У цій і в трьох наступних статтях прокоментуємо лист ДФСУ від 09.06.2015 р. № 11999/6/99-99-19-01-01-15 (далі — лист № 11999), опублікований у попередньому номері повністю (див. «Податки та бухгалтерський облік», 2015, № 53, с. 5). Він дійсно заслуговує на те, щоб оточити його такою пильною увагою. Адже відповіді на деякі запитання прозвучали в ньому вперше.
Особливо потішив перший розділ листа, призначений платникам податку на прибуток. З нього й почнемо свій коментар.
«Господарська» вода чи ні: все одно у витрати
Податківці так і не відповіли, чи є витрати на бутильовану питну воду для працівників «господарськими» чи ні (це залишається важливим для цілей ПДВ-обліку, на що якраз і було зроблено наголос у запитанні). Проте абсолютно справедливо зазначили, що для податку на прибуток у питанні формування витрат на питну воду не буде жодних розбіжностей з бухобліком (а для бухоблікових витрат «господарськість» не має значення). Коригувань податкових різниць Податковий кодекс України від 02.12.2010 р. № 2755-VI (далі — ПКУ) в цьому випадку не передбачає.
Але й така (хоч і не зовсім повна) відповідь все одно дуже важлива! Податківці тим самим підтвердили участь у формуванні об’єкта обкладення податком на прибуток і тих витрат, які у старому (дореформеному) ПКУ ми звикли вважати «негосподарськими».
Відповідно, як у високодохідних, так і в малодохідних платників витрати на бутильовану воду відображаються за правилами бухобліку. А там: (1) за фактом оприбуткування бутильованої води її вартість (разом з витратами на доставку) ставимо в запаси (на субрахунку 209 «Інші матеріали»); (2) у періоді її передачі на місця споживання — списуємо у витрати (91, 92, 93, 949 — залежно від того, працівники якого підрозділу споживають воду).
Як правильно обґрунтувати «господарськість» питної води для цілей ПДВ-обліку, див. «Податки та бухгалтерський облік», 2015, № 44, с. 11. Основним аргументом у такому разі буде те, що бутильована вода використовується для потреб працівників підприємства з метою створення та забезпечення належних умов праці.
Податок на нерухомість: як зменшити податок на прибуток?
З історією питання ви могли ознайомитися в «Податки та бухгалтерський облік», 2015, № 24, с. 15, тому переказувати всі його перипетії тут сенсу немає. Зупинимося тільки на двох вузлових моментах, які на сьогодні роз’яснили податківці (див. запитання 1.2 листа № 11999).
Нагадаємо: згідно з п. 137.5 ПКУ
податок [на прибуток], що підлягає сплаті до бюджету <…>, зменшується на суму нарахованого та сплаченого податку на майно (у частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) <…> щодо об’єктів нежитлової нерухомості
Як бачимо, у процитованій нормі немає ані найменшого натяку на звітний період, за який таке зменшення слід здійснити. Але для більшості платників податку на прибуток така конкретизація зайва, оскільки вони подають тільки річну декларацію. Саме для них фахівці ДФСУ в листі № 11999 роз’яснили: зменшувати податок на прибуток за 2015 рік можна в тому числі на суму податку на нежитлову нерухомість, нарахованого за IV квартал 2015 року, але за умови його сплати у 2016 році у строк, установлений ПКУ, тобто до 30.01.2016 р.
Пояснюється такий висновок просто (див. вище цитату з п. 137.5 ПКУ): щоб «нерухомий» податок «зіграв» у зменшення податку на прибуток, його потрібно не тільки нарахувати, а й сплатити. Утім, не до кінця зрозуміла причина такої суворості щодо сплати податку саме до 30.01.2016 р. Чому ми не можемо зменшити податок на прибуток 2015 року, якщо сплатимо податок на нерухомість нехай і з запізненням, але до подання прибуткової декларації (наприклад, 02.02.2016 р.). Адже контролери визнають правомірність обліку платежів, що виходять за межі звітного періоду. Можливо, прив’язка до цієї дати зумовлена тільки текстом запитання.
А як бути тим прибутківцям, від яких п. 57.1 ПКУ вимагає подати декларацію з цього податку за півріччя і три квартали звітного року? На жаль, про них податківці не сказали нічого. На нашу думку, їм слід діяти аналогічно: податок на прибуток, що підлягає сплаті за такі періоди, теж можна зменшувати на суму нарахованого та сплаченого податку на нерухомість за ці самі періоди. У зв’язку з цим податковоприбуткову декларацію краще подавати вже після сплати останнього платежу з податку на нерухомість за відповідний звітний період. Про доцільність такого підходу ви могли дізнатися із зазначеної вище публікації ще задовго до появи листа № 11999. Сподіваємося, його автори поділяють нашу точку зору. А так це чи ні, покаже вже найближча звітна кампанія за перше півріччя поточного року.
Щодо другої проблеми, яку зняли податківці в цьому листі, ми свого часу висловилися за принципом «краще перепильнувати, ніж недопильнувати». ☺ Маємо на увазі проблему подвійного зменшення податку на прибуток на суми «нерухомо-нежитлового» податку: один раз — через витрати, а другий — за допомогою «зменшувального» п. 137.5 ПКУ.
Так от, контролери не побачили в такому задвоєнні нічого страшного. Як наголошується в листі № 11999, коригування фінансового результату, визначеного за даними бухгалтерського обліку, на суму податку на нерухоме майно розділом III ПКУ не передбачено. Тобто фіскали підійшли до проблеми зовсім не фіскально. Ну й чудово!
Наднормативні витрати ПММ: все за бухобліком
Ще в одній відповіді податківців з листа № 11999 (див. запитання 1.3) підтверджено принцип невиключення витрат, які у старому ПКУ ми звикли вважати негосподарськими. Це наднормативні витрати на ПММ.
Якщо наднормативна витрата палива буде підтверджена документально (є первинний документ, що свідчить про госпоперації та пробіг авто), то жодних проблем у відображенні таких витрат в бухобліку не буде. Відповідно вони правомірно сформують фінрезультат до оподаткування. Причому високодохідникам коригувати такий фінрезультат не потрібно. ПКУ не передбачає різниць, які б збільшували фінрезультат на негоспвитрати.
Податківці нагадали, що списання ПММ в обліку відбувається виходячи з даних про пробіг автомобіля і Норм витрат палива і мастильних матеріалів на автомобільному транспорті, затверджених наказом Мінтрансу України від 10.02.98 р. № 43.
До витрат уключається весь ПММ (як у межах норм так і понад норму), використаний для службового автомобіля (п. 5 П(С)БО 16*).
Якщо фактичні витрати палива менше або дорівнюють нормативним, то ПММ списуються у розмірі фактичних витрат палива. Залежно від мети використання автотранспорту робимо запис: Дт рахунків 15, 20, 23 або 28, а також рахунків 91, 92, 93 і 949 — Кт 203 «Паливо».
У свою чергу, сума перевитрат ПММ (те, що понад норму) належить в бухобліку до інших операційних витрат і списується на субрахунок 947 «Нестачі та втрати від псування цінностей».
Аванси філій не пропадуть
З 01.01.2015 р. в ПКУ не передбачено консолідованої сплати податку на прибуток. Самі ж філії підприємств вже не є самостійними платниками цього податку (у п.п. 133.1.1 ПКУ йдеться тільки про юросіб).
Як же бути тоді з авансами, задекларованими/сплаченими філіями у 2015 році?
У відповіді податківців з листа, що коментується (див. запитання 2.4), вбачаються одразу два позитивні моменти для платників податку на прибуток, які мали станом на 31.12.2014 р. філії та сплачували податок на прибуток консолідовано.
По-перше, податківці справедливо роз’яснили, що в Розрахунку податкових зобов’язань сплати консолідованого податку на прибуток за 2014 рік визначати щомісячні аванси, що підлягають сплаті в березні 2015 року — травні 2016 року, не треба.
По-друге, філіальні аванси, сплачені за місцем реєстрації головного підприємства та відокремлених підрозділів у січні та лютому 2015 року (ті, які розраховані в консолідованій декларації та Розрахунку за 2013 рік), можна зарахувати в рахунок зменшення податкових зобов’язань з податку на прибуток за 2015 рік (див. також «Вісник. Право знати все про податки та збори», 2015, № 19, с. 46).
Чудово, чи не так? Кращого й не варто було чекати. Підприємство, визначаючи фінрезультат до оподаткування, зможе не тільки врахувати діяльність філії, а й зменшити податкові зобов’язання на суму сплачених авансів.
А ось якщо податкових зобов’язань буде недостатньо, то надмірно сплачені авансові внески філії підприємство може повернути за процедурою, прописаною у ст. 43 ПКУ.
Причому це повинно працювати не тільки якщо філія у 2015 році ліквідується, а й коли філія продовжує працювати у звичайному порядку.
