Табу для юросіб-єдиноподатників: найцікавіше з БЗ

1

Підкатегорія: 108.01.01

Запитання: Чи може бути платником ЄП третьої групи ЮО, яка є власником свердловини та має спеціальний дозвіл на користування надрами (видобуток підземної води), у разі надання її в оренду?

Юридична особа, яка є власником свердловини та має спеціальний дозвіл на користування надрами (видобуток підземної води), не може бути платником єдиного податку, у тому числі і у разі надання свердловини в оренду іншим особам

На жаль, із податківцями тут складно сперечатися. Нагадаємо, що єдиноподатникам заборонено видобувати і реалізовувати корисні копалини. За винятком корисних копалин місцевого значення ( п.п. 4 п. 291.5.1 ПКУ*). Перелік корисних копалин загальнодержавного і місцевого значення затверджено постановою КМУ від 12.12.94 р. № 827. Будь-які води (мінеральна, питна, технічна) відносяться до заборонених для єдиноподатника загальнодержавних корисних копалин. Причому, як свідчить консультація, що коментується, не врятує навіть надання свердловини в оренду іншому суб’єкту господарювання (наприклад, загальносистемнику), аби він добував воду із зазначеної свердловини. Податківці в принципі проти того, щоби будь-який суб’єкт господарювання, на балансі якого є свердловина, був єдиноподатником. Навіть якщо він, як власник, сам не використовує цю свердловину.

* Податковий кодекс України від 02.12.2010 р. № 2755-VI.

Вихід для єдиноподатника бачимо в наступному. Якщо вода вам потрібна для власних (господарських) потреб (найчастіше технічних) — слід укласти договір на водопостачання з видобувачем. Якщо ж ви збираєтесь продавати воду (наприклад, розфасовану) або продукти з неї (наприклад, напої) — ви маєте право купляти цю воду у видобувачів і продавати її після переробки, залишаючись платником єдиного податку. Докладніше про це читайте у «Податки та бухгалтерський облік», 2013, № 70, с. 21

2

Підкатегорія: 108.01.02

Запитання: Чи може ЮО — платник ЄП третьої групи здійснювати операції з внесення коштів або майна до статутного капіталу (СК) іншої ЮО в обмін на корпоративні права?

Юридична особа — платник єдиного податку третьої групи має право здійснювати операції з внесення майна (коштів) до статутного капіталу іншої юридичної особи в обмін на корпоративні права (бути засновником іншої юридичної особи). При цьому варто враховувати, що придбання та продаж корпоративних прав інших юридичних осіб на постійній основі може розглядатися як фінансове посередництво

ПКУ забороняє єдиноподатнику будь-яку діяльність, яку здійснюють фінансові установи ( п.п. 291.5.4 ПКУ). Додатково і більш широко цю заборону прописано також у ч. 1 ст. 5 Закону про фінпослуги*, де прямо говориться, що надавати фінпослуги можуть лише фінансові установи. Слід зауважити, що в переліку фінансових послуг (ч. 1 ст. 4 Закону про фінпослуги) не згадується придбання корпоративних прав. Тим не менш, податківці дають зрозуміти, що придбання та продаж корпоративних прав на постійній основі вони будуть вважати фінансовим посередництвом (забороненим згідно з п.п. 6 п.п. 291.5.1 ПКУ). Нагадаємо, що фінансове посередництво — це діяльність, пов’язана з отриманням та перерозподілом фінансових коштів ( ч. 3 ст. 333 Господарського кодексу України від 16.01.2003 р. № 436-IV). Не зовсім підходить під придбання корпоративних прав, але погодимося із податківцями, що єдиноподатникам не можна придбавати корпоративні права для подальшого перепродажу на постійній основі. Щоправда, у консультації не уточнюється, на постійній основі — це два, три, п’ять чи скільки разів на рік… Але ця консультація нас дещо здивувала в іншому. Податківці ані словом не обмовилися про те, що внески до статутного капіталу інших осіб єдиноподатник має робити виключно грошима. Тобто придбання корпоративних прав шляхом внесення майна, на їх думку, не порушує грошову форму розрахунків ( п. 291.6 ПКУ)! Візьмемо це собі до уваги. Хоча покладатися на цю консультацію з тим, щоб потім доводити відсутність заборони єдиноподатникам вносити майно до СК інших юросіб, ми б не стали. Таке враження, що податківці просто помилилися й мають ось-ось схаменутися…

* Закон України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг від 12.07.2001 р. № 2664-III.

3

Підкатегорія: 108.01.04

Запитання: Чи може ЮО — платник ЄП третьої групи здійснювати операції з продажу цінних паперів та корпоративних прав?

Юридичні особи, які здійснюють операції з продажу цінних паперів та корпоративних прав, не можуть бути платниками єдиного податку третьої групи

Консультація певною мірою є продовженням попередньої. Але тут податківці дають різко негативну відповідь. Єдиноподатник, на їхню думку, не може продавати цінні папери чи корпоративні права. Навіть на непостійній основі.

Аргументація податківців доволі розлога, але зводиться до того, що продаж цінних паперів є фінансовою послугою. А отже, продаж цінних паперів робить єдиноподатника фінансовим посередником (що заборонено п.п. 6 п.п. 291.5.1 ПКУ). Такий висновок виглядає щонайменше дивно. Адже по-перше, фінансовою послугою вважається лише професійна діяльність на ринку цінних паперів, що підлягає ліцензуванню (п.п. 10 ч. 1 ст. 4 Закону про фінпослуги). А по-друге,

у попередні роки податківці були зовсім не проти того, аби єдиноподатник продавав цінні папери (див. «Вісник податкової служби України», 2012, № 37, с. 23). Докладніше про продаж, у тому числі цінних паперів, єдиноподатником читайте у «Податки та бухгалтерський облік», 2012, № 31, с. 11

4

Підкатегорія: 108.05

Запитання: Чи може ЮО — платник ЄП при проведенні розрахунків за операціями з купівлі-продажу товарів (робіт, послуг) надавати чи отримувати вексель?

Юридична особа — платник єдиного податку третьої групи не може отримувати/надавати вексель для оформлення грошового боргу за поставлені/придбані ним товари (виконані роботи, послуги)

«Класична» відповідь податківців. Не задумуючись, вони категорично відповідають: «Ні!» на можливе використання векселів єдиноподатниками. Аргументи — у п. 291.6 ПКУ, який забороняє негрошову форму розрахунків. Проте, зазначена норма говорить про заборону негрошових розрахунків тільки за відвантажені товари (виконані роботи, надані послуги). Відтак, не посперечаєшся із тим, що єдиноподатник не може приймати векселі в оплату за свої товари (роботи, послуги). Це рішення «затверджено» також Верховним Судом (див. постанову ВСУ від 07.04.2009 р. у справі № 09/67). А от питання, чи може єдиноподатник видавати векселі при придбанні товарів (робіт, послуг), залишається дискусійним. На нашу думку, заборона на видачу векселя із п. 291.6 ПКУ не випливає, тож у цьому питанні слід посперечатися з податківцями. На це ми звернули увагу, як тільки-но в ПКУ з’явився п. 291.6 ПКУ (згадайте «Податки та бухгалтерський облік», 2012, № 4, с. 31)

5

Підкатегорія: 108.05

Запитання: Чи можуть бути платниками ЄП ЮО, які здійснюють лізингові (орендні) операції, та чи мають право ЮО — платники ЄП надавати в оренду рухоме та нерухоме майно?

Обмеження, передбачене п.п. 291.5.4 ПКУ, стосується фінансових установ. Це положення не поширюється на юридичних осіб, які за своїм правовим статусом не є фінансовими установами, але надають послуги з фінансового лізингу.

Юридичні особи, що не є фінансовими установами, які здійснюють лізингові (орендні) операції, надають в оренду рухоме і нерухоме майно, мають право бути платниками єдиного податку, якщо ними виконуються інші умови застосування спрощеної системи оподаткування

Ця консультація має велику цінність. Адже вона — один із тих небагатьох випадків, коли податківці подивилися на питання не формально, а по суті. Не стали приплітати фінансову діяльність там, де її немає, а справедливо зауважили: суб’єкт господарювання, який не є фінустановою, може здійснювати операції з фінансового лізингу. Незважаючи на те, що фінансовий лізинг — серед фінпослуг, які можуть надавати тільки фінустанови (п.п. 5 ч. 1 ст. 4 Закону про фінпослуги).

Але! Майте на увазі: якщо ви зберетесь здійснювати операції з фінансового лізингу, податківці захочуть від вас дотримання спеціальних вимог. У консультації, що коментується, вони посилаються на п. 2.1 Положення про надання послуг з фінансового лізингу юридичними особами — суб’єктами господарювання, які за своїм правовим статусом не є фінансовими установами, затвердженого розпорядженням Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 22.01.2004 р. № 21. У зазначеному документі говориться, що юрособа має можливість надавати послугу з фінансового лізингу, якщо у предметі діяльності, визначеному установчими (засновницькими) документами, передбачено здійснення діяльності з надання послуг з фінансового лізингу та враховано вимоги законодавства щодо можливості суміщення фінансових послуг, а також за наявності:

1) внутрішніх правил з надання послуги з фінансового лізингу, затверджених уповноваженим органом юрособи, згідно з установчими документами;

2) кваліфікованих працівників, які безпосередньо здійснюють діяльність з фінансового лізингу, які мають вищу освіту за фінансовим, економічним або юридичним напрямами та не мають непогашеної або незнятої судимості за корисливі злочини;

3) довідки про взяття на облік юридичної особи, виданої Держфінпослуг та/або Нацкомфінпослуг;

4) керівників (засновників), які не мають непогашеної або незнятої судимості за корисливі злочини;

5) документа, що підтверджує право власності або користування приміщенням за місцезнаходженням юридичної особи.

Якщо ви готові пройти через це — будь ласка, надавайте послуги з фінансового лізингу, перебуваючи на спрощеній системі оподаткування

6

Підкатегорія: 108.01.02

Запитання: Чи має право ЮО — платник ЄП укладати договори переуступки прав вимоги боргу щодо відвантажених товарів (виконаних робіт, наданих послуг)?

Платники єдиного податку третьої групи повинні здійснювати розрахунки за відвантажені товари виключно в грошовій формі (готівковій та/або безготівковій). Тому юридичні особи — платники єдиного податку третьої групи не можуть укладати договори переуступки прав вимоги боргу щодо відвантажених товарів (виконаних робіт, наданих послуг)

Ще одна консультація, яка є свідченням того, як податківці необґрунтовано роблять свою позицію більш жорсткою. Адже в попередні роки діяла абсолютно справедлива консультація про те, що відступлення права вимоги (або переведення боргу) є фактично заміною сторони у договорі, а не є формою розрахунків. І що єдиноподатникам укладання таких договорів законодавчо не заборонено (див. консультацію у БЗ, підкатегорія 108.01.02, втратила чинність після 01.01.2015 р.). І ось податківці знову починають стару «пісню» про нібито порушення правила про виключно грошову форму розрахунку внаслідок того, що єдиноподатник уклав договір про заміну сторони у договорі ( ст. 512, 520 Цивільного кодексу України від 16.01.2003 р. № 435-IV). Така позиція податківців видається ще більш дивною з огляду на те, що зовсім недавно вони роз’яснили правила, за якими єдиноподатник відображає дохід за договором відступлення права вимоги. І у своєму роз’ясненні вони жодним словом не обмовилися, що єдиноподатнику подібні договори заборонено укладати (див. лист ДФСУ 05.10.2015 р. № 21031/6/99-99-15-03-01-15 // «Податки та бухгалтерський облік», 2015, № 84, с. 3). Сподіваємося, податківці припинять практику подвійних стандартів і будуть тлумачити норми законодавства однаково для всіх. А нашу позицію щодо договорів уступки права вимоги, укладених єдиноподатником, детально читайте у «Податки та бухгалтерський облік», 2013, № 34, с. 38

7

Підкатегорія: 108.01.01

Запитання: Чи може бути платником ЄП третьої групи ЮО, яка здійснює видобуток корисних копалин, у тому числі за відсутності економічної вигоди (для забезпечення власних потреб)?

Юридична особа, яка здійснює видобуток корисних копалин, у тому числі за відсутності економічної вигоди (для забезпечення власних потреб), не може бути платником єдиного податку третьої групи

На жаль, як і у випадку із свердловиною, посперечатися із податківцями особливо нема про що. Бо ж п.п. 4 п. 291.5.1 ПКУ не обмежує заборону на корисні копалини лише отриманням економічної вигоди з їх видобутку. Власне видобуток корисних копалин ( п.п. 14.1.51 ПКУ) вважається забороненим. Докладніше про це читайте у «Податки та бухгалтерський облік», 2014, № 69, с. 27.

Тож єдиноподатнику доведеться задовільнитись корисними копалинами місцевого значення. А це, нагадаємо: вапняк, гіпс, гажа, сапропель, крейда, пісок, суглинок, супісок

8

Підкатегорія: 108.01.01

Запитання: Чи може бюро адвокатів (адвокатське об’єднання) бути платником ЄП третьої групи?

Адвокатське бюро чи об’єднання як юридична особа може обрати або перейти на спрощену систему оподаткування зі сплатою єдиного податку за умови відповідності вимогам, встановленим гл. 1 розд. ХІV ПКУ

Запитання, можливо, викликане певною згадкою про часи, коли тільки писався ПКУ. Тоді хотіли заборонити єдиний податок для суб’єктів господарювання, які здійснюють діяльність у сфері права, бухобліку, аудиту тощо. Але зараз у п. 291.5 ПКУ нічого подібного немає, на що і вказали податківці.

Тож адвокатське бюро може вільно реєструватися платником єдиного податку. Також про оподаткування адвокатських бюро читайте у «Податки та бухгалтерський облік», 2013, № 94, с. 40.

Тут варто хіба що зазначити: у проекті чергової «податкової реформи» Мінфін планує взагалі ліквідувати право юросіб бути єдиноподатниками. Тож варто подумати: а чи не стрибне наше підприємство, туди, звідки законодавець вже прибрав батут? ☺

9

Підкатегорія: 108.05

Запитання: Чи має право ЮО — платник ЄП третьої групи здійснити продаж автомобіля, який входить до складу ОЗ?

Юридична особа — платник єдиного податку третьої групи має право здійснити операцію із продажу транспортного засобу, який обліковувався на її балансі.

Суб’єкти господарювання, які здійснюють діяльність

На цю консультацію ми вже звертали вашу увагу у «Податки та бухгалтерський облік», 2015, № 81, с. 33. У ній податківці роблять доволі ліберальний висновок. А саме: юрособа-єдиноподатник може продати автомобіль, який знаходиться у неї на балансі. Незважаючи на те, що автомобіль — це підакцизний товар ( п. 215.1 ПКУ) і торгувати такими товарами єдиноподатникам заборонено ( п.п. 3 п.п. 291.5.1 ПКУ).

з продажу автомобілів легкових, кузовів до них, причепів та напівпричепів, мотоциклів, тобто підакцизних товарів, що відповідає класам 45.11, 45.19 та 45.40 розділу 45 ДК 009:2010 Класифікації економічних видів діяльності, затвердженої наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 11.10.2010 р. № 457, не можуть застосовувати спрощену систему оподаткування

Дохід буде визначатися за правилами п. 292.2 ПКУ. Тобто у дохід включається уся сума коштів, отриманих за автомобіль (якщо авто експлуатується менше 12 місяців), або ж різниця між сумою таких коштів і балансовою вартістю автомобіля на момент продажу (якщо вже пройшло 12 місяців із моменту введення в експлуатацію).

Тож висновок податківців у консультації, що коментується, позитивний.

Разом із тим ми вже звертали вашу увагу на лист ДФСУ від 12.08.2015 р. № 17056/6/99-99-15-03-01-15. Він стосується не лише продажу автомобіля, але і залишків ПММ. Висновок цього листа такий: платник єдиного податку має право здійснювати операцію із продажу транспортного засобу, який обліковувався на його балансі, та паливно-мастильних матеріалів в ємностях до 20 літрів.

Вважаємо, що висновок податківців щодо продажу автомобіля є справедливим. Тобто якщо цей автомобіль обліковується у вас на балансі як основний засіб і продаж автомобілів не належить до видів діяльності, що їх ви здійснюєте, — можна продавати автомобіль і перебувати при цьому на спрощеній системі.

А от щодо ПММ висновок податківців виглядає сумнівним. Дійсно, п.п. 3 п.п. 291.5.1 ПКУ формально дозволяє єдиноподатникам продавати ПММ в ємностях до 20 літрів. Але чи можливо цей дозвіл реалізувати на практиці у тому випадку, коли єдиноподатник продає залишки ПММ (скажімо, бензин, що залишився у бензобаку авто)? Ні. Адже у Правилах роздрібної торгівлі нафтопродуктами, затверджених постановою КМУ від 20.12.97 р. № 1442, чорним по білому записано, що роздрібний продаж нафтопродуктів здійснюється через мережу автозаправних станцій, що призначені для відпуску споживачам нафтопродуктів. Продаж нафтопродуктів (крім бензину, дизельного палива, скрапленого вуглеводневого газу) у дрібній розфасовці здійснюється також через спеціалізовані магазини, що продають товари господарського вжитку.

Тож розлити бензин у ємності по 20 л, щоб скористатися формальним дозволом податківців, аби продати залишки ПММ з вашого автомобіля, ви не маєте права. А продати його у інший спосіб вам забороняє ПКУ. І навіть коли ваш бензин — не в баці авто, а у талонах, то й тоді його продавати не можна