висновок документа
Орендодавець, що використовує воду виключно для власних питних та санітарно-гігієнічних потреб, сплачує рентну плату за всі обсяги води, переданої ним орендареві
Лист, що коментується, ставить за мету надати одному з терорганів ДФС методологічну допомогу з рентної плати за спеціальне використання води (далі — спецводорента). У ньому головні податківці, зокрема, пояснюють, як «ефективно адмініструвати» цей платіж у разі передачі приміщення в оренду. Що одразу заставляє нас нашорошити вуха. ☺
Ви, певно, скажете: а навіщо про це узагалі згадувати, коли й так усе ясно? Чесно кажучи, їхні пояснення стали несподіванкою і для нас. Бо ми теж до сьогодні вважали, що це питання усталилося ще з часів УПК, затвердженої наказом ДПСУ від 21.12.2012 р. № 1180. І хоча збір за спецводокористування, про який там йшлося, перетворився два роки тому на спецводоренту, ідеологічно у цьому плані нічого не змінилося.
Як її донедавна слід було сплачувати, ви могли дізнатися з «Податки та бухгалтерський облік», 2016, № 30, с. 8. Якщо кількома словами, то:
— орендарі, які використовують воду в орендованих приміщеннях, є платниками спецводоренти лише в тому випадку, коли уклали прямий договір на постачання води з підприємством, що надає послуги з централізованого водопостачання;
— якщо орендарі отримують воду без укладення такого договору, то платником рентної плати є орендодавець, який уклав договір на постачання води, а не орендар.
Особливість останньої ситуації полягає у тому, що кожен з них може використовувати воду по-різному: або лише для санітарно-гігієнічних потреб, або одночасно і для виробничих, і для санітарно-гігієнічних. А ви, звісно, знаєте, що за «сангігієнічні» обсяги спецводорента не справляється ( п. 255.4 ПКУ).
Так-от, раніше було так:
— якщо і орендодавець, і орендар, у якого немає договору на поставку води, використовують воду виключно на санітарно-гігієнічні цілі, то жоден з них платником спецводоренти не стає;
— якщо орендодавець використовує воду для санітарно-гігієнічних потреб, то він стає платником спецводоренти лише у випадку, коли орендар використовує воду у господарських, а не тільки у санітарно-гігієнічних цілях. Причому об’єктом оподаткування рентною платою є весь обсяг води, в тому числі використаної орендодавцем (БЗ 121.01).
А як вони кажуть у листі, що коментується? Виявляється, орендодавець має сплачувати спецводоренту за всі обсяги води, переданої орендарю. Пояснюють вони це тим, що коли орендодавець постачає орендарю воду, то він використовує її у своїй господарській діяльності.
Бо оренда — це ж госпдіяльність? Так, із цим ніхто не сперечається. А якщо так, то згідно з п. 14 «витратного» П(С)БО 16 до вартості оренди орендодавець мав закласти усі прямі витрати? Мав. У тому числі й на сплату спецводоренти, причому незалежно від виду водокористування (виробничого чи сангігієнічного) орендаря. То чому ж орендодавець тоді не сплачує цю ренту до бюджету, га? Чого пороззявляли роти? ☺ Негайно хай заплатить! Адже в процесі своєї госпдіяльності (надання послуг з оренди) він передає орендареві воду? Передає. За неї отримує з останнього у складі орендної плати і компенсацію своїх витрат на сплату спецводоренти? Отримує. Ну от, що й треба було довести…
Схоже, що саме такою «логікою» послуговувалися автори цього листа, надаючи методологічну підтримку своїм підлеглим. До речі, у «докодексну» еру податківці теж висловлювалися на користь того, що сам факт передачі приміщення в оренду свідчить про використання води не для власних потреб. Як бачите, все нове — це добре забуте старе…
Чи варто серйозно сприймати цю їхню логіку? Що тепер робити, куди бігти? Та аж нічого! Просто почекайте, доки цю ненависну багатьом спецводоренту з 01.01.2017 р. нарешті скасують (див. с. 6). А якщо все ж таки вона залишиться, от тоді, після новорічних свят, і будемо разом думати.
