКУ. Критерії достатньої переробки (а також операції, які в будь-якому разі не відповідають цим критеріям) перелічені у ст. 40 МКУ. Що ж до випуску імпортованого (реімпортованого) товару у вільний обіг, то обмежимося зауваженням, що згідно з ч. 2 ст. 76 (ч. 3 ст. 80) МКУ підтвердженням такого (українського) статусу товарів є митна декларація (далі — МД).

Нагадаємо також, що заходами тарифного регулювання є встановлення митних зборів (згідно із Законом України «Про Митний тариф України» від 19.09.2013 р. № 584-VII), а нетарифного — наприклад, квотування або ліцензування. Отже…

1. Пункт 6.4 ст. 6 Закону № 1636 дозволяє товари кримського походження і розмитнені там же — увага! — до 27.04.2014 р. тепер (тобто починаючи з 27.09.2014 р. і до 31.12.2014 р. включно) у статусі товарів українського походження ввозити в континентальну частину України без сплати ввіз­них митних зборів і застосування квот.

Проте на підставі п.п. 4 п. 12.4 ст. 12 Закону № 1636 Кабмін має право тимчасово обмежити ввезення/вивезення певних товарів (робіт, послуг). До речі, подробиці оформлення товарів, що ввозяться/вивозяться і при цьому підлягають ветеринарно-санітарному (фітосанітарному) контролю, шукайте в листі ДФСУ від 28.10.2014 р. № 8682/7/99-99-24-01-10-17.

2. Пункт 6.6 ст. 6 Закону № 1636 дає дозвіл по суті аналогічний п. 6.4. Цей дозвіл у чомусь навіть ширший за той, оскільки не встановлює жодних обмежень за часом, але в чомусь і вужчий, оскільки, по-перше, звільняє тільки від сплати ввізних митних зборів (але не виключає заходів нетарифного регулювання), а по-друге, тому що це звільнення зумовлюється отриманням сертифіката про походження товару за формою У-1 (лист ДФСУ від 07.10.2014 р. № 6547/7/99-99-25-02-08-17), код документа 7015, засвідченого печаткою та підписом уповноваженої особи будь-якої торгово-промислової палати на території України (крім кримської та севастопольської).

3. Підпункт 6 п. 12.4 ст. 12 Закону № 1636 установлює, що в усіх інших ситуаціях, не врегульованих зазначеними вище нормами, кримські товари («кримські» — не у значенні вироблені у Криму, а будь-які, що є на його території, тобто як ми розуміємо, у тому числі й випущені у вільний обіг також — усі станом на 27.09.2014 р.) при ввезенні до континентальної частини України розглядаються як іноземні товари.

4. Згідно з п.п. 5 п. 12.4 ст. 12 Закону № 1636 починаючи з 27.09.2014 р. будь-які товари, що ввозяться з Криму до континентальної частини України оформляються в митному режимі імпорту, а при вивезенні до Криму будь-які українські товари оформляються в митному режимі експорту (до вільної митної зони). При цьому — увага! — зазначені в пунктах 1 і 2 вище преференції стосуються тільки ввезення товарів з Криму, тому якщо товари, що ввозяться, не відповідають критеріям ані п. 6.4, ані п. 6.6 ст. 6 Закону № 1636, то автоматично відповідаючи п.п. 6 п. 12.4 ст. 12 Закону № 1636 такі товари оформляються в митному режимі імпорту без жодних поступок, тобто на загальних підставах. Аналогічно при вивезенні до Криму будь-які українські товари оформляються в митному режимі експорту (до вільної митної зони) теж на загальних підставах. До речі, про нюанси оформлення МД у таких ситуаціях див. лист ДФСУ від 26.09.2014 р. № 5626/7/99-99-24-01-06-17 («Податки та бухгалтерський облік», 2014, № 80, с. 3).

Під «загальними підставами» ми маємо на увазі, по-друге, сплату всіх належних (як ввізних, так і вивізних) митних зборів (і звичайно ж усіх інших супутніх платежів за митні формальності — але це в будь-якому разі L, а по-перше, — увага! —

у ситуаціях, що відповідають напряму переміщення (імпорт або експорт) товару — сплату «імпортного» ПДВ за ставкою 20 % (7 %) на підставі п.п. 194.1.1 ПКУ (для підакцизних — ще й акцизного податку) або застосування ставки 0 % на підставі п.п. 195.1.1 ПКУ

Про це прямо зазначено в консультації з підкатегорії 210.01 БЗ.

Власне кажучи, у цьому немає нічого незвичайного. Адже згідно з п. 2.1 ст. 2 ПКУ податкові зміни запроваджуються виключно шляхом унесення змін безпосередньо до самого ПКУ, а такі Законом № 1636 ані до розд. V «ПДВ», ані до розд. VІ «Акцизний податок» ПКУ не вносилися.

До речі, ще раз звертаємо вашу увагу, що операції з кримськими суб’єктами тепер віднесено (п. 5.2 ст. 5 Закону № 1636) до контрольованих згідно зі ст. 39 ПКУ, а крім того — постачання таким суб’єктам підлягають (п. 6.1 ст. 6 Закону № 1636) експортному контролю (на предмет виключення постачань зброї або продукції подвійного призначення), а також фінмоніторингу (на сьогодні поки що регулюється Законом України «Про попередження та протидію легалізації (відмиванню) доходів, отриманих злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму» від 28.11.2002 р. 249-IV, проте на зміну йому з 07.02.2015 р. прийде новий Закон України від 14.10.2014 р. № 1702-VII // див. «Податки та бухгалтерський облік», 2014, № 90, с. 3).

Тепер ми з вами готові відповідати на деякі практичні запитання.

Чи потрібно «кодувати» ПН?

Товар імпортований з Криму. Чи обов’язково зазначати код УКТЗЕД у графі 4 податкової накладної (далі — ПН) при його подальших продажах (і перепродажах — див. «Податки та бухгалтерський облік», 2011, № 75, с. 45)?

Це запитання звучить часто. Але перш ніж заглиблюватися, зауважимо, що після 27.09.2014 р. його практична цінність, мабуть, зійде нанівець, і ось чому. Із зазначеної дати при ввезенні товарів з Криму згідно з п.п. 5 п. 12.4 ст. 12 Закону № 1636 обов’язково оформляється МД. А відповідно до Порядку заповнення митних декларацій на бланку єдиного адміністративного документа, затвердженого наказом Мінфіну від 30.05.2012 р. № 651,

при заповненні МД зокрема в митному режимі імпорту обов’язково заповнюється графа 33 «Код товару»

Думається, що переписати код УКТЗЕД з МД до ПН — не найбільша проблема…☺

Це  «після 27.09.2014 р.», а до? — запитаєте ви.

Давайте разом поглянемо, як сформульовано відповідну норму — п.п. «і» п. 201.1 ПКУ, згідно з якою в ПН зазначається цей обов’язковий реквізит —

і) код товару згідно з УКТЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України)

Як бачимо, щодо підакцизних товарів усе однозначно — у графі 4 ПН зазначати код УКТЗЕД обов’язково. Підемо далі.

Згідно з п.п. 4 п. 1 ст. 4 МКУ ввезенням товарів на митну територію України вважається їх переміщення через митний кордон України. При цьому згідно зі ст. 10 МКУ митний кордон України збігається з державним кордоном. А відомі проблеми оминаються законодавцем на підставі того, що:

— по-перше, згідно з ч. 1 ст. 9 МКУ з одного боку, митна територія України включає вільні митні зони, а з іншої — для цілей розд. V «Митні режими» і розд. ІХ «Митні платежі» МКУ — не включає їх;

— по-друге, згідно з п. 3.2 ст. 3 Закону № 1636 у Криму «створено» своєрідну (тут ми маємо на увазі винятки, установлені п.п. 3 п. 12.4 ст. 12 Закону № 1636) вільну митну зону.

Таким чином, приходимо до приємного висновку: якщо ввезені з Криму товари відповідають критеріям п. 6.4 або п. 6.6 ст. 6 Закону № 1636, то вони стовідсотково не відповідають статусу ввезених на митну територію України. Але навіть якщо вони й підпадають під п.п. 6 п. 12.4 ст. 12 Закону № 1636 і починаючи з 27.09.2014 р. з цієї причини набули статусу іноземних, вони все одно не відповідають статусу ввезених на митну територію України, якщо вони не були переміщені (нехай і раніше) до Криму через митний кордон України (тобто не були ввезені до Криму з інших країн). ☺

Спираючись на цю букву закону, ми виразно розуміємо, наскільки ця «вільна митна зона» де-факто відрізняється від так би мовити «нормальної», яка контролювалася б митними органами України…

Інакше кажучи, ми вважаємо що

наводити у графі 4 ПН код УКТЗЕД крім підакцизних, обов’язково тільки для тих увезених з Криму товарів, які у свою чергу були ввезені до Криму з інших країн

Сподіваємося, що наші аргументи переконають фіскалів, і вони в цьому контексті не чіплятимуться, наприклад, до наявності на товар сертифіката про походження товару за формою У-1. ☹

Геть грошові знаки!

Чи можна обійти проблеми з платежами між континентальними і кримськими контрагентами — суб’єктами підприємництва шляхом використання готівкових грошових коштів (зокрема, гривні або рубля РФ) наприклад, при розрахунках за товари?

Інакше кажучи, чи може кримський суб’єкт підприємництва здійснити закупівлі на континентальній частині України за готівку і вивезти такий товар (через митницю) до Криму? І чи може континентальний суб’єкт зробити те саме у Криму і ввезти товар (звісно, теж через митницю)? Зрозуміло — усе легально… ☺

Нагадаємо, що згідно з п. 5.3 ст. 5 Закону № 1636 суб’єкти підприємництва, які мають податкову адресу (місцезнаходження) на території Криму, прирівнюються з метою оподаткування (!) до нерезидентів, а які мають податкову адресу (місцезнаходження) на іншій території України, прирівнюються з метою оподаткування (!) до резидентів.

Робити акцент на словах «з метою оподаткування» в обговорюваному контексті не варто ось з якої причини.

Як відомо, ч. 1 ст. 7 Декрету № 16-93 свідчить про таке:

У розрахунках між резидентами і нерезидентами в межах торговельного обігу використовуються як засіб платежу іноземна валюта та грошова одиниця України — гривня. Такі розрахунки здійснюються лише через уповноважені банки в порядку, установленому Національним банком України

При цьому Правила № 200, хоча й роблять деякі винятки, але настільки «точкові», що вони ситуацію не рятують. До речі, усупереч назві, Правила № 200 регулюють як використання валюти суб’єктами госпдіяльності — нерезидентами на території України, так і суб’єктами госпдіяльності — резидентами поза територією України.

Так-от, нещодавньою постановою Правління НБУ від 03.11.2014 р. № 699 (див. «Податки та бухгалтерський облік», 2014, № 90, с. 3) платежі між суб’єктами материкової України і тими, що розташовані у Криму, прямо прирівняні до зовнішньоекономічних розрахунків між резидентом і нерезидентом, що ставить жирний хрест на можливості їх проведення в готівковій формі. ☹

До і після

Перш ніж обговорювати «перехідні» питання, що виникли у зв’язку з набуттям чинності Законом № 1636, слід зазначити, що в неординарній та що там — безпрецедентній ситуації, що склалася, — неможливо сформулювати єдиний безпрограшний і абсолютно безпечний алгоритм дій господарюючих суб’єктів хоч би навіть тільки з нашого боку операції. Тим паче, що не можна точно спрогнозувати позицію таких «гравців», як ДФСУ, НБУ і так звана влада (окупаційна) Криму та її ляльководи (які теж говорять про швидке створення на території Криму певної «вільної економічної зони»).

Тому очевидна більшість суб’єктів уже пішли шляхом розриву контрактів — і тут ви вже повністю в курсі справи, оскільки прочитали детальну статтю в «Податки та бухгалтерський облік», 2014, № 35, с. 24. Ми ж обмежимося стислим обговоренням ПДВ-наслідків не розірваних операцій, причому таких, до виконання яких є добра воля обох сторін (це важливо, оскільки, мабуть, необхідно буде вносити зміни до правовстановлюючих документів — контрактів, договорів тощо)…

1. Товар передоплачено кримському постачальнику — колишньому платнику ПДВ, а ввезення на сьогодні ще немає. Що буде?

Гадаємо, ця операція знайшла відображення в ПДВ-обліку нашого покупця, тобто була отримана ПН (а за умови відповідності критеріям — зареєстрована постачальником в Єдиному реєстрі податкових накладних — ЄРПН), і відповідно — був збільшений податковий кредит (ПК).

Зрозуміло, що тепер при ввезенні товару буде складена МД у режимі імпорту, а отже, покупцю доведеться сплатити на митниці ПДВ на підставі п.п. 194.1.1 ПКУ із включенням цієї суми до ПК на підставі абз. першого п.п. 201.12 ПКУ. При цьому «перший» ПК очевидно доведеться сторнувати. ☹

Позиція ДФСУ з цього питання невідома, але напевно їх «жаба» не погодиться з «першим» ПК.

2. Отримано передоплату за товар від кримського покупця — колишнього платника ПДВ, а вивезення на сьогодні не було. Що буде?

Передбачаємо, що ця операція знайшла відображення в ПДВ-обліку нашого постачальника, тобто була видана ПН (а за умови відповідності критеріям — зареєстрована в ЄРПН), і відповідно — було збільшено податкове зобов’язання (ПЗ).

Мабуть, у цій ситуації можна говорити про зміну умов постачання, але оскільки операція, так би мовити, залишилася оподатковуваною (змінилася тільки ставка — з 20 % або 7 % — на 0 %), то ПК постраждати не повинен. Що ж до відображеного ПЗ, то ми не бачимо іншого варіанта, як на підставі бухгалтерської довідки «мінусувати» його за допомогою ряд. 8.1 декларації за період, в якому здійснено вивезення (оформлено МД).

При цьому доведеться оформити додаткову угоду до договору, а «вершок», що утворився, перерахувати назад.

Позиція ДФСУ з цього питання також невідома, але це відомство давно привчило нас і всіх платників до «поганого», тому не виключено, що контролери намагатимуться вже відображені суми ПЗ тупо «зафіскалити» і з описаним вище їх сторнуванням не погодяться. ☹

3. Товар відвантажено кримському покупцю коли той ще був платником ПДВ, а оплати на сьогодні не надійшло. Як бути?

Припускаємо, що ця операція знайшла відображення в ПДВ-обліку нашого постачальника, тобто була видана ПН (а за умови відповідності критеріям — зареєстрована в ЄРПН), і відповідно — було збільшено ПЗ.

Тут ви чисті перед бюджетом. Дочекайтеся опла­ти. До речі, чекати вам буде спокійніше з огляду на те, що після 27.09.2014 р. відоме 90-денне обмеження вас уже не стосується (абз. другий п. 9.4 ст. 9 Закону № 1636).

4. Товар отримано від кримського постачальника при перебуванні того платником ПДВ, а опла­ту досі не робили. Як бути?

Гадаємо, ця операція знайшла відображення в ПДВ-обліку нашого покупця, тобто була отримана ПН (а за умови відповідності критеріям — зареєстрована постачальником в ЄРПН), і відповідно — було збільшено ПК.

Що робити? — Оплатити постачання, звичайно. За можливості…

А в решті — чекати нових підзаконних актів і лояльних роз’яснень.

І вірити у краще… ☺

висновки

• Операції з кримськими суб’єктами тепер віднесено до контрольованих, а крім того — постачання таким суб’єктам підлягають експортному контролю та фінмоніторингу.

• У графі 4 ПН код УКТЗЕД, крім підакцизних товарів, обов’язково зазначати тільки для тих, товарів, що ввозяться з Криму, які самі були ввезені до Криму з інших країн.

• При роботі з кримськими контрагентами слід обмежитися тільки безготівковою формою розрахунків.

Документи статті

1. ПКУ — Податковий кодекс України від 02.12.2010 р. № 2755-VI.

2. МКУ — Митний кодекс України від 13.03.2012 р. № 4495-VI.

3. Закон № 1636 — Закон України «Про створення вільної економічної зони «Крим» та особливості здійснення економічної діяльності на тимчасово окупованій території України» від 12.08.2014 р. № 1636-VII.

4. Декрет № 16-93 — Декрет КМУ «Про систему валютного регулювання та валютного контролю» від 19.02.93 р. № 16-93.

5. Правила № 200 — Правила використання готівкової іноземної валюти на території України, затверджені постановою Правління НБУ від 30.05.2007 р. № 200.