У загальному випадку для визначення середньої зарплати для оплати відпускних беруть усі календарні дні розрахункового періоду (12 місяців або кількість фактично відпрацьованих місяців), крім святкових і неробочих, перелічених у ст. 73 Кодексу законів про працю України від 10.12.71 р. (далі — КЗпП). Але в деяких випадках віднімають і інші невідпрацьовані дні. Які? Відповідь на це запитання знайдемо в абзаці шостому п. 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою КМУ від 08.02.95 р. № 100 (далі — Порядок № 100). Так, час, протягом якого працівник згідно з чинним законодавством або з інших поважних причин не працював і за ним не зберігався заробіток або зберігався частково, виключаємо з розрахункового періоду.
У вашому випадку працівник у січні не виходив на роботу, оскільки підприємство не працювало за рішенням керівника. Працівник не писав заяву з проханням надати відпустку без збереження зарплати, а отже, фактично в січні мав місце простій не з вини працівника. Тому календарні дні січня ви не включаєте до розрахункового періоду.
Важливо! За те, що ви не сплатили період простою не з вини працівника, вам загрожують штрафні санкції (див. «Податки та бухгалтерський облік», 2015, № 57, с. 41). Він повинен оплачуватися виходячи з 2/3 тарифної ставки (окладу) ( ст. 113 КЗпП).
Тепер поговоримо про дні, коли працівник працював у режимі неповного робочого часу — 4 години на день (на півставки).
Цей режим може вплинути на розрахунок середньої зарплати, але тільки якщо працівник працював у режимі неповного робочого тижня з ініціативи роботодавця ( ст. 32 КЗпП). Невідпрацьовані дні виключають з розрахункового періоду.
Якщо ж робота здійснювалася на умовах неповного робочого дня, то розрахунок суми відпускних відбувається в загальному порядку без жодних особливостей.
