Бухгалтерський облік позики у позикодавця і позичальника

Позика є особливим об’єктом обліку. З одного боку, запозичені кошти переходять у власність позичальника (ст. 1046 ЦКУ). З іншого боку, позика призводить до синхронного збільшення його активів і зобов’язань, тому не спричиняє зміни у дохідно-витратних статтях позикодавця і позичальника. Тому необхідно детально розглянути, що саме змінює позика у структурі об’єктів обліку для кожного з них.

Облік у позикодавця

Почнемо з позикодавця. Для нього надання позики супроводжується передачею коштів позичальнику з одночасним нарахуванням дебіторської заборгованості. В бухобліку ця операція відображається залежно від того, на який строк надана позика:

— Дт 377 «Розрахунки з іншими дебіторами» — Кт 311 «Рахунки в банках» — якщо надається короткострокова позика (на строк до 12 місяців);

— Дт 183 «Інша довгострокова дебіторська заборгованість» — Кт 311 «Рахунки в банках» — якщо надається довгострокова позика (на строк більше 12 місяців).

Тобто у позикодавця при наданні позики зменшення одного активу (грошових коштів) супроводжується одночасним збільшенням іншого активу (дебіторської заборгованості). Тому зазначена операція не призводить до зміни капіталу підприємства (п. 6 П(С)БО 16). Це в свою чергу означає, що надання позики у позикодавця не супроводжується відображенням витрат (п.п. 9.4 П(С)БО 16).

Відповідно повернення позики у позикодавця відображається зворотніми проводками (Дт 311 — Кт 377 і Дт 311 — Кт 183 для відповідно короткострокових і довгострокових позик). Оскільки знову-таки зміна відбувається лише у структурі активів, зазначена операція не супроводжується відображенням доходів (п.п. 6.5 П(С)БО 15).

Тепер припустимо, що за договором позики передбачено, що позикодавцю сплачуються проценти за користування наданими коштами. У такому випадку ці проценти відображаються у його обліку як доходи.

Проценти є доходом підприємства який виникає в результаті використання активів підприємства іншими сторонами

Проценти визнаються у тому звітному періоді, до якого вони належать, виходячи з бази їх нараху­вання та строку користування відповідними активами з урахуванням економічного змісту договору позики (п. 20 П(С)БО 15). Нарахування процентного доходу відображається як дебіторська заборгованість (субрахунок 373 «Розрахунки за нарахованими доходами») у кореспонденції із субрахунком 732 «Відсотки одержані». Отримання відсотків відображається за дебетом субрахунку 311 у кореспонденції із субрахунком заборгованості (373).

Облік у позичальника

Позичальник отримує у власність кошти позикодавця. Але одночасно зі збільшенням активу (у формі отриманих коштів) збільшуються також зобов’язання позичальника (п. 5 П(С)БО 11). Відповідно жодний дохід при отриманні позики не відображається (п. 5 П(С)БО 15).

В бухобліку позичальника отримання позики відображається у кореспонденції з нарахуванням кредиторської заборгованості:

— Дт 311 — Кт 685 «Розрахунки за іншими операціями» — для отриманих короткострокових (на строк менше 12 місяців) позик;

— Дт 311 — Кт 505 «Інші довгострокові позики в національній валюті» — для отриманих довгострокових (на строк більше 12 місяців) позик.

Відповідно, погашення позики відображається зворотніми проведеннями (Дт 685/607 — Кт 311 і Дт 505 — Кт 311 відповідно для коротко- і довгострокових позик). Зрозуміло, що жодних витрат у сумі поверненої позики позичальник не несе (п.п. 9.3 П(С)БО 16).

Іноді буває так, що довгострокові позики погашаються не одразу, а частинами і їх погашення диверсифікується у часі. Тоді використовується рахунок 61 «Поточна заборгованість за довгостроковими зобов’язаннями». Частина довгострокової позики, яка підлягає погашенню у поточному періоді, переводиться із довгострокових зобов’язань у поточні проводкою Дт 505 — Кт 61.

Тепер припустимо, що позичальник отримав процентну позику і сплачує за її користування проценти. На суму таких процентів позичальник відображає витрати. Нарахування процентів відображається проводкою Дт 952 «Інші фінансові витрати» — Кт 684 «Розрахунки за нарахованими відсотками». Сплата процентів відображається проводкою Дт 684 — Кт 311.

Нарешті, скажемо ще кілька слів про умовні проценти, які нараховуються у податковому обліку тоді, коли позичальник не повернув безпроцентну позику на кінець податкового періоду (див. статтю на с. 6 сьогоднішнього номера із прикладом розрахунку умовних процентів).

З цього приводу маємо чітке і недвозначне роз’яснення:

сума умовно нарахованих процентів у бухгалтерському обліку не відображається

Такий висновок листа Мінфіну від 14.11.2003 р. № 31-04200-30-25/5432 // «Податки та бухгалтерський облік», 2003, № 102, с. 13 — 14. Це цілком логічно, адже умовні проценти по-перше, не відповідають бухобліковому визначенню доходу (п. 5 П(С)БО 15), а по-друге — взагалі не мають жодної дотичності до бухобліку, бо їх нарахування передбачено лише в обліку податковому.

Для більшої наочності проілюструємо вищезазначені принципи обліку прикладом.

Відобразимо зазначені операції в обліку позикодавця і позичальника.

Після цих слів дозвольте завершити нашу розмову про грошову позику. У наступній статті ви ознайомитесь із позикою товарною.　

висновки

• Позика не є доходом позичальника і витратами позикодавця. Повернення позики теж не змінює їх доходів і витрат.

• Якщо позика передбачає сплату процентів — вони включаються у дохід позикодавця і до витрат позичальника.

• Умовні проценти, нараховані на несвоєчасно повернену безпроцентну позику, в бухобліку не відображаються.