Звільнення з ініціативи роботодавця: права та обмеження

Ушакова Лілія, експерт з питань оплати праці

Роботодавець має право розірвати трудовий договір (строковий чи безстроковий) зі своєї ініціативи, якщо в нього є на це підстави, передбачені законом.

Загальні підстави для припинення трудового договору з ініціативи роботодавця перелічені у ст. 40 КЗпП (див. п. 10 таблиці с. 5). Додаткові підстави, за якими можна звільнити окремі категорії працівників за певних умов, — у ст. 41 КЗпП (див. п. 11 таблиці на с. 6).

img 1Крім того, додаткові умови для звільнення з ініціативи власника або уповноваженого ним органу може містити контракт (п. 8 ст. 36 КЗпП). Наприклад, контракт із керівником підприємства може передбачати такі підстави для розірвання трудового договору з ініціативи власника:

— систематичне невиконання керівником без поважних причин обов’язків, покладених на нього контрактом;

— одноразове грубе порушення керівником законодавства або обов’язків, передбачених контрактом, унаслідок чого для підприємства настали значні негативні наслідки (зазнано збитків, сплачено штрафи тощо);

— невиконання підприємством зобов’язань перед бюджетом та фондами соціального страхування зі сплати податків, зборів та обов’язкових платежів, страхових внесків, а також невиконання підприємством зобов’язань із виплати заробітної плати працівникам або недотримання графіка погашення заборгованості із заробітної плати;

— порушення порядку здійснення розрахунків в іноземній валюті;

— зростання обсягів простроченої кредиторської заборгованості;

— зростання обсягів дебіторської заборгованості, яке не супроводжується відповідним зростанням обсягів реалізації продукції підприємства;

— інші підстави.

При звільненні за підставами, встановленими в контракті, але не передбаченими чинним законодавством, слід посилатися на п. 8 ст. 36 КЗпП із зазначенням відповідного пункту контракту.

Звільняючи працівника з власної ініціативи, роботодавець зобов’язаний видати йому в день звільнення копію наказу про звільнення

В інших випадках копія наказу видається на вимогу працівника (ч. 2 ст. 47 КЗпП).

Зверніть увагу: з положень ст. 431 КЗпП випливає, що звільнення в разі незадовільного результату випробування, обумовленого при прийнятті на роботу (ст. 28 КЗпП), також належить до звільнень з ініціативи роботодавця. Проте у ВСУ з цього питання інша думка. У своїх рішеннях від 23.01.2008 р. у справі № 6-6627св07 і від 18.08.2010 р. у справі № 6-25307св09 ВСУ зазначив, що «розірвання трудового договору з працівником під час строку випробування не можна визнати таким, що здійснюється з ініціативи власника або уповноваженого ним органу, оскільки працівник при прийнятті на роботу, даючи згоду на випробування, фактично дає згоду і на можливість розірвання з ним трудового договору, якщо протягом строку випробування буде встановлено невідповідність його роботі, на яку його прийнято».

І ще один важливий момент, про який слід знати роботодавцю, котрий вирішив розірвати трудовий договір із працівником з власної ініціативи. Стосується він обмежень при звільненні з ініціативи власника. Перелічимо їх.

По-перше, трудовий договір не може бути припинено з ініціативи роботодавця в період:

тимчасової непрацездатності працівника (крім звільнення за п. 5 ч. 1 ст. 40 КЗпП);

перебування працівника у відпустці (ч. 3 ст. 40 КЗпП).

Це справедливо і для випадку, коли листок непрацездатності видано працівнику в день звільнення (див. п. 17 постанови № 9). Виняток — повна ліквідація підприємства, установи, організації*.

* Під повною ліквідацією розуміється ліквідація підприємства без призначення правонаступника, тобто коли права і обов’язки ліквідованого підприємства повністю припиняються.

По-друге, звільнення за підставами пп. 1, 2, 6 ч. 1 ст. 40 і п. 4 ч. 1 ст. 41 КЗпП допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу. Якщо ж працівнику була запропонована робота, а він відмовився, факт відмови краще оформити письмово. Це дозволить уникнути неприємностей, якщо працівник вирішить звернутися до суду.

По-третє, розриваючи трудовий договір з ініціативи роботодавця, потрібно пам’ятати про особливості звільнення окремих категорій працівників (див. ст. 184, 1861 і 198 КЗпП).

Так, ч. 3 ст. 184 КЗпП установлено заборону на звільнення з ініціативи власника або уповноваженого ним органу:

вагітних жінок;

жінок, які мають дітей віком до 3 років (якщо дитина потребує домашнього догляду на підставі медичного висновку — до 6 років);

одиноких матерів за наявності дітей віком до 14 років або дитини-інваліда.

Звертаємо увагу, що перелічені категорії жінок не можуть бути звільнені не тільки за підставами, передбаченими ст. 40 і 41 КЗпП, а й у інших випадках, коли звільнення кваліфікується як звільнення з ініціативи роботодавця. Єдиним винятком є випадок повної ліквідації підприємства. У такій ситуації звільнити працівницю можна, але тільки за умови її обов’язкового працевлаштування.

Не може бути визнано, що роботодавець виконав обов’язок із працевлаштування, якщо працівниці не була надана на цьому ж чи іншому підприємстві інша робота або була запропонована робота, від якої вона відмовилася з поважних причин, наприклад, за станом здоров’я (абзац перший п. 9 постанови № 9). Невиконання цього обов’язку підприємством спричинює поновлення жінки на роботі з виплатою середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу.

Водночас розірвання трудового договору з переліченими категоріями жінок за підставами, що не кваліфікуються як звільнення з ініціативи роботодавця, не забороняється.

Гарантії, установлені ст. 184 КЗпП, на підставі ст. 1861 КЗпП поширюються також на батьків, які виховують дітей без матері (у тому числі в разі тривалого перебування матері в лікувальному закладі), а також на опікунів (піклувальників).

Ще одна «проблемна» у частині звільнення категорія — це неповнолітні працівники (молодше 18 років). Роботодавець має право звільнити їх з власної ініціативи тільки після отримання згоди на це районної (міської) служби у справах дітей (див. ст. 198 КЗпП). При цьому звільнення за підставами, зазначеними у пп. 1, 2 і 6 ст. 40 КЗпП, дозволено провадити тільки у виняткових випадках і не допускається без працевлаштування.

Недотримання вимог ст. 198 КЗпП при звільненні неповнолітнього працівника може кваліфікуватися як звільнення без законних підстав. А це може спричинити його поновлення на попередній роботі.

Низку гарантій, у тому числі й у частині звільнення, передбачено ст. 252 КЗпП і ст. 41 Закону № 1045 для працівників, які обиралися до профспілкових органів і строк повноважень яких пов­ністю закінчився.

За загальним правилом роботодавець не має права звільняти з власної ініціативи таких осіб протягом року після закінчення строку, на який вони обиралися

Винятки з цього правила перелічені також у ст. 252 КЗпП. Це:

— повна ліквідація підприємства;

— виявлена невідповідність працівника обійманій посаді або виконуваній роботі за станом здоров’я;

— вчинення працівником дій, за які законодавством передбачена можливість звільнення з роботи (служби).

Майте на увазі: гарантії, прописані у ст. 252 КЗпП для колишніх профспілкових працівників, не поширюються на тих, повноваження яких у профспілкових органах були достроково припинені у зв’язку з невідповідним виконанням своїх обов’язків або за власним бажанням. Виняток — якщо таке припинення зумовлене станом здоров’я.

App
Завантажуйте наш мобільний додаток Factor

© Factor.Media, 1995 -
Всі права захищені

Використання матеріалів без узгодження з редакцією заборонено

Ознайомитись з договором-офертою

Приєднуйтесь
Адреса
м. Харків, 61002, вул. Сумська, 106а
Ми приймаємо
ic-privat ic-visa ic-visa

Ми використовуємо cookie-файли, щоб зробити сайт максимально зручним для вас та аналізувати використання наших продуктів та послуг, щоб збільшити якість рекламних та маркетингових активностей. Дізнатися більше про те, як ми використовуємо ці файли можна тут.

Дякуємо, що читаєте нас Увійдіть і читайте далі