Звичайно, для чіткої відповіді на запитання потрібно бачити договір та інші документи. Але, швидше за все, у вашому випадку виконавець (підрядник) оформив зазначені документи — і акт, і податкову накладну (ПН) коректно.
Пояснимо, чому ми так думаємо. Судячи з усього, у цій ситуації йдеться про договір підряду. Основні положення, що регулюють такі договори, викладені у гл. 61 «Підряд» ЦКУ. Суть такого виду договорів полягає в тому, що одна сторона (підрядник) зобов’язується на свій риск виконати певну роботу за завданням іншої сторони (замовника), а замовник — прийняти та оплатити виконану роботу. Згідно зі ст. 839 ЦКУ підрядник зобов’язаний виконати роботу, визначену договором підряду, зі свого матеріалу та своїми засобами, якщо інше не встановлено договором.
Тобто предметом такого договору є саме робота, а не її складові (у тому числі матеріальні)
Використання підрядником при виконанні договору як власних, так і купівельних ТМЦ, як правило, не призводить до окремого їх продажу замовнику поза або в межах договору підряду. Їх вартість зазвичай уключається до загальної вартості виконаної роботи, яку оплачує замовник.
Проблеми, викладені в запитанні, зазвичай виникають на практиці при виконанні ремонтних робіт. Сум’яття нерідко вносять деякі ремонтні майстерні та автомобільні СТО. Вони окремо виділяють у рахунках/актах з вартості робіт також і замінені (згідно з дефектною відомістю) матеріали та комплектуючі, а потім «копіюють» їх звідти у графу 2 «Номенклатура товарів/послуг продавця» розділу Б ПН.
На наш погляд, такий підхід може бути «стовідсотково» правильним тільки в тому випадку, коли в договорі (або рахунку) сторонами передбачалися два окремі предмети договору — роботи/послуги і купівельні матеріали. Або ж — узагалі було два окремі договори/рахунки: один — на придбання матеріалів, а другий на виконання робіт (уже фактично — з матеріалу замовника). Проте про таке специфічне документальне оформлення читач у своєму запитанні не згадує.
Коли ж ідеться просто про компенсацію замовником вартості витрачених матеріалів, то такі суми просто є складовими кошторису та загальної собівартості (вартості) робіт.
Тепер — ближче до… ПДВ. ☺
Нагадаємо, що для цілей оподаткування ПДВ досить широкий термін «постачання послуг» (див. п.п. 14.1.185 ПКУ) уключає як власне операції з надання послуг, так і з виконання робіт.
Оскільки об’єктом оподаткування ПДВ у цьому випадку є операція з постачання послуг, то й ПН повинна виписуватися саме на поставлені послуги (тобто — виконані роботи). Адже окремих операцій з постачання підрядником замовнику товарів (тобто купівельних матеріалів), якщо ми правильно зрозуміли викладену читачем ситуацію, не було.
Мабуть, на практиці в цьому питанні платників дещо збиває ч. 3 ст. 843 «Ціна роботи» ЦКУ. У цій нормі зазначено, що ціна роботи в договорі підряду включає відшкодування витрат підрядника* і плату за виконану ним роботу. Проте ця норма зовсім не перетворює предмет договору з одного на два і не «додає» для цілей ПДВ до постачання послуг (робіт) ще й постачання підрядником купівельних матеріалів та інших його витратних статей. Ця норма просто свідчить, що загальна ціна роботи складається з двох показників. Вона, до речі, зовсім не зобов’язує підрядника в акті виконаних робіт виділяти та розшифровувати суму витрат підрядника, що відшкодовуються…
* Куди крім зазначених у запитанні купівельних матеріалів може входити ще оплата субпідрядникам та інші види витрат.
Утім, у певних випадках попереднє (у договорі, кошторисі) і остаточне (в акті) виділення при розшифровці ціни робіт витратних складових підрядника може бути передбачене договором і виявитися вельми корисним. Наприклад, для подальшого обґрунтування зміни ціни робіт або навіть розірвання договору. Проте сам цей факт (виділення витратних статей, у тому числі купівельних матеріалів«попозиційно») у договорі тільки з «одним предметом» не повинен впливати на заповнення ПН.
Згідно з Порядком заповнення ПН, затвердженим наказом Мінфіну від 31.12.2015 р. № 1307, до графи 2 розділу Б ПН заносяться дані про номенклатуру товарів/послуг постачальника/продавця. А тому у випадку, коли предмет договору — тільки послуги, в ПН краще вносити тільки номенклатуру цих послуг. Що виключає зазначення там купівельних матеріалів, що компенсуються у складі вартості послуг.
Тому, вважаємо, що наводити в цій ситуації в номенклатурі ПН вартість робіт (без вартості купівельних ТМЦ), а також окремо — вартість таких ТМЦ («попозиційно» або «скопом») — буде не зовсім коректно.
Зауважимо, що
опис (номенклатура) товарів/послуг — один з обов’язкових реквізитів ПН
Якщо ж зазначити в ПН — точно як в акті — і послуги, і матеріали, то який-небудь перевіряючий може попити замовнику крові через таку «некрасиву» номенклатуру ПН. У подібній ситуації варто показати інспектору зазначену ч. 3 ст. 843 ЦКУ і повторювати як мантру: «all correct». ☺
Може вийти й навпаки — недалекий фіскал заявить, що в ПН потрібно було дублювати те саме, що і в акті. Такому кажіть, що у вас мало місце тільки постачання послуг, і демонструйте договір, де про купівлю вами матеріалів — жодного слова. Можна тут пригадати і постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 24.12.2015 р. у справі № 826/24854/15. Там ішлося про ситуацію, коли у графі номенклатури ПН фігурували тільки послуги, але акти здавання-приймання послуг містили розшифровку наданих послуг. Суд визнав це коректним і таким, що не заважає встановити зміст госпоперації.
Крім того, на практиці, наприклад, трапляються ситуації, коли підрядник для виконання договору спочатку вимагає від замовника передоплату на придбання якихось матеріалів і комплектуючих, необхідних для виконання робіт. У таких випадках у ПН, що оформляється на отриману передоплату, ми б теж рекомендували зазначати у графі 2 («Номенклатура…») — конкретний вид «послуг» (робіт), що є предметом договору підряду, а у графі 6 («Кількість (об’єм, обсяг)») — ту частину, що відповідає частці передоплати в загальній сумі договору. А в розділі «зміст платежу» платіжного документа бажано зазначати не «за матеріали», а щось на зразок — «передоплата за послуги (для придбання витратних матеріалів)». Крім того, що це, на наш погляд, коректніше, буде й менше клопоту. Особливо, коли частина витратних ТМЦ — імпортні (тобто не потрібно буде возитися ще і з кодами УКТ ЗЕД).
Як ми вже зазначали, виняток становлять ті випадки, коли такі «витратні» ТМЦ теж будуть предметом договору**. І такий договір уже фактично матиме ознаки договору, що передбачає виконання робіт/послуг з матеріалу замовника (див. ст. 840 ЦКУ).
** Наприклад, одна сторона реалізує інший пластикові вікна, а також надає послуги з їх установки.
