Як міжнародне співтовариство бореться з дискримінацією* у сфері зайнятості осіб з обмеженими фізичними можливостями? Наприклад, установлює квоти робочих місць, які мають бути зайняті інвалідами.
Система квот ґрунтується на двох взаємопов’язаних припущеннях:
1) роботодавці не найматимуть велику кількість людей з обмеженими можливостями, якщо їх до цього не зобов’язати;
2) більшість інвалідів не в змозі конкурувати на рівних з працівниками без інвалідності та виграти в цій конкуренції завдяки своїм якостям.
* Дискримінацією вважається гірше порівняно з іншими поводження роботодавця з працівником, засноване на стереотипних уявленнях роботодавця, пов’язаних з інвалідністю, що є у працівника.
«Квотну» практику вирішив використати і наш український законодавець. Сьогодні підприємствам установлюють норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів. Про нього ми з вами детально поговоримо в наступній статті. Проте міра квот не єдина і, безумовно, не може вважатися достатньою. Тому законодавець надав працівникам-інвалідам цілу низку пільг і гарантій. Про них далі.
Працевлаштування
Насамперед визначимося з тим, хто такі інваліди. Визначення терміна «інвалід» наведено в ст. 2 Закону № 875. Інвалід — це особа зі стійким розладом функцій організму, що при взаємодії із зовнішнім середовищем може призводити до обмеження його життєдіяльності.
Чинним законодавством встановлено три групи інвалідності. Інвалідність — це ступінь втрати здоров’я. Її визначають медико-соціальні експертні комісії (далі — МСЕК).
Право інвалідів на працю визначено незалежно від установленої їм групи інвалідності (ст. 17 Закону № 875). Отже,
роботодавець може використовувати працю інвалідів будь-якої з трьох груп, якщо згідно з висновками МСЕК стан їх здоров’я дозволяє виконувати професійні обов’язки
Приймаєте на роботу інваліда? Тоді майте на увазі, що разом зі звичайними документами, необхідними для укладення трудового договору*, працівник, який повідомив про свою інвалідність, надає:
1) документи, які підтверджують його статус інваліда:
— копію довідки до акта огляду МСЕК (форму № 157-1/о затверджено наказом МОЗ від 30.07.2012 р. № 577);
— копію пенсійного посвідчення або посвідчення одержувача державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії;
2) індивідуальну програму реабілітації, розроблену МСЕК (форму затверджено наказом МОЗ від 08.10.2007 р. № 623).
* Про те, які документи роботодавець має право вимагати при працевлаштуванні, див. «Податки та бухгалтерський облік», 2014, № 9.
Копії «інвалідних» документів слід посвідчити підписом посадової особи, яка їх отримала, і печаткою підприємства
Зберігаєте ці документи в особистій справі працівника. Крім того, не зайвим буде, якщо на них будуть вказані: дата їх надання та підпис працівника-інваліда, а також дата отримання. Наявність такої інформації убезпечить роботодавця від можливих розбіжностей з контролюючими органами або від трудових спорів.
Важливо! Роботодавець може вимагати від працівника документи про його стан здоров’я лише тоді, коли працівнику необхідно пройти обов’язковий попередній (під час прийняття на роботу) медичний огляд. У решті випадків працівник самостійно вирішує, буде він повідомляти роботодавця про наявність інвалідності чи ні.
А якщо працівник не повідомив роботодавця про встановлену йому інвалідність (не надав документи, що посвідчують інвалідність)? У цьому випадку контролюючі органи не мають права притягувати роботодавця до відповідальності за ненадання такому працівнику встановлених чинним законодавством пільг і гарантій**.
** Детально ситуація, коли працівник надає роботодавцю документ, що підтверджує інвалідність, через певний тривалий проміжок часу після її встановлення, розглядалася нами в журналі «Податки та бухгалтерський облік», 2011, № 90, с. 37.
Підбір робочого місця інваліду проводите з урахуванням рекомендацій МСЕК, зазначених в індивідуальній програмі реабілітації.
Зверніть увагу:
заборонено встановлювати строк випробування інвалідам, направленим на роботу відповідно до рекомендації МСЕК (ст. 26 КЗпП)
Ви (роботодавець) відмовили інваліду, направленому на підприємство за розподілом після закінчення навчального закладу, у прийнятті на роботу? Тоді, будь ласка, відшкодуєте йому витрати на проїзд до місця роботи та назад до місця, де він проживає, а також витрати на проїзд супроводжуючого (якщо в ньому є необхідність). Необхідність розщедритися в такій ситуації прописана в ч. 2 ст. 24 Закону № 875.
Якщо працівник працевлаштувався за направленням з центру зайнятості, обґрунтуйте причину відмови у працевлаштуванні в корінці направлення на працевлаштування.
Режим роботи
Роботодавець зобов’язаний установити працівнику-інваліду неповний робочий час тієї тривалості, про яку він просить (ч. 1 ст. 172 КЗпП). Це можна зробити:
— зменшивши тривалість щоденної роботи (неповний робочий день);
— зменшивши кількість днів роботи (неповний робочий тиждень);
— одночасно зменшивши кількість годин роботи протягом робочого дня та кількість днів роботи (поєднання неповного робочого дня і неповного робочого тижня).
Працю працівника в цьому випадку оплачуйте пропорційно відпрацьованому часу або залежно від виробітку. Майте на увазі: робота на умовах неповного робочого часу не тягне за собою будь-яких обмежень обсягу трудових прав працівника-інваліда. Детально про режим неповного робочого часу див. «Податки та бухгалтерський облік», 2014, № 9, с. 44.
Запам’ятайте:
ч. 2 ст. 172 КЗпП забороняє роботодавцям в одностороньому порядку залучати інвалідів до наднормової роботи та до роботи в нічний час
Таку роботу вони можуть виконувати виключно за згодою, якщо це не суперечить медичним рекомендаціям (ч. 2 ст. 55, ч. 4 ст. 63 КЗпП).
Відпускні пільги
Мінімальні гарантії щодо тривалості щорічної основної відпустки працівників-інвалідів установлені в ч. 7 ст. 6 Закону про відпустки. Так, щорічна основна відпустка працівників-інвалідів:
— I і II груп не може бути менше 30 календарних днів за відпрацьований робочий рік;
— III групи — 26 календарних днів.
Важливо! Для окремих категорій працівників як нормами Закону про відпустки, так і інших нормативно-правових актів, установлені триваліші строки щорічної основної відпустки. Якщо ваш працівник-інвалід належить до них, надайте щорічну відпустку тривалістю, установленою такими актами, а не ч. 7 ст. 6 Закону про відпустки. Наприклад, якщо на посаді вчителя-логопеда працює інвалід III групи, то він матиме право на щорічну відпустку тривалістю не 26, а 56 календарних днів, як установлено в Порядку надання щорічної основної відпустки тривалістю до 56 календарних днів керівним працівникам навчальних закладів та установ освіти, навчальних (педагогічних) частин (підрозділів) інших установ і закладів, педагогічним, науково-педагогічним і науковим працівникам, затвердженому постановою КМУ від 14.04.97 р. № 346.
Працівник-інвалід має право піти в щорічну відпустку в будь-який зручний для нього час
Це закріплено в п. 2 ч. 13 ст. 10 Закону про відпустки. Однак конкретна дата виходу у відпустку має бути погоджена з роботодавцем. Інакше самовільний невихід на роботу вважатиметься порушенням трудової дисципліни.
Зверніть увагу: працівники-інваліди мають право піти в щорічну відпустку повної тривалості до закінчення шестимісячного строку безперервної роботи на цьому підприємстві.
Також є нюанси в наданні інвалідам так званих відпусток «за свій рахунок». Цим працівникам роботодавець зобов’язаний надати відпустку без збереження заробітної плати тривалістю:
— до 60 календарних днів щороку — якщо із заявою про надання звернувся інвалід I або II групи (див. п. 7 ч. 1 ст. 25 Закону про відпустки);
— до 30 календарних днів щороку — якщо звернувся інвалід III групи (див. п. 6 ч. 1 ст. 25 Закону про відпустки).
Так, як і щорічну, відпустку «за свій рахунок» за ст. 25 Закону про відпустки надайте в слушний для інваліда час, зазначений ним у заяві.
Решту видів відпусток надають працівникам-інвалідам у загальному порядку.
Соціальні виплати
Ви нараховуєте працівнику-інваліду лікарняні, виплата яких не пов’язана з нещасним випадком на виробництві? Тоді врахуйте такі «фішки».
Інвалідам, які працюють на підприємствах і в організаціях товариств УТОГ та УТОС, допомогу по тимчасовій непрацездатності виплачуйте починаючи з першого дня непрацездатності. Якщо ваше підприємство до таких не належить, період хвороби інваліда оплачуйте в загальному порядку, тобто перші п’ять днів тимчасової непрацездатності — за рахунок коштів підприємства, а починаючи з шостого дня хвороби — за рахунок коштів ФСС*.
* Фонд соціального страхування. До завершення процесу злиття Фонду соціального страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності (далі — ФТВП) і Фонду соцстрахування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань (далі — ФНВ) функції з виплати матеріального забезпечення та надання соціальних послуг із загальнообов’язкового державного соціального страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, виконує ФТВП.
Інваліди-«чорнобильці», віднесені Законом № 796 до 1 - 3 категорій осіб, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, мають пільги за розміром лікарняних. Їм оплату перших п’яти днів і допомогу по тимчасовій непрацездатності обчислюйте виходячи з 100 % середньої заробітної плати (доходу) незалежно від страхового стажу (п. 5 ч. 1 ст. 24 Закону № 1105, п. 8 ч. 1 ст. 20 Закону № 796). Решті працівників-інвалідів лікарняні розраховуйте в загальному порядку (див. «Податки та бухгалтерський облік», 2015, №10, с.19).
Крім того, інвалідам-«чорнобильцям» 1 категорії оплачуваний за рахунок ФСС листок непрацездатності видають на весь період лікування в санаторно-курортних установах з урахуванням часу проїзду в обох напрямках (п. 16 ч. 1 ст. 20 Закону № 796).
Майте на увазі:
у разі смерті працівника-інваліда допомогу на його поховання виплачує Пенсійний фонд, а не ФСС
Розмір допомоги на поховання дорівнює двомісячній пенсії, яку отримував померлий на момент смерті (ст. 53 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 р. № 1058-IV).
Постраждалому від нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, який став інвалідом, безоплатно на підставі медичного висновку ФСС* надає путівку для санаторно-курортного лікування. Періодичність надання: інвалідам I групи — щороку, інвалідам II і III груп — не менше одного разу на три роки.
* До завершення процесу злиття ФТВП і ФНВ функції з виплаті матеріального забезпечення та надання соціальних послуг із загальнообов’язкового державного соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання виконує ФНВ.
Якщо постраждалий придбав путівку самостійно, ФСС компенсує її вартість у розмірі, установленому п. 2.16 Положення про забезпечення постраждалих в результаті нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання санаторно-курортним лікуванням, затвердженого постановою ФНВ від 31.10.2007 р. № 49 (ср. ).
Якщо постраждалий, який став інвалідом, уже використав щорічну відпустку за поточний робочий рік до того, як отримав путівку від ФСС, роботодавець зобов’язаний надати йому додаткову відпустку для лікування (уключаючи час проїзду) (див. ч. 4 ст. 42 Закону № 1105). Тривалість такої відпустки дорівнює тривалості санаторно-курортного лікування згідно з путівкою «+» час проїзду до місця лікування та назад.
Візьміть на замітку! За період відпустки для лікування інваліду слід виплатити (за його вибором):
— середньомісячний заробіток, який він мав до пошкодження здоров’я;
або
— заробіток, який склався перед відпусткою.
Особливості звільнення
За загальним правилом роботодавець не має права звільняти з власної ініціативи працівників з причини їх інвалідності (див. ч. 3 ст. 17 Закону № 875). Однак є винятки, коли трудовий договір розривають на підставі п. 2 ч. 1 ст. 40 КЗпП. Озвучимо їх.
1. Якщо згідно з висновком МСЕК стан здоров’я працівника перешкоджає виконанню професійних обов’язків, загрожує здоров’ю та безпеці праці інших осіб. При цьому:
— у роботодавця відсутні вакантні робочі місця (посади), на які відповідно до медичного висновку може бути переведений працівник-інвалід,
або
— роботодавець запропонував працівнику переведення на іншу роботу (посаду) відповідно до рекомендацій медичного висновку, а працівник відмовився від такого переведення (див. лист Мінпраці від 16.09.2010 р. № 294/13/116-10).
2. У ситуації, коли МСЕК у висновку визнає працівника непрацездатним і не визначає види робіт, які він може виконувати.
Звільняючи працівників на підставі п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП (у зв’язку зі змінами в організації виробництва та праці), майте на увазі, що переважне право залишитися на роботі мають інваліди війни*, інваліди-«чорнобильці» та інваліди, які отримали на цьому підприємстві трудове каліцтво або профзахворювання.
* Зауважте: до інвалідів війни можуть бути віднесені мобілізовані молоді люди, які отримали інвалідність унаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, отриманих при захисті Вітчизни, виконання обов’язків військової служби (службових обов’язків).
Працівник вирішив звільнитися за власним бажанням у зв’язку з виходом на пенсію за інвалідністю? У такій ситуації трудовий договір з ним має бути розірваний у строк, про який він просить (тобто без двотижневого відробітку). Це прямо прописано в ч. 1 ст. 38 КЗпП. Перерахунок відпускних, нарахованих за надміру використані дні щорічної відпустки**, в цьому випадку не проводите (п. 2 ч. 2 ст. 127 КЗпП). Крім того,
на вимогу працівника строковий трудовий договір підлягає розірванню достроково, якщо хвороба або інвалідність перешкоджає виконанню роботи за договором
** Якщо працівник звільняється у зв’язку з виходом на пенсію за інвалідністю до закінчення робочого року, в рахунок якого він отримав відпустку.
Підстава — ст. 39 КЗпП.
Розірвання трудового договору з інвалідом з решти підстав проводите в загальновстановленому порядку. Детально про те, що слід знати про звільнення, щоб не порушити чинне законодавство, читайте в «Податки та бухгалтерський облік», 2014, № 79. А з наступної статті ви дізнаєтеся, що слід врахувати, створюючи робоче місце інваліда.
висновки
-
Роботодавець зобов’язаний встановити працівнику-інваліду неповний робочий час тієї тривалості, про яку він просить.
-
Щорічна основна відпустка працівників — інвалідів I і II груп не може бути менше 30 календарних днів за відпрацьований робочий рік, а III групи — 26 календарних днів.
-
З працівником, який вирішив звільнитися за власним бажанням у зв’язку з виходом на пенсію за інвалідністю, трудовий договір розривайте в строк, про який він просить (тобто без двотижневого відробітку).
