Все залежить від того, кому підприємець видав таку позику — суб’єкту господарювання чи звичайній фізособі. Тому розглянемо ці питання окремо.
Якщо таку позику надано суб’єкту господарювання (підприємству чи підприємцю) — це не дуже добре. Бо на розрахунки між суб’єктами господарювання п. 1 постанови № 210 накладає обмеження у 10 тисяч грн. Причому тут ідеться не лише про «товарні», але і про всі інші розрахунки (що випливає з п. 2.3 Положення № 637, а також визначення терміна «готівкові розрахунки», наведеному у п. 1.2 цього ж Положення). Відповідно до п. 2.3 Положення № 637 це обмеження не поширюється лише на:
— розрахунки підприємств (підприємців) з бюджетами та державними цільовими фондами;
— добровільні пожертвування та благодійну допомогу;
— використання коштів, виданих на відрядження.
Як бачимо, надання позики до винятків не належить. Більше того, останнім часом Нацбанк щонайменше тричі висловився про те, що операції з надання чи повернення позики підпадають під обмеження, встановлені постановою № 210 (див. лист НБУ від 24.01.2014 р. № 11-116/3159 // «Податки та бухгалтерський облік», 2014, № 12, с. 12, а також листи НБУ від 24.03.2014 р. № 11-117/12189 та від 01.08.2014 р. № 11-117/41539).
Тобто на готівкову позику, надану суб’єкту господарювання, обмеження у 10 тисяч однозначно буде поширюватися.
Якщо ж позику надано звичайній фізособі, ситуація виглядає більш спірною. З одного боку, здавалося б, все має бути гаразд. Бо, по-перше, 150-тисячне обмеження ніби стосується лише розрахунків за товари, роботи і послуги (п. 1 постанови № 210)*, а по-друге, стосується воно лише розрахунків фізособи з підприємцем, а у нас навпаки — підприємець надає позику фізособі (яка може повернути її через банк).
* Детальніше про обмеження, встановлені постановою № 210, читайте у «Податки та бухгалтерський облік», 2013, № 74, с. 16.
Але у наведених вище роз’ясненнях Нацбанк прив’язує і до цього обмеження договори позики. Причому нещодавно до такого тлумачення приєдналися також і податківці (див. лист ДФСУ від 21.07.2014 р. № 25/6/99-99-22-06-03-15/415 // «Податки та бухгалтерський облік», 2014, № 66, с. 9). Причому НБУ прямо стверджує, що це обмеження стосується й розрахунків підприємств (підприємців) з фізособами.
Можна, звичайно, сперечатися з НБУ і фіскалами щодо позики звичайній фізособі на суму понад 150 тисяч. Тут можна справедливо зауважити, що 150-тисячне обмеження накладається тільки на розрахунки за товари (роботи, послуги). Також можна наполягати на тому, що операція з надання (повернення) позики взагалі не є розрахунком за будь-яке матеріальне чи нематеріальне благо**. Але стала тенденція у роз’ясненнях НБУ і поява у нього «союзника» у вигляді ДФСУ вимагають погоджуватися.
** За винятком процентів за позику — їх можна назвати платою за послугу з користування грошима.
Враховуючи все це, не рекомендуємо підприємцеві видавати підприємствам чи іншим підприємцям готівкову позику на суму понад 10 тис. грн. Видаючи готівкову позику звичайним фізособам, також радимо обмежитися сумою у 150 тисяч.
Безпечніше видати позику в безготівковій формі, ніж наражатися на санкцію ст. 16315 КУпАП. Це ж бо від 1700 до 3400 грн. «на перший раз» і від 8500 до 17000 грн. за повторне порушення!
