висновок документа
Податковій амортизації підлягає вартість ОЗ і НМА без урахування їх переоцінки (уцінки, дооцінки), проведеної відповідно до правил бухгалтерського обліку
Цей лист — іще один приклад того, як податківці з ДФСУ черговим розчерком пера у своїх фіскальних цілях намагаються сплутати праведне з грішним, надавши чергову «сумнівну ЦВ».
І зовсім не гребують тим, що нещодавно в листі Міжрегіонального ГУ ДФС від 04.12.2015 р. № 26508/10/28-10-06-11 на запит одного з високодохідних платників було надано абсолютно протилежний висновок щодо визначення вартості ОЗ для розрахунку податкової амортизації: дооцінка ОЗ може включатися до вартості основних засобів і амортизуватися для цілей податкового обліку.
Високодохідні платники податку на прибуток (з річним доходом понад 20 млн грн. за підсумками 2015 року), а також ті малодохідники, які прийняли рішення коригувати фінрезультат на різниці, розраховуючи оподатковуваний прибуток, бухгалтерський фінрезультат коригують на різниці. Серед них є різниці за ОЗ ( ст. 138 ПКУ).
Так от, такі платники для визначення різниць за ОЗ з п. 138.1 ПКУ повинні вести «подвійний» облік основних засобів, тобто рахувати не тільки бухгалтерську, а й податкову амортизацію, причому за правилами, прописаними в п. 138.3 ПКУ.
А вони такі (див. п.п. 138.3.1 ПКУ): розрахунок амортизації ОЗ і НМА здійснюється відповідно до НП(С)БО або МСФЗ, а в методиці нарахування податкової амортизації слід повністю спиратися на правила бухгалтерського обліку.
Нагадаємо, якщо проводиться переоцінка відповідно до П(С)БО 7 «Основні засоби», її результати позначаються на первісній вартості об’єкта ОЗ (ця вартість названа переоціненою) і на сумі накопиченого зносу, що в результаті призводить до зміни залишкової вартості.
Відповідно, виконавши в бухобліку переоцінку об’єкта ОЗ, аналогічну процедуру слід провести в податковому обліку.
Також ПКУ не забороняє в податкових цілях змінювати після 01.01.2015 р. і стару балансову податковооблікову вартість «перехідних» ОЗ у порядку, передбаченому бухгалтерськими правилами, якщо дооцінку провели вже після цієї дати.
Свою нинішню позицію про те, що переоцінкам (причому як уцінкам, так і дооцінкам) немає місця в податковому обліку ОЗ, податківці ґрунтують на тому, що, мовляв, залишкова вартість об’єктів ОЗ для податкового обліку своя, незалежно від бухгалтерських переоцінок. А все тому, що податкове визначення залишкової вартості прямо не згадує про переоцінену вартість ( п.п. 14.1.9 ПКУ). Проте висновки податківців, чесно кажучи, притягнуті за вуха.
Ця дивна позиція простежувалася й раніше в листі ДФСУ від 20.07.2015 р. № 15174/6/99-99-19-02-02-15, про що ми вас попереджали (див. «Податки та бухгалтерський облік», 2015, № 79, с. 31). Її застосування призводить не тільки до ігнорування переоцінок для цілей розрахунку податкової амортизації, а й до визначення податкової різниці, що зменшує фінрезультат при ліквідації чи продажу.
