висновок документа
ПДВ при ліквідації об’єкта ОЗ на підставі абзацу другого п. 189.9 ПКУ не нараховується, тільки якщо така ліквідація зумовлена двома причинами — форс-мажорним знищенням (руйнуванням) або вона є вимушеною (тобто відбувається без згоди платника). За умови документального підтвердження обох обставин
Здавалося б, за давно усталеною позицією податківців щодо застосування п. 189.9 ПКУ разом із двома вище переліченими причинами — форс-мажорною та вимушеною ліквідацією (останнє — зокрема, через викрадення) — самостійною третьою підставою для застосування абзацу другого п. 189.9 ПКУ (тобто для ненарахування ПДВ) визнавалася така дія платника: «коли платник податку подає контролюючому органу відповідний документ про знищення, розібрання або перетворення основних виробничих або невиробничих засобів у інший спосіб, внаслідок чого вони не можуть використовуватися за первісним призначенням».
Про подробиці оформлення та подання «відповідного документа» ви знаєте з «Податки та бухгалтерський облік», 2017, № 29, с. 18.
Головне: формулювання останнього абзацу п.п. 14.1.191 ПКУ беззаперечно зазначає цю третю підставу як самостійну. Коротше: нема постачання — нема ПДВ, і базікати тут нема про що!
Розглядати абзац другий п. 189.9 ПКУ в таких «координатах» ліквідації, як «самостійна» — «вимушена», некоректно. Бо ліквідацію ОЗ як облікову процедуру платник як самостійний господарюючий суб’єкт у будь-якому випадку ліквідації здійснює самостійно.
І хоча в 101.06 БЗ акцент зроблено на тому, що обставини для прийняття платником рішення про ліквідацію ОЗ мають бути «не залежними від платника», насправді у зазначеному нами «третьому випадку» платник приймає рішення знищити, розібрати чи перетворити відповідний об’єкт саме через те, що вимушено не може більше використовувати його за первісним призначенням. То хіба «неминучість» заміни такого об’єкта ОЗ у зв’язку з неможливістю його подальшого використання, про яку йдеться там же, не вимушена для платника і не «не залежна» від його волі обставина?..
Так чи інакше, але коли податківці зловживають фіскальним трактуванням п. 189.9 ПКУ, то в більшості випадків суди стають на бік платників. Тобто, вбачають у «реабілітовуючому» абзаці другому п. 189.9 ПКУ не дві, як у листі, що коментується, а таки три підстави, і третя з них — самостійна — надання платником підтвердного документа про знищення, розібрання або перетворення об’єкта ОЗ, що ліквідується. Для прикладу вкажемо на декілька подібних судових рішень: ухвала ВАСУ від 16.03.2016 р. № К/800/984/15*; ухвала Львівського апеляційного адміністративного суду від 01.11.2016 р. у справі № 876/12184/15** і від 15.12.2015 р. у справі № 876/6491/15***.
* http://reyestr.court.gov.ua/Review/56645841.
** http://reyestr.court.gov.ua/Review/62455434.
*** http://reyestr.court.gov.ua/Review/54509903.
Проте можливо, що справа не в «вибірковому погляді» податківців на текст абзацу другого п. 198.9 ПКУ і зовсім не в їх підступності, а у специфіці запитання конкретного платника податків, якому було надано цю індивідуальну письмову податкову консультацію?
Якщо ж це таки чергові підступи фіскалів, то ще не забута ситуація, коли вони в разі ненарахування податкових зобов’язань (ПЗ) з ПДВ згідно з абзацом другим п. 189.9 ПКУ вимагали нараховувати його за «негосподарським» п.п. «г» п. 198.5 ПКУ. На щастя, законодавець поставив на цьому хрест: нагадаємо, що з 01.01.2017 р. згідно з чинною редакцією п.п. «г» п. 198.5 ПКУ в разі застосування абзацу другого п. 189.9 ПКУ «компенсуючі» ПЗ теж не нараховуються!
