Одразу скажемо: повністю уникнути штрафів у цьому випадку не вийде. Бо згідно з п. 50.1 ПКУ це можливо тільки в одному випадку — треба встигнути подати нову декларацію з виправленими показниками до закінчення граничного строку подання декларації за той же звітний період. Тобто штрафів за п. 50.1 ПКУ вдасться уникнути лише при проведенні уточнення показників не пізніше граничного строку подання декларації за відповідний звітний період. При цьому до контролюючого органу подається декларація з відміткою в полі «Звітна нова» її вступної частини.
В нашому випадку цього зробити не вдалося. Відповідно, для виправлення показників декларації після граничного строку подання податкової звітності вже подається уточнююча декларація (УД)з відміткою в полі «Уточнююча». А це означає ось що: якщо ви занизили податкові зобов’язання, то до подання такої УД вам доведеться сплатити не тільки суму недоплати, а й штраф у розмірі 3 % від такої суми.
А от пеня в цьому випадку не нараховується. По-перше, пеня починає нараховуватися тільки після закінчення граничних строків сплати податкового зобов’язання. А по-друге, згідно з п. 129.9 ПКУ пеня не нараховується, якщо підприємство самовиправилося протягом 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати грошового зобов’язання. Зрозуміло, що у нашому випадку цим 90 дням навіть не почався відлік. Тож ні про яку пеню ітися не може.
Згідно із загальним правилом (див. «Податки та бухгалтерський облік», 2016, № 42, с. 20) суму недоплати і «самоштраф» треба сплачувати до подання УД. Але в нашому випадку подання УД відбувається раніше, ніж закінчується строк сплати, визначений для задекларованих податкових зобов’язань. Це означає, що суму заниження (згідно з УД) бути сплачено навіть раніше, ніж основну суму податкових зобов’язань згідно з декларацією.
Це якщо виправляємо заниження податкових зобов’язань. А якщо завищення? У цьому випадку, на нашу думку, до бюджету можна буде перерахувати податок, відображений у звітній декларації, за мінусом величини уточнення з УД. Пояснюється це різними датами нарахування податкових зобов’язань в інтегрованій картці платника.
Так, нарахування узгоджених сум грошових зобов’язань із податків, зборів, митних платежів та сум єдиного внеску, нарахованих до сплати, в інтегрованій картці платника здійснюється датою граничного строку сплати таких нарахувань. Цю вимогу висуває п. 4 розд. III Порядку ведення органами Міністерства доходів і зборів України оперативного обліку податків, зборів…, затвердженого наказом Міндоходів від 05.12.2013 р. № 765. Інакше кажучи, граничною датою сплати нараховують податкові зобов’язання, відображені платником у звітній декларації.
Тим часом, у разі подання УД, показники якої збільшують або зменшують грошові зобов’язання минулих податкових періодів, нарахування в інтегрованій картці платника проводиться датою подання УД. Таким чином, збільшення/зменшення податкового зобов’язання з УД нараховується в інтегрованій картці платника за датою фактичного подання УД. А ця подія відбулася раніше, ніж настав граничний строк сплати податку за звітною декларацією.
З цього випливає: якщо УД, якою зменшено відображені в декларації за звітний період податкові зобов’язання з податку на прибуток, подана після граничного строку подання податкової звітності, але до граничного строку сплати, то ви маєте повне право перерахувати до бюджету суму податку з урахуванням показників поданої УД.
