Теми статей
Обрати теми

«Хай буде літо!»: облікові особливості сезону-2015

Нестеренко Максим, податковий експерт
«Хай будє літо, нехай приносять вітри дощі,
Хай спіє жито, хай будє світло в нашій душі!
Боже, борони Батьківщину!
Боже, борони Україну!..»
(Українська пісня)
Літо для багатьох найулюбленіша пора року! Не тільки тому, що це час відпусток, а й тому, що влітку не треба дбати про багато з тих речей, які є необхідними в інші сезони — опалення, теплий одяг тощо. Водночас літо не можна назвати також і зовсім безтурботною порою. Це стосується як працьовитих господарів (і господинь), так і суб’єктів господарювання. Саме тому напередодні такої чудової пори року ми говоримо з вами про облік витрат на підготовку до літа.

Давайте разом згадаємо. Чим, власне, обумовлено придбання засобів, пов’язаних із настанням літнього сезону?

img 1Перш за все — вимогою ч. 2 ст. 2 Кодексу законів про працю від 10.12.71 р. Згідно з цією вимогою кожен працівник має право на здорові та безпечні умови праці. Деталізовано цю вимогу у ст. 6 Закону про охорону праці*, де передбачено: умови праці на робочому місці, безпека технологічних процесів, машин, механізмів, устаткування та інших засобів виробництва, стан засобів колективного та індивідуального захисту, які використовуються працівником, а також санітарно-побутові умови повинні відповідати вимогам законодавства.

* Закон України «Про охорону праці» від 14.10.92 р. № 2694-ХІІ.

На нашу думку, для більшої певності можна також норму щодо забезпечення працівнику належних умов праці (у тому числі й у літній період) закріпити в колективному або трудовому договорі.

У попередні роки головним питанням, яке виникало у зв’язку із здійсненням витрат на підготовку до літа, було довести, що ці витрати пов’язані із господарською діяльністю. Одначе податкова реформа суттєво похитнула цей, здавалося б, непорушний принцип.

Зв’язок із госпдіяльністю більше не доводимо?

Про витрати і амортизацію (щодо податку на прибуток). Ви, звичайно, знаєте, що ухвалений у самому кінці 2014 року Закон № 71** приніс нам суттєві зміни. Найбільш радикально ці зміни торкнулися податку на прибуток (розд. ІІІ ПКУ) — Закон № 71 фактично увів повністю новий механізм визначення об’єкта оподаткування цим податком.

** Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» від 28.12.2014 р. № 71-VII.

Згідно з податковою «реформацією», починаючи з 1 січня 2015 року оподатковуваний прибуток визначається виходячи з бухоблікового фінрезультату. Але це лише для малодохідних суб’єктів, минулорічний дохід яких не перевищує 20 млн грн. Окремого податкового обліку вони не ведуть — їхнім об’єктом оподаткування є власне бухгалтерський фінрезультат, без жодних коригувань* ( п.п. 134.1.1 ПКУ**).

* Крім збитків попередніх податкових (звітних) років.

** Податковий кодекс України від 02.12.2010 р. № 2755-VI.

Певні коригування бухгалтерського фінрезультату на податкові різниці запроваджено для високодохідних суб’єктів (минулорічний дохід — понад 20 млн грн.). Та ще для малодохідних, які самостійно вирішили «відкоригуватися». Саме в них і виникатимуть, зокрема, податкові «амортизаційні» різниці, пов’язані із невиробничими основними засобами. Адже п.п. 138.3.2 ПКУ передбачає, що не підлягають амортизації витрати на придбання/самостійне виготовлення та ремонт, а також на реконструкцію, модернізацію або інші поліпшення ОЗ, які не використовуються в господарській діяльності. А в бухобліку для їхньої амортизації немає жодних перешкод.

Тобто для податку на прибуток, як і раніше, має значення використання основного засобу у господарській діяльності, але лише для високодохідників

Щодо МНМА і запасів таких проблем немає, тому вони можуть зменшувати об’єкт оподаткування навіть без зв’язку із господарською діяльністю. Окрім того, для основних засобів може виникнути ще одна податкова різниця. У тому випадку, якщо строк амортизації основного засобу в бухгалтерському і у податковому обліку відрізнятимуться.

Щодо податкового кредиту з ПДВ. Тут згадка про обов’язковий зв’язок із господарською діяльністю поки що залишається у  ст. 198 ПКУ. З 1 липня цієї згадки вже не буде: весь «вхідний» ПДВ почнемо включати до складу податкового кредиту. Але за негосподарськими придбаннями його доведеться компенсувати через нарахування податкових зобов’язань. Докладніше про реформу ПДВ читайте у «Податки та бухгалтерський облік», 2015, № 4, с. 5.

Тож тим, хто бажає зберегти за собою податковий кредит за «літніми» придбаннями, треба, як і раніше, доводити, що вони пов’язані із господарською діяльністю.

Для цього нагадуємо, що визначення господарської діяльності у ПКУ збереглося. Це, як і раніше, діяльність особи, що пов’язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами ( п.п. 14.1.36 ПКУ).

У більш широкому сенсі господарський характер витрат визначається з урахуванням обставин, що свідчать про намір платника отримати економічний ефект від операції (див. постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 23.01.2013 р. у справі № 2736/10/9104). Причому цей економічний ефект може означати не тільки пряме збільшення доходів, але і економію, підвищення продуктивності праці і т. ін. У контексті «літніх» придбань радимо дивитися на зв’язок із господарською діяльністю саме під таким кутом зору.

Облік основних засобів: коротенький лікнеп

Облік основних засобів зазнав чималих змін у зв’язку із ухваленням «реформаційного» Закону № 71. Для нас ці зміни досить важливі, оскільки чимало з «літніх» придбань з облікового погляду є основними засобами у розумінні п.п. 14.1.138 ПКУ (експлуатуються понад рік і коштують понад 2500 грн.).

Узагалі-то, вартісний критерій залишився тільки для високодохідних платників податку. Але і малодохідним суб’єктам його, в принципі, ніхто не заважає використовувати. Як і встановити свій власний вартісний критерій. Але це не матиме жодного впливу на їхній об’єкт обкладення податком на прибуток.

Давайте коротко згадаємо, що треба знати про «постреформаційний» облік основних засобів. Перш за все це стосується, ясна річ, податку на прибуток.

Тут маємо принаймні три суттєві зміни.

По-перше, скасовано 10 % ліміт на витрати з ремонту чи поліпшення основних засобів (колишні пп. 146.11, 146.12 ПКУ).

По-друге, встановлені ПКУ мінімальні строки експлуатації (п.п. 138.3.3 ПКУ) основних засобів тепер стосуються лише високодохідних суб’єктів. Малодохідні суб’єкти на ці строки можуть взагалі не зважати і амортизувати основні засоби для цілей оподаткування виходячи з тих самих строків, що і в бухобліку.

По-третє, для високодохідних суб’єктів тепер існує необхідність робити коригування свого бухгалтерського фінрезультату на «амортизаційні» податкові різниці (пп. 138.1, 138.2 ПКУ).

Принцип «амортизаційного» коригування простий — додаємо до фінрезультату бухгалтерську амортизацію, а потім віднімаємо «податкову»

Якщо вони відрізнялися між собою, таке коригування змінить ваш фінрезультат до оподаткування. Якщо ж у вас амортизація згідно з П(С)БО і амортизація згідно з ПКУ однакові — фінрезультат до оподаткування не зміниться.

Це, власне, і є оновлені загальні принципи обліку основних засобів у 2015 році. Далі розглянемо найбільш типові придбання у рамках підготовки до літнього сезону.

Охолоджувачі повітря (кондиціонери, спліт-системи тощо)

Безумовно, такі пристрої в бухобліку відносяться до основних засобів. Кондиціонер буде обліковуватися як окремий об’єкт (п. 4 П(С)БО 7*). Первісна вартість кондиціонера спочатку формуватиметься на субрахунку 152 «Придбання (виготовлення) основних засобів», а при введенні в експлуатацію — списуватиметься до дебету субрахунку 106 «Інструменти, прилади, інвентар»**.

* П(С)БО 7 — Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби», затверджене наказом Мінфіна від 27.04.2000 р. № 92.

** Хоча не виключаємо у тому числі обліку встановленого побутового кондиціонера як поліпшення будівлі. Промислові ж кондиціонери більш логічно обліковувати як окремі об’єкти на субрахунку 104 (або на субрахунку 103, якщо вони входять до кошторисної вартості будівлі).

Амортизація кондиціонера в цьому випадку включатиметься до витрат за напрямками використання кондиціонера. Цебто залежно від того, за яким призначенням використовується приміщення, де встановлено кондиціонер. Відповідно, амортизація кондиціонера може включатися і до загальновиробничих, і до адміністративних, і до збутових витрат.

Високодохідні суб’єкти мають також враховувати, що згідно з п.п. 138.3.3 ПКУ мінімальний строк експлуатації для основних засобів групи 6 — це 4 роки***. Відповідно, якщо в бухобліку строк амортизації інший — «амортизаційні» коригування вплинуть на фінрезультат до оподаткування.

*** Якщо кондиціонер розглядається нами як поліпшення, то витрати на його придбання, встановлення і монтаж просто збільшують балансову вартість будівлі. Жодних податкових різниць тут не буде, адже 10 % ремонтного ліміту вже не існує.

Щодо податкового кредиту з ПДВ, то тут нам доведеться подбати не тільки про податкову накладну, зареєстровану в ЄРПН. Треба обов’язково довести, що придбання кондиціонера пов’язане із господарською діяльністю. Те саме вимагається й для «податкової» амортизації основних засобів високодохідних суб’єктів. Зробити це доволі просто, адже

кондиціонери та інші подібні до них охолоджувальні прилади забезпечують необхідні параметри мікроклімату у робочому приміщенні

Отже, вони пов’язані із господарською діяльністю. Такої ж думки у «дореформаційний» час дотримувалися також суди (див. ухвалу ВАСУ від 15.01.2008 р. у справі № К-35823/06).

Ще кілька слів стосовно вентиляторів. Вони в бухобліку зазвичай відображаються на суб- рахунку 112 «Малоцінні необоротні матеріальні активи». Малодохідні суб’єкти можуть відносити вентилятори до складу МНМА, навіть якщо їхня вартість більше 2500 грн., але на підприємстві встановлено більший вартісний критерій. Для високодохідних суб’єктів вирішальну роль відіграє вартісний критерій з ПКУ — 2500 грн. Вентилятори, дешевші за цю суму, вони класифікують як МНМА. Такі необоротні активи не є основними засобами згідно з  п.п. 14.1.138 ПКУ. Для них п.п. 138.3.3 ПКУ не встановлює мінімальний строк експлуатації, відповідно жодних розходжень із бухобліком щодо них не може бути. Їх одразу можна амортизувати методом «100 % вартості у першому місяці».

Податковий кредит щодо придбаних вентиляторів ви теж зможете обстояти, керуючись тими самими аргументами, що і стосовно кондиціонерів. До того ж, щодо придбання вентиляторів ми також маємо позитивне рішення судових органів. Суд визнає, що таке придбання пов’язане із господарською діяльністю (див. ухвалу ВАСУ від 31.05.2012 р. у справі № К-32058/10).

Охолоджувачі води і продуктів (холодильники, кулери та ін.)

В бухобліку такі прилади відображаються як окремі об’єкти основних засобів (субрахунок 106 «Інструменти, прилади, інвентар»). Виняток — прилади, які обліковуються як МНМА на субрахунку 112.

Амортизацію холодильників і кулерів слід включати до складу витрат за напрямками використання об’єкта. Тобто залежно від того, де використовується холодильник чи кулер — їх амортизація може включатися і до загальновиробничих, і до адміністративних, і до збутових витрат.

Високодохідні суб’єкти мають також не забувати, що холодильники і кулери згідно з  п.п. 138.3.3 ПКУ відносять до групи 6 основних засобів. Отже, їх мінімальний «податковий» строк експлуатації — 4 роки.

У питанні податкового кредиту з ПДВ (а для високодохідних суб’єктів — і амортизації основних засобів) перед нами знову постає проблема зв’язку із господарською діяльністю. Тож звернемося до судової практики. Раніше ми вже публікували позитивне для платників рішення ВАСУ, в якому холодильник було визнано об’єктом господарської діяльності (див. ухвалу ВАСУ від 13.01.2009 р. у справі № К-10567/07 // «Податки та бухгалтерський облік», 2010, № 44, с. 44).

Судячи з усього, на таке ж позитивне вирішення питання щодо відображення «податкових» витрат та податкового кредиту при придбанні холодильника платники можуть розраховувати і зараз. Наприклад, в одному зі своїх порівняно свіжих рішень ВАСУ визнав правомірним віднесення до податкового кредиту сум ПДВ, сплачених при придбанні холодильників, оскільки ці холодильники придбано з метою забезпечення вимог законодавства про працю та правил охорони праці, поліпшення умов праці та побуту працівників підприємства (див. ухвалу ВАСУ від 04.02.2013 р. у справі № К-23634/10). Є у судовій практиці і ще більш свіжі позитивні судові рішення щодо холодильника (див. ухвали ВАСУ від 09.12.2013 р. у справі № К-45150/09 і від 10.12.2013 р. у справі № К/9991/29249/11).

Переважно позитивною для платників є й судова практика щодо витрат та податкового кредиту при придбанні питної води та кулерів. Наприклад, ВАСУ визнав правомірним віднесення до податкового кредиту ПДВ, сплаченого при придбанні кулера, пов'язавши таке придбання з господарською діяльністю на підставі протоколу загальних зборів, де було прийнято рішення про забезпечення працівників питною водою (див. ухвалу ВАСУ від 02.08.2011 р. у справі № К-10432/08). В іншому своєму рішенні ВАСУ також визнав придбання електрочайників (для кип’ятіння питної води для працівників) пов’язаним з господарською діяльністю на підставі того, що ці витрати були здійснені платником на підставі розпорядження санепідемстанції (див. ухвалу ВАСУ від 20.12.2011 р. у справі № К-2601/08).

Душові кабінки

У бухобліку душова кабінка відображається аналогічно до холодильників і кулерів. Тобто або як основний засіб (субрахунок 106) або як МНМА (субрахунок 112). Амортизація душової кабінки, так само як і у попередніх випадках, буде включатися до витрат згідно з напрямком використання кабінки. Як правило, душові кабінки встановлюють у виробничих приміщеннях. Тому природньо, що амортизація кабінки буде найчастіше потрапляти до складу загальновиробничих витрат.

Високодохідним суб’єктам слід знати, що згідно п.п. 138.3.3 ПКУ душові кабінка, як і холодильник із кулером, потрапляє до групи 6. Мінімальний строк амортизації відомий — 4 роки. Тож не забуваймо про амортизаційні коригування і про випадки, коли вони вплинуть на об’єкт оподаткування.

Щодо господарської діяльності (а отже — права на податковий кредит і на «податкову» амортизацію для високодохідних субєктів), то, на нашу думку, тут сумнівів бути не повинно.

Придбання душової кабінки пов’язане з господарською діяльністю. Вимога про встановлення душових застерігається також п. 1.7 СНіП 2.09.04-87 (або іншими подібними актами, наприклад, ДБН А.3.1-5-96 у будівельній діяльності)

Ці норми сприймаються судами як аргумент для включення витрат на здійснення необхідних заходів до складу витрат на охорону праці (див., наприклад, постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 14.03.2012 р. у справі № 2а-2534/10/0670 та постанову Львівського окружного адміністративного суду від 09.10.2009 р. у справі № 2а-4597/09/1370).

Позитивні для платників рішення ухвалювали не лише місцеві суди, але і ВАСУ. Вищий адмінсуд погодився, що душова кабінка, встановлена у виробничому приміщенні підприємства, є виробничим основним засобом та пов’язана з господарською діяльністю (див. ухвалу ВАСУ від 30.01.2007 р. у справі № К-14082/06). Податковий кредит за операціями придбання послуг з ремонту душової кабінки, призначеної для обслуговування працівників, суди також визнають правомірним (див. постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 16.05.2012 р. у справі № 2а-9849/09/2670 та постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 13.09.2011 р. у справі № 2а-9852/09/2670).

Однак попереджаємо, що з податковою амортизацією душових кабінок, встановлених, скажімо, в офісних приміщеннях, у високодохідників можуть виникнути певні утруднення. Хоча, загалом, на нашу думку, це таке саме санітарно-технічне обладнання, як і будь-яке інше. А тому не повинно бути жодних перешкод для урахування його амортизації при визначенні оподатковуваного прибутку.

«Літні» поліпшення (жалюзі, ролети та ін.)

Жалюзі, ролети та інші їм подібні пристосування встановлюються на вікна, аби у літній час захистити приміщення від спеки і сонячного світла.

У бухобліку витрати на придбання жалюзі та ролетів розглядаються як поліпшення основного засобу (будівлі, на яку їх встановлюють). Відповідно, ці витрати збільшать добалансову вартість будівлі.

Водночас не виключаємо можливості формування в бухобліку окремих об’єктів обліку. У цьому випадку дорогі ролети (вартість яких перевищує 2500 грн.), найімовірніше, буде включено до складу основних засобів (субрахунок 106 «Інструменти, прилади, інвентар», а недорогі ролети та жалюзі — до складу малоцінних необоротних матеріальних активів (субрахунок 112).

У будь-якому разі витрати на придбання, доставку та встановлення жалюзі та/або ролетів буде відображено залежно від напряму використання будівлі, на якій їх встановлено. Це може відбуватися або через амортизацію будівлі або через амортизацію утворених окремих об’єктів основних засобів чи МНМА.

Не забувайте також: починаючи з 1 січня 2015 року у ПКУ більше немає правила «10 % ліміту». Тож у випадку з витратами на придбання жалюзі і ролетів, вартість яких піде на збільшення первісної вартості будівлі, розходжень у балансовій вартості основних засобів згідно П(С)БО і згідно з ПКУ не буде.

Розходження можуть з’явитися пізніше і лише у високодохідних суб’єктів — якщо вони в бухобліку амортизують будівлю чи жалюзі і ролети як окремі об’єкти протягом інших строків, ніж встановлені п.п. 138.3.3 ПКУ. Нагадаємо, для групи 3 це 20 років (для будівель) і 15 років (для споруд), а для групи 6 — 4 роки. У випадку різних строків для бухгалтерської і «податкової» амортизації у високодохідних суб’єктів будуть «амортизаційні» коригування, які вплинуть на об’єкт оподаткування.

Тепер щодо зв’язку з господарською діяльністю (а це означає право на податковий кредит з ПДВ, а у високодохідних суб’єктів — ще і право на «податкову» амортизацію). Тут, як і у попередніх випадках, треба виходити зі згаданої на початку статті вимоги КЗпП та Закону про охорону праці про створення роботодавцем належних умов праці для своїх працівників.

Наприклад, у п. 2.9 Правил № 7* передбачено, що віконні отвори приміщень для роботи з візуально-дисплейними терміналами (така характеристика цілком застосовна до офісних приміщень) має бути обладнано регульованими пристроями (жалюзі, завіски, зовнішні козирки). Тому можна стверджувати:

використання жалюзі як у виробничому, так і в офісному приміщенні, є одним із необхідних заходів щодо охорони праці і, зрозуміло, пов’язане з господарською діяльністю підприємства

* Державні санітарні правила і норми роботи з візуальними дисплейними терміналами електронно-обчислювальних машин ДСанПіН 3.3.2.007-98, затверджені постановою Головного державного санітарного лікаря України від 10.12.98 р. № 7.

Таку ж думку раніше висловлював ВАСУ, зазначаючи, що до системи заходів та засобів, спрямованих на збереження здоров’я та працездатності людини у процесі праці, належать у тому числі засоби, що забезпечують належний рівень освітлення приміщень, до яких належать жалюзі (див. ухвалу ВАСУ від 24.04.2008 р. у справі № К-706/07). Пізніше ВАСУ додатково зазначив, що жалюзі виконують функцію збереження тепла в адміністративній будівлі, а тому пов’язані з господарською діяльністю (див. ухвалу ВАСУ від 11.11.2010 р. у справі № К-9457/07). Окрім цього, є ще ціла низка позитивних судових ріщень щодо «господарськості» жалюзі і ролетів (див. ухвалу ВАСУ від 23.04.2008 р. у справі № К-14124/06; від 24.04.2008 р. у справі № К-706/07; від 31.05.2012 р. у справі № К-32058/10 від 18.07.2013 р. у справі № К/9991/3399/11; від 18.07.2013 р. у справі № К/9991/4436/11).

«Літні» запаси (питна вода, мийні та зволожуючі засоби)

Наостанок зупинимося коротко на тих «літніх» придбаннях, які в обліку відображаються як запаси.

«Добра вода — вдома щодня»… і на роботі теж. Найбільш яскравий приклад таких придбань — купівля питної води. Вона в бухоболіку відображається як запаси, а тому за фактом оприбуткування її вартість (разом із витратами на доставку) відображається на субрахунку 209 «Інші матеріали». Витрати на придбання питної води відображаються у періоді їх фактичного здійснення (списання запасів). При цьому витрати відображаються залежно від того, які працівники споживають воду — зайняті у виробництві, адміністративні чи зайняті у збуті. Відповідно проведення робитиметься Дт 91/92/93 — Кт 209.

Щодо податку на прибуток тут — жодних розбіжностей з бухобліком. Витрати на купівлю питної води можуть сміливо відображати і малодохідні, і високодохідні суб’єкти. Жодних коригуючих податкових різниць у цьому випадку ПКУ не передбачає.

А от щодо податкового кредиту при придбанні води — тут величезне поле для дискусії. Щодо зв’язку цього придбання із господарською діяльністю, податківці раніше були категорично проти (див. «Вісник податкової служби України», 2006, № 12, с. 29, а також консультацію в розд. 11.01 «докодексної» ЄБПЗ; лист ДПАУ від 28.10.2008 р. № 484/4/17-0713 // «Податки та бухгалтерський облік», 2009, № 60, с. 24). Підтримав їх у цьому також Держпромгірнагляд (див. лист від 26.07.2010 р. № 1/02-11.2-9/3.1/5128 // «Податки та бухгалтерський облік», 2010, № 73, с. 19).

Проте вважаємо, що не все так безнадійно. Можна послатися на вимоги п. 2.17 Правил № 7, згідно з якими при виробничих приміщеннях має бути облаштовано побутові приміщення для відпочинку під час роботи та кімнати психологічного розвантаження. У кімнаті психологічного розвантаження слід передбачити встановлення пристроїв для приготування та роздачі тонізуючих напоїв, а також місця для занять фізичною культурою (СНіП 2.09.04-87. Адміністративні та побутові будівлі).

Вимоги про забезпечення працівників питною водою є також у правилах охорони праці працівників, розроблених для окремих галузей (див., наприклад, п.п. 2.4.5 Правил охорони праці в деревообробній промисловості, затверджених наказом Держохоронпраці від 31.01.2005 р. № 20 або п. 9.2 розд. ІІІ Правил охорони праці на автомобільному транспорті, затверджених наказом МНС України від 09.07.2012 р. № 964)*. Нарешті, у зв’язку з аномальною спекою, характерною для літа в Україні останніми роками, МОЗ рекомендував роботодавцям забезпечувати питною водою тих, хто працює на відкритому повітрі**.

* Слід зауважити, що суди приймають посилання на СНіП 2.09.04-87, а також галузеві правила охорони праці як аргумент для визнання зв’язку витрат на придбання питної води з господарською діяльністю (див., наприклад, постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 14.03.2012 р. у справі № 2а-2534/10/0670).

** Див. за посиланням http://www.moz.gov.ua/ua/portal/pre_20100730_1.html. Ця рекомендація МОЗ включає також застосування кон­диціонерів, вентиляторів, сонцезахисних пристроїв (жалюзі, ролети) та душових кабінок. Тож це додатковий аргумент для усіх «літніх» придбань щодо їх господарськості.

Судова практика щодо «господарськості» витрат на придбання питної води також є доволі сприятливою (див. ухвали ВАСУ від 06.09.2007 р. у справі № К-24252/06 та від 17.04.2007 р. у справі № К-20971/06; від 02.08.2011 р. у справі № К-10432/08; від 05.02.2014 р. у справі № К/9991/21721/12).

Найяскравіший приклад — постанова Житомирського окружного адміністративного суду від 19.09.2012 р. у справі № 0670/479/11. Суд посилається на ст. 22 Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення» від 24.02.94 р. № 4004-XII, згідно з якою власник підприємства (установи, організації) зобов’язаний у процесі експлуатації виробничих, побутових споруд, обладнання, використання технологій створити безпечні та здорові умови праці. Оскільки придбана питна фасована вода використовувалася для потреб працівників підприємства з метою створення та забезпечення належних умов праці — її придбання пов’язане із господарською діяльністю.

Насамкінець іще дві деталі. По-перше, питна вода, яку роботодавець придбав для споживання працівниками, не є для них додатковим благом у розумінні п.п. 164.2.17 ПКУ. Тому немає підстав говорити про ПДФО. Податківці також згодні з цим (див. консультацію із БЗ, підкатегорія 103.02). По-друге, вода використовується для задоволення виключно питних потреб, тому не може йтися про справляння рентної плати за спецводокористування ( п. 255.2 ПКУ; п.п. 255.4.1 ПКУ).

«Мийдодір уповноважений заявити…»: мийні засоби. Тут ми говоримо про випадки, коли роботодавець забезпечує свого працівника можливістю прийняти душ на роботі. Із душовою кабінкою ми вже визначилися, тепер скажемо кілька слів про мийні засоби — шампунь, мило, а також про установки для сушки волосся.

Такі засоби в бухобліку, як правило, відображаються як запаси (субрахунок 209) і відображаються у складі витрат залежно від того, які працівники користуються цими засобами — виробничі, адміністративні чи збутові. Виняток тут становлять хіба що сушарки для волосся, які можуть відображатися як МНМА і навіть як основні засоби. За умови, якщо потрапляють у відповідні часові і вартісні критерії.

Щодо податку на прибуток — жодних розходжень із бухобліком. Щодо зв’язку з господарською діяльністю — аргументація та ж сама, що і для душової кабінки. Користуючись нагодою, зауважимо: до складу податкового кредиту можна включити не тільки ПДВ у складі вартості придбаних мийних засобів. Це стосується також і ПДВ у складі вартості спожитої води.

Так само, як і у випадку з питною водою, не може йтися про рентну плату за спецводокористування. Адже вода використовується для санітарно-гігієнічних потреб ( п. 255.2 ПКУ; п.п. 255.4.1 ПКУ). А про додаткове благо — не йдеться і поготів.

Що ж, ось, мабуть, і все, що ми хотіли вам сказати про облік придбань з підготовки до літа. Мира і злагоди нам усім і гарного літнього відпочинку!

висновки

  • Щодо «літніх» придбань доводити зв’язок із господарською діяльністю тепер треба, аби обстояти право на податковий кредит з ПДВ. Вискокодохідні суб’єкти мають довести цей зв’язок також і для того, аби дістати право на «податкову» амортизацію основних засобів.

  • Основний аргумент на користь господарськості «літніх» придбань — виконання вимог трудового законодавства щодо створення належних умов праці.

  • Судова практика останніх років у цілому підтримує платників щодо господарського характеру «літніх» придбань.

  • Коригуючі «амортизаційні» податкові різниці виникають тільки у високодохідних платників, якщо строк амортизації згідно з П(С)БО відрізняється від строку згідно з ПКУ та якщо об’єкт основних засобів визнається невиробничим.

  • Питна вода, яку роботодавець придбав для споживання працівниками на робочому місці, не є для працівників додатковим благом. Рентна плата за спецводокористування при споживанні води виключно для питних та/або санітарно-гігієнічних потреб не сплачується.
App
Завантажуйте наш мобільний додаток Factor

© Factor.Media, 1995 -
Всі права захищені

Використання матеріалів без узгодження з редакцією заборонено

Ознайомитись з договором-офертою

Приєднуйтесь
Адреса
м. Харків, 61002, вул. Сумська, 106а
Ми приймаємо
ic-privat ic-visa ic-visa

Ми використовуємо cookie-файли, щоб зробити сайт максимально зручним для вас та аналізувати використання наших продуктів та послуг, щоб збільшити якість рекламних та маркетингових активностей. Дізнатися більше про те, як ми використовуємо ці файли можна тут.

Дякуємо, що читаєте нас Увійдіть і читайте далі