Позиція податкового органу
Податківці відмовляються прийняти декларацію позивача, посилаючись на те, що її складено з порушеннями. Зокрема, у декларації неправильно зазначено КВЕД позивача (вказаний у декларації КВЕД не відповідає реєстраційним даним). На думку фіскалів, така помилка дає їм підстави не вважати поданий позивачем документ податковою декларацією.
Вирішення справи судом
ВАСУ схилився на бік платника і повністю задовольнив його касаційну скаргу.
На думку суду, підставою для невизнання податкової декларації податковою звітністю є такі дефекти її заповнення, які впливають на порядок адміністрування податку. Однак, виявлені податковою інспекцією недоліки спірної податкової декларації не відповідають наведеним критеріям.
ВАСУ вважає, що невірне зазначення позивачем у декларації коду виду економічної діяльності (КВЕД) не перешкоджає ідентифікації його як платника податків та не є перешкодою для формування показників податкової звітності та їх подальшої перевірки податковим органом.
Окрім того, ВАСУ звертає увагу на те, що податківцями не було дотримано порядок дій у тому випадку, коли податковий орган відмовляється прийняти декларацію платникам. Замість визначеного ПКУ письмового повідомлення про відмову податківці надіслали позивачу звичайного листа.
Те, що порядок відмови від прийняття декларації податківцями дотримано не було, означає, що і нараховувати штрафні санкції вони не мають права.
Думка редакції
ВАСУ висловив позицію, згідно з якою податківцям заборонено відмовляти у прийнятті декларації з будь-яких інших причин, крім прямо визначених ст. 49 ПКУ.
Зокрема, у коментованому рішенні ВАСУ констатував: ідеться про порушення вимог, визначених у пп. 49.3, 49.4 ПКУ. Аналогічну думку ВАСУ ще раніше висловлював як свою узагальнюючу позицію (див. Інформаційний лист ВАСУ від 15.06.2012 р. № 1503/12/13-12).
У наших попередніх публікаціях ми наголошували: згідно з п. 49.8 ПКУ прийняття декларації — це обов’язок податкового органу. Під час прийняття декларації посадова особа податкової служби зобов’язана перевірити наявність та достовірність заповнення всіх обов’язкових реквізитів, передбачених пп. 48.3 і 48.4 ПКУ. Натомість інші показники декларації перевірці не підлягають (докладніше читайте у «Податки та бухгалтерський облік», 2011, № 56, с. 4).
Втім дії податківців, які відмовили в прийнятті декларації, не безпідставні. Адже п. 49.11 ПКУ говорить, що вони повинні відмовити в прийнятті декларації, заповненої з порушенням, зокрема, у п. 48.4 (саме в ньому сказано про КВЕД), а п. 48.7 ПКУ взагалі не вважає поданий документ декларацією.
Інша справа, що для цілей податку на прибуток код КВЕД не є таким вже необхідним реквізитом. Тому ВАСУ і акцентує увагу: допущене платником податків порушення ніяк на розрахунок суми податку або його адміністрування не впливає. Іншими словами, ми знову стикаємося з ситуацією, коли
формальна помилка, що не впливає на суть документа, не повинна призводити до його недійсності
Щось подібне суди кажуть про формальні помилки в податкових накладних, допущені навіть в обов’язкових реквізитах. Головне, щоб по суті усе було правильно.
Також доволі важливим є наголос ВАСУ на тому, що податківці не оформили свою відмову приймати декларацію належним чином ( п. 49.11 ПКУ). Свого часу податкові органи самі наголошували: у разі відмови у прийнятті податкової звітності податковий орган зобов’язаний надати платнику письмове повідомлення про відмову у прийнятті податкової звітності із зазначенням підстав неприйняття (див. лист Міндоходів від 30.04.2013 р. № 938/Т/99-99-17-02-01-14).
ВАСУ ж конкретно заявив: декларація вважається поданою вчасно і прийнятою податковим органом. Відповідно, немає і ніяких штрафних санкцій за несвоєчасне подання декларації.
ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
«12» січня 2015 р. м. Київ К/800/53150/13
Вищий адміністративний суд України <...> розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «А» на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.10.2011 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 04.10.2012 року у справі № <...> за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «А» до <...> податкової інспекції <...> про скасування рішення та зобов’язання вчинити певні дії, встановив:
Товариство з обмеженою відповідальністю «А» звернулось до суду з адміністративним позовом до <...> податкової інспекції <...> про скасування рішення <...> податкової інспекції <...>, оформлене листом від 02.02.2011 року № <...> та зобов’язання прийняти податкову звітність з податку на прибуток за звітний податковий період 2010 рік.
Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.10.2011 року у справі № <...>, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 04.10.2012 року, у задоволенні позову відмовлено повністю.
Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення судів попередніх інстанцій скасувати, прийняти нове рішення, яким позов задовольнити повністю, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.
Заперечення на касаційну скаргу не надходили, що не перешкоджає її розгляду по суті.
Згідно із пунктом 1 частини першої ст. 222 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами у разі відсутності клопотань усіх осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що 27.01.2011 року Товариством з обмеженою відповідальністю «А» направлено поштою до органу державної податкової служби декларацію з податку на прибуток за 2010 рік.
Вказана декларація отримана відповідачем 31.01.2011 року, що підтверджується відміткою на рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення.
Листом <...> податкової інспекції <...> від 02.02.2011 року № <...> позивача повідомлено, що відповідно до п. 48.7 ст. 48 Податкового кодексу України податкова звітність складена з порушенням норм цієї статті, не вважається податковою декларацією.
Відмовляючи в прийнятті декларації з податку на прибуток за 2010 рік, податковим органом встановлено порушення позивачем Порядку складання декларації з податку на прибуток підприємств, який затверджено наказом Державної податкової адміністрації України від 29.03.2003 року № 143 <...>, а саме: код виду економічної діяльності не відповідає реєстраційним даним в державній податковій інспекції.
Відмовляючи в задоволенні позову, суди попередніх інстанцій прийшли до висновку щодо правомірного рішення відповідача про невизнання податкової звітності позивача, у зв’язку з порушенням порядку її заповнення.
Колегія суддів суду касаційної інстанції, з урахуванням норм податкового законодавства, чинних на час виникнення відповідних правовідносин, вважає такий висновок передчасним, враховуючи наступне.
Порядок подання податкової декларації до органів державної податкової служби регулюється статтею 49 Податкового кодексу України.
Відповідно до пункту 49.8 статті 49 Податкового кодексу України прийняття податкової декларації є обов’язком органу державної податкової служби.
Імперативний характер наведеної норми означає, що податковий орган не має права не прийняти фактично отриману податкову декларацію, подану платником податків в один із способів, передбачених пунктом 49.3 статті 49 Податкового кодексу України (особисто або через представника, поштою чи засобами електронного зв’язку).
Практична реалізація процедури прийняття податкової декларації визначається пунктами 49.8 та 49.9 статті 49 Податкового кодексу України.
Як передбачено нормою абзацу першого пункту 49.9 статті 49 Податкового кодексу України, за умови дотримання платником податків вимог цієї статті посадова особа органу державної податкової служби, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов’язана зареєструвати податкову декларацію платника датою її фактичного отримання органом державної податкової служби.
Згідно з пунктом 49.8 статті 49 Податкового кодексу України під час прийняття податкової декларації уповноважена посадова особа органу державної податкової служби, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов’язана перевірити наявність та достовірність заповнення всіх обов’язкових реквізитів, передбачених пунктами 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу. Інші показники, зазначені в податковій декларації платника податків, до її прийняття перевірці не підлягають.
Отже, процедура прийняття податкової декларації полягає у вчиненні посадовою особою податкового органу фактичних дій із: 1) перевірки наявності та достовірності заповнення обов’язкових реквізитів, передбачених пунктами 48.3 та 48.4 Податкового кодексу України; 2) реєстрації податкової декларації у день її отримання органом державної податкової служби.
При цьому, як встановлено пунктом 49.10 статті 49 Податкового кодексу України, відмова посадової особи органу державної податкової служби прийняти податкову декларацію з будь-яких причин, не визначених цією статтею, у тому числі висунення будь-яких не визначених цією статтею передумов щодо такого прийняття (включаючи зміну показників такої податкової декларації, зменшення або скасування від’ємного значення об’єктів оподаткування, сум бюджетних відшкодувань, незаконного збільшення податкових зобов’язань тощо), забороняється.
Водночас Податковим кодексом України передбачені спеціальні наслідки подання платником податків податкової декларації, заповненої з порушенням вимог пунктів 48.3 та 48.4 статті 48 Податкового кодексу України. У такому разі на підставі пункту 49.11 статті 49 Податкового кодексу України орган державної податкової служби зобов’язаний надати платнику податків письмове повідомлення про відмову у прийнятті його податкової декларації із зазначенням причин такої відмови.
Натомість замість письмового повідомлення про відмову у прийнятті податкової декларації платника податків останньому направлено лист, у якому повідомлено, що відповідно до п. 48.7 ст. 48 Податкового кодексу України податкова звітність, складена з порушенням норм цієї статті, не вважається податковою декларацією.
У свою чергу, згідно з пунктом 49.12 статті 49 Податкового кодексу України, у разі отримання відмови органу державної податкової служби у прийнятті податкової декларації платник податків має право:
— подати податкову декларацію та сплатити штраф у разі порушення строку її подання;
— оскаржити рішення органу державної податкової служби у порядку, передбаченому статтею 56 цього Кодексу.
З наведених законодавчих положень випливає, що стадія прийняття податкової декларації органом державної податкової служби є, по суті, формальним рівнем податкового контролю, під час якого працівник податкового органу здійснює візуальну перевірку декларації та її аналіз за формальними ознаками. При цьому підставою для невизнання податкової декларації податковою звітністю є такі дефекти її заповнення, які впливають на порядок адміністрування податку.
Однак виявлені податковою інспекцією недоліки спірної податкової декларації не відповідають наведеним критеріям. Адже невірне зазначення позивачем у декларації коду виду економічної діяльності (КВЕД) не перешкоджає ідентифікації його як платника податків та не є перешкодою для формування показників податкової звітності та їх подальшої перевірки податковим органом.
А відтак, зазначені дефекти було незаконно розцінено судами як недолік заповнення податкової звітності, що може слугувати підставою для її неприйняття згідно з викладеними законодавчими положеннями.
Слід також зазначити, що зазначена обставина не впливає на показники поданої позивачем декларації, не призводить до неможливості або ускладнення перевірки податковим органом зазначених у ній даних, а відтак, відсутні підстави для невизнання спірної декларації документом податкової звітності.
Таким чином, оскаржене рішення відповідача не відповідає вимогам ст. 19 Конституції України, ст.ст. 48-49 Податкового кодексу України.
Отже, висновок судів попередніх інстанцій про відмову у задоволенні позову є помилковим.
Згідно зі ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.
За таких обставин касаційна скарга підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст. 220, 222, 223, 229, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд постановив:
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «А» задовольнити.
Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.10.2011 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 04.10.2012 року у справі № 2а/0470/2350/11 скасувати.
Прийняти нову постанову.
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «А» задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення <...> податкової інспекції у <...> районі м. Дніпропетровська від 02.02.2011 року № <...>.
Вважати податкову декларацію Товариства з обмеженою відповідальністю «А» з податку на прибуток за 2010 рік такою, що подана платником податків у день її фактичного отримання <...> податковою інспекцією <...>, 31.01.2011 року.
