Оскільки земельний податок (як різновид плати за землю) тепер належить до місцевих податків, право встановлювати його ставки законодавець віддав на розсуд місцевої влади ( п. 12.3 ПКУ). Але робити на місцях це повинні в порядку та в межах граничних ставок, визначених ПКУ (див. п. 8.3 і п.п. 12.3.1 цього Кодексу).
Граничні розміри ставок земельного податку, які, узагалі-то, мають уперше запрацювати з початку цього року (подробиці див. у «Податки та бухгалтерський облік», 2015, № 42, с. 16; 2016, № 10, с. 3), прописані у ст. 274 ПКУ.
Так, ставка податку за земельні ділянки, нормативна грошова оцінка (НГО) яких проведена (незалежно від місцезнаходження), установлюється в такому відсотковому відношенні від їх НГО:
— не більше 3 % ( п. 274.1 ПКУ) — для всіх оцінених земельних ділянок, крім тих, про які прямо зазначено у ст. 274 ПКУ нижче;
— не більше 1 % ( п. 274.1 ПКУ) — для сільськогосподарських угідь та земель загального користування;
— не більше 12 % ( п. 274.2 ПКУ) — за земельні ділянки, що перебувають у постійному користуванні суб’єктів господарювання (крім державної та комунальної форми власності).
Очевидно, що ваша місцева рада не порушила приписів ПКУ, установивши ставки земподатку в максимальних розмірах. Як тепер діяти вам, щоб нічого не порушити та не занизити свої зобов’язання із земельного податку на поточний рік?
Дивіться. Логіка прочитання ст. 274 ПКУ приводить нас до такого висновку. Є загальний випадок (ставка «не більше 3 %»), і є два окремі випадки, як виняток із загального — (1) ставка «не більше 1 %» і (2) ставка «не більше 12 %». Так от, і загальний випадок, і перший виняток містяться в одному пункті цієї статті ПКУ — п. 274.1. А другий виняток винесено в окремий п. 274.2.
Це означає, на наш погляд, що законодавець хотів підкреслити: якою б не була категорія вашої земельної ділянки — сільгоспугіддя, землі загального користування чи будь-які інші категорії оцінених земель — якщо така ділянка закріплена за вами на праві постійного користування, але ви не належите до держкомвласності, сплачуйте земельний податок за «суперставкою» у 12 %!
Такий нездоровий апетит законодавця досить легко пояснити. Для цього слід згадати, що чинний наразі Земельний кодекс України приписує (див. п. 6 розд. Х «Перехідні положення») громадянам та юрособам, які мають в постійному користуванні земельні ділянки, але згідно з цим Кодексом не можуть мати їх на такому праві (а «недержкомпідприємства» якраз із таких), до 1 січня 2008 року переоформити право власності або право оренди на них.
Водночас, такий припис досі не втілено в життя, оскільки рішенням КСУ від 22.09.2005 р. № 5-рп/2005 ця норма була визнана такою, що не відповідає Конституції. Тому, щоб змусити «недержкомюриків» самостійно відмовитися від права постійного користування на землю, депутати вдаються до економічного тиску на них через підвищені ставки оподаткування.
Таким чином, вам нічого не залишається, як замість милосердної до сільгоспугідь ставки 1 % застосовувати «суперставку» 12 %. Можливо, розрадою для вас стане те, що згідно з п. 6 підрозд. 6 розд. ХХ ПКУ індекс споживчих цін за 2015 рік, який використовується для визначення коефіцієнта індексації НГО сільськогосподарських угідь (ріллі, багаторічних насаджень, сінокосів, пасовищ та перелогів), застосовується зі значенням 120 % (замість 143,3 % — для всіх інших земель). Зрозуміло, що розрада це слабенька, але все ж таки…
