ПДВ
Платники ПДВ регулярно стикаються з проблемами реєстрації податкових накладних в ЄРПН. То фіскали ліміт незаконно не збільшили, то збільшили несвоєчасно (гроші перераховані, а у формулі урахувалися на третій день), то доступ до системи перекрили, «відрізавши» платникам під різними приводами «електронку», то ще щось… Куди нещасному платнику податися?.. Як показує практика, найкраще — прямо до адмінсуду. Бо в переважній більшості випадків скарги/вмовляння (навіть відповідним чином підкріплені документально) на фіскалів не діють. Свіжа судова практика свідчить, що боротися з податківцями в суді — це не тільки трата часу, нервів і грошей. При позитивному результаті цілком можлива й компенсація частини (або навіть усього) втраченого, а головне — відновлення справедливості.
«Це було недавно, це було давно…»
Спочатку нагадаємо, що коли вся ця «СЕА-каша» почала «варитися по-дорослому», ми опублікували в «Податки та бухгалтерський облік», 2015, № 64, с. 24 матеріал, присвячений оскарженню некоректних показників СЕА. Де зазначали, що залежно від предмета оскарження можуть бути два варіанти (ст. 105 Кодексу адміністративного судочинства України):
— оскаржити показники формули, змусивши податківців збільшити ліміт реєстрації;
— оскаржити відмову в реєстрації ПН або РК, причиною якої була недостача ліміту реєстрації.
У зазначеному вище матеріалі наводилися й наші рекомендації щодо складання позову до фіскалів, документальних доказів порушення ваших прав, що подаються до суду. Там же ми писали, куди конкретно подавати позови, і обговорювали інші нюанси цього процесу. При потенційній готовності судитися з фіскалами рекомендуємо вам перечитати цей матеріал, але з деякою поправкою на деталі, які ми викладемо нижче.
А ось що б іще хотілося додати до вже сказаного, це те, що вам слід чітко зазначати свої вимоги в позовній заяві, тобто
визначати кінцеву мету: що повинен визнати суд або до чого він повинен примусити податківців
А тут потрібно чітко орієнтуватися на конкретну ситуацію, що оскаржується, щоб отримати найбільш сприятливе вам рішення суду.
Тепер, коли вже накопичилася певна судова практика з цих питань, можна більш наочно обговорити деякі моменти таких судових справ.
На щастя, як правило, суди не вдаються до формальностей, і платники успішно оскаржують і показники формули, і відмови в реєстрації ПН і РК. А буває, що в одному позові успішно поєднують обидва ці варіанти.
Наведемо декілька прикладів позитивних судових рішень, згрупувавши їх за двома зазначеними «темами»-видами оскаржень.
Збільшення «регліміту» (на суму коригування ВЗ на 01.07.2015 р.)
Мета позову — змусити фіскалів, які незаконно ігнорують певне збільшення «регліміту», провести в СЕА його збільшення. Причини тут можуть бути найрізноманітніші, але відомі нам зараз позитивні рішення судів в основному пов’язані зі збільшенням «регліміту» «через» від’ємне значення з ПДВ на 01.07.2015 р. (згідно з пп. 4 і 5 п. 34 підрозд. 2 розд. ХХ ПКУ*).
Як відомо, фіскали обрали політику недоторканності регліміту при подальших коригуваннях суми від’ємного значення (ВЗ) з ПДВ, що було у платників станом на 01.07.2015 р. згідно з даними поданих декларацій за червень/2 квартал 2015 року. Тобто коли згодом платник подає УР до декларацій за зазначені (або більш ранні) періоди, податківці суму «регліміту» необґрунтовано не змінюють (не збільшують). Цю позицію вони нав’язують, наприклад, у листах ДФСУ від 12.01.2016 р. № 374/6/99-99-19-03-02-15, від 15.01.2016 р. № 701/6/99-99-19-03-02-15.
Більшість платників тихо «проковтнули» таке свавілля і позбулися законних додаткових сум «регліміту». Проте ті, хто пішов судитися за його збільшення в таких випадках, здобувають в адмінсудах перемогу над фіскалами.
Цьому підтвердженням, наприклад, є рішення Харківського апеляційного адмінсуду від 22.12.2015 р. у справі № 816/4273/15.
У цьому рішенні судді визнали неправомірною бездіяльність ДФСУ із забезпечення автоматичного збільшення суми «регліміту» при поданні УР, що збільшують суму від’ємного значення за декларацією за червень 2015 року. А також
зобов’язали ДФСУ збільшити на цю суму «регліміт» у СЕА з відображенням такого збільшення у «витягах» із СЕА
Плюс окремо застерегли, що позивач має право зареєструвати ПН та/або РК в ЄРПН на величину від’ємного значення за червень 2015 року.
У постанові Львівського окружного адміністративного суду від 05.08.2015 р. у справі № 813/3754/15 судді також зобов’язали фіскалів збільшити платнику «регліміт» на суму збільшення від’ємного значення на 1 липня, згідно з поданим УР до декларацій з ПДВ за квітень і травень 2015 року.
Загалом, як бачимо, фіскалів можна (і потрібно) примушувати через суд до збільшення «регліміту», якщо коригування платника призводять до збільшення від’ємного значення на 1 липня.
До такого примусу збільшувати «регліміт» через суд варто вдаватися й у всіх інших ситуаціях, коли фіскали незаконно відмовляють у цьому платнику.
«ПН вважати зареєстрованими»
Набагато більше число позитивних рішень є щодо необґрунтованих відмов фіскалів у реєстрації ПН/РК платників.
Причому відмови можуть бути як пов’язані з сумою регліміту, так і не пов’язані.
Наприклад, є низка судових рішень стосовно ситуацій, коли платник не мав можливості зареєструвати ПН/РК унаслідок його «поміщення у «стан 9» (відсутність за місцезнаходженням) та/або «відрубування электронки». Практично всі вони в резолютивній частині супроводяться висновками про те, що ПН/РК слід вважати зареєстрованими.
Дивись, наприклад, позитивні прецеденти з цього приводу в рішенні Київського апеляційного адмінсуду від 27.10.2015 р. у справі № 826/1402/15, постанові Полтавського окружного адмінсуду від 03.12.2015 р. у справі № 816/4520/15, постанові Одеського окружного адмінсуду від 02.10.2015 р. у справі № 815/4824/15, постанові Харківського окружного адмінсуду від 31.07.2015 р. у справі № 820/6750/15, рішеннях Харківського апеляційного адмінсуду від 01.10.2015 р. у справі № 820/4813/15 і від 12.01.2016 р. у справі № 820/8060/15.
І хоча податківці все ще продовжують незаконні відключення, але оскільки з 1 січня «стан 9» і «стан 7» «врізали дуба», приводів у них для незаконного «відрубування електронки» стало значно менше (читайте про це в «Податки та бухгалтерський облік», 2015, № 5, с. 21).
Є й судові рішення про визнання ПН зареєстрованими внаслідок відсутності «регліміту» — через незаконне його незбільшення фіскалами — наприклад, у зазначеній вище постанові Львівського окружного адмінсуду від 05.08.2015 р. у справі № 813/3754/15 вимога суду до фіскалів про збільшення «регліміту» супроводжується вимогою вважати ПН, подані в періоді незаконної відсутності у платника відповідної суми «регліміту», зареєстрованими в ЄРПН.
Тепер детальніше про те, які конкретно формулювання про реєстрацію ПН виносять суди в резолютивній частині зазначених постанов/рішень і що вони обіцяють платникам.
Фактично їх можна поділити на 3 види:
1) «визнати протиправною нереєстрацію податкових накладних»;
2) «вважати податкову накладну зареєстрованою такого-то числа» (більш універсальне, на наш погляд, формулювання: «податкові накладні визнані прийнятими та зареєстрованими протягом операційного дня, коли вони були надіслані платником»);
3) «зобов’язати ДПІ … зареєструвати податкові накладні».
Перший вид формулювань виглядає недостатньо практичним. Адже,
крім визнання нереєстрації ПН (РК) протиправною, потрібно зобов’язати фіскалів зареєструвати ПН (РК) заднім числом
І хоча таке зробити діюче програмне забезпечення СЕА навряд чи дозволить, але це вже — проблема податківців. Нехай вони реєструють поточною датою, але вважають таку реєстрацію проведеною «протягом операційного дня, коли ПН вперше були надіслані на реєстрацію».
Тут можна вбити двох зайців — по-перше, фіскали не зможуть відмовити в реєстрації, якщо з дати ПН (РК) минуло 180 днів, а по-друге, у них уже точно не буде приводу спробувати накласти на такого платника штрафи згідно зі ст. 1201 ПКУ.
Другий вид формулювань трохи краще. «Вважати ПН зареєстрованими такого-то числа» — це, звичайно, добре, але цього замало. Таке формулювання звільняє продавця від застосування до нього санкцій згідно зі ст. 1201 ПКУ. Ну а решта йому може бути (умисно?) байдужа, — тобто він не стане реєструвати ці ПН в ЄРПН, щоб не витрачати на це свій поточний «регліміт» (адже є ж рішення суду — і досить)…
А ось що буде з покупцем? На практиці податківці, отримавши таке рішення після апеляційної інстанції, все одно в СЕА нічого не змінять і оскаржать це рішення в касаційній судовій інстанції (ВАСУ).
Тому якщо ПН не будуть фіскалами проведені ні заднім, ні (хоча б) «переднім» числом через СЕА, то покупцю може довестися туго. Припустимо, постачальник переправить йому ПН (РК) по електронних мережах, а також надасть копію рішення суду, яке свідчить, що ПН судом визнані тоді-то зареєстрованими. Покупець на підставі цього на свій страх і ризик відобразить ПК, ось тут і можуть початися веселощі. Услід за поданням покупцем декларації, що містить такий «підсуджений» і незареєстрований в ЄРПН ПК, напевно відбудеться камеральна перевірка фіскалів (не збігаються дані декларації та СЕА) з «відсіканням» цього ПК. І в перспективі — можлива чергова судова тяганина (щоправда, тепер — покупця з ДФСУ) за цей ПК за тією самою ПН…
Третє формулювання у світлі зазначеного здається нам найбільш перспективним, але тільки тоді, коли воно буде «в комплекті» з другим. Тобто, на наш погляд, оптимально вимагати від суду, щоб у резолютивній частині постанови прозвучало щось на зразок:
Податкові накладні вважати прийнятими і зареєстрованими в ЄРПН протягом операційного дня, коли вони були надіслані платником. Зобов’язати ДФСУ провести зазначеною датою таку реєстрацію через СЕА
При цьому, на наш погляд, уже не повинно мати значення, є на дату фактичного проведення фіскалами такої реєстрації ПН (РК) через СЕА у платника потрібна сума «регліміту» чи ні. Але оскільки така реєстрація заднім числом поточну суму «регліміту» все одно зменшить, то бажано, щоб її для цього вистачило, інакше у фіскалів з’явиться формальний привід гальмувати виконання рішення суду. Хоча, на нашу думку, вони зобов’язані його виконати, незважаючи на фактичну суму «регліміту» у платника. Просто результатом формули «ПН-щастя» вийде від’ємне значення, ну і кого це здивує?..
Тому, на наш погляд, перспективнішим буде вимагати від суду примусити фіскалів зареєструвати ПН (РК) в СЕА заднім числом. Утім, якщо не минуло 180 днів з дати виписки ПН (РК), можна й «переднім» числом, але без застосування до платника штрафів згідно зі ст. 1201 ПКУ. Адже, як правило, покупець відображатиме ПК за такою ПН у поточній, а не у «старій» декларації.
Буває, що ліміт збільшують платнику із затримкою, пов’язаною з якимись технічними СЕА-причинами. Але через несвоєчасне збільшення «регліміту» фіскалами платник не зміг зареєструвати ПН або РК протягом належних 15 днів. Тоді є резон подати позов з вимогою, щоб податківці визнали такі ПН зареєстрованими тією, «своєчасною», датою, якою було незаконно відмовлено в реєстрації. Тим самим захистивши себе від штрафів згідно зі ст. 1201 ПКУ.
В такому позові потрібно висувати вимоги про визнання судом незаконними незбільшення податківцями на певну дату «регліміту» платнику, а також — відмову фіскалів у реєстрації ПН/РК в ЄРПН. І, крім того, потрібно вимагати, щоб суд змусив фіскалів збільшити «регліміт» та/або визнав ПН/РК зареєстрованими своєчасно, що унеможливить застосування ст. 1201 ПКУ.
І насамкінець. Сподіваємося, що скоро з’являться судові рішення з приводу незаконності дій фіскалів, що виражаються у відмові платникам у реєстрації в ЄРПН ПН (і РК), з дати складання яких минуло більше 180 днів. Хоча було б краще, щоб податківці самі відмовилися від цієї позиції. А про те, що таке обмеження податківцями «висмоктане з пальця», тобто абсолютно незаконне, ми детально писали ще в «Податки та бухгалтерський облік», 2015, № 66, с. 13.
висновки
- Як правило, суди не вдаються до формальностей, і платники успішно оскаржують і показники формули, і відмови в реєстрації ПН і РК.
- Фіскалів можна (і потрібно) примушувати через суд до збільшення «регліміту», якщо коригування платника призводять до збільшення від’ємного значення на 1 липня 2015 року, а також і в усіх інших ситуаціях, коли фіскали незаконно відмовляють у цьому платнику.
- Найбільш вдалим нам здається формулювання суду, що поєднує дві вимоги: вважати ПН (РК) зареєстрованими в ЄРПН в день, коли вони були надіслані, і зобов’язати ДФСУ провести зазначеною датою таку реєстрацію через СЕА.
