Теми статей
Обрати теми

За кордон за гривні? Ну тоді без витрат!

Павленко Олексій, податковий експерт
Чого тільки не трапляється при податкових перевірках! Ось, наприклад, на одному підприємстві перевіряльники доскіпалися до того, що аванси співробітникам на відрядження за кордон були видані в гривнях. І запевнили, що за підсумками перевірки усі витрати за такими відрядженнями слід анулювати, а на їх суми донарахувати податок на прибуток. Нібито такі аванси є незаконними. «Потерпілий» читач звернувся до нас із проханням пояснити, чи правомірні такі дії контролерів і які аргументи можуть допомогти йому боротися за непорушність цих витрат на відрядження. Давайте розбиратися у цьому разом.

Головне запитання, на яке нам належить відповісти: чи мали ви право видавати працівнику аванс у гривнях? В умовах чинного законодавства ми б відповіли: «так». А тепер пояснимо, на чому ґрунтується наша нефіскальна відповідь.

Чи порушене трудове законодавство?

Стаття 121 КЗпП щодо авансів на відрядження встановлює: працівникам, які направляються у відрядження, виплачуються добові за час перебування у відрядженні, вартість проїзду до місця призначення і назад та витрати по найму житла в порядку і розмірах, встановлених законодавством.

Зверніть увагу:

про те, що виплати на відрядження повинні здійснюватися в якійсь певній валюті, нічого не сказано

Тому видача авансу на відрядження за кордон у гривнях цю норму КЗпП точно не порушує. Хіба що ви штучно занизили розмір авансу (про розмір добових для закордонного відрядження див. далі), або ж наділили працівника неконвертованою інвалютою не тієї країни, до якої його направили ☺…

Розміри добових для працівників не держструктур законодавчо взагалі не обмежені. А от для цілей оподаткування граничні розміри добових, які не включають до оподатковуваного ПДФО доходу осіб, які відряджаються, встановлено в п.п. «а» п.п. 170.9.1 ПКУ. Там для відряджень за кордон визначено граничний розмір добових — не вище 0,75 розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року, у розрахунку за кожний календарний день такого відрядження.

Тобто граничний розмір добових для закордонних відряджень встановлено не в інвалюті, а в гривнях, оскільки він прив’язаний до розміру мінімальної заробітної плати. При цьому жодні норми ПКУ так само не зобов’язують суб’єкта господарювання забезпечити особу, яку він відряджає за кордон, авансом в інвалюті. І тим більше

у ПКУ відсутні будь-які прямі (і навіть непрямі) обмеження щодо відображення в податковому обліку витрат на закордонні відрядження, якщо аванс було видано в гривнях

Постанова КМУ від 02.02.2011 р. № 98 дійсно встановлює, що командировані у відрядження за кордон працівники мають бути забезпечені авансом у валюті країни відрядження або у ВКВ. Проте дія цієї постанови та всі її обмеження поширюються тільки на відрядження держслужбовців, а також працівників підприємств/організацій, що повністю або частково фінансуються за рахунок держбюджету.

Що ж до Інструкції № 59*, то вже ні для кого не секрет, що з квітня 2011 року вона обов’язкова до застосування теж лише для органів державної влади, підприємств, установ і організацій, повністю або частково утримуваних (фінансованих) за рахунок бюджетних коштів. Для всіх інших суб’єктів господарювання норми цієї Інструкції (і, зокрема, її «закордон-авансовий» п. 5 розд. ІІІ) мають виключно рекомендаційний характер.

* Інструкція про службові відрядження в межах України та за кордон, затверджена наказом Мінфіну від 13.03.98 р. № 59.

Тому всі згадані вище нормативи не забороняють недерж/небюджетним суб’єктам господарювання видавати в гривнях аванс своїм працівникам на відрядження за кордон і жодним чином не обмежують такі їх дії.

Крім того, нагадаємо, що й за часів обов’язковості Інструкції № 59 для всіх суб’єктів господарювання Мінфін дозволяв частину авансу на відрядження за кордон видавати в гривнях — для покриття витрат на відрядження, які може нести працівник на території України (див. лист від 04.06.2007 р. № 31-26030-12/23-3982/4279). Щоправда, там само Мінфін зазначав, що решту авансу слід видавати у валюті країни відрядження або у ВКВ. Але, повторимо, це було «за царя Панька», коли ще всі працювали за Інструкцією № 59. А зараз видавати частину такого авансу в інвалюті звичайних суб’єктів господарювання жоден норматив не змушує!

Чи є порушення валютного законодавства?

Теоретично тут можливі спекуляції на тему, мовляв, видача повної суми авансу в гривнях згодом за певних обставин може призвести до порушення валютного законодавства. Проте такі твердження — ну дуже вже з натяжкою.

По-перше, говорити про це можна тільки у тому разі, якщо вважати, що працівник, придбаваючи легально інвалюту (наприклад, в обмінному пункті), робить це від імені роботодавця. Але навіть сам цей момент спірний — є достатньо підстав стверджувати, що працівник у таких ситуаціях діє (проводить конвертацію) від свого імені. Крім того, отримавши аванс у гривнях, працівник міг поїхати у відрядження за ту власну інвалюту, яка в нього є, — тут уже навіть натяку на порушення валютного законодавства не буде.

По-друге, якщо все-таки говорити тут про порушення валютного законодавства, то за таке порушення навіть штраф до винуватців фактично застосувати не можна.

Штрафна санкція, встановлена абзацом четвертим п. 2 ст. 16 Декрету КМУ «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» від 19.02.93 р. № 15-93 (у розмірі здійсненої незаконної валютної операції), передбачена лише для банків та інших фінустанов.

А якщо аванс у гривнях перераховувався на корпоративну картку, яку можна використовувати і за кордоном, то тут жодних валютних порушень і близько немає

І по-третє, хоч як би хотілося того фіскалам, але все це не має ніякого значення для цілей віднесення витрат на відрядження за кордон до витрат у бухгалтерському/податковому обліку, зрозуміло, за наявності підтвердних документів.

Попутно зауважимо, що й щодо підтвердних документів (бухгалтерської первинки) теж законодавець приготував для платників такий новорічний подарунок у вигляді певного послаблення. Воно уготоване Законом України від 03.11.2016 р. № 1724-VIII, який почне застосовуватися з 3 січня наступного року. Детальніше про нього читайте в «Податки та бухгалтерський облік», 2016, № 99, с. 4.

Нефіскальний підсумок

Отже, із законодавства випливає, що

для податкових цілей видача гривневого авансу на відрядження за кордон жодних наслідків для суб’єктів господарювання (у тому числі платників податку на прибуток) потягти за собою не повинна

І обмежувати витрати, здійснені командированим працівником за рахунок інвалюти, самостійно купленої в обмінці або за рахунок своєї власної інвалюти, жодних підстав немає. Той факт, що немає обмежень навіть для витрат, зроблених командированим за рахунок його власних коштів (у тому числі інвалютних)**, можна підтвердити і роз’ясненнями самих фіскалів (див., наприклад, лист Міндоходів від 03.07.2013 р. № 6091/6/99-99-22-02-04-15/169 // «Податки та бухгалтерський облік», 2013, № 60, с. 14). Якщо боїтеся таких незаконних претензій у майбутньому, можете замість авансу видати відрядженому працівнику безвідсоткову фіндопомогу в гривнях. А потім, після подання ним авансового звіту за відрядження, здійснити з ним залік заборгованостей. У принципі, можна викрутитися і в цій ситуації (коли гривневий аванс уже за документами проведено, а робити з нього заднім числом фіндопомогу — бажання немає). Прийняти авансовий звіт з інвалютними «витратами», спочатку провести по касі «повернення» гривневого авансу (оскільки, мовляв, працівнику гривні не знадобилися — він витратив власну інвалюту). І тут же «видати» йому гривні — за курсом НБУ на дату видачі як компенсацію за витрату «власної» інвалюти.

** Зрозуміло, за умови, що ці кошти будуть відрядженому компенсовані суб’єктом господарювання, який направив його у відрядження.

На завершення все ж таки нагадаємо, що

незабезпечення відрядженого працівника авансом є порушенням трудового законодавства

Відповідно до ст. 265 КЗпП особи, винні в порушенні законодавства про працю, несуть відповідальність згідно з чинним законодавством (див. лист Мінфіну від 23.07.2009 р. № 31-26030-13-25/20122). Проте у вашому випадку факт такого порушення не вбачається, оскільки ви забезпечили працівника авансом. А в якій аванс був валюті, як ми показали, значення не має…

висновки

  • Стаття 121 КЗпП, що зобов’язує роботодавців забезпечувати працівників авансом на відрядження, не встановлює, в якій валюті повинен видаватися такий аванс. Немає такого і в ПКУ.
  • Постанова КМУ від 02.02.2011 р. № 98 та Інструкція № 59 дійсно вимагають видачі авансу на відрядження за кордон у валюті країни відрядження або у ВКВ. Проте дія цих нормативів та всі їх вимоги/обмеження поширюються тільки на відрядження держслужбовців, а також структури, що фінансуються за рахунок держбюджету. Для решти суб’єктів ці норми мають виключно рекомендаційний характер.
  • Видавати аванс на відрядження за кордон у гривнях недерж- і небюджетним суб’єктам господарювання законодавство не забороняє. Податкові витрати за такими відрядженнями фіскали повинні визнавати беззастережно.
App
Завантажуйте наш мобільний додаток Factor

© Factor.Media, 1995 -
Всі права захищені

Використання матеріалів без узгодження з редакцією заборонено

Ознайомитись з договором-офертою

Приєднуйтесь
Адреса
м. Харків, 61002, вул. Сумська, 106а
Ми приймаємо
ic-privat ic-visa ic-visa

Ми використовуємо cookie-файли, щоб зробити сайт максимально зручним для вас та аналізувати використання наших продуктів та послуг, щоб збільшити якість рекламних та маркетингових активностей. Дізнатися більше про те, як ми використовуємо ці файли можна тут.

Дякуємо, що читаєте нас Увійдіть і читайте далі