Правові та організаційні основи забезпечення збору та обліку ЄСВ, умови і порядок його нарахування та сплати і повноваження органу, що здійснює його збір і ведення обліку, визначено Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 р. № 2464-VI (далі — Закон № 2464).
Частиною 5 ст. 8 цього Закону для звичайних страхувальників-роботодавців ЄСВ установлено в розмірі 22 % до бази нарахування ЄСВ.
Якщо база нарахування ЄСВ не перевищує розміру мінімальної заробітної плати (далі — МЗП), установленої законом на місяць, за який отримано дохід, сума ЄСВ розраховується як добуток розміру МЗП, установленої законом на місяць, за який отримано дохід, і ставки ЄСВ.
При нарахуванні заробітної плати (доходів) фізичним особам з джерел не за основним місцем роботи ставка ЄСВ у розмірі 22 % застосовується до фактичної бази нарахування незалежно від її розміру.
Порядок застосування цієї норми Закону № 2464 роз’яснено в Інструкції про порядок нарахування та сплати ЄСВ, затвердженій наказом Мінфіну від 20.04.2015 р. № 449 (у редакції наказу Мінфіну від 28.03.2016 р. № 393*).
* Про інші зміни, унесені цим наказом, читайте в «Податки та бухгалтерський облік», 2016, № 41, с. 31. — Прим. ред.
Так, у п. 8 розд. III цієї Інструкції чітко прописано: якщо база нарахування ЄСВ не перевищує розміру МЗП, установленої законом на місяць, за який отримано дохід, ЄСВ розраховується як добуток розміру МЗП, установленої законом на місяць, за який отримано дохід (прибуток), і встановленої ставки ЄСВ за умови:
— перебування у трудових відносинах повний календарний місяць
або
— відпрацювання всіх робочих днів звітного місяця.
Крім того, перелічені ситуації, коли вимога про сплату ЄСВ з МЗП не застосовується, а саме якщо:
— ЄСВ нараховують на доходи, отримані не за основним місцем роботи;
— до бази нарахування ЄСВ працівника застосовують пільгові ставки (8,41 %, 5,3 %, 5,5 %);
— базу нарахування ЄСВ визначено за працівником, якому надано відпустку без збереження заробітної плати відповідно до п. 18 ч. 1 ст. 25 Закону України «Про відпустки» від 15.11.96 р. № 504/96-ВР.
Ураховуючи наведене, переходимо до запитань.
1. Оскільки працівник весь місяць перебував у відпустці без збереження заробітної плати і йому цього місяця не нараховувалися доходи, що входять до бази нарахування ЄСВ (відсутня база нарахування ЄСВ), то вимогу про сплату ЄСВ з МЗП застосовувати не потрібно.
Зазначимо, що цей самий висновок справедливий для ситуацій, коли у звітних місяцях працівникам не нараховувалися доходи, з яких справляється ЄСВ (була відсутня база нарахування ЄСВ). Наприклад, працівник весь місяць перебував у відпустці для догляду за дитиною до 3 (6 — за медичним висновком) років, відсутній на роботі у зв’язку з прогулом, був непрацездатний, але лікарняний лист оплаті не підлягає.
2. Працівник може працювати на умовах сумісництва:
— на тому самому підприємстві, яке є його основним місцем роботи. Таке сумісництво називають внутрішнім;
— на підприємстві, яке не є його основним місцем роботи. Це зовнішнє сумісництво.
Як зазначалося вище, при нарахуванні працівнику доходів з джерелом з основного місця роботи, роботодавець-страхувальник зобов’язаний визначити за ним базу нарахування ЄСВ і порівняти фактичну базу нарахування ЄСВ за звітний місяць з розміром МЗП, установленої законом на цей місяць. При тому в порівняльних розрахунках бере участь загальна сума доходів, що:
1) були нараховані у звітному місяці працівнику страхувальником-роботодавцем, в якого цей працівник працює за основним місцем роботи (тобто з трудовою книжкою);
2) увійшли до бази справляння ЄСВ.
Оскільки при внутрішньому сумісництві працівник отримує доходи від одного роботодавця (тобто з одного джерела, яке при цьому є його основним місцем роботи), то при проведенні порівняльних розрахунків за цим працівником з розміром МЗП необхідно порівнювати загальну базу нарахування ЄСВ, до якої увійдуть у тому числі й виплати, нараховані йому за роботу, виконану на умовах внутрішнього сумісництва тим самим роботодавцем-страхувальником, а також винагороду за виконані роботи (надані послуги) за цивільно-правовими договорами, якщо такі з цим працівником укладалися.
Якщо роботодавець нараховує доходи, з яких справляється ЄСВ, зовнішньому суміснику (трудова книжка цього працівника ведеться іншим роботодавцем) або непрацівнику підприємства, то ЄСВ слід нараховувати на фактичну базу нарахування ЄСВ.
