Як роботодавці «відпускали» мобілізованих
Почнемо з невеликого екскурсу в історію неспокійного періоду. Давайте згадаємо, що стало відправною точкою у військово-трудових відносинах. Відповідь очевидна — оголошення з 18.03.2014 р. першої хвилі часткової мобілізації в Україні (Указ № 303*). Фактично з цієї дати з’явився новий вид військової служби — за призовом під час мобілізації, на особливий період (ч. 4 ст. 2 Закону № 2232**). На той час явище нове, а отже, до нього не було готове і трудове законодавство.
** Закон України «Про військовий обов’язок і військову службу» від 25.03.92 р. № 2232-XII.
У загальному випадку призов на військову службу був підставою для звільнення згідно з п. 3 ч. 1 ст. 36 КЗпП***. Жодного розподілу на строкову службу або службу під час мобілізації не було, а зазначеною нормою КЗпП могли скористатися будь-які роботодавці — як юридичні особи, так і ФОП.
*** Кодекс законів про працю України від 10.12.71 р.
Проте з 01.04.2014 р. було внесено важливі зміни до ч. 3 ст. 119 КЗпП. Роботодавців зобов’язали зберігати за мобілізованим працівником робоче місце та посаду до закінчення особливого періоду, але не менше року. Крім того, за цей час йому повинен був компенсуватися з бюджету середній заробіток. Причому мобілізаційні пільги поширили й на тих, кого було призвано ще до 01.04.2014 р. (починаючи з 18.03.2014 р.). Якщо працівника було звільнено, його потрібно було поновити. До речі, пізніше, з 08.06.2014 р., заборона на звільнення мобілізованих з’явилася і в п. 3 ч. 1 ст. 36 КЗпП. Тому якщо працівник приносив повістку до військкомату у зв’язку з мобілізацією, його не звільняли, а звільняли від роботи.
Але з появою військово-трудових гарантій багато хто звернув увагу на «слизький» момент у ч. 3 ст. 119 КЗпП. У ній є свого роду уточнення про те, що такі гарантії стосуються працівників підприємств, установ, організацій.
Виникло закономірне запитання:
чи поширюється на ФОП обов’язок зберігати робоче місце та виплачувати середній заробіток?
Зберігати робоче місце потрібно було, оскільки звільняти працівника забороняв і оновлений п. 3 ч. 1 ст. 36 КЗпП. А от щодо компенсації ні Мінсоцполітики, ні інші відомства не дали чіткої відповіді. Що ж залишалося? Керуватися положеннями КЗпП.
Положення ст. 1 та 21 КЗпП говорять про те, що трудове законодавство однаковою мірою захищає інтереси всіх працівників, а отже, для тих, хто працює у ФОП, не повинно бути винятків. Крім того, можна було провести аналогію з ч. 1 ст. 119 КЗпП, яка наказує зберігати за працівниками середній заробіток у разі виконання державних обов’язків і поширюється, у тому числі, й на ФОП. До речі, є й інші трудові норми, в тексті яких «забули» згадати ФОП-роботодавців, проте на практиці вони поширюються і на працівників ФОП (наприклад, ч. 2 ст. 21, ст. 32, 52 КЗпП).
Отже, ФОП розуміли: невиплата середнього заробітку формально зачіпала інтереси їхніх працівників порівняно з трудівниками юридичних осіб,
а значить, порушувалися їх права.
Враховуючи, що працівник іде воювати, у багатьох ФОП навіть не виникало думки позбавити його середнього заробітку. Що стосується звільнення, то ще раз зауважимо: згідно з п. 3 ч. 1 ст. 36 КЗпП
призов на військову службу у зв’язку з мобілізацією з 18.03.2014 р. не був підставою для звільнення
Звісно ж, була надія й на компенсацію витрат з виплати середнього заробітку.
Йдемо далі. Яким чином компенсуватиметься середній заробіток мобілізованих працівників, повинен був визначити КМУ. Проте він це зробив майже через рік. Поки порядку не було, обчислювати, нараховувати та виплачувати середній заробіток повинні були роботодавці. За роз’ясненнями Мінсоцполітики, це потрібно було робити в строк, установлений для виплати зарплати (див. лист від 18.09.2014 р. № 1301/13/84-14). А вже потім, коли-небудь, роботодавець отримає взамін бюджетну компенсацію.
Зауважимо, що до появи кабмінівського порядку середній заробіток мобілізованих довелося обкладати ПДФО, ВЗ та ЄСВ на загальних підставах, як і зарплату. Це стало неприємним сюрпризом, оскільки «військові» компенсаційні виплати повинні звільнятися від зазначених платежів. Аргумент податківців був такий: оскільки компенсації з бюджету немає, значить, це стандартна середня зарплата, яку ніхто від оподаткування не звільняв. Було прикро, але надію давало те, що з появою порядку компенсації все зміниться. Чи виправдалися ці надії та про неприємний сюрприз для ФОП розповімо далі.
«Тільки я вам її не віддам, бо у вас докУментів немає»
Нарешті у березні 2015 року побачив світ компенсаційний Порядок № 105* (набрав чинності з 17.03.2015 р.). Роботодавцям дали можливість компенсувати фактичні витрати на виплату середньої зарплати мобілізованим. На жаль, витрати за 2014 рік «пролетіли», але, на щастя, відшкодування середньої зарплати, виплаченої за січень, лютий, березень 2015 року і далі, виявилося реальним. Більш того, податківці дозволили не обкладати суми ПДФО, що компенсувалися, ВЗ та ЄСВ.
Що було потрібно від роботодавців? Заповнити Звіт за формою додатка 1 до Порядку № 105, погодити його у військкоматі, подати до соцзабезу й чекати компенсації (детальніше див. «Податки та бухгалтерський облік», 2015, № 28, с. 11).
Яким же було здивування ФОП-роботодавців, коли вони зіткнулися з тим, що соцзабези почали відмовляти їм у прийнятті Звіту, а отже, і в компенсації витрат на виплату середнього заробітку мобілізованим! Підстави були чорним по білому зазначені в п. 1 та п. 3 Порядку № 105:
бюджетні кошти на компенсацію витрат передбачені і спрямовуються підприємствам, установам, організаціям, і все! ФОП у цьому списку немає
Тобто до вирішення питання про компенсацію підійшли надто формально.
Розпорядження бюджетними коштами — справа відповідальна і суворо контрольована. Тому посадовці соцзабезів не могли імпровізувати і відійти від приписів Порядку № 105, навіть ставши на місце ФОП-роботодавців.
Відмова компенсувати витрати на виплату середнього заробітку означає, що середній заробіток мобілізованих працівників ФОП обкладається ЄСВ, ПДФО і ВЗ. Адже звільняючі норми податково-ЄСВшного законодавства працюють тільки для виплат у розмірі середнього заробітку, що компенсуються з бюджету!
Образливо? Що й казати. Проте багато ФОП не втрачали надію на те, що фортуна буде до них прихильна і офіційні органи таки дадуть позитивні роз’яснення з їх «мобілізаційного» питання.
Та ба — фахівці Мінсоцполітики «приголомшили» нас своїм листом від 16.06.2015 р. № 325/13/155-15. Отже, «копати» почали з фундаменту — гарантійної ч. 3 ст. 119 КЗпП.
На думку цього відомства, на мобілізованих працівників ФОП ця норма не поширюється. Чому? Та саме тому, що в ч. 3 ст. 119 КЗпП згадуються тільки працівники підприємств, установ, організацій будь-якої форми власності.
Здивовані? Так, фактично Мінсоцполітики «забуло» про рівність прав працівників.
Щоправда, розуміючи соціальну несправедливість, «трудове» відомство вирішило заспокоїти ФОП та їхніх працівників повідомленням про те, що опрацьовує відповідний законопроект, який зрівняє працівників у правах і внесе зміни до ст. 119 КЗпП. Це добре, але скільки ж нам чекати?
Зауважимо, що донедавна в дурні пошивалися не працівники, а ФОП. Мобілізовані працівники отримували середній заробіток від роботодавців-фізосіб, а от самі ФОП відшкодувати свої витрати з бюджету не могли.
Проте нещодавно до КЗпП були внесені чергові «мобілізаційні» зміни, які можуть «полегшити» життя ФОП, — роботодавцям, щоправда, за рахунок інтересів мобілізованих.
Про це і про те, як у такій ситуації діяти ФОП, поговоримо далі.
Розв’язуємо головоломку за допомогою КЗпП
Нещодавно — 11 червня — було внесено зміни до п. 3 ч. 1 ст. 36 КЗпП, а також ч. 3 і 4 ст. 119 КЗпП (подробиці — в «Податки та бухгалтерський облік», 2015, № 50, с. 16). Призов на військову службу став підставою для звільнення, якщо за працівником не зберігається місце роботи, посада на підставі ч. 3 або ч. 4 ст. 119 КЗпП. Мобілізованим працівникам присвячено ч. 3 ст. 119 КЗпП, а вона, якщо брати до уваги роз’яснення Мінсоцполітики, не поширюється на тих, хто працював у ФОП.
Виходить, що з 11.06.2015 р. ФОП можуть звільняти мобілізованих працівників, користуючись помилкою законодавців
Чи ж безпечно звільняти мобілізованого працівника? Думаємо, так. Негуманно, але безпечно. Адже навіть у разі претензій працівника або Держінспекції з питань праці на боці ФОП буде недосконале формулювання ч. 3 ст. 119 КЗпП.
Тепер у невигідному становищі опинилися мобілізовані працівники, яких фактично позбавили державних гарантій тільки тому, що вони працювали у ФОП. Залишається чекати змін у законодавстві, про які у своїх роз’ясненнях говорило Мінсоцполітики. Вірити чи ні «трудовому» відомству — вирішуйте самі. Тепер у вас є право звільнити солдата та й квит!
висновки
У 2014 — 2015 роках роботодавці-ФОП зберігали місце роботи та середній заробіток за мобілізованими працівниками.
Але з появою Порядку № 105 стало зрозуміло, що компенсацію середнього заробітку вони не отримають. На жаль, це підтвердили і фахівці Мінсоцполітики.
Проте з 11.06.2015 р. у ФОП-роботодавців з’явилося право звільнити мобілізованого працівника.
