У чому суть переведення боргу?
Договір переведення боргу передбачає заміну боржника в зобов’язанні. Причому саме по собі зобов’язання (як і кредитор у ньому) не змінюється — змінюється тільки боржник. Інакше кажучи, на підставі цього договору у старого боржника зобов’язання припиняються, а новий боржник вступає в зобов’язання і зобов’язаний виконати борг перед кредитором. Безумовно, набагато зручніше в такому разі змінити боржника у грошовому зобов’язанні, а не, наприклад, у товарному, хоча жодних обмежень у формі боргу, що передається, немає.
При переведенні боргу первісний боржник вибуває з відносин з кредитором і його місце як сторони в зобов’язанні займає новий боржник. Це, у свою чергу, означає, що новий боржник у відносинах з кредитором діє у своїх інтересах, виступаючи самостійною стороною договору.
Проілюструємо переведення боргу на прикладі.
Приклад. Підприємство «А» оплатило підприємству «Б» постачання товару (операція 1), проте підприємство «Б» не може виконати зобов’язання з постачання товару у строк. Щоб уникнути штрафних санкцій, підприємство «Б» вирішує перевести борг з постачання товару на підприємство «В» (операція 2) з подальшою грошовою компенсацією (операція 3). Тобто відбувається заміна боржника в зобов’язанні з відвантаження товару. Підприємство «В» виконує зобов’язання (операція 4). Схематично ситуація виглядає так:
Переведення боргу ≠ фінансова послуга
Одразу зауважимо: на відміну від відступлення права вимоги, імовірність визнання договору про переведення боргу фінансовою послугою повністю відсутня.
І пояснюється це просто. Фінансова послуга — це, перш за все, операція з фінансовими активами (п. 5 ч. 1 ст. 1 Закону про фінпослуги), а під фінансовим активом розуміють кошти, цінні папери, боргові зобов’язання і право вимоги боргу, що не належать до цінних паперів (п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону про фінпослуги).
Як бачимо, борг, що передається, поняттям фінансового активу не охоплений, а отже, і операції з ним фінпослугою вважатися не можуть.
Вимоги до оформлення договору переведення боргу
З метою оформлення договору переведення боргу необхідно керуватися нормами ст. 520 — 524 ЦКУ, що регулюють правовий порядок заміни боржника в зобов’язанні. Отже, перерахуємо найважливіші моменти, які необхідно враховувати.
1. На відміну від відступлення права вимоги боргу, де відбувається заміна кредитора в зобов’язанні,
переведення боргу допускається тільки з відома кредитора, якщо інше не передбачено законом ( ст. 520 ЦКУ)
Пов’язано це з тим, що для кредитора має величезне значення, хто виконуватиме зобов’язання, адже різні боржники мають різну платоспроможність, сумлінність та інші індивідуальні характеристики, що прямо впливають не тільки на своєчасність, а й на ймовірність погашення боргу.
Причому ст. 520 ЦКУ не містить вказівок щодо того, в якій формі має бути виражена згода кредитора. Важливе тільки підтвердження її наявності.
Тому
згода від кредитора може бути отримана боржником і в усній формі, проте майте на увазі: надалі існуватимуть ризики заперечення кредитора про надання такої згоди
Як правило, згода кредитора оформляється двома способами:
— шляхом підписання тристороннього договору або
— шляхом надання відповідного листа, повідомлення тощо.
З точки зору мінімізації шансів на оскарження правомірності заміни боржника в зобов’язанні, рекомендуємо укладати тристоронній договір про переведення боргу. Таким чином сторони, що підписали договір, автоматично будуть повідомлені про зміну боржника, а також належним чином ознайомлені зі своїми правами, обов’язками і строками виконання зобов’язань.
А ось згода кредитора не потребуватиметься в чітко прописаних законодавством моментах. Зокрема, відповідно до ст. 80 Закону України «Про банки і банківську діяльність», згідно з якою тимчасовий адміністратор вживає заходів, передбачених програмою фінансового оздоровлення банку, у тому числі відступлення вимоги, переведення боргу або реорганізації банку, без повідомлення та отримання згоди акціонерів, боржників, кредиторів (вкладників) банку.
2. Договір переведення боргу, як і договір відступлення права вимоги, укладають у тій самій формі, що й основне зобов’язання ( ст. 521 ЦКУ).
3. Заміна сторін у зобов’язанні (як у разі переведення боргу, так і при відступленні права вимоги) не змінює порядку обчислення та перебігу позовної давності ( ч. 1 ст. 262 ЦКУ). Тобто
заміна сторони в зобов’язанні жодним чином не впливає на позовну давність — не припиняє її перебіг та не перериває її
4. Переведення боргу передбачає перехід від первісного боржника до нового як обов’язків, так і відповідальності за їх невиконання. Новий боржник у зобов’язанні має право висунути проти вимоги кредитора всі заперечення, що ґрунтуються на відносинах між кредитором і первісним боржником ( ст. 522 ЦКУ). Тобто, по суті, для первісного боржника зобов’язання повністю припиняється.
Це є відмінною рисою між переведенням боргу і покладанням виконання зобов’язань на третю особу ( ст. 528 ЦКУ), де третя особа тільки виконує певні дії, але боржником не стає. І якщо третя особа не виконає зобов’язання, то виконувати його доведеться самому боржнику ( п. 2 ст. 528 ЦКУ).
Важливо! На відміну від відступлення права вимоги, перевести можна тільки реально існуючий борг, а не той, що може виникнути в майбутньому.
висновки
- Переведення боргу — це заміна боржника в зобов’язанні.
- Переведення боргу допускається тільки з відома кредитора, якщо інше не зазначено в законі.
- Шляхом укладення договору переведення боргу припиняються зобов’язання первісного боржника.
