Питання не марне, це підтверджує той факт, що фіскали різних «мастей»-областей, деколи висловлюють із цього приводу діаметрально протилежні думки.
Свого часу ми цю проблему порушували в детальній статті, присвяченій нюансам застосування цієї «вугільної» пільги («Податки та бухгалтерський облік», 2016, № 7, с. 15), і припускали, що головні податківці можуть застосувати тут фіскальний підхід. Але давайте — про все по черзі і спочатку — зазирнемо в норму і обговоримо її.
Пункт 45 підрозд. 2 розд. ХХ ПКУ, що привніс ПДВшну «вугільну» пільгу в податкове життя країни, почав застосовуватися з 01.01.2016 р. У свою чергу згідно з нормами третього абзацу цього пункту, платники мали право відмовитися від пільги або припинити її застосування на якийсь строк. Тобто в широкому сенсі (для країни) ця пільга стала застосовуватися з 01.01.2016 р., а у вузькому сенсі (для конкретного платника) — з того періоду, з якого платник захоче почати її застосовувати.
При цьому другий абзац цього п. 45 дослівно говорить про те, що в разі застосування цієї пільги норми п. 198.5 ПКУ не застосовуються в частині товарів/послуг, необоротних активів, суми податку на додану вартість з вартості яких були включені до ПК «у звітних (податкових) періодах, що передували періоду початку застосування пільги».
Ми вважали і продовжуємо вважати, що тут ідеться не про початок застосування пільги в широкому сенсі (тобто — не про дату, коли норма набула чинності), а про початок застосування пільги конкретним платником. Інакше в цьому другому абзаці п. 45 законодавець прямо згадав би конкретну дату («до 01.01.2016 р.»).
Проте на практиці наразі не все складається гладко. І з консультації головних фіскалів на цю тему — у категорії 101.14 БЗ — напрошується, швидше, фіскальний висновок. А в інформації на сайті тероргану ДФС у Донецькій області* такий висновок викладено набагато чіткіше. Тобто — схоже, фіскали вважають, що мову потрібно вести про незастосування норми «198.5» тільки до придбаного до 01.01. 2016 р. — незалежно від того, з якого місяця платник фактично почав застосовувати пільгу.
* Див. тут: http://dn.sfs.gov.ua/baner/podatkovi-konsultatsii/konsultatsii-dlya-yuridichnih-osib/68914.html
Водночас, нашу думку про те, що при такому змісті норми п. 45 підрозд. 2 розд. ХХ ПКУ є більше підстав для нефіскального підходу, може підтвердити, наприклад, лист ГУ ДФС у Миколаївській області від 10.05.2016 р. № 1531/10/14-29-12-01-10. У цьому листі миколаївські податківці щодо застосування норм другого абзацу п. 45 підрозд. 2 розд. ХХ ПКУ зазначають, зокрема, таке:
... враховуючи, що товариство [...] планує застосовувати пільгу з 1 квітня 2016 року, то норми пункту 198.5 статті 198 Кодексу стосовно нарахування податкових зобов’язань з ПДВ не застосовуються в частині тих товарів/послуг, необоротних активів, суми податку на додану вартість з вартості яких були включені до податкового кредиту у звітних (податкових) періодах, що передували 1 квітню 2016 року.
Наявність очевидних протиріч у думках фіскалів різних рівнів свідчить про неоднозначність (множинність) трактування цієї норми ПКУ. А це, у свою чергу, дає підстави трактувати цю норму на користь платника — ґрунтуючись на нормах п. 56.21 і п.п. 4.1.4 ПКУ.
Тому — як діяти в подібних ситуаціях (якщо «вугільну» пільгу почали застосовувати не одразу з січня 2016 року) вирішуйте самі — і оцінюйте ризики з урахуванням наведених нами вище фактів.
