Теми статей
Обрати теми

Автомобіль на підприємстві. 6. Водій на підприємстві

шеф-редактор Голенко Олександр, редактор Вороная Наталія, податкові експерти Білова Наталя, Нестеренко Максим, Ушакова Лілія та Чернишова Наталія

Водій — професія, вочевидь, не найпрестижніша, але надзвичайно відповідальна, адже від уважності та пильності водіїв багато в чому залежать безпека і навіть життя оточуючих. Тому вибір кандидатури на цю посаду та організація праці водіїв потребують особливої ретельності та уважності з боку роботодавця.

Хто може бути водієм? Як правильно організувати його роботу? Яку відповідальність він несе за порушення на дорозі? Про це та багато що інше ви можете дізнатися з цього розділу спецвипуску.

 

6.1. Хто може бути водієм

Щоб обійняти посаду водія, претендентові недостатньо мати одне тільки бажання та привітну посмішку. Законодавство висуває низку характеристик, яким має відповідати потенційний водій підприємства. Із ними пропонуємо ознайомитися нижче.

 

Вимоги щодо віку

 

Який же вік прийнятний для керування автомобілем? Відповідь на це запитання знаходимо в ч. 2 ст. 15 Закону № 3353. Ви з нею можете ознайомитися в табл. 6.1.

Таблиця 6.1. Вікові вимоги до водіїв

Транспортний засіб*

Категорія

Мінімальний вік водія**

Автомобілі, дозволена максимальна маса яких не перевищує 3500 кг (7700 фунтів), а кількість місць для сидіння, окрім сидіння водія, — 8

B

18

Призначені для перевезення вантажів автомобілі, дозволена максимальна маса яких становить від 3500 до 7500 кг (від 7700 до 16500 фунтів)

C1

18

Призначені для перевезення вантажів автомобілі, дозволена максимальна маса яких перевищує 7500 кг (16500 фунтів)

С

18

Призначені для перевезення пасажирів автобуси, в яких кількість місць для сидіння, окрім сидіння водія, не перевищує 16

D1

21

Призначені для перевезення пасажирів автобуси, в яких кількість місць для сидіння, окрім сидіння водія, більше 16

D

21

Состави ТЗ з тягачем категорій B, C1, C, яким водій має право керувати, але який не належить до зазначених категорій составів ТЗ

BE, C1E, CE

19

Состави ТЗ з тягачем категорії D1 або D, яким водій має право керувати, але який не належить до зазначених категорій составів ТЗ

D1E, DE

21

* Далі — ТЗ.
** Мінімальний вік — вік, у разі досягнення якого дозволено керувати ТЗ відповідної категорії.

 

Кваліфікаційні вимоги

 

Ваш потенційний водій відповідає віковим вимогам, наведеним у табл. 6.1? Тоді зверніть увагу ще й на його кваліфікацію.

Так, професійні водії повинні відповідати певним кваліфікаційним характеристикам, зазначеним у Випуску № 69 Довідника кваліфікаційних характеристик. Їх ви можете побачити в табл. 6.2.

Таблиця 6.2. Кваліфікаційні характеристики для водіїв

Кого стосуються

Характеристики

Загальні характеристики

Водіїв автомобілів усіх категорій

 — повна загальна середня освіта;  
— професійно-технічна освіта (навчальний заклад з підготовки водіїв ТЗ);  
— спеціальна підготовка за типовими навчальними планами та програмами підготовки водіїв ТЗ відповідної категорії та пройдена кваліфікаційна атестація

Додаткові характеристики

Водіїв автомобілів категорій С1* та С

Для здійснення перевезень небезпечних вантажів:
 — стаж роботи не менше 3 років на ТЗ відповідної категорії;  
— спеціальна підготовка за типовими навчальними планами та програмами підготовки водіїв до перевезення небезпечних вантажів відповідного класу

Водіїв ТЗ категорій BE, C1E,
CE, D1E, DE

Безперервний річний стаж** керування ТЗ категорій B, C1, C, D1, D

Водіїв ТЗ категорії D1

Безперервний трирічний стаж керування автомобілем категорії В та/або С1

Водіїв ТЗ категорії D

Безперервний трирічний стаж керування ТЗ категорії B, C1, C, D1 або декількох з них

* Відповідність категорій керованим автомобілям див. у табл. 6.1.
** Стаж підтверджується витягом із трудової книжки або довідкою з місця роботи із зазначенням дати наказу про призначення особи на посаду, дати, з якої така особа працює водієм, марки закріпленого автотранспортного засобу та його номерного знака, засвідчених підписами посадових осіб та скріплених печаткою.

 

Звичайно, допустити водія до роботи можна, тільки якщо в нього є посвідчення водія на право керування ТЗ відповідної категорії (п. 2 Положення № 511). Крім того, професійний водій обов’язково має знати правила, що стосуються керування та поводження з автомобілем, а також перевезень вантажів та пасажирів (правила дорожнього руху, правила перевезення вантажів, порядок та умови перевезення пасажирів і багажу тощо).

img 1Ще одним чинником, що враховується під час прийняття на роботу, оскільки впливає на здатність водіїв керувати ТЗ, є стан їх здоров’я. З метою перевірки стану здоров’я водіїв проводяться медичні огляди. Про них ми й поговоримо далі.

 

6.2. Обов’язкові медогляди

Усім відомо, що здоров’я — це найцінніший ресурс, яким може володіти людина. А для водія — це ще й запорука якісного виконання ним трудових функцій, а отже, і збереження місця роботи. Законодавець дуже відповідально підходить до питання здоров’я водіїв, тому передбачає для них низку обов’язкових медоглядів: попередні, періодичні, щозмінні передрейсові та післярейсові, позачергові, а також психіатричні та наркологічні огляди. Особливості їх проведення описані в Положенні № 65/80, Порядку № 1465 та Порядку № 1238. Ви ж можете все це побачити в табл. 6.3 на с. 99.

Таблиця 6.3. Види медоглядів та особливості їх проведення

Вид медогляду

Коли проводиться

Де та ким проводиться

Чим підтверджується проходження медогляду

Хто оплачує

1

2

3

4

5

Попередній

Перед отриманням права на керування ТЗ відповідної категорії

В установі охорони здоров’я медичною комісією

Медична довідка про придатність до керування транспортним засобом (далі — Медична довідка)

Як правило, кандидат на посаду водія

Форму Медичної довідки наведено в додатку 1 до Положення № 65/80. У ній, серед іншого, медичною комісією вказуються здатність водія керувати відповідною категорією ТЗ і строк дії довідки. Під час прийняття на роботу, пов’язану з керуванням ТЗ, водій зобов’язаний пред’явити цю довідку роботодавцеві.

Періодичний

Для водіїв:  
— віком до 55 років (включно) — 1 раз на 10 років;  
— віком від 56 до 75 років (включно) — 1 раз на 3 роки;  
— віком від 76 років — 1 раз на рік;  
— які перевозять пасажирів та вантажі (незалежно від віку) — 1 раз на рік

В установі охорони здоров’я медичною комісією

Медична довідка

Роботодавець

Щозмінний передрейсовий

Перед виїздом у рейс водія, працевлаштованого у перевізника

У спеціально відведеному для цього приміщенні лікарями лікувального профілю та/або молодшими медпрацівниками з освітою за спеціальністю «сестринська справа», «лікувальна справа»

Медпрацівник вносить результати проведеного медогляду:  
— до Журналу за формою, наведеною в додатку 3 до Положення № 65/80;
 — до подорожнього листа (за його наявності)

Роботодавець

Щозмінний післярейсовий

У випадку виявлення водієм, працевлаштованим у перевізника, ознак хвороби протягом зміни

У спеціально відведеному для цього приміщенні лікарями лікувального профілю та/або молодшими медпрацівниками з освітою за спеціальністю «сестринська справа», «лікувальна справа»

Медпрацівник вносить результати проведеного медогляду:  
— до Журналу за формою, наведеною в додатку 3 до Положення № 65/80;
 — до подорожнього листа (за його наявності)

Роботодавець

Передрейсові та післярейсові медогляди проводять в індивідуальному порядку. Сторонні особи бути присутніми на них не повинні.
Якщо під час проведення передрейсового медогляду медпрацівник виявляє у водія ознаки непрацездатності, підвищення або зниження артеріального тиску, частоти скорочень серця або значні відхилення від індивідуальної норми такого водія, то він до керування ТЗ не допускається. Ну і, звичайно, відстороняється від керування ТЗ водій, який перебуває у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість його реакції. Водії, які були відсторонені від роботи за станом здоров’я, направляються для дообстеження до закладу охорони здоров’я. Якщо ж під час медогляду у водія були виявлені ознаки захворювань або вади, перелічені в Переліку № 299, то такий водій за поданням медпрацівника направляється перевізником на позачерговий медичний огляд.

Позачерговий

За направленням роботодавця-перевізника на підставі даних про постійне погіршення стану здоров’я водія або при виявленні ознак захворювання чи вади, що ввійшли до Переліку № 299

В установі охорони здоров’я медичною комісією

Медична довідка

Роботодавець

Психіатричний

Попередній — перед прийняттям на роботу.
Періодичний 
— 1 раз на 2 роки

У державних та комунальних психіатричних установах (установах охорони здоров’я, що мають у своєму складі спеціалізовані психоневрологічні центри, відділення, кабінети) за місцем проживання водія лікарем-психіатром

Медична довідка про проходження обов’язкових попереднього та періодичного психіатричних оглядів за формою № 122-2/о, наведеною в додатку 3 до Інструкції № 12

Як правило, попередній огляд оплачується кандидатом на посаду водія, періодичний — роботодавцем

Якщо в результаті обстеження в особи виявлені ознаки психічного захворювання (розладу), наведеного в Переліку № 1465, або якщо вона страждала на важкий психічний розлад у минулому (не менше 5 років тому), а також у разі незгоди особи з результатами психіатричного огляду така особа має пройти додаткове психіатричне обстеження амбулаторно або в умовах стаціонару. Після додаткового психіатричного обстеження рішення про наявність психіатричних протипоказань приймає лікарсько-консультаційна комісія.

Наркологічний

Первинний — перед прийняттям на роботу.
Періодичний
 — 1 раз на 2 роки

У наркологічній установі за місцем проживання водія

Сертифікат щодо проходження профілактичного наркологічного огляду

Як правило, первинний огляд оплачується кандидатом на посаду водія, періодичний — роботодавцем

Якщо в результаті профілактичного наркологічного огляду в особи виявлені ознаки наркологічного захворювання чи особа не згодна з результатами такого огляду, така особа має пройти додаткове наркологічне обстеження, психологічне тестування та медичне лабораторне обстеження в умовах стаціонару. Рішення про наявність наркологічного захворювання в такому випадку приймає лікарсько-консультаційна комісія.

 

Пам’ятайте: якщо під час проходження попереднього, періодичного або позачергового медичного огляду в обстеженого водія виявлено захворювання або ваду відповідно до Переліку № 299, то такому водієві протипоказано керувати ТЗ відповідної категорії.

Проходження медичних, у тому числі психіатричного та наркологічного, оглядів є обов’язковим для всіх водіїв

У період проходження таких оглядів за працівником зберігаються місце роботи (посада) і середній заробіток (ст. 123 КЗпП, ч. 4 ст. 17 Закону № 2694).

Відмова водія від проходження обов’язкових медоглядів є підставою для притягнення його до дисциплінарної відповідальності на підставі ст. 147 — 152 КЗпП. Крім того, роботодавець зобов’язаний відсторонити такого водія від роботи (ст. 46 КЗпП). Відсторонення від роботи оформляється наказом (розпорядженням). Час, протягом якого працівник, що ухиляється від проходження обов’язкового медогляду, не виконував свої трудові обов’язки, не оплачується.

 

6.3. Присвоєння класу водію

Для водіїв автотранспортних засобів рівень кваліфікації визначається присвоєним їм класом. Новоприйнятий працівник вважається водієм III класу.

У процесі роботи на підприємстві водію може бути присвоєно кваліфікацію II, а надалі — I класу

 

Порядок присвоєння класу водію

 

Порядок присвоєння класності водіям у чинних нормативно-правових документах чітко не прописано. Це дає вам змогу самостійно його розробити і затвердити у вигляді внутрішнього документа (локального акта роботодавця). Такий документ може називатися, наприклад, Положення про присвоєння класності водіям. Саме в цьому документі можна навести вимоги до кваліфікації водіїв, установлені у примітці до п. 4 розд. II Випуску № 69 Довідника кваліфікаційних характеристик. Так, для присвоєння:

II класу в посвідченні водія має бути дозвіл на керування ТЗ категорій B, BE, C, CE або DE (D), а також безперервний стаж роботи водієм III класу на цьому підприємстві не менше 3 років;

I класу — дозвіл на керування ТЗ категорій B, BE, C, CE, D, DE, а також безперервний стаж роботи водієм II класу на цьому підприємстві не менше 2 років.

Майте на увазі: до безперервного стажу, який слід ураховувати під час присвоєння класності водію, включається робота водія на автотранспортному засобі саме в цього роботодавця, а не весь період керування автотранспортним засобом.

Окрім зазначених вимог, під час присвоєння водію кваліфікації II і I класів незайвим буде враховувати його показники в роботі, дотримання ним трудової та виробничої дисципліни, відсутність порушень правил дорожнього руху, правил технічної експлуатації ТЗ і техніки безпеки.

Присвоюється класність водію під час кваліфікаційної атестації кваліфікаційною комісією, яку має бути створено на підприємстві. Порядок її функціонування і повноваження можна прописати в Положенні про присвоєння класності водіям. Склад комісії слід затвердити відповідним наказом (розпорядженням).

Загалом процес присвоєння класу водію можна показати таким чином (див. рис. 6.1):

 

img 2

Рис. 6.1. Процедура присвоєння класу водію

 

Зауважте, що керівник підприємства на свій розсуд може залишити за працівником-водієм клас, присвоєний йому на попередньому місці роботи. Однак це не є прямим обов’язком роботодавця (див. лист Мінсоцполітики від 07.09.2012 р. № 197/10/137-12). Для таких випадків слід прописати процедуру збереження (підтвердження) класності таким працівникам у Положенні про присвоєння класності водіям.

Зверніть увагу: в період роботи на підприємстві класність водія може бути не лише підвищено, а і знижено

У яких випадках це може статися? Це потрібно чітко прописати в Положенні про присвоєння класності водіям. Так, кваліфікацію працівника II (I) класу може бути знижено на один клас рішенням кваліфікаційної комісії у випадку систематичного порушення водієм правил дорожнього руху та/або недотримання трудової дисципліни.

Підвищення класності впливає не тільки на самооцінку водія, але, як правило, ще й на його заробіток. Про це поговоримо далі.

 

Надбавки за класність

 

Зазвичай роботодавці, які присвоюють класи водіям, установлюють їм щомісячні надбавки до заробітної плати за класність. Розмір таких надбавок госпрозрахункові підприємства визначають самостійно в колективному договорі (Положенні про оплату праці) виходячи зі своїх фінансових можливостей. При цьому обов’язково має бути дотримано норми і гарантії, передбачені законодавством, генеральною та галузевими угодами.

На сьогодні мінімальні розміри таких надбавок визначені Генеральною угодою на 2010 — 2012 роки, яка продовжує діяти до прийняття нової угоди. Із її положень випливає, що надбавка за класність водіям легкових, вантажних автомобілів та автобусів виплачується за відпрацьований час у таких розмірах:

— водіям I класу — 25 % тарифної ставки;

— водіям II класу — 10 % тарифної ставки.

Такі самі розміри надбавки за класність водіям передбачені й багатьма галузевими угодами.

Зверніть увагу: положення Генеральної угоди безпосередньо діють і є обов’язковими для тих суб’єктів, які перебувають у сфері дії сторін, котрі її підписали. На підприємствах, які при підписанні Генеральної угоди не були представлені хоча б однією зі сторін (власник чи уповноважений ним орган як одна сторона або з боку трудового колективу — профспілка), її норми не діють і не є обов’язковими. Такі підприємства самостійно вирішують питання встановлення водіям доплат за класність та їх розміри в колективному договорі чи іншому документі, що регулює оплату праці на підприємстві (див. лист Мінпраці від 06.09.2007 р. № 556/13/155-07).

Зауважте: виплата водіям надбавки за класність здійснюється за час, відпрацьований працівником як водієм

При цьому під словами «час, відпрацьований як водієм» мається на увазі час, протягом якого водій безпосередньо керував ТЗ. Тобто, якщо водій у робочий час перебував на роботі, але не виїжджав (не керував автомобілем), надбавка за класність за ці години не виплачується, оскільки при виконанні інших видів робіт кваліфікація II або I класу від водія не вимагається (див. лист Мінсоцполітики від 19.09.2013 р. № 805/13/155-13).

Приклад 6.1. Водію автомобіля встановлені оклад у сумі 3000,00 грн. та надбавка за I клас кваліфікації в розмірі 25 % окладу за відпрацьований ним як водієм час. У серпні 2014 року водій був зайнятий безпосередньо керуванням ТЗ 120 годин із 160, передбачених графіком роботи.

Таким чином, за серпень 2014 року водію, крім заробітної плати в розмірі 3000,00 грн., необхідно нарахувати надбавку. Для того щоб розрахувати її суму, потрібно спочатку визначити розмір заробітної плати водія за години, які він був на виїзді:

3000,00 грн. : 160 год х 120 год = 2250,00 грн.

Тепер уже з цієї суми можна розрахувати 25 % надбавки:

2250,00 грн. х 25 % : 100 % = 562,50 грн.

 

6.4. Режим роботи і відпочинку

Як ви, напевно, вже зрозуміли, водій — працівник непростий. До нього законодавець проявляє особливу увагу. Це стосується і режиму його роботи та відпочинку. Законодавчо режим роботи і відпочинку водіїв регулюється переважно КЗпП та Положенням № 340*. Яким він має бути — розглянемо у цьому підрозділі.

* Зверніть увагу: вимоги Положення № 340 поширюються виключно на автомобільних перевізників та водіїв, які здійснюють внутрішні перевезення пасажирів та/або вантажів колісними ТЗ.

 

Робочий час водія

 

Говорячи про водія, ми насамперед уявляємо собі людину, яка сидить за кермом. Але не завжди 100 % робочого часу водій зайнятий керуванням автомобіля. Так, до його робочого часу включаються:

змінний період керування. У загальному випадку змінний період керування водія, включаючи надурочні роботи, не повинен перевищувати 9 годин, а при перевезенні великовагових, та/або великогабаритних, та/або небезпечних вантажів — 8 годин. При цьому тривалість керування водія за тиждень, уключаючи надурочні роботи, не повинна перевищувати 48 годин. Збільшити тривалість змінного періоду керування водієм (не планового, а фактичного) дозволено тільки у випадках виникнення непередбачених обставин (технічна несправність ТЗ, несприятливі погодні умови тощо);

підготовчо-завершальний період. Склад робіт підготовчо-завершального періоду і час їх виконання встановлюються роботодавцем за погодженням із профкомом (профспілковим представником)**;

час простоїв не з вини водія;

час простоїв у пунктах завантаження та розвантаження вантажів, посадки та висадки пасажирів;

час проведення медичних оглядів водія перед виїздом на маршрут (у рейс) та після повернення;

час проведення робіт з усунення технічних несправностей ТЗ на маршруті (у рейсі);

час охорони ТЗ з вантажем або без нього під час стоянки на кінцевих та проміжних пунктах при здійсненні міжміських перевезень у випадку, якщо такі обов’язки передбачені трудовим договором, укладеним із водієм. Час охорони ТЗ з вантажем чи без нього зараховується водію в розмірі 1/3 робочого часу;

половина часу, передбаченого завданням на рейс міжміського сполучення, при роботі двох водіїв на ТЗ, обладнаному спальним місцем;

інший час, передбачений чинним законодавством України.

** Якщо на підприємстві немає профспілкової організації (профспілкового представника), питання режиму роботи і відпочинку працівників-водіїв необхідно погоджувати з уповноваженим представником трудового колективу (див. лист Мінсоцполітики від 27.03.2012 р. № 98/13/116-12).

Конкретна тривалість часу проведення мед­оглядів, охорони ТЗ та присутності на робочому місці водія, коли він не керує автомобілем при направленні в рейс двох водіїв, що зараховується до робочого часу, установлюється роботодавцем за погодженням із профкомом (профспілковим представником).

Облік робочого часу залежно від умов роботи водія може бути поденним, щотижневим або підсумованим. Він здійснюється на підставі табеля обліку використання робочого часу.

Підприємство щомісяця складає графік змінності водіїв, веде відомість обліку робочого часу та відпочинку водія, в якій для кожної робочої зміни вказують планові та фактичні дані про маршрут, час початку та закінчення робочої зміни.

 

Нормальна тривалість робочого часу

 

Тривалість робочого часу водіїв визначається відповідно до правил внутрішнього трудового розпорядку з урахуванням законодавчо встановлених норм. У табл. 6.4 (див. с. 105) пропонуємо вам ознайомитися з нормальною тривалістю робочого часу, регламентованою законодавством.

Таблиця 6.4. Нормальна тривалість робочого часу

Період

При 5-денному робочому тижні

При 6-денному робочому тижні

За тиждень*

Не більше 40 годин

За день (зміну)

Визначається правилами внутрішнього трудового розпорядку або графіками змінності, що затверджуються роботодавцем за погодженням із виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником), з дотриманням установленої тривалості робочого тижня

Не більше 7 годин, напередодні вихідних — не більше 5 годин

У день (зміну) напередодні святкових та неробочих днів

Скорочується на одну годину від установленої тривалості робочого часу за день

За зміну при роботі в нічний час**

За день у разі підсумованого обліку робочого часу***

Не більше 10 годин за умови, що тривалість робочого часу за обліковий період не перевищує нормальної кількості робочих годин

* Тиждень — період часу з 00:00 годин у понеділок до 24:00 годин у неділю.
** Нічний час — період доби з 22:00 до 06:00.
*** Підсумований облік робочого часу застосовують, якщо за умовами роботи не може бути дотримано встановленої для водіїв щоденної або щотижневої тривалості робочого часу. Більше про підсумований облік робочого часу див. на с. 107.

 

Зверніть увагу: для водіїв автобусів, які здійснюють регулярні пасажирські перевезення, за їх згодою може встановлюватися робочий день (зміна) з поділом на дві частини. Кожна частина не повинна перевищувати 4 годин з урахуванням часу, необхідного для повернення на місце стоянки (ст. 60 КЗпП, п. 2.9 розд. II Положення № 340). Перерва між частинами зміни має бути не менше 2 годин без урахування часу на відпочинок та харчування.

Час перерви між двома частинами зміни до робочого часу не включається

 

Ненормований робочий день

 

Ненормований робочий день буває не тільки у царів (трохи пригадаємо класику радянського кінематографа), а й у простих трударів-водіїв. Щоправда, установити ненормований робочий день можна лише водіям легкових автомобілів (окрім таксі) і тільки в разі неможливості нормування часу трудового процесу. При цьому робота понад нормальну тривалість для таких водіїв надурочною вважатися не буде.

Додаткова оплата перепрацьованого часу для таких осіб не здійснюється.

На водіїв, які працюють на умовах ненормованого робочого дня, поширюється встановлений на підприємстві режим робочого часу

Тому роботодавець не має права систематично залучати працівників, які працюють у такому режимі, до роботи понад установлену тривалість робочого часу (див. лист Мінпраці від 26.08.2010 р. № 265/13/116-10).
Кількість годин перепрацьованого часу при роботі з ненормованим робочим днем визначається в колективному договорі, укладеному на підприємстві (п. 2.10 розд. II Положення № 340).

Приємною «пілюлею» для водіїв з ненормованим робочим днем є законодавчо гарантоване надання їм щорічної додаткової відпустки тривалістю до 7 календарних днів (абзац другий п. 2.10 розд. ІІ Положення № 340, п. 2 ч. 1 ст. 8 Закону про відпустки). Перелік професій та посад, яким може установлюватися ненормований робочий день, і конкретну тривалість щорічної додаткової відпустки вказують у колективному договорі (див. лист Мінсоцполітики від 24.09.2013 р. № 825/13/156-13, ч. 2 ст. 8 Закону про відпустки).

Робочий час водіїв з ненормованим робочим днем обліковується в робочих днях (окрім роботи у святкові дні, яка обчислюється в годинах).

 

Надурочні роботи

 

Надурочними вважаються роботи понад установлену тривалість робочого дня. Роботодавець може залучити працівників до надурочних робіт тільки у виняткових випадках, визначених ч. 3 ст. 62 КЗпП та іншими законодавчими актами, і тільки з дозволу виборного органу первинної профспілкової організації. В усіх інших випадках залучення працівників до надурочних робіт не допускається. Крім того, роботодавцеві слід ураховувати обмеження, установлені ст. 63 КЗпП, стосовно осіб, які можуть бути залучені до таких робіт.

Зверніть увагу на те, що не вважається над­урочною робота водія:

з неповним робочим днем понад передбачений трудовим договором час, але в межах установленої законодавством тривалості повного робочого дня (абзац другий п. 16 постанови № 13);

з ненормованим робочим днем понад установлену норму робочого часу, окрім випадків виконання за дорученням роботодавця роботи, що не входить до переліку його обов’язків (абзац третій п. 16 постанови № 13);

— що виконується в порядку відпрацювання днів відпочинку, наданих відповідно до ч. 3 ст. 73 КЗпП;

— що виконується понад норму робочого часу, передбаченого графіком в окремі дні, тижні, місяці облікового періоду, при збереженні норми робочого часу за обліковий період — при підсумованому обліку робочого часу.

Надурочні роботи не повинні перевищувати для кожного водія 4 годин протягом двох днів поспіль і 120 годин на рік

Винятком є випадки настання непередбачених обставин (технічної несправності ТЗ, зупинення руху ТЗ у рейсі (на маршруті), несприятливих погодних умов тощо).

 

Робота у вихідні, святкові та неробочі дні

 

Робота у вихідні, святкові та неробочі дні, як правило, не допускається.

Працівників можуть залучити до роботи у вихідні дні тільки у виняткових випадках, визначених ч. 2 ст. 71 КЗпП. Залучення до роботи у вихідні дні здійснюється за письмовим наказом (розпорядженням) власника (уповноваженого ним органу). При цьому роботодавець зобов’язаний отримати дозвіл виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника).

Якщо зупинення роботи неможливе внаслідок виробничо-технічних умов (безперервно діючі підприємства), для здійснення робіт, пов’язаних із необхідністю обслуговування населення та виконання ремонтних і вантажно-розвантажувальних робіт, за погодженням із профкомом (профспілковим представником) допускається робота у святкові та неробочі дні. Крім того, у ці дні можливе залучення до роботи в порядку та у випадках, передбачених ст. 71 КЗпП (тобто як і у вихідні дні).

У разі коли на підприємстві ведеться підсумований облік робочого часу водіїв, передбачена графіком змінності робота у святкові та неробочі дні включається до розрахунку норми робочого часу облікового періоду.

Докладніше про роботу у вихідні, святкові та неробочі дні див. у журналі «Податки та бухгалтерський облік», 2014, № 77, с. 50.

 

Підсумований облік робочого часу

 

Як уже зазначалося раніше, підсумований облік робочого часу запроваджується у випадках, коли за умовами роботи не може бути дотримано встановленої для водіїв щоденної або щотижневої тривалості робочого часу (ст. 61 КЗпП і п. 2.3 розд. II Положення № 340). При цьому тривалість робочого часу за обліковий період не повинна перевищувати нормальної кількості робочих годин.

Установити підсумований облік можна тільки за погодженням із виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником)*.

* Докладно про порядок застосування підсумованого обліку робочого часу читайте в газеті «Податки та бухгалтерський облік», 2014, № 77, с. 56.

При підсумованому обліку роботодавець складає графік змінності водіїв (додаток 1 до Положення № 340), в якому визначаються тривалість щоденної роботи (зміни), кількість робочих днів (змін) та вихідних. Графік складають на весь обліковий період, що дорівнює, як правило, місяцю, і доводять до відома кожного водія не менш як за 2 тижні до початку облікового періоду.

Майте на увазі: нормальна тривалість щоденної роботи (зміни) водія не повинна перевищувати 10 годин

У разі якщо нормальна тривалість робочого дня охоплює тривалі періоди простою, очікування в ТЗ чи на робочому місці або якщо водію необхідно надати можливість доїхати до певного місця відпочинку, тривалість робочого дня може бути збільшена до 12 годин. При цьому час безпосереднього керування ТЗ протягом робочого дня (зміни) не перевищує 9 годин.

Норма робочого часу за обліковий період при підсумованому обліку робочого часу визначається в такий спосіб: норма тривалості робочого часу, установлена законодавством для водіїв ТЗ, помножується на кількість робочих днів за календарем п’ятиденного робочого тижня, що припадають на обліковий період (з урахуванням її скорочення напередодні святкових і неробочих днів). Години роботи, що перевищують передбачений в обліковому періоді робочий час, вважаються надурочними.

 

Режим відпочинку

 

Крутити кермо цілий день — дуже утомливо. Тому, щоб перевести подих та відновити сили, для водія передбачені перерви в роботі. Крім того, водій має право на щоденний (міжзмінний) відпочинок, щотижневий відпочинок, відпочинок у святкові та неробочі дні і, звичайно ж, право на відпустку. Відпустка, мабуть, варта окремого розгляду, а от про інші види відпочинку та їх тривалість ви можете дізнатися з табл. 6.5 на с. 108.

Таблиця 6.5. Види відпочинку водіїв та їх тривалість

Вид відпочинку

Коли водій має право на відпочинок

Тривалість відпочинку

Примітка

1

2

3

4

Перерва в роботі

Через кожні 4 години керування ТЗ

Не менше 45 хвилин

Допускається заміна такої перерви перервами тривалістю не менше 15 хвилин кожна, розподіленими протягом періоду керування або відразу після нього, але з урахуванням загальновстановлених вимог.
Якщо після 4-годинного керування ТЗ настає період щоденного (міжзмінного) відпочинку водія (див. нижче), перерва в роботі для відпочинку та харчування не встановлюється.
Час початку та конкретна тривалість перерви для відпочинку і харчування встановлюються правилами внутрішнього трудового розпорядку

Щоденний (міжзмінний) відпочинок

Протягом будь-якого 24-годинного періоду, відлічуючи з початку робочого дня (зміни)

Не менше 10 послідовних годин

Конкретна тривалість щоденного (міжзмінного) відпочинку визначається правилами внутрішнього трудового розпорядку та графіком змінності водіїв

Не менше 8 послідовних годин — якщо протягом робочої зміни ТЗ керують два водії

Не менше 8 послідовних годин — в окремі періоди при підсумованому обліку робочого часу

Робочий час протягом облікового періоду не повинен перевищувати норму робочого часу, установлену законодавством.
Невикористані години щоденного (міжзмінного) відпочинку підсумовуються та надаються водію у вигляді додаткових вільних від роботи протягом облікового періоду годин у порядку, передбаченому графіком змінності

Щотижневий відпочинок

Протягом тижня

2 вихідні дні — при 5-денному робочому тижні

Загальним вихідним днем є неділя. Другий вихідний день при 5-денному робочому тижні визначається графіком роботи підприємства за погодженням із профкомом. На безперервно діючих підприємствах вихідні дні надають у різні дні тижня по черзі кожній групі працівників згідно з графіком змінності. Тривалість щотижневого відпочинку водія має бути не менше 45 послідовних годин

1 вихідний день — при 6-денному робочому тижні

Відпочинок у святкові (неробочі) дні

Під час святкових (неробочих) днів, установлених ст. 73 КЗпП

Повний святковий (неробочий) день

Якщо святковий або неробочий день збігається з вихідним, то останній переноситься на наступний після святкового або неробочого день

 

Тепер поговоримо про один із найприємніших періодів у робочому житті людини — відпустку. Водій має право як на щорічну основну відпустку, так і в деяких випадках — на додаткову.

Щорічна основна відпустка у водіїв стандартна — не менше 24 календарних днів за відпрацьований робочий рік, що відлічується з дня укладення трудового договору з працівником (ст. 75 КЗпП, ст. 6 Закону про відпустки).

Щорічну додаткову відпустку водій має право отримати за:

1) роботу зі шкідливими та важкими умовами праці (ст. 76 КЗпП, ст. 7 Закону про відпустки). Право на цей вид відпустки мають водії, зайняті на роботах, пов’язаних із негативним впливом на здоров’я шкідливих виробничих чинників, відповідно до списку, наведеного в додатку 1 до постанови КМУ від 17.11.97 р. № 1290;

2) особливий характер праці (ст. 76 КЗпП, п. 1 ч. 1 ст. 8 Закону про відпустки). Право на цей вид відпустки мають:

— водії, робота яких пов’язана з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням або виконується в особливих природних географічних і геологічних умовах та умовах підвищеного ризику для здоров’я за списком, наведеним у додатку 2 до постанови КМУ від 17.11.97 р. № 1290;

— водії з ненормованим робочим днем відповідно до списку посад і професій, визначених колективним договором (угодою).

Конкретна тривалість щорічної додаткової відпустки, що надається водіям згідно зі ст. 76 КЗпП і ст. 7 та 8 Закону про відпустки, установлюється в колективному договорі.

 

6.5. Порушення ПДР: хто несе відповідальність

Усі водії зобов’язані неухильно виконувати правила дорожнього руху (далі — ПДР). А якщо водій усе-таки їх порушив? Хто та якою мірою несе відповідальність за порушення ПДР, ми зараз розберемося.

Усього можна виділити 3 види відповідальності, до яких може призвести порушення ПДР: адміністративна, кримінальна та цивільно-правова.

Про кримінальну відповідальність ми сьогодні говорити не будемо — сподіваємося, вас вона обійде стороною. А от дізнатися більше про адміністративну та цивільно-правову відповідальність ви можете з цього підрозділу.

 

Адміністративна відповідальність

 

Адміністративна відповідальність виникає, якщо водій припустився порушення, названого в КУпАП або інших законах, що передбачають адмінвідповідальність. При цьому пам’ятайте: адміністративна відповідальність виникає за умови, що порушення правил ПДР не призводить до кримінальної відповідальності (ст. 9 КУпАП). Тож залучити особу одночасно і до адміністративної, і до кримінальної відповідальності за одне правопорушення не можна.

Звичайно ж, усіх цікавить, хто відповідатиме за вчинене. На щастя роботодавця, але зовсім не на велику радість його працівника — горе-водія, відповідальність за адміністративне правопорушення повністю покладається на особу, котра його вчинила. Пояснюється це тим, що до адміністративної відповідальності притягуються виключно фізичні особи (див. рішення КСУ від 30.05.2001 р. № 7-рп/2001). Причому саме ті, які припустилися відповідного порушення.

Отже, якщо водій припустився порушення ПДР, то й відповідальність нестиме саме він

Роботодавця або його посадових осіб вона не зачепить, навіть якщо порушення сталося при виконанні водієм своїх посадових обов’язків. Отже, наприклад, при накладенні адмінштрафу заплатити його повинен буде водій. Причому зі своєї кишені. Роботодавець при цьому не зобов’язаний нічого йому компенсувати, хоча може зробити це з власної ініціативи.

Зазвичай за фактом вчинення адміністративного правопорушення складається протокол. Перелік осіб, які мають право це зробити, наведено у ст. 255 КУпАП. У межах ПДР відповідні порушення виявляються найчастіше органами внутрішніх справ в особі працівників ДАІ. Вони і складають протоколи у двох примірниках, один з яких під підпис вручають водієві (ст. 254 КУпАП).
Другий примірник протоколу надсилається органу або посадовій особі, які уповноважені розглядати цю справу.

На розгляд справи уповноваженому органу / посадовій особі, як правило, надається 15 днів з дати отримання ним/нею протоколу (ст. 277 КУпАП). У загальному випадку це відбувається за місцем вчинення порушення. Але в окремих ситуаціях (наприклад, згідно зі ст. 121 — 126, ч. 1 — 4 ст. 130 КУпАП) справа може розглядатися за місцем обліку ТЗ або за місцем проживання порушника (ст. 276 КУпАП).

Розглянувши справу про адміністративне правопорушення, уповноважений орган / посадова особа виносить постанову. Її копія протягом 3 днів вручається/надсилається особі, стосовно якої цю постанову винесено (ст. 285 КУпАП). Винесена постанова у справі є обов’язковою до виконання (ст. 298 КУпАП).

Сплатити адмінштраф водій має не пізніш як через 15 днів від дати вручення йому постанови (ст. 307 КУпАП)

Оплата здійснюється через банк.

Варто зазначити, що водій може оскаржити рішення уповноваженого органу. У випадку залишення скарги без задоволення штраф має бути сплачено протягом 15 днів з дати повідомлення про залишення скарги без задоволення.

Майте на увазі: якщо водій не сплачує штраф у зазначені строки, то ця сума підлягає стягненню у примусовому порядку (виконавчою службою за місцем проживання, роботи або місцезнаходженням майна). Причому штраф у такому разі стягується в подвійному розмірі (ст. 308 КУпАП).

 

Цивільно-правова відповідальність

 

Цивільно-правова відповідальність виникне, якщо порушення ПДР спричинило заподіяння шкоди майну чи правам фізичних або юридичних осіб (ч. 1 ст. 1166 ЦКУ). Наприклад, якщо водій унаслідок ДТП завдав пошкодження іншому автомобілю.

І в цьому випадку роботодавцеві вже не позаздриш, оскільки за проступок працівника-водія в частині цивільно-правової відповідальності відповідати доведеться саме йому. Чому? Та тому, що згідно зі ст. 1172 ЦКУ роботодавець відшкодовує шкоду, заподіяну його працівником під час виконання останнім своїх трудових (службових) обов’язків. На це неодноразово звертали увагу й суди (див. лист ВССУ від 01.02.2012 р., п. 6 постанови № 4).

Таким чином, обов’язок щодо відшкодування шкоди, заподіяної працівником-водієм іншій особі, покладається на роботодавця

Підкреслимо, що відповідальність роботодавця настає тільки в тому випадку, якщо водій-працівник завдав шкоди при виконанні ним посадових обов’язків. Інакше (наприклад, якщо працівник використовує транспорт роботодавця для особистих цілей) відшкодування шкоди має здійснюватися працівником на підставі ст. 1187 ЦКУ.

Зауважте: якщо водій-працівник потрапив у ДТП на власному автомобілі, що використовувався ним для службових цілей (про таку можливість див. на с. 70), обов’язок щодо відшкодування шкоди все одно покладається на роботодавця. Це зумовлено тим, що ст. 1172 ЦКУ прив’язується саме до трудових відносин, а не до відносин власності.

Роботодавець має право звернутися з регресною вимогою до працівника (ч. 1 ст. 1191 ЦКУ, п. 6 постанови № 4). При цьому слід ураховувати, що сума відшкодування працівником шкоди не може перевищувати його середньомісячного заробітку (ст. 132 КЗпП, постанова ВССУ від 05.06.2013 р. у справі № 6-12182св13). Водночас, якщо водій-працівник згідно зі ст. 134 КЗпП підпадає під повну матеріальну відповідальність, то шкоду йому доведеться відшкодувати в повному розмірі. Прикладом подібної ситуації може бути вчинення водієм ДТП, якщо такі дії призвели до кримінальної відповідальності.

Нагадаємо: на території України заборонена експлуатація ТЗ без поліса обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності (п. 21.1 ст. 21 Закону № 1961)*. Тому якщо ДТП підпадає під страховий випадок, то шкоду в межах, передбачених договором страхування, має відшкодувати страховик.

* Більше про автострахування див. на с. 16.

На роботодавця в такому випадку покладається обов’язок погасити різницю між фактичною шкодою та сумою страхового відшкодування, виплаченою страховиком.

висновки

  • Під час прийняття на роботу водія потрібно враховувати вікові та кваліфікаційні вимоги, що висуваються законодавством до цієї категорії працівників.

  • Водії зобов’язані проходити медичні, психіатричні та наркологічні огляди перед прийняттям на роботу, а також у період роботи на підприємстві.

  • У процесі роботи після проходження водієм III класу кваліфікаційної атестації йому може бути присвоєно кваліфікацію II, а надалі — I класу. За класність на підприємстві можуть бути встановлені надбавки до заробітної плати.

  • Облік робочого часу водіїв може бути поденним, щотижневим або підсумованим.

  • У виняткових випадках допускається встановлення водіям ненормованого робочого дня, а також виконання ними надурочних робіт, робіт у вихідні, святкові та неробочі дні.

  • За порушення водієм ПДР під час виконання ним службових обов’язків адміністративну відповідальність несе він сам, а цивільно-правову в разі заподіяння шкоди третім особам — роботодавець такого водія.

App
Завантажуйте наш мобільний додаток Factor

© Factor.Media, 1995 -
Всі права захищені

Використання матеріалів без узгодження з редакцією заборонено

Ознайомитись з договором-офертою

Приєднуйтесь
Адреса
м. Харків, 61002, вул. Сумська, 106а
Ми приймаємо
ic-privat ic-visa ic-visa

Ми використовуємо cookie-файли, щоб зробити сайт максимально зручним для вас та аналізувати використання наших продуктів та послуг, щоб збільшити якість рекламних та маркетингових активностей. Дізнатися більше про те, як ми використовуємо ці файли можна тут.

Дякуємо, що читаєте нас Увійдіть і читайте далі