Такі курсові різниці (далі — КР) дійсно підлягають перерахуванню до бюджету. Але, на жаль, це дуже проблемна операція (прочитати про це ви могли в «Податки та бухгалтерський облік», 2013, № 76, с. 43). Річ у тім, що законодавство не містить чіткого визначення статусу таких сум, порядку їх розрахунку і сплати. Та й чого таїти — навіть платники таких КР достеменно невідомі. Тим паче, що ВАСУ взагалі заявив: перераховувати такі суми повинні банки (див. «Податки та бухгалтерський облік», 2014, № 65, с. 4).
Незважаючи на це і НБУ і податківці продовжують наполягати на тому, що перерахування до бюджету таких КР — обов’язок платників. Отже, якщо не хочете проблем з перевіряючими, ці суми все ж таки варто сплачувати.
Але ви, судячи з усього, цього не робили. Що в такому разі загрожує? Податківці можуть спрямувати до Мінекономіки подання про застосування санкцій, передбачених ст. 37 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» від 16.04.91 р. № 959-XII. Вони, як правило, наполягають на застосуванні індивідуального режиму ліцензування. Хоча, як показує практика, на такі суми податківці нерідко складають ППР і намагаються їх стягнути. Посилаються вони, зокрема, на ст. 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» від 23.09.94 р. № 185/94-ВР. Щоправда, врахуйте: роблять вони це неправомірно. Річ у тім, що зазначена стаття передбачає право податківців стягувати з резидентів тільки ЗЕД-пеню, передбачену ст. 4 цього Закону. Водночас, така пеня й КР — це різні платежі, а тому на КР подібний порядок не поширюється. Отже, подібні ППР потрібно оскаржувати*.
* Суди в таких випадках готові йти назустріч платникам (див., зокрема, зазначене рішення ВАСУ, ухвалу Київського апеляційного адмінсуду від 15.04.2015 р. у справі № 826/18856/14).
Але чи може несплата КР призвести до інших негативних наслідків: зокрема, до вручення підозри про ухилення від сплати податків/зборів за ст. 212 Кримінального кодексу України від 05.04.2001 р. № 2341-III (далі — КК)? Відповідь — звичайно, ні. Адже за цією статтею притягують тільки за умисне ухилення від сплати податків, зборів (обов’язкових платежів):
— які входять до системи оподаткування та запроваджені в установленому законом порядку;
— у сумі, що перевищує, як мінімум, у 1000 і більше разів нмдг (виходячи з ПСП — п. 5 підрозд. 1 розд. ХХ Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-VI, далі — ПКУ). На сьогодні це 609000 грн.
Платежі, що включаються до системи оподаткування, перелічені у ст. 9 і 10 ПКУ (це загальнодержавні та місцеві податки/збори). Такого платежу, як КР, у цих статтях немає. Більше того, це не грошове зобов’язання в розумінні ПКУ**. Тому його несплата не вважається ухиленням від сплати податків і зборів — причому незалежно від суми. Крім того, сума КР взагалі не враховується у зазначеному вище критерії для цілей ст. 212 КК (актуально, якщо при перевірці податківці виявлять несплату податків/зборів).
І хотіли б ми на цьому поставити крапку… Але ні. Ризик притягнення до кримінальної відповідальності в такому разі все одно є, щоправда, за іншими статтями КК. Річ у тім, що особливо суворі перевіряючі можуть угледіти в несплаті КР службову недбалість за ст. 367 КК (та й то лиш коли сума КР перевищить 60900 грн.). У такому разі залишиться сподіватися тільки на те, що і в цьому випадку висновки суду будуть позитивними. Тому повторимо ще раз: щоб уникнути подібних проблем, ці суми безпечніше сплачувати.
** Зауважте, що для кваліфікації цього платежу «перехідний» п. 10 підрозд. 10 розд. ХХ ПКУ не застосовується.
