(066) 87-010-10
Переводимо бухгалтерів в ОНЛАЙН!
Перейти до номеру
  • № 73
  • № 72
  • № 71
  • № 70
  • № 68-69
  • № 67
  • № 66
? За допомогою цієї функції ви зможете швидко перейти до номеру, що вас цікавить
У цьому номері :
 
  • У обране
  • Друк
  • Шрифт
  • Колір фону
  • Коментарі 0
  • В розробці
12/20
Податки та бухгалтерський облік
Податки та бухгалтерський облік
Вересень , 2015/№ 74

«Соцпакетний» хліб: роботодавцю в поміч

Харчування працівників — одна з найпоширеніших складових соцпакету. А чи знаєте ви, скільки вона приховує у собі родзинок? Це не тема, а просто кекс! Ну що ж, розберемося і зі скориночкою, тобто з організацією цього процесу, і з начинкою — податковими тонкощами. Смачного, тобто… приємного вивчення!

Безоплатне харчування може бути не тільки вимогою законодавства, а й доброю волею роботодавця. Як правило, «добровільне» харчування працівників здійснюють:

— у закладах ресторанного господарства (далі — ЗРГ) на підставі договору;

— у власній їдальні або буфеті.

В асортименті й форми забезпечення харчуванням. Так, роботодавець може надавати працівникам грошові кошти у вигляді дотацій на харчування, видавати «продуктові набори»* або встановити знижки на страви, що продаються працівникам підприємства в їдальні (буфеті) підприємства тощо.

* Роботодавець самостійно, виходячи зі своїх фінансових можливостей установлює норми видачі продуктів (якщо харчування організоване шляхом видачі працівникам набору продуктів харчування) або розмір суми коштів, що виділяються на харчування з розрахунку на одного працівника за певний період.

У кризові часи роботодавці практикують часткову оплату харчування працівників або обмежуються тільки організацією процесу. У такому разі потрібно визначитися з порядком проведення розрахунків з працівниками. Як варіант: вартість «обідів» (її частину) можна утримувати із суми заробітної плати працівників.

Погодьтеся: нюансів багато. Тому порядок, згідно з яким здійснюватиметься харчування найманих працівників підприємства, фіксують у відповідному наказі (розпорядженні) керівника підприємства. Крім того, можливість оплати харчування працівників ми б радили застерегти в колективному договорі підприємства або в індивідуальних трудових договорах працівників (у розділі «Оплата праці»). Але про це ми ще поговоримо. А поки що розглянемо, як нагодувати працівників… у сторонньому ЗРГ.

«А в ресторане, а в ресторане…»

У вас немає своєї їдальні? Не біда! Організувати безоплатне харчування працівників можна у сторонньому ЗРГ. А ще можна замовляти обіди до офісу (цеху, на будівельний майданчик).

Проте для роботодавця важливіше, не де здійснювати харчування працівників, а яку схему оплати його вартості вибрати. Розглянемо варіанти і як вони вплинуть на оподаткування вартості такого харчування (її частини).

1. Варіант «безоплатний»: працівники харчуються безкоштовно. При цьому вони можуть обідати безпосередньо в ЗРГ або замовляти обіди до офісу (що наразі досить поширено). Як це працює?

Якщо працівники харчуються у сторонньому ЗРГ, то облік «обідів» здійснюють за відомістю або за допомогою талонів (карток) на отримання обідів певної (фіксованої) вартості.

А ось «обіди з доставкою до офісу» можуть бути організовані у вигляді:

— замовлення комплексних обідів на кожного працівника (облік також ведуть за відомістю);

— замовлення «на всіх» (фуршет, «шведський стіл»). У цьому випадку персоніфікований облік не ведеться. Проте зазначимо, що фуршет — не найкраща форма організації харчування для підприємства, де немає свого буфета (їдальні).

Увага: при такому варіанті всі працівники отримують однакові обіди однакової (фіксованої) вартості.

Якщо працівник замовляє щось додатково, то розраховується за це сам: за додаткове замовлення роботодавець не платить

Крім того, якщо працівник відмовляється від частини продуктів, то «різниця» вартості йому не компенсується. Невикористані талони (картки) працівники повертають. Наприкінці місяця підприємство узагальнює відомості про використані талони (картки) за кожним співпрацівником.

З точки зору організації процесу, це найлегший спосіб «частувати» кадри. Підприємство укладає договір із ЗРГ. Причому, як правило, співпраця відбувається на умовах передоплати.

2. Варіант «знижковий»: роботодавець оплачує частину вартості харчування працівників. Іншу частину доплачує працівник. Наприклад, працівникам надають талони (картки) на отримання обіду з певною знижкою (частіше — у фіксованому розмірі, рідше — у відсотках).

У разі такого варіанта працівники можуть самостійно обирати страви. Проте незалежно від загальної суми замовлення працівник отримує або фіксовану суму знижки (наприклад, 20 грн. на день) або відсоток, а решту платить сам безпосередньо ЗРГ. Головна відмінність від першого варіанта: частину «обіду» працівник у будь-якому разі оплачує сам (тоді як у першому варіанті можна поїсти повністю за рахунок роботодавця, якщо укластися в ліміт). А ось організаційна частина тут така ж: укласти договір із ЗРГ, перерахувати передоплату (якщо необхідно), передати відомість ЗРГ (або вести її в себе, якщо обіди доставляють до офісу) або отримати та розповсюдити талони (картки).

І при першому, і при другому варіанті в разі персоніфікованого обліку підприємство щомісячно підбиває підсумки: хто на скільки з’їв на підставі відомості або отриманих даних про використання талонів (карток).

3. Варіант «накопичувальний»: підприємство оплачує накопичені працівниками за місяць розрахункові документи, що підтверджують вартість їх харчування.

Працівники підприємства накопичують розрахункові документи, що підтверджують понесені ними витрати на харчування в ЗРГ, і передають їх наприкінці місяця роботодавцю. У свою чергу, роботодавець щомісячно складає відомість, в якій за кожним працівником зазначається сума витрат на харчування, що компенсується роботодавцем.

Але такий варіант застосовують рідко. По-перше, розрахункові документи можна втратити, і тоді про компенсацію витрат працівнику доведеться забути. По-друге, застосовувати його можна тільки на невеликих підприємствах, інакше в паперах можна просто потонути.

Як організувати процес, вам тепер зрозуміло. А що з оподаткуванням?

За ресторанний коровай податки тримай!

Одразу зазначимо, що уникнути оподаткування можна виключно в разі, якщо харчування організоване у вигляді фуршету. Інакше кажучи, якщо немає можливості персоніфікувати дохід. Проте, як правило, для організації щоденного харчування працівників такий варіант не підходить.

Якщо ж ви ведете облік «з’їденого» за кожним працівником, то від тріо «ПДФО, ВЗ і ЄСВ» нікуди не подітися…

При оподаткуванні харчування працівників доводиться вже котрий рік вирішувати майже гамлетівське питання: «Бути чи не бути йому… зарплатою»?

Ми вважаємо: бути. Згідно з п.п. 2.3.4 Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженої наказом Держкомстату України від 13.01.2004 р. № 5, оплата або дотації на харчування працівників, у тому числі в їдальнях, буфетах, профілакторіях, уключаються до фонду оплати праці у складі інших заохочувальних та компенсаційних виплат. Тому, якщо колективним або трудовим договором передбачено грошове відшкодування витрат працівника на харчування (у розділі «Оплата праці»), є всі підстави вважати таку виплату зарплатою.

Оскільки, харчуючись за рахунок роботодавця, працівник отримує негрошовий дохід, для цілей оподаткування сума вартості харчування визначається з урахуванням «натурального» коефіцієнта.

«Натуральний» коефіцієнт у 2015 році становить: при ставці податку 15 % — 1,176471, при ставці 20 % — 1,25

З нарахованої суми (з урахуванням коефіцієнта) справляють ЄСВ, а також утримують ПДФО і ВЗ. Пам’ятайте, що таку суму:

— ураховують при визначенні граничного розміру доходу для застосування ПСП;

— при визначенні бази оподаткування зменшують на суму ЄСВ і ПСП.

Важливо! У зв’язку з тим, що застосування коефіцієнта для ЄСВ і ВЗ не передбачене, фактично суми утриманого ЄСВ і ВЗ утримаються за рахунок фактичної зарплати за відпрацьований час.

Ознака таких доходів для відображення в розділі I Податкового розрахунку за формою № 1ДФ — «101». А сума ВЗ потрапить до розділу II у складі загальної суми.

Зауважте, якщо можливість харчування працівників за рахунок коштів підприємства передбачено в інших розділах колективного або трудового договорів (наприклад, «Соціальне забезпечення»), то податківці вважають цей дохід додатковим благом. До речі, «зарплатний» варіант харчування вони взагалі не розглядають (див. консультацію фахівця ДПАУ у відомчому виданні «Вісник податкової служби України», 2013, № 11, с. 21). І геть ігнорують приналежність вартості або дотації на харчування до фонду оплати праці (див. вище). Але ж від цього залежить, бути чи не бути ЄСВ (і не тільки йому — див. останній розділ «Податково-облікові «смаколики»). Тому, на наш погляд, помилково вважати вартість харчування додатковим благом, свої аргументи на користь зарплатності ми навели вище.

Ну ось і пообідали працівники у сторонньому ЗРГ. Тепер розглянемо особливості організації їх харчування у власному буфеті (їдальні).

Своя кухня: організаційні моменти

У плані організації це не найпростіший варіант. По-перше, доведеться виділити (або придбати/побудувати) приміщення під буфет (їдальню) і обладнати його відповідним чином. По-друге, той факт, що харчуватися тут будуть тільки «свої», не звільняє підприємство від дотримання галузевих норм і спеціальних правил*. По-третє, потрібно одержати певні дозвільні документи: наприклад, дозвіл санітарно-епідеміологічної служби.

* Як мінімум, доведеться дотримуватися Правил роботи закладів (підприємств) ресторанного господарства, затверджених наказом Мінекономіки від 24.07.2002 р. № 219, та Санітарних правил для підприємств громадського харчування, включаючи кондитерські цехи і підприємства, що виробляють м’яке морозиво СанПіН 42-123-5777-91, затверджених МОЗ СРСР 19.03.91 р.

Відкриття буфета (їдальні) — питання вирішене? Тоді врахуйте, що і в цьому випадку забезпечувати працівників харчуванням можна як безоплатно (тобто роботодавець повністю бере на себе витрати, пов’язані з харчуванням), так і за певну плату, у тому числі зі знижкою.

У роботодавця за столом — задарма

Способи організації безоплатного харчування працівників можуть бути різними. Наприклад, працівники можуть отримувати обіди певної вартості в буфеті (їдальні) за відомостями, талонами або картками. Можлива також організація харчування за системою «шведського столу».

Для цілей оподаткування важливим фактором є можливість персоніфікації витрат на харчування, тобто можливість визначити дохід кожного працівника у вигляді вартості отриманого харчування.

Якщо роботодавець не може визначити, хто з працівників скільки з’їв, то вартість харчування не може розглядатися як об’єкт обкладення ПДФО, ВЗ і ЄСВ. Наочний приклад, коли витрати на харчування працівників не можна персоніфікувати, — харчування за системою «шведського столу».

Інша ситуація: працівники отримують страви в їдальні підприємства за відомістю, до якої за кожним працівником уноситься вартість вибраних ним страв, або працівникам видаються талони на отримання харчування певної (фіксованої) вартості, а роботодавець веде облік використання талонів. Безумовно, у цьому випадку витрати будуть персоніфіковані. Інакше кажучи, вартість безоплатного харчування буде для працівника оподатковуваним доходом.

Причому, на нашу думку, як і у випадку з наданням безоплатного харчування сторонньою організацією, якщо в розділі «Оплата праці» колективного або трудового договору, укладеного з працівником, передбачено проведення такої виплати, то дохід працівника у вигляді вартості безоплатно отриманого харчування в буфеті (їдальні) підприємства слід вважати заробітною платою з властивим їй порядком оподаткування.

Оскільки виплата доходу працівникові здійснюється в натуральній формі, то при визначенні бази обкладення ПДФО слід застосувати «натуральний» коефіцієнт. Сума оплати харчування, помножена на коефіцієнт, відображається в обліку. Саме на таку суму нараховують ЄСВ і з неї утримують ВЗ.

Майже безкоштовна «каша» від роботодавця

Якщо підприємство не в силах покрити витрати на харчування працівників, то воно може скористатися одним із таких варіантів організації платного харчування працівників:

1) продаж своїм працівникам страв у буфеті підприємства з мінімальною націнкою або за їх собівартістю;

2) надання знижок своїм працівникам на страви, що продаються в буфеті підприємства. Цей варіант також прийнятний для буфетів (їдалень) підприємств, які, крім своїх працівників, обслуговують ще й сторонніх покупців.

Розраховуватися за отримане платне харчування працівники можуть:

1) готівкою або в безготівковій формі (з використанням платіжних карток) безпосередньо в момент придбання страв у буфеті (їдальні) підприємства;

2) шляхом відрахування з нарахованої заробітної плати за місяць вартості отриманого протягом місяця харчування.

Якщо харчування працівникам продають зі знижкою, то виникає запитання: а чи буде у працівників дохід? Так, буде. Знижки працівникам на харчування надаються щомісячно і фактично є «дотаціями» на харчування. Для цілей оподаткування суми таких знижок слід вважати заробітною платою. Тобто такі знижки потраплять під обкладення ЄСВ, ПДФО і ВЗ.

Кава-брейк і Ко

Широке розповсюдження на практиці отримало забезпечення працівників водою, кавою, чаєм. Причому призначені такі частування для споживання на підприємстві будь-яким працівником. Як бути з оподаткуванням в цьому випадку?

У зв’язку з тим, що відсутня можливість персоніфікації витрат роботодавця на воду, каву, чай, що купуються для споживання будь-яким працівником, то їх вартість не може розглядатися як об’єкт обкладення ПДФО, ВЗ і ЄСВ.

Податково-облікові «смаколики»

Податок на прибуток. Ви, звичайно, уже в курсі, що з 01.01.2015 р. основою для розрахунку об’єкта обкладення податком на прибуток слугує бухгалтерський фінрезультат, розрахований згідно з НП(С)БО або МСФЗ і відкоригований на різниці згідно з розд. III Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-VI (далі — ПКУ). Так заявляє п.п. 134.1.1 цього Кодексу.

Це чудово, тому що в бухгалтерському обліку з відображенням безоплатного надання товарів, робіт, послуг (а безоплатне харчування працівників якраз таким безоплатним наданням і є) усе легко і просто. Дивіться самі.

Безоплатне годування персоналу на доході підприємства ніяк не позначається, тобто його попросту не визнають. Чому? Та тому, що для цього немає підстав, передбачених пп. 5 і 8 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 «Дохід», затвердженого наказом Мінфіну від 29.11.99 р. № 290 (ср. 025069200). Адже тут тобі ані зростання власного капіталу, ані економічних вигод.

А ось право на бухоблікові витрати, понесені на організацію харчування, у дбайливого роботодавця є

Він відображає їх у тому звітному періоді, в якому, власне, й погодував своїх працівників. Фіксують ці витрати за дебетом субрахунку 949 «Інші витрати операційної діяльності». Хоча не буде помилкою, якщо ви розкидаєте їх за напрямами (Дт 91 «Загальновиробничі витрати», 92 «Адміністративні витрати», 93 «Витрати на збут», 949) залежно від того, працівники якого підрозділу користуються вашою щедрістю.

Для податку на прибуток у питанні відображення «харчувальних» витрат жодних розбіжностей з бухобліком і жодних коригувань фінрезультату за розд. III ПКУ! Будете ви хоч малодохідним платником (ваш минулорічний дохід (починаючи з 2015 року) — не більше 20 млн грн.), хоч високодохідником (ваш дохід — більше 20 млн грн.), орієнтир для вас один — дані бухобліку.

І нехай вас не турбує, що ці витрати споконвіку вважалися «негосподарськими». Після новорічної реформи ПКУ для формування об’єкта обкладення податком на прибуток госп/негоспспрямованість будь-яких витрат не має значення. Це фактично підтвердили й самі податківці, міркуючи про долю витрат підприємства на бутильовану питну воду для загального користування (див. лист ДФСУ від 09.06.2015 р. № 11999/6/99-99-19-01-01-15 // «Податки та бухгалтерський облік», 2015, № 53, с. 5; № 54, с. 12).

Якщо «каша» від роботодавця не безкоштовна, то в наявності звичайний продаж. Ось тут вже буде вам і дохід, і витрати у формі собівартості блюд/послуг закладу ресторанного господарства.

ПДВ. На радість, з 01.07.2015 р. суми «вхідного» ПДВ за «харчувальною» операцією ви маєте право одразу включити до свого податкового кредиту, не озираючись на її статус — «госп» або «негосп».

Щоправда, надалі може знадобитися компенсувати такий податковий кредит ПДВ-зобов’язаннями ( п. 198.5 ПКУ). Коли це трапляється? Коли витрати роботодавця на харчування працівників неможливо персоніфікувати (наприклад, захід організовано за системою «шведського столу») або якщо виплата класифікується як додаткове благо. У цьому випадку складно переконати перевіряючих в тому, що операція пов’язана з госпдіяльністю підприємства.Напевно, багато хто з вас відчув це на собі.

Але якщо витрати персоніфіковані, наприклад, працівники отримують страви в їдальні підприємства за відомістю і такі «харчувальні» виплати передбачені колдоговором (класифікуються як заробітна плата), то тут госпвикористання беззаперечне. А отже, право на податковий кредит тут на всі 100 % — будьте впевнені! І жодної компенсації податковими зобов'язаннями.

А ще забезпечення працівників безоплатним харчуванням на «персоніфікованих» умовах (додаткове благо чи то зарплата) — це чистої води постачання ( пп. 14.1.191, 14.1.185 ПКУ), тому й об’єкт обкладення ПДВ тут як тут ( п. 185.1 ПКУ).

Отже, ПДВ-зобов’язання за цією операцією — необхідність

Нараховують їх виходячи з мінімальної планки ( п. 188.1 ПКУ):

— для купованих товарів (послуг) — не нижче ціни придбання;

— для самостійно вироблених товарів (послуг) — не нижче їх виробничої собівартості.

Таким чином, якщо харчування в обліку проходить як додаткове благо (персоніфіковано), то доведеться нарахувати два ПДВ-зобов'язання: одне для компенсації податкового кредиту ( п.п. «г» п. 198.5 ПКУ), друге — у результаті операції постачання ( п. 185.1 ПКУ).

Зрозуміло, постачанням з ПДВ-зобов’язаннями, що звідси випливають, є й забезпечення працівників харчуванням за плату.

А якщо роботодавці компенсують працівникам витрачені ними на обіди суми, що передбачено колдоговором або трудовим договором у розділі «Оплата праці»? У цілях оподаткування прибутку ці виплати потрапляють до витрат підприємства, а в цілях ПДВ проходять повз і податкового кредиту, і податкових зобов’язань.

Нехай весь цей обліковий клопіт не псує вам апетит. Адже хороше харчування — запорука здоров’я. Тож бувайте здорові! ☺

висновки

  • Харчування працівників з ініціативи роботодавця можна організувати в ЗРГ або у власній їдальні.

  • Якщо не можна персоніфікувати дохід кожного працівника, то вартість харчування не обкладають ПДФО, ЄСВ і ВЗ.

  • Вартість харчування, компенсовану роботодавцем, вважають зарплатою, якщо таку компенсацію передбачено в розділі «Оплата праці» колективного або трудового договора.

  • Суми, витрачені на харчування працівників, — це витрати підприємства. Їх відображають у тому періоді, в якому їх здійснено.

  • Якщо «харчувальні» виплати персоніфіковані і записані в колдоговорі в розділі «Оплата праці», їх господарська спрямованість очевидна.

соцпакет, харчування додати теги змінити теги
Додайте свої теги до статті
Розділіть мітки комами. Наприклад: бухгалтерія, форма, відсотки, ПДВ, квартальний звіт. Максимальна кількість 10.
або Закрити
Ваша оцінка врахована! Оцініть статтю :
  • Добре
  • Нормально
  • Погано
Поділитися:
Коментарі до статті