(044) 581-10-10 Передзвоніть менi
Перейти до номеру
  • № 94
  • № 93
  • № 92
  • № 91
  • № 90
  • № 89
  • № 88
? За допомогою цієї функції ви зможете швидко перейти до номеру, що вас цікавить
У цьому номері :
 
  • У обране
  • Друк
  • Шрифт
  • Колір фону
  • Коментарі 0
  • В розробці
6/17
Податки та бухгалтерський облік
Податки та бухгалтерський облік
Листопад , 2014/№ 95

Позика в обліку платника податку на прибуток: від отримання до повернення

Брак власних оборотних коштів — явище у сфері бізнесу досить часте. На щастя, ця проблема легко вирішується. Як? Можна, наприклад, продати що-небудь зайве, як казав герой відомого мультфільму «Троє з Простоквашино». Але щоб продати щось зайве, треба купити щось зайве, а для цього теж потрібні гроші. Тому краще вдатися до іншого, легшого, способу виправити своє фінансове становище — позичити кошти. У тому, які податковоприбуткові наслідки чекають підприємство у разі отримання та повернення позики, ми з вами, дорогі друзі, зараз і розберемося.

При дефіциті фінансових або матеріальних ресурсів найбільш оптимальний вихід із ситуації — позичити на якийсь час потрібні активи. Зробити це дозволяє договір позики. Що ж він собою являє? Давайте дізнаємося.

Договір позики: що він собою являє

Взаємовідносини сторін за договором позики регулює § 1 (ст. 1046 — 1053) розділу 71 ЦКУ.

Предмет договору позики. За договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками. Позичальник же зобов’язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Так зазначено в ч. 1 ст. 1046 ЦКУ

При цьому вважається, що речі визначені родовими ознаками, якщо вони мають ознаки, властиві усім речам того ж роду, та вимірюються числом, вагою, мірою (ч. 2 ст. 184 ЦКУ). Зазначені речі є замінимими.

Отже, у позику можна передавати не тільки грошові кошти (у тому числі іноземну валюту — наприклад, при укладенні договору позики з нерезидентом), а й матеріальні речі.

Це відрізняє договір позики від кредитного договору (ст. 1054 ЦКУ), який буває виключно «грошовим»

Докладніше з питаннями товарної позики ви можете ознайомитися на с. 34.

За договором позики грошові кошти або речі, визначені родовими ознаками, передаються у власність позичальника. Після отримання у власність передбачається, що вони будуть використані:

— грошові кошти, наприклад, витрачені як засіб платежу;

— інші речі, визначені родовими ознаками, — спожиті в процесі виробництва.

Тому за договором позики позичальник зобов’язується повернути позикодавцеві не ті ж самі речі, а стільки ж речей такого ж роду і якості, які були передані позикодавцем. При цьому будь-яких обмежень щодо суми позики та її цільового використання ЦКУ не встановлює.

Форма договору позики. Договір позики ч. 1 ст. 1047 ЦКУ вимагає укладати у письмовій формі, якщо:

сума позики перевищує 10 нмдг (170 грн.);

— у всіх випадках, коли позикодавцем виступає юридична особа, — незалежно від суми позики.

Проте, враховуючи припис ст. 208 ЦКУ (що рекомендує договори між фізичними та юридичними особами укладати у письмовій формі), варто договір у письмовій формі укласти і в тому випадку, коли юрособа виступає позичальником.

Строк користування позикою. Особливістю договору позики є те, що він вважається укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками (ч. 2 ст. 1046 ЦКУ).

До вашого відома, будь-яких граничних строків користування позикою ні ЦКУ, ні ПКУ не встановлюють. Інша річ, що після закінчення зазначених у ПКУ строків настають певні податкові наслідки (про них ми поговоримо далі), але на право розпоряджатися отриманими коштами/речами вони не впливають.

Отже, строк, на який передаються у позику грошові кошти або речі, визначені родовими ознаками, сторони встановлюють за домовленістю і фіксують цей момент у договорі позики.

Може бути й так, що строк повернення в договорі не встановлений або визначений моментом пред’явлення вимоги. Тоді позичальник зобов’язаний повернути позику протягом 30 днів від дня пред’явлення позикодавцем вимоги про повернення (ч. 1 ст. 1049 ЦКУ).

Безпроцентну позику позичальник може повернути достроково, якщо інше не встановлено договором (ч. 2 ст. 1049 ЦКУ). А от так само просто достроково повернути процентну позику не вийде — така умова має бути передбачена договором.

Позику вважають повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або грошових коштів. Утім, позику можна повернути і шляхом зарахування зустрічних однорідних (грошових) вимог. Детальніше про це ви можете дізнатися на с. 24.

Плата за користування позикою. Цікаво, що договір позики може бути оплатним (процентним) і безоплатним (безпроцентним). Погляньте, що із цього приводу зазначено в ст. 1048 ЦКУ.

За загальним правилом, договір позики є оплатним, тобто позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо договором або законом не встановлено інше. Розмір та порядок сплати процентів сторони уточнюють у договорі.

Але є випадки, коли такий договір може бути без­оплатним (безпроцентним). Ці випадки перелічені в ч. 2 ст. 1048 ЦКУ. Ось вони:

— договір позики укладений між фізособами на суму не більше 50 нмдг (850 грн.) і при цьому не пов’язаний із здійсненням хоча б однією із сторін підприємницької діяльності;

— у позику передані речі, визначені родовими ознаками.

Якщо договір не містить умови про розмір процентів, це ще не означає, що позика є безоплатною (безпроцентною)

У такому разі, як зазначає ч. 1 ст. 1048 ЦКУ, проценти все одно нараховуватимуться на рівні облікової ставки НБУ і позичальникові доведеться сплачувати їх щомісяця до дня повернення позики.

Хочете, щоб договір позики вважався безпроцентним (безоплатним)? Тоді цей момент зазначте безпосередньо в договорі, тобто включіть до нього, наприклад, положення про те, що за позикою «проценти не нараховуються і не сплачуються», чи інше подібне застереження.

Коло осіб — сторін — учасників договору позики на безпроцентній основі ЦКУ жодним чином не обмежує, тому її можуть видавати (одержувати) як юридичні, так і фізичні особи. Тим більше, видача безпроцентної позики не несе в собі ознак фінансової послуги (п. 5 ст. 1 Закону про фінпослуги), оскільки не спрямована на отримання прибутку. Отже, користуйтеся безпроцентними позиками цілком спокійно.

А що з процентними позиками? Держфінпослуг час від часу нагадує, що видавати такі позики — прерогатива виключно фінансових установ (див. листи від 14.03.2008 р. № 2944/11-11 // «Податки та бухгалтерський облік», 2008, № 71, с. 44, від 14.08.2009 р. № 10146/07-12). Згодні з ним і податківці (див., зокрема лист ДПСУ від 11.02.2013р. № 1990/6/17-1216 // «Податки та бухгалтерський облік», 2013, № 26, с. 9).

Проте Держкомпідприємництва (див. лист від 17.11.2006 р. № 8287) та судові органи мають щодо цього питання іншу думку. Вони допускають можливість видачі процентних позик і звичайними суб’єктами господарювання (докладніше див. с. 41).

На практиці найчастіше трапляються безпроцентні позики. Про їх податковоприбутковий бік і поговоримо далі.

Безпроцентна позика в податковоприбутковому обліку

З погляду податкового законодавства, позика, надана на безпроцентній основі (безпроцентна позика), є поворотною фінансовою допомогою (далі — ПФД).

Так, згідно з п.п. 14.1.257 ПКУ під ПФД розуміють суму коштів, що надійшла платнику податків у користування за договором, який не передбачає нарахування процентів або надання інших видів компенсацій у вигляді плати за користування такими коштами, та є обов’язковою до повернення.

Як бачимо, основний акцент у згаданому визначенні зроблено на тому, що договір про надання ПФД має:

(1) містити як предмет договору виключно грошові кошти;

(2) мати поворотний характер, тобто в договорі на передання позики має бути зазначено строк повернення;

(3) не передбачати компенсації за користування грошовими коштами (інакше з позиції податкового обліку такий договір розглядатиметься як кредитний).

Всі ці три умови мають бути дотримані одночасно

Якщо за договором позики надаються речі, визначені родовими ознаками, право власності на них переходить від позикодавця до позичальника (докладніше див. с. 34). Візьміть до відома: навіть якщо договір позики не названо договором про надання ПФД, але в ньому чітко зазначено, що плата за використання залучених коштів (що підлягають обов’язковому поверненню), не нараховується, то в податковому обліку безпроцентний договір позики буде розтлумачено як договір про надання ПФД.

Правила відображення ПФД у податковому обліку визначено в п.п. 135.5.5 ПКУ. А залежить тут усе від статусу позикодавця, від моменту повернення ПФД та ще від того, який звітний період використовує позичальник — річний чи квартальний. Розглянемо ці умови детально. Почнемо зі звітного періоду.

На який звітний період орієнтуватися позичальнику

Отримавши ПФД, ви одразу зазначаєте для себе звітні дати, про які необхідно пам’ятати.

Для платників податку на прибуток, які звітують раз на рік (без щоквартальних декларацій), важливою є тільки одна дата — кінець звітного року (31 грудня).

Тобто якщо річник отримав і повернув ПФД позикодавцеві — платнику/неплатнику (не засновнику, оскільки з ним своя історія) протягом одного року, то в податковому обліку в нього — жодних наслідків, цю операцію він до декларації не заносить.

Якщо таку фіндопомогу повернули пісяля закінчення року, податкові наслідки (залежно від статусу позикодавця) вам забезпечені.

А що ж квартальники? Вони, щоб визначити податкові наслідки за отриману ПФД, орієнтуються на квартальний звітний період. Тобто тут контрольна дата — кінець кожного звітного кварталу (31 березня, 30 червня, 30 вересня та 31 грудня).

І так до закінчення договірних зобов’язань, якщо, звичайно, ПФД на ці важливі дати не повернуто.

Податковий облік ПФД від стандартного платника податку на прибуток (не засновника)

Якщо суму ПФД від платника податку на прибуток на загальних підставах (за ставкою 18 %) позичальник отримав і повернув протягом одного звітного періоду (кварталу/року), то в податковому обліку ніякого руху.

Інша річ, коли отримана ПФД (її частина) залишилася «висіти» на кінець звітного періоду. У такому разі позичальник доходи в періоді отримання і витрати в періоді повернення не чіпає, але від суми не поверненої на кінець звітного періоду позики розраховує умовно нараховані проценти (далі — УНП). При цьому він виходить з розміру облікової ставки НБУ, розрахованої за кожний день фактичного використання такої фіндопомоги (п.п. 14.1.257 ПКУ).

Підкреслюємо: УНП позичальник розраховує тільки в тому звітному періоді, на кінець якого у нього значиться неповернена ПФД, виходячи із суми такої ПФД (її частини).

У звітному періоді, в якому ПФД повністю повернуто, УНП не нараховують, оскільки на кінець цього періоду сума неповерненої фіндопомоги дорівнює нулю

Це підтверджують і податківці (див. відповідь на запитання 2 УПК № 367 з урахуванням змін, унесених наказом Міндоходів від 08.07.2014 р. № 402 // «Податки та бухгалтерський облік», 2014, № 56, с. 5; № 60, с. 4).

Тих, хто з якихось причин не поверне ПФД позикодавцеві після закінчення дії договору, попереджаємо: сума такої фіндопомоги після закінчення строку позовної давності буде класифікована як безповоротна. Одержувач повинен буде включити її до складу іншого доходу (п.п. 135.5.4 ПКУ) і внести до ряд. 03.10 додатка ІД до декларації з податку на прибуток. А ще до закінчення строку позовної давності за договором потрібно буде й далі нараховувати умовні проценти, адже позичальник і далі користується ПФД. Хоча контролери пропонують припинити нарахування таких процентів уже на день закінчення дії договору (див. консультацію в підкатегорії 102.06.03 БЗ)., проте з ПКУ це не випливає.

Як розрахувати умовні проценти

УНП розраховуємо так: суму не поверненої на кінець звітного періоду ПФД, одержаної від платника податку на прибуток, множимо на кількість днів використання (включаючи день одержання допомоги) і на облікову ставку НБУ, а потім ділимо на 365 днів (366 днів — якщо звітний рік припадає на високосний). Користуватися цим алгоритмом пропонують і податківці (див. консультацію в підкатегорії 102.06.03 БЗ).

Для оподаткування суму УНП відносимо до безповоротної фінансової допомоги (абз. 7 п.п. 14.1.257 ПКУ) та обліковуємо у складі доходів як інші доходи. Записуємо їх до ряд. 03.10.1 додатка IД до декларації з податку на прибуток.

УНП нараховуємо тільки за фактичні дні користування ПФД у тих звітних періодах (квартал/рік), на кінець яких ПФД залишилася неповерненою (вся сума або її частина). За всі дні базового періоду, в якому повернули ПФД (тобто на кінець такого періоду немає залишку ПФД), нараховувати УНП не потрібно.

Приклад 1. Підприємство — платник податку на прибуток з річним звітним періодом 22.07.2014 р. одержало від іншого підприємства — платника податку на прибуток на загальних підставах ПФД у сумі 50000 грн. строком на 12 місяців.

Частину позикових коштів у сумі 20000 грн. повернено 14.11.2014 р. Залишок допомоги (30000 грн.) заплановано повернути 21.07.2015 р.

Облікова ставка НБУ з 17.07.2014 р. становить 12,5 %, а з 13.11.2014 р. — 14 %. Припустимо, що до кінця року вона не зміниться.

Оскільки в цьому випадку у підприємства звітним періодом є рік, умовні проценти воно нарахує на суму ПФД, не поверненої на 31.12.2014 р., тобто на суму 30000 грн. (50000 грн. - 20000 грн.).

Умовні проценти нараховуємо за 163 календарних дні користування ПФД (з 22.07.2014 р. по 31.12.2014 р. включно).

Сума таких процентів становитиме:

30000 грн. х 114 дн. х 12,5 % : 100 % : 365 дн. + 30000 грн. х 49 дн. х 14 % : 100 % : 365 дн. = 1735,07 грн.

Зазначену суму позичальник включить до своїх податкових доходів за наслідками 2014 року.

Якщо залишок ПФД підприємство поверне вчасно (21.07.2015 р.), то за період з 01.01.2015 р. по 21.07.2015 р. нараховувати умовні проценти не буде потреби. Адже на кінець 2015 року неповерненої фіндопомоги вже не буде. З цим згодні й контролери (див. відповідь на запитання 2 УПК № 367 з урахуванням змін, унесених наказом Міндоходів від 08.07.2014 р. № 402 // «Податки та бухгалтерський облік», 2014, № 56, с. 5; № 60, с. 4).

А як нараховують умовні проценти на кінець звітного періоду у разі, коли підприємство отримує і повертає позику частинами (наприклад, одну частину — до закінчення звітного періоду, а другу — після)? За таких обставин радимо використовувати аналогію з методом ФІФО, тобто вважати, що першою повернена та позика (частина позики), яка і надійшла першою.

Приклад 2. Підприємство з річним звітним періодом за одним договором одержало:

22.07.2014 р. — 10000 грн.;

10.09.2014 р. — 30000 грн.

14.11.2014 р. підприємство повернуло 6000 грн.

Більше до кінця року позику не повертали.

Обчислюючи УНП на кінець 2014 року, від першої частини позики, що надійшла, віднімаємо суму поверненої позики:

10000 грн. - 6000 грн. = 4000 грн.

За залишком неповерненої першої частини позики — 4000 грн. УНП розраховуємо за період з 22 липня по 31 грудня 2014 року (163 календарних дні), а за другою частиною позики в сумі 30000 грн. — за період з 10 вересня по 31 грудня 2014 року (113 календарних днів).

Податковий облік ПФД від неплатника податку на прибуток або пільговика (не засновника)

Ви одержали ПФД від особи, яка не є платником податку на прибуток або має пільги з податку на прибуток, або сплачує податок за зниженою ставкою? Тоді дійте так.

Якщо ви повернули таку допомогу позикодавцю протягом одного звітного періоду (для квартальника — це квартал, для річника — рік), то в податковому обліку у вас жодних наслідків, до податковоприбуткової декларації цю операцію ви не вносите.

Інша річ, якщо таку допомогу повернено після закінчення кварталу/року.

У такому разі отримані кошти повинні потрапити у вас до складу податкового доходу того кварталу/року, коли допомогу було одержано (абз. перший п.п. 135.5.5 ПКУ)

Їх ви відображаєте в ряд. 03.12 додатка ІД до декларації з податку на прибуток за цей звітний період.

А в тому кварталі/році, коли ПФД (її частину) ви повернете, спокійно включайте цю суму до складу своїх податкових витрат (абз. другий п.п. 135.5.5 ПКУ). Повернену суму зафіксуйте в ряд. 06.4.36 додатка IВ до декларації з податку на прибуток.

Так само вважають і податківці (див. відповідь на запитання 1 УПК № 367 // «Податки та бухгалтерський облік», 2014, № 56, с. 5).

Хвилюватися при цьому про УНП не потрібно — вони на суму не поверненої на кінець звітного періоду ПФД, одержаної від неплатника (пільговика), не нараховуються.

Може бути й так, що з якихось причин ви не встиг­ли повернути ПФД до закінчення строку позовної давності. Що буде в такому разі? Чи не захочуть податківці побачити суму цієї ПФД у складі доходу ще раз — уже як безповоротну допомогу на підставі п.п. 135.5.4 ПКУ?

Вважаємо, що проблеми тут немає і про повторне включення суми ПФД до податкового доходу і мови не може бути. Ваш адвокат — п. 135.3 ПКУ. Він чітко визначає, що суми, які платник податків відобразив у складі своїх доходів, повторно до складу доходів не уключаються. Отже, і щодо цього можете не хвилюватися.

Податковий облік ПФД від засновника

Мати справу з позикодавцем — засновником/учасником (у тому числі нерезидентом) в податковоприбутковими цілях найприємніше. Тут щодо одержаної ПФД — жодних податкових наслідків,

але тільки за умови, що позичальник повернув її позикодавцю не пізніше 365 календарних днів від дня одержання (абз. четвертий п.п. 135.5.5 ПКУ)  

Тобто якщо ви уклалися з поверненням ПФД в 365-денний строк, турбуватися нема про що — в податковому обліку у вас мир та спокій, яким би не був статус засновника (стандартний чи нестандартний платник). Вам тільки доведеться заповнити Звіт про пільги. У ньому для суми такої допомоги призначений код 11020226.

Але якщо строк повернення позикових коштів (365 календарних днів) ви пропустили, податкових наслідків не уникнути. Причому діяти у такому разі доведеться за загальновстановленими п.п. 135.5.5 ПКУ правилам вже з оглядкою на статус засновника. Відбуватися це буде так.

Засновник — стандартний платник податку на прибуток. Ви нараховуєте умовні проценти на неповернену суму ПФД. Робите це за весь період використання коштів (тобто з першого дня, а не з дня перевищення зазначеного строку). Сума процентів потрапить до складу доходів того періоду, в якому закінчився 365-денний строк.

Приклад 3. Підприємство-річник одержало від засновника — платника податку на прибуток на загальних підставах ПФД 20.06.2013 р., а повернуло її 25.11.2014 р. Строк 365 календарних днів закінчився 20.06.2014 р. (включно).

У цьому випадку УНП потрібно нарахувати за період з 20.06.2013 р. по 31.12.2013 р. А от за період з 01.01.2014 р. по 25.11.2014 р. УНП не нараховуємо, оскільки в 2014 році фіндопомогу на кінець звітного періоду (на 31.12.2014 р.) вже буде повернуто. Такий висновок випливає з відповіді на запитання 4 УПК № 367 з урахуванням змін, унесених наказом Міндоходів від 08.07.2014 р. № 402 // «Податки та бухгалтерський облік», 2014, № 56, с. 5; № 60, с. 4).

Тобто в цьому випадку УНП нараховуємо тільки за 2013 рік (з 20.06.2013 р. по 31.12.2013 р.), але відображаємо їх у декларації з податку на прибуток за 2014 рік.

Засновник — неплатник податку на прибуток або пільговик. Неповернену суму фіндопомоги ви включаєте до свого податкового доходу в тому звітному періоді, в якому закінчився 365-денний строк. Коли надумаєте повернути ПФД засновнику, зможете віднести її суму до складу витрат. Це можна буде зробити за наслідками звітного періоду, в якому власне відбулося повернення. На це орієнтують податківців у консультації в підкатегорії 102.06.03 БЗ.

Цікава ситуація щодо цього складається у позичальника-річника, який отриману від засновника-неплатника ПФД повернув уже після закінчення 365-денного строку, але до закінчення звітного періоду, в якому цей строк закінчився (тобто до кінця року).

За такої ситуації виходить, що і дохід у сумі неповерненої вчасно ПФД, і витрати на ту ж суму позичальник повинен показати одночасно — в річній декларації.

Як обчислити 365 календарних днів

Запитання про те, як обчислюють строк у 365 календарних днів, особливо принципове для платника у разі одержання ПФД від засновника. Адже при наданні позики засновником на строк не більше 365 календарних днів з дня її одержання податкові наслідки у позичальника не виникають (абз. 4 п.п. 135.5.5 ПКУ).

Ключовими подіями для обчислення строку користування ПФД слід вважати її отримання і повернення (а не, наприклад, укладення договору і взагалі кінець поточного року).

З урахуванням положень ст. 253 ЦКУ обчислення строку починається від дня, наступного за днем надходження грошових коштів, тобто сам цей день до загального строку користування ПФД не включається.

Так, наприклад, якщо договір про надання ПФД було укладено в травні 2014 року, а кошти за ним надійшли 04.06.2014 р., то 365 днів потрібно відлічувати починаючи з дня, наступного за днем надходження грошових коштів, — з 05.06.2014 р. А закінчиться цей строк тільки в червні наступного року — 04.06.2015 р.

Цей же принцип справедливий і для ситуації з періодичним отриманням ПФД за одним договором — зазначений строк (365 календарних днів) слід обчислювати до кожної частини такої ПФД від дати її надходження.

Утім, щоб ви могли спокійно не включати фіндопомогу, одержану від засновника, до доходу протягом 365-денного строку, радимо визначати строки користування такою фіндопомогою в договорі конкретними датами. Наприклад: «Поворотна фінансова допомога надана особою, яка є засновником (згідно з установчими документами). Поворотна фінансова допомога надана на строк з 01.11.2014 р. по 30.09.2015 р.».

Можливо, договір від самого початку передбачає отримання ПФД від засновника на строк понад 365 календарних днів. Як діяти в цьому випадку?

На наш погляд, поспішати обкладати таку допомогу (залежно від статусу засновника — платник/не платник податку на прибуток) одразу за підсумками періоду її одержання не потрібно. Адже ч. 2 ст. 1049 ЦКУ, наприклад, допускає, що безпроцентну позику позичальник може повернути достроково. Тому вирішальним у цій ситуації є безпосередньо факт повернення. І вже якщо таку ПФД фактично не буде повернено в 365-денний строк з моменту її отримання, то тільки тоді — за підсумками періоду, в якому відбудеться таке «порушення», — необхідно буде відобразити податкові наслідки: включити до доходу або УНП, або суму ПФД.

Приклад 4. Підприємство — платник податку на прибуток з річним звітним періодом 13.11.2013 р. одержало від засновника — платника податку на прибуток на загальних підставах ПФД. Строк у 365 календарних днів, який дозволяє користуватися фіндопомогою без податкових наслідків, закінчився 13.11.2014 р. (включно). Проте підприємство через фінансові труднощі не змогло повернути позикові кошти вчасно. Зробити це воно планує тільки в січні 2015 року.

Як ми вже сказали, у разі одержання ПФД на строк не більше 365 календарних днів від засновника — платника податку на прибуток нараховувати УНП та включати їх до доходів не потрібно.

Проте позичальник у цьому випадку перевищив строк користування фіндопомогою в 365 календарних днів. У зв’язку з цим за період з 13.11.2013 р. по 31.12.2014 р. (включно), тобто за 414 календарних днів, він повинен розрахувати УНП і відобразити їх у декларації з податку на прибуток за 2014 рік.

Якщо підприємство поверне позику в січні 2015 року, то в 2015 році УНП розраховувати не доведеться. Так само вважають і податківці (див. відповідь на запитання 4 УПК № 367 з ураху­ванням змін, унесених наказом Міндоходів від 08.07.2014 р. № 402 // «Податки та бухгалтерський облік», 2014, № 56, с. 5; № 60, с. 4).

Щоб вам було зручніше, порядок відображення сум ПФД в податковому обліку позичальника наведемо в таблиці на с.13. Ну от, загальні поняття про податковоприбуткові наслідки одержання і повернення фінансової допомоги у вас уже є. Тепер час ознайомитися з нюансами. Це важливо і цікаво.

висновки

  • Якщо ви хочете, щоб договір позики вважався безпроцентним (безоплатним), прямо зазначте цей момент у договорі.

  • Договір про надання поворотної фінансової допомоги повинен містити як предмет договору виключно грошові кошти і не передбачати сплати процентів.

  • На поворотну фіндопомогу від стандартного платника, яка залишилася «висіти» на кінець звітного періоду, позичальник нараховує умовні проценти. У звітному періоді, в якому допомогу повністю повернено, умовні проценти не нараховують.

  • Якщо фіндопомогу від неплатника/пільговика повернуто після закінчення звітного періоду, то у позичальника будуть податкові доходи (у періоді одержання) і податкові витрати (у періоді повернення).

  • Щодо поворотної фіндопомоги від засновника у позичальника — жодних податкових наслідків, але тільки за умови, що її повернуто не пізніше 365 календарних днів з дня одержання.

Табл. Порядок відображення сум ПФД у податковому обліку позичальника

Позикодавець

Період одержання і повернення ПФД

Податкові наслідки у позичальника

при одержанні ПФД

при поверненні ПФД

сума ПФД у періоді одержання включається до доходу

умовно нараховуються проценти на суму ПФД, що залишається не поверненою на кінець звітного періоду (кварталу/року). Сума процентів включається до доходу

сума ПФД у періоді повернення включається до витрат

1

2

3

4

5

Стандартний платник податку на прибуток (особа, яка сплачує податок на прибуток на загальних підставах, тобто в 2014 році за ставкою 18 %), за винятком засновника, від якого позику одержано на строк до 365 календарних днів

— юридична особа;  
— постійне представництво нерезидента

Один звітний період (квартал/рік)

-

-

-

Різні звітні періоди (квартали/роки)

-

+
(рядок 03.10.1 додатка IД до декларації з податку на прибуток та рядок 03 самої декларації)

-

Неплатник податку на прибуток або пільговик, за винятком засновника, від якого позику одержано на строк до 365 календарних днів

— юридична особа — платник єдиного податку;  
— юридична особа — платник фіксованого сільськогосподарського податку;

Один звітний період (квартал/рік)

-

-

-

— фізична особа (у тому числі підприємець);  
— нерезидент;  
— інша особа, яка не є платником податку на прибуток;  
— особа, яка має пільги зі сплати податку на прибуток (у тому числі юридична особа, що сплачує податок на прибуток за ставкою 0 % на умовах п. 154.6 ПКУ; неприбуткова організація)

Різні звітні періоди (квартали/роки)

+
(рядок 03.12 додатка IД до декларації з податку на прибуток та рядок 03 самої декларації)

+
(рядок 06.4.36 додатка IВ до декларації з податку на прибуток та рядок 06.4 самої декларації)

-

Засновник/учасник (у тому числі нерезидент) за умови, що позикові кошти повертаються йому не пізніше 365 календарних днів з дня одержання

Один звітний період (квартал/рік)

-

-

-

Різні звітні періоди (квартали/роки)

-

-

-

Відокремлений підрозділ платника податку, що не має статусу юридичної особи*

Один звітний період (квартал/рік)

-

-

-

Різні звітні періоди (квартали/роки)

-

-

-

* Філія згідно зі ст. 95 ЦКУ — це лише тільки окремий підрозділ юридичної особи, що розташований за межами її місцезнаходження та здійснює всі або частину її функцій. Тобто головне підприємство і філія — це єдине ціле. А отже, «внутрішні» операції (у ланцюжку: «головне підприємство» — «філія») фактично відбуваються в межах однієї юридичної особи, тому не тягнуть за собою будь-яких податкових наслідків.

 

платник податку на прибуток, позика додати теги змінити теги
Додайте свої теги до статті
Розділіть мітки комами. Наприклад: бухгалтерія, форма, відсотки, ПДВ, квартальний звіт. Максимальна кількість 10.
або Закрити
Ваша оцінка врахована! Оцініть статтю :
  • Добре
  • Нормально
  • Погано
Поділитися:
Коментарі до статті