«Мимо грошей» чи гроші мимо (належного рахунка)?..

Голенко Олександр, шеф-редактор
Як відомо, бухгалтер не помиляється. Але інколи з вини жахливого монітора, западаючої клавіші, тупих менеджерів або врешті-решт лихого, який поплутав, гроші підприємства виявляються переказаними «не туди»… І відповідно — отриманими «не тим» і «не звідти»… Давайте розберемося в наслідках такої ситуації для кожної зі сторін подібного «зальоту» грошей.
безготівкові розрахунки

Почнемо з того, що в описаній ситуації в загальному випадку беруть участь чотири суб’єкти:

(1) неналежний платник;

(2) банк, який обслуговує цього платника;

(3) неналежний отримувач;

(4) банк, який обслуговує цього отримувача.

Зауважимо, що визначення поняття (1) надано в абзаці другому п. 1.32 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» від 05.04.2001 р. № 2346-ІІІ (далі — Закон № 2346): це особа, з рахунка якої помилково або неправомірно переказано кошти. Відповідно (3) — це особа, на рахунок якої грошові кошти зараховано (видано в готівковій формі) без законних на те підстав (абзац другий п. 1.23 цього Закону).

Процитуємо тут абзац другий п. 1.24 Закону № 2346:

Помилковий переказ — рух певної суми коштів, внаслідок якого з вини банку або іншого суб’єкта переказу відбувається її списання з рахунку неналежного платника та/або зарахування на рахунок неналежного отримувача чи видача йому цієї суми у готівковій формі

До речі, на відміну від помилкового переказу, в абзаці третьому п. 1.24 Закону № 2346 (ср. ) дається визначення неналежного переказу: коли винний по суті в помилковому переказі — це його ініціатор, який не є платником… Але цю ситуацію — а з нею відповідного неналежного платника і неналежне списання (на підставі платіжної вимоги) — залишимо за дужками. До речі, і про помилки при сплаті податків тут ми говорити не станемо теж…

img 1І ще. На ваш погляд, переказ вами належному отримувачу суми, більше тієї, ніж ви хотіли (повинні були), або випадкова повторна оплата за одним і тим самим рахунком — теж виглядають як помилкові перекази. Головна проблема тут навіть не в тому, що вина в цьому поза сумнівом ваша, а в тому, що податківці намагатимуться використати цю ситуацію, щоб пришити вам (а швидше неналежному отримувачу) небажані податкові наслідки, наприклад, з ПДВ або ЄП (про наслідки — у кінці статті).

Очевидно, що наша ситуація по суті розпадається на дві, коли помилковий переказ стався з вини:

а) платника (1) як ініціатора транзакції;

б) банка (того (2) чи (4) — іншого).

Зауважимо одразу ж, що і в неналежного отримувача (3) не вийде тихо відсидітися з чужими грошенятами — у нього є обов’язок їх повернути!

У такому порядку і продовжимо наш «розбір про­льотів»… При цьому оперуватимемо нормативкою не зважаючи на її ієрархію, а за необхідності…

 

Якщо платник «сам винен»

Тільки-но виявилися перші ознаки проблеми — належний отримувач у відповідний строк не підтвердив отримання ваших грошей, — негайно перевірте розрахунковий документ (платіжне доручення).

І не тільки тому, що перевірку логічно починати з початку ланцюжка. А тому, що в абзаці другому п. 1.19 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженій постановою Правління НБУ від 21.01.2004 р. № 22 (далі — Інструкція № 22), прямо написано:

Відповідальність за відповідність інформації, зазначеної в платіжному дорученні, суті операції, за якою здійснюється переказ, несе платник, який у разі її невідповідності повинен відшкодувати банку завдану внаслідок цього шкоду

Якщо нагрішили все ж таки ви — одразу ж вчитайтеся в договір банківського рахунка, укладений вами з обслуговуючим банком ще при відкритті поточного рахунка (згідно перш за все з  гл. 72 Цивільного кодексу України від 16.01.2003 р. № 435-IV; далі — ЦКУ*). Неспроста ж НБУ в абзаці першому п. 1.19 Інструкції № 22 написав чорним по білому, що банк не несе відповідальності за достовірність змісту платіжного доручення, оформленого клієнтом, — швидше за все цей текст ви побачите і в договорі… ☹

* Водночас має право на існування й інший підхід — ст. 536 ЦКУ посилає до ч. 6 ст. 231 ГКУ, згідно з якою штрафні санкції за порушення грошових зобов’язань визначаються обліковою ставкою НБУ.

До речі, переконайтеся, що помилка допущена саме вами у платіжному дорученні, а не викликана вихідним помилковим зазначенням банківських реквізитів вашим контрагентом-отримувачем, наприклад у виставленому ним рахунку! Таке трап­ляється нерідко!.. Тоді ваш банк — подібно до дружини Цезаря поза підозрою, і розбиратися доведеться безпосередньо з тим «неотримувачем», який підставив вас… Аж до судової тяганини.

Імовірно, в договорі ви побачите посилання на ст. 33 Закону № 2346, що встановлює відповідальність платника перед банком при проведенні переказу, але там (п. 33.2) суть аналогічна наведеній вище цитаті, причому пріоритет у визначенні «конкретики» відповідальності перед банком віддається саме договору між ним і клієнтом (п. 33.1).

Так чи інакше, але на виконання правочину у вас немає іншого виходу, як зробити належний переказ (чи то дочекавшись повернення грошей від неналежного отримувача, чи то не чекаючи його). Зрозуміло ж, що якщо правочин передбачає санкції за неотримання (прострочення отримання) належним контрагентом від вас грошей, то факт помилкового неналежного переказу вас від відповідальності не врятує. ☹

До речі, про «розрахункові» строки. Що стосується вашого обслуговуючого банку — вони напевно прямо зазначені у вашому договорі з ним (абзац третій п. 8.1 Закону № 2346), проте за загальним правилом (абзаци перший і другий п. 8.1 Закону № 2346) банк зобов’язаний виконати вашу вказівку відповідно до поданого розрахункового документа в той самий робочий день банку (див. визначення в п. 1.21 Закону № 2346) — якщо документ надійшов до нього протягом операційного часу банку (див. визначення в п. 1.22 Закону № 2346), і наступного робочого дня — якщо документ надійшов до банку після закінчення його операційного часу. Міжбанківський переказ має бути здійснений у строк до трьох операційних днів (п. 8.4 Закону № 2346). Банк отримувача при отриманні переказу протягом свого операційного дня зобов’язаний зарахувати кошти на рахунок отримувача того ж дня або в день, зазначений платником у розрахун­ковому документі як дата валютування (п. 30.2 Закону № 2346).

Детальніше про ці строки та наслідки їх порушення читайте в «Податки та бухгалтерський облік», 2014, № 35 — 36, с. 15.

І ще. Якщо ви виявили свою помилку за гарячими слідами, то ст. 23 Закону № 2346 дає вам повне право відкликати розрахунковий документ (обов’язково в повній сумі — п. 23.2) — як до моменту списання коштів з вашого рахунка (п. 23.1), так і навіть після (п. 23.4) — тільки якщо у платіжці вами було заповнено реквізит «Дата валютування» — аж до настання цієї дати, а отже, такі гроші можна повернути навіть з банку, що обслуговує отримувача (і неналежного теж).

Звертаємо вашу увагу, що в ситуації, коли ви переказали кошти «не туди» зі своєї вини (тобто банк тут ні при чому), згідно з абзацом п’ятим п. 1.19 Інструкції № 22 «порятунок потопаючих грошей» стає справою виключно ваших власних рук, оскільки (цитуємо): «Платники та отримувачі коштів здійснюють контроль за своєчасним проведенням розрахунків і розглядають претензії, що виникли, без участі банку»… ☹ Інакше кажучи: у принципі ваш банк може піти вам назустріч (особливо якщо зобов’язаний згідно з договором) і уточнити реквізити неналежного отримувача, але нічого від вас йому він пересилати не зобов’язаний… Складайте лист-заяву про повернення вам назад грошей… і ЄДР з «Укрпоштою» вам у поміч!.. Урахуйте, що й закон на вашому боці: він вимагає від неналежного отримувача всі гроші вам повернути — але про це пізніше.

Якщо напартачив банк

Треба визнати, що це — винятковий випадок. Буває, звичайно, що банки граються з термінами списання/зарахування (особливо проблемні банки — про це пізніше), але так, щоб банк тупо загнав гроші «не туди»… — тут мало який із них давав реальний привід кинути в нього камінь…

Усе завдяки тому, що в абзаці другому п. 2.4 і п. 2.5 Інструкції № 22 прямо прописано обов’язок банку, який обслуговував платника, перевіряти заповнення відповідних ваших реквізитів розрахун­кового документа. Але якщо платіжка в цій частині була заповнена вами правильно, а банк «проґавив» (списав з іншого вашого рахунка), то відповідальність за завдану вам шкоду покладається на обслуговуючий вас банк (абзац сьомий п. 2.5 Інструкції № 22).

До речі, що стосується банку, який обслуговує отримувача, то він теж зобов’язаний перевіряти відповідні реквізити розрахункового документа (абзац третій п. 2.4, пп. 2.31, 2.32 Інструкції № 22), що стосуються отримувача, і має право уточнювати в банку платника сумнівні реквізити належного отримувача і навіть займатися з’ясуванням виявлених невідповідностей аж до чотирьох робочих днів, а якщо такий рахунок відсутній — повернути платіж назад (пп. 2.32, 2.33 Інструкції № 22). Цей банк теж несе відповідальність за шкоду, завдану суб’єктам переказу, але тільки через свою неуважність (абзац сьомий п. 2.5, абзац п’ятий п. 2.32 Інструкції № 22).

Давайте поглянемо на відповідальність банків, які спіймали ґаву.

Відштовхуватися можна від  ст. 1073 ЦКУ, що зобов’язала банк у разі несвоєчасного зарахування коштів на рахунок або порушення розпорядження клієнта про їх перерахування негайно після виявлення такого порушення зарахувати відповідну суму на рахунок належного отримувача, сплатити проценти і відшкодувати завдані збитки.

Для обох порушень проценти розраховуються виходячи з тривалості прострочення і встановлені в розмірі 0,1 % суми простроченого платежу за кожен день прострочення, але не можуть перевищувати 10 % суми платежу (пп. 32.2, 32.3 Закону № 2346). Утім, для уточнення знову ж таки зазирніть у договір — можливо, там прописані більш жорсткі умови (на підставі п. 1.18 Інструкції № 22)… ☺

Ось і в абзаці першому п. 2.36 Інструкції № 22 чорним по білому написано, що якщо з вини банку кошти зараховано на рахунок неналежного отримувача, то винний банк зобов’язаний одразу після виявлення своєї помилки переказати належну суму на рахунок належного отримувача. Судячи з формулювання, це стосується обох винних банків — які обслуговують як платника, так і отримувача (неналежного). Тільки останньому легко повернути саме «ці кошти» (якщо отримувач ще не встиг їх побачити на своєму рахунку), тоді як неуважному банку платника доведеться скористатися своїми коштами… ☹ Одночасно банк зобов’язаний повідомити (за затвердженою формою — додаток № 22 до Інструкції № 22) неналежного отримувача про факт помилкового переказу і необхідність повернути кошти протягом трьох робочих днів з дати надходження такого повідомлення (абзац другий п. 2.36 Інструкції № 22).

Що стосується відшкодування шкоди (наприклад, через ненадходження коштів на рахунок зірвався контракт і ви маєте сплатити неустойку), то в такій ситуації у вас не залишається іншого виходу, як вчитавшись у договір з банком і помолившись у крайньому випадку йти до суду… ☹

Неналежний отримувач: що впало — те не пропало

Якщо вам випало стати неналежним отримувачем, запам’ятайте два постулати.

Зараховані (нехай і помилково) на ваш рахунок кошти:

1) ви безумовно зобов’язані повернути (подати обслуговуючому вас банку відповідний розрахунковий документ);

2) обслуговуючий вас банк не має права списати самовільно! ☺ Він може це зробити тільки за вашим розпорядженням (або на виконання судового рішення, звичайно).

Якщо інше не прописано в договорі, такий банк якщо що й може/зобов’язаний зробити, то тільки отримавши від банку, який обслуговує платника, зазначене вище повідомлення, у день отримання, але не пізніше наступного робочого дня передати його вам як неналежному отримувачу під підпис або надіслати рекомендованим листом (абзац перший п. 2.37 Інструкції № 22).

Дивіться: у ситуації коли неналежний отримувач порушує встановлений триденний строк повернення, і якщо в помилці винен:

— банк цього отримувача, то цьому банку доведеться зарахувати свої кошти на рахунок належного отримувача (адже якщо кошти надійшли саме до цього банку, то обидва ці отримувачі обслуговуються напевно в ньому), сплатити належному отримувачу проценти (а то й відшкодувати в судовому порядку шкоду), а вже своєю чергою судитися за повернення з недобросовісним неналежним отримувачем (абзац третій п. 2.37 Інструкції № 22);

— банк платника, то описані неприємності впадуть на його голову, а банк неналежного отримувача тільки передає останньому повідомлення і умиває руки — тобто не несе відповідальності за своєчасність подання тим розрахункового документа на повернення (абзац другий п. 2.35 Інструкції № 22).

Що стосується відповідальності самого неналежного отримувача, то її встановлено ст. 35 Закону № 2346, згідно з якою його доля:

— отримавши повідомлення від винного в помилковому зарахуванні банку, протягом трьох робочих днів від дати такого отримання ініціювати переказ (повернення) еквівалентної суми (п. 35.1);

— у разі порушення зазначеного строку сплатити такому банку пеню (у тому ж розмірі — 0,1 % за кожен день, але не більше 10 % суми помилкового зарахування) — увага! — починаючи з дня зарахування і до дня повернення коштів включно (п. 35.2);

— інакше готуватися до ролі відповідача за судовим позовом такого банку (п. 35.3 Закону № 2346, абзац третій п. 2.37 Інструкції № 22).

Звертаємо вашу увагу, що ці норми регулюють ситуації, коли помилку допустив банк. А якщо в цьому винен сам платник?

У будь-якому разі ви повинні повернути йому гроші як безпідставно придбане майно ( ч. 1 ст. 1212 ЦКУ). Мало того: вас безпосередньо стосується ч. 2 ст. 1214 ЦКУ:

У разі безпідставного одержання чи збереження грошей нараховуються проценти за користування ними

Оскільки розмір таких процентів у нашій ситуації, очевидно, договором не встановлено (через відсутність договору як такого), то згідно з  ч. 2 ст. 536 ЦКУ слід керуватися «законом» — тобто за загальним правилом ч. 2 ст. 625 ЦКУ вам загрожує — увага! — на вимогу платника помилкових коштів сплата йому процента від неповерненої суми в розмірі «інфляційні + 3 % річних»* — ще раз увага! — за весь час прострочення повернення… ☹ Зверніть увагу: (1) «на вимогу» — а якщо ви «упретеся», то через суд, і (2) — не за весь час перебування «лівих» грошей на вашому рахунку, а тільки за прострочений! ☺

* Нехай вас не бентежить слово «фізичних» — він стосується і юросіб теж.

Важливо зауважити, що саме для цієї ситуації строк повернення встановлено ст. 6 Указу Президента України «Про заходи щодо нормалізації платіжної дисципліни в народному господарстві України» від 16.03.95 р. № 227/95 (далі — Указ № 227): це п’ять днів (судячи з усього — календарних) з дати неналежного зарахування на ваш рахунок.

Не приховаємо від вас такий казус. Зазначена ст. 6 Указу № 227 передбачає ще й накладення на посадових осіб (директор і головбух) деякого штрафу, але оскільки в  Кодексі України про адміністративні правопорушення від 07.12.84 р. № 8073-Х такий штраф не встановлено, стягнути його неможливо…

Гроші пішли до «поганого» банку

Якщо біда прийшла не одна, тобто якщо ваші гроші закинули не просто на помилковий рахунок, але цей рахунок ще і в «поганому» банку, наслідки можуть ускладнитися… ☹

Точніше, тут можливі такі варіанти.

Якщо в помилковому переказі винен обслуговуючий вас банк, то це ще не біда: особливо якщо він чітко і без тяганини виконає свої обов’язки, тобто замість ваших відправить за призначенням свої гроші (і для цього вам не доведеться судитися з ним).

Коли ж у помилковому зарахуванні винен банк отримувача (можливо, отримавши кошти, він не квапиться зараховувати їх на рахунок належного отримувача), то це вже погано… Ще гірше, якщо ви їх туди загнали через власний недогляд! При цьому під недоглядом мається на увазі не тільки помилкове зазначення «поганого» банку у платіжці, але й узагалі переказ коштів до такого банку. Ну що ж, ви схибили — адже тепер чутки розносяться в Інтернеті швидко?..

Детально про ситуацію порятунку своїх кровних, що опинилися в «поганому» банку, ви читали в «Податки та бухгалтерський облік», 2014, № 62, с. 30. Нагадаємо тільки, що банк, який котиться під укіс, проходить три етапи: (1) проблемності; (2) неплатоспроможності (вводиться тимчасова адміністрація); (3) етап, на якому вирішується доля банку (ліквідація, продаж інвестору тощо). Так от, щодо (1) — цілком можливо, що ви встигнете тільки злякатися через затримку із зарахуванням. Що стосується (3) — відверто кажучи, повернути гроші якщо і вийде, то дуже не скоро (читайте зазначену статтю щодо включення до реєстру кредиторів). А щодо (2) є цікавий момент: якщо гроші потрапили до банку «починаючи з наступного дня після введення процедури тимчасової адміністрації», то згідно з п. 5 ч. 6 ст. 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб»* від 23.02.2012 р. № 4452-VI банк зобов’язаний виконати свої зобов’язання в частині переказів — увага! — у повному обсязі! ☺

Бухоблікові та податкові наслідки

Про наслідки — конспективно.

Бухоблік. Платіж, що пішов «не туди», до з’ясування зависає у його платника на Дт 377 (що глухо завис в «поганому» банку — тут же, але з подальшою процедурою щодо сумнівної, а потім і безнадійної заборгованості), а отримані проценти (за фактом визнання претензії винним банком або рішення суду) — на Кт 715; у неналежного отримувача сам платіж — на Кт 685, а сплачені проценти (за датою нарахування) — відносяться на Дт 948 з того ж Кт 685.

Податок на прибуток. Згідно з нинішньою — «бухобліковою» редакцією розд. ІІІ Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-VI (далі — ПКУ), податкові наслідки для малодохідних платників визначаються бухобліковими правилами, а високодохідним не можна забувати тільки про одну відмінність — необхідність коригувань згідно з  п.п. 139.1.2 ПКУ за резервами сумнівних боргів. Отже, прямо під цей податок можуть потрапити хіба що отримані проценти.

ПДВ. Оскільки тут ідеться виключно про гроші, обмежимося нагадуванням тільки того, що згідно з  абзацом другим п.п. 198.2 ПКУ право на включення ПДВ до податкового кредиту виникає за датою списання коштів з банківського рахунка платника ПДВ — увага! — «на оплату товарів/услуг», а згідно з  п.п. «а» п. 187.1 ПКУ податкові зобов’язання — за датою зарахування коштів на банківський рахунок платника ПДВ — увага! — теж «як оплата товарів/услуг, що підлягають постачанню». Очевидно, що ситуація з помилковим переказом абсолютно не відповідає ані визначенню «постачання послуг» ( п.п. 14.1.185), ані визначенню «постачання товарів» ( п.п. 14.1.191)! Але будьте уважні: якщо між неналежними сторонами помилкової транзакції у принципі існують договірні відносини, відхреститися від ПДВ за такою сумою буде дуже складно (див. 101.02 БЗ — проте по-перше, там ідеться про помилковий переказ саме з вини банку, а по-друге, неоподаткування зумовлене триденністю повернення). Що ж до процентів у розмірі «інфляційні + 3 % річних», отриманих згідно з ч. 2 ст. 625 ЦКУ, то податківці — що важливе — з посиланням саме на цю статтю ЦКУ — визнали, що такі суми ПДВ не обкладаються (див. Узагальнюючу податкову консультацію щодо включення до бази оподаткування податком на додану вартість та складу витрат коштів, отриманих як сума штрафу за затримку оплати чи постачання товарів/послуг, затверджену наказом ДПСУ від 06.07.2012 р. № 590).

ЄП. Зрозуміло, що в цьому ключі є сенс говорити тільки про неналежного отримувача. Вдячні законодавцю, що «для тих, хто у танку» він прямо написав у  п.п. 5 п. 292.11 ПКУ, що до складу ЄП-доходів не включаються зокрема суми, що повертаються за листом-заявою (тобто помилково переказані). Увага! — таке невключення поширюється як на ситуацію первинного отримання помилкового платежу неналежним отримувачем, так і на ситуацію зворотного отримання таких сум платником! Проте фіскали примудрилися навіть у такій ситуації вставити фіскальні п’ять копійок: мовляв, якщо повернення припало на інший звітний період, ніж отримання, то в періоді помилкового отримання коштів як ЮРЄП, так і ППЄП повинні включити їх до ЄП-доходу, а в подальшому періоді повернення: ЮРЄП — виключити шляхом подання УР до декларації (108.01.05 БЗ); ППЄП — перерахунку (107.04 БЗ). Як документальне підтвердження цілком згодяться згадані вище повідомлення банку або лист-заява платника.

Але нехай вас омине ця чаша…☺

висновки

  • Якщо в помилковому переказі винен сам платник, то йому самому доведеться звертатися до неналежного отримувача, щоб той ініціював повернення коштів (у п’ятиденний строк). При простроченні з останнього можна вимагати сплату процентів.

  • Якщо в помилковому переказі винен банк (чи то платника, чи то отримувача), то він зобов’язаний негайно переказати власні кошти на рахунок належного платника, а вже потім вимагати їх повернення (у триденний строк) від неналежного. За прострочення він сплачує пеню, а також зобов’язаний відшкодувати завдану шкоду.

  • Якщо гроші потрапили до «поганого» банку вже після введення тимчасової адміністрації, то він зобов’язаний виконати свої зобов’язання щодо їх переказу.
App
Завантажуйте наш мобільний додаток Factor

© Factor.Media, 1995 -
Всі права захищені

Використання матеріалів без узгодження з редакцією заборонено

Ознайомитись з договором-офертою

Приєднуйтесь
Адреса
м. Харків, 61002, вул. Сумська, 106а
Ми приймаємо
ic-privat ic-visa ic-visa

Ми використовуємо cookie-файли, щоб зробити сайт максимально зручним для вас та аналізувати використання наших продуктів та послуг, щоб збільшити якість рекламних та маркетингових активностей. Дізнатися більше про те, як ми використовуємо ці файли можна тут.

Дякуємо, що читаєте нас Увійдіть і читайте далі