Розгляд питань, пов’язаних із законодавчим урегулюванням відносин з відступлення права вимоги, почнемо з того, чим же воно є.
Що таке відступлення права вимоги?
Відступлення права вимоги — це одна з підстав заміни кредитора в зобов’язанні ( ст. 512 ЦКУ). Це операція (правочин), на підставі якої старий кредитор передає свої права новому кредитору, а новий кредитор приймає ці права і (1) зобов’язується або (2) не зобов’язується їх оплатити. Договір відступлення права вимоги також у практиці ділового обороту називається «договір цесії», а його суб’єкти — відповідно «цедент» (старий кредитор) і «цесіонарій» (новий кредитор).
(1). Договір відступлення права вимоги може бути відшкодувальним, якщо в ньому передбачено обов’язок нового кредитора надати старому кредитору якесь майнове надання замість отриманого права вимоги. У такому разі на відносини цесії поширюються положення про договір купівлі-продажу ( ст. 656 ЦКУ).
(2). Якщо договір відступлення права вимоги є безоплатним, тобто право за зобов’язанням переходить до нового кредитора без якогось зустрічного надання, такі відносини регулюються нормами, що стосуються дарування ( ст. 717 ЦКУ).
По суті,
відступлення права вимоги є операцією, яка тільки передає право вимоги від первинного кредитора до нового кредитора
Проілюструємо зазначене на прикладі.
Приклад. Підприємство А поставило товар (операція 1) підприємству Б. Згодом підприємство А укладає договір з підприємством В, за яким передає останньому своє право грошової вимоги в підприємства Б (операція 2). Інакше кажучи, тепер боржник (Б) після пред’явлення вимоги (операція 3) повинен заплатити за постачання не продавцю (А), а третій особі (В). У такому разі має місце договір цесії (відступлення права вимоги) між підприємствами А і В, що може передбачати компенсацію від нового кредитора (В) старому кредитору (А) або без такої.
Також спеціальним договором, спрямованим на передачу права вимоги, є договір факторингу, де сторонами договору виступають фактор і клієнт.
Важливо! Факторинг належить до фінансової послуги (п. 11 ч. 1 ст. 4 Закону № 2664), тому фактором (новим кредитором) у договорі відступлення може виступати виключно банк або інша фінансова установа. Якщо стороною в договорі факторингу буде інша особа, яка не є фінансовою установою, зацікавлена сторона може спробувати через суд визнати такий договір недійсним (див. ухвалу ВАСУ від 16.06.2015 р. № К/800/16801/15, постанову ВГСУ від 09.08.2016 р. № 911/1079/16).
Про те, як відрізнити договір факторингу від договору відступлення права вимоги, поговоримо далі.
Факторинг як різновид відступлення права вимоги
Основні ознаки факторингу наведено в ч. 1 ст. 1077 ЦКУ. Так, за договором факторингу одна сторона (фактор) передає або зобов’язується передати грошові кошти в розпорядження другій стороні (клієнту) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов’язується відступити фактору своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Отже, по суті, факторинг є фінансуванням під відступлення права грошової вимоги. Тобто тут три ключові моменти:
— відбувається передача грошової вимоги;
— фактор передає або зобов’язується передати клієнту грошові кошти;
— передбачається винагорода фактору.
Тільки той договір можна буде назвати договором факторингу, в якому присутні всі наведені вище ознаки. Майте на увазі:
у договорі факторингу плата може встановлюватися в будь-який спосіб, у тому числі у вигляді окремої винагороди або шляхом визначення ціни вимоги, що передається, у розмірі меншому, ніж «номінал» вимоги (дисконтування суми боргу), а також комбінацією цих умов
Вимоги до оформлення відступлення права вимоги
Загальні вимоги до порядку заміни кредитора в зобов’язанні (зокрема, до відступлення права вимоги) регулюють норми ст. 512 — 519 ЦКУ. Виділимо основні з них, які необхідно враховувати при укладенні договору відступлення права вимоги:
1. Відступлення права вимоги не може здійснюватися, якщо відповідна заборона міститься в договорі чи законі ( ч. 3 ст. 512 ЦКУ).
Відповідна заборона може також установлюватися установчими документами. Крім того, відступити право вимоги за договором дарування (тобто безоплатно) підприємницьке товариство може, тільки якщо право дарування прямо встановлено його установчими документами ( ч. 3 ст. 720 ЦКУ).
2. Відступлення права вимоги повинно здійснюватися в тій самій формі, що й правочин, на підставі якого виникло зобов’язання, право вимоги за яким передається новому кредитору ( ч. 1 ст. 513 ЦКУ). Так, правочин з відступлення права вимоги, що виникло на підставі договору, який підлягає держреєстрації, має бути зареєстрований у тому самому порядку, як і такий договір ( ч. 2 ст. 513 ЦКУ).
3. Не допускається заміна кредитора в зобов’язаннях, нерозривно пов’язаних з особою кредитора, зокрема в зобов’язаннях про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров’я або смертю ( ч. 1 ст. 515 ЦКУ).
Зокрема, щодо юридичних осіб не допускається заміна кредитора в зобов’язаннях з відшкодування моральної шкоди, що полягає у приниженні ділової репутації такої юрособи ( п. 4 ч. 2 ст. 23 ЦКУ). Крім того, наприклад, не допускається передача співвласником свого переважного права відступлення частини у праві спільної часткової власності іншій особі ( ч. 5 ст. 362 ЦКУ).
4. Для відступлення права вимоги згода боржника не потрібна, якщо протилежне не передбачено договором або законом ( ч. 1 ст. 516 ЦКУ).
5. Проте про здійснене відступлення права вимоги повідомити боржника необхідно. Причому повідомлення має бути в письмовій формі. У разі неповідомлення боржник може виконати зобов’язання на користь старого кредитора. У цьому випадку зобов’язання вважатиметься виконаним належним чином ( ч. 2 ст. 516 ЦКУ) і жодних претензій до нього ані новий, ані старий кредитори пред’явити не зможуть. Тоді новому кредитору доведеться вимагати погашення зобов’язання вже від старого кредитора.
Тому в інтересах нового кредитора повідомити боржника про здійснене відступлення самому або передбачити в договорі з первинним кредитором обов’язок останнього зробити таке повідомлення.
6. Старий кредитор повинен передати новому кредитору документи, що засвідчують право вимоги, та інформацію, що є важливою для їх здійснення ( ч. 1 ст. 517 ЦКУ).
Підкреслимо:
боржник має право не виконувати зобов’язання на користь нового кредитора до надання останнім доказів переходу до нього прав у зобов’язанні ( ч. 2 ст. 517 ЦКУ)
7. До нового кредитора переходять усі права старого кредитора в зобов’язанні в обсягах та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом ( ст. 514 ЦКУ).
І ще одне. При оформленні відносин з відступлення права вимоги, крім традиційних реквізитів, у договорі також потрібно зазначити: які документи, що підтверджують право вимоги, передаються старим кредитором новому; боржника, до якого пред’являється право вимоги; договір, з якого випливає право вимоги; підстави виникнення права вимоги у старого кредитора; ознаки, що індивідуалізують право вимоги.
висновки
- Відступлення права вимоги — це одна з підстав заміни кредитора в зобов’язанні.
- Факторинг є фінансуванням під відступлення права грошової вимоги. У договорі факторингу фактором виступає виключно банк або інша фінансова установа.
- До договору відступлення права вимоги застосовується загальний порядок заміни кредитора в зобов’язанні, що прописаний у ст. 512 — 519 ЦКУ.
