Ми вважаємо, що працівник має право відмовитися від такого відрядження. Причому без якихось негативних наслідків для себе. Зараз пояснимо.
Ви, мабуть, пам’ятаєте, що відрядження — це поїздка працівника за розпорядженням роботодавця на визначений строк до іншого населеного пункту для виконання службового доручення поза місцем його постійної роботи. Тобто, по суті, це одна з форм виконання його трудових обов’язків. Це означає, що якщо працівник відмовиться від відрядження, то, за загальним правилом, він порушить трудову дисципліну*. Упевнені, наслідки вам відомі — це догана або навіть звільнення за п. 3 ч. 1 ст. 40 Кодексу законів про працю України від 10.12.71 р. (далі — КЗпП).
Але давайте подивимося на ситуацію з іншого боку. Нагадаємо: людина, її життя, здоров’я та безпека визнаються в Україні найвищими соціальними цінностями (ст. 3 Конституції України). Крім того, ст. 43 Конституції України гарантує кожному безпечні умови праці.
Вочевидь, що відрядження до населеного пункту, розташованого в зоні АТО, пов’язане з ризиком для життя і здоров’я працівника. Ураховуючи це, вважаємо, що роботодавець не має права вимагати від працівника виконання подібного доручення. А якщо навіть і вимагатиме, то працівник має право відмовитися. Підтвердження цьому ви можете знайти у ст. 153 КЗпП. Ця норма стосується насамперед охорони праці, але, на нашу думку, таким же принципом потрібно керуватися і в цьому випадку.
Якщо ж зазначені аргументи вас не переконають, то пропонуємо подивитись на ще дещо. Як ми вже говорили, відмова від відрядження вважається порушенням трудової дисципліни. Але зверніть увагу: це справедливо тільки тоді, коли у працівника немає на це поважних причин (див. лист Мінсоцполітики від 14.12.2011 р. № 350/06/186-11).
«Поважність» — оціночне поняття і визначається окремо для кожного випадку. Причому нещодавно чиновники повідомили: якщо працівник не вийшов на роботу в зоні АТО, то, враховуючи необхідність збереження його життя і здоров’я, такий невихід вважається відсутністю з поважних причин (див. лист Мінсоцполітики від 08.07.2014 р. № 7302/3/14-14/13 // «Податки та бухгалтерський облік», 2014, № 58, с. 19). У нашому випадку причини для відмови від відрядження ті самі (це необхідність збереження життя і здоров’я), а тому їх слід також вважати поважними. Це, у свою чергу, означає, що подібна відмова не є порушенням трудової дисципліни.
Отже, як бачите, з відрядженнями до зони АТО варто почекати — побережіть своїх працівників і себе!
* Нагадаємо, що деяких працівників направляти у відрядження заборонено, а декого можна направити тільки за їх згодою. Це стосується, зокрема, вагітних жінок, жінок, які мають дітей віком до 3-х років, а також жінок, які мають дітей віком від 3-х до 14 років або дітей-інвалідів (ст. 176, 177 КЗпП).
