Головне: торгівля алкогольними напоями (і тютюновими виробами, до речі) на підставі договору комісії законодавством не заборонена.
Алко-ліцензія. Обов’язковість для комісіонера «на продаж» мати алко-ліцензію — чи то на оптову, чи то на роздрібну торгівлю (згідно з визначеннями ст. 1 Закону № 481*) — ніхто не оспорює. Тому що комісіонер згідно зі ст. 1011 ЦКУ здійснює такі правочини на підставі договору комісії від свого імені.
Щодо обов’язковості алко-ліцензії для комітента, зауважимо: хоча в одній з консультацій у БЗ 115.02 податківці і визнають, що передача товару від комітента комісіонерові продажем не є, в іншій вони прямо вимагають наявності алко-ліцензії (оптової) в комітента.
Підозрюємо, що податківці обмежилися згадкою тільки оптової алко-ліцензії неспроста (до речі, в алко-роздрібній категорії 115.03 БЗ аналогічні консультації на цю тему відсутні). Річ у тому, що для обґрунтування обов’язковості алко-ліцензії для комітента — визнаючи, що його дії в межах договору комісії продажем/торгівлею не є, вони зачепилися за слово «реалізація» у визначенні оптової торгівлі з абзацу дванадцятого ст. 1 Закону № 481 і «підтягнувши» до неї визначення «реалізація підакцизних товарів (продукції)» з п.п. 14.1.212 ПКУ, що включає не лише власне продаж товарів, але і їх передачу без переходу прав власності, таким чином «аргументували»: хоча комітент-оптовик і не продає алкогольні напої комісіонерові, лише передаючи їх, оптову алко-ліцензію він мати зобов’язаний… Цей висновок податківці напевно поширюють і на роздрібну алко-комісію ☹.
Крім того, формально п. 8 Правил роздрібної торгівлі алкогольними напоями, затверджених постановою КМУ від 30.07.96 р. № 854, прямо забороняє роздрібному торговцеві-комісіонеру не лише придбавати, але навіть просто «приймати для продажу і зберігання» алкогольні напої від суб’єктів, що не мають алко-ліцензії (виробничої, оптової або імпортної).
Загалом, про торгівлю роздрібного комісіонера алкоголем без наявності в нього роздрібної алко-ліцензії ви знаєте з «Податки та бухгалтерський облік», 2016, № 54, с. 5, а комітентові без алко-ліцензії податківці можуть «припаяти» безліцензійні: (1) штраф у розмірі 200 % вартості отриманої партії товару, але не менше 1700 грн. (абзац п’ятий ч. другої ст. 17 Закону № 481); (2) адмінштраф на посадових осіб: від 850 грн. до 3400 грн. — за перше і від 2550 грн. до 4250 грн. — за повторне протягом року порушення, причому ще і з конфіскацією виручки та предметів торгівлі (ст. 156 КпАП).
А чи достатньо комітентові мати не оптову, а роздрібну алко-ліцензію? Податківці про це мовчать, але оскільки подібна діяльність комітента визначенню роздрібної торгівлі із Закону № 481 точно не відповідає, фіскали напевно вважатимуть її забороненою безліцензійною… ☹
Утім, чесно кажучи, важко уявити легального комітента, що готовий працювати за комісією «на продаж», але не бути оптовиком (чи імпортером), а отже, хоч якась потрібна (виробнича, оптова або імпортна) алко-ліцензія в нього таки є.
«Роздрібний» акциз. Податківці, посилаючись на п.п. 212.1.11 ПКУ, який прямо вказує на роздрібного реалізатора (а в нашій ситуації — це комісіонер) як на платника цього податку, у 116.01 БЗ, по-перше, прямо покладають відповідний обов’язок саме на такого комісіонера, а по-друге, покладають його тільки на нього, а на комітента — ні.
Зазначимо, що оскільки акцизний податок — непрямий, комісіонер, який сплачує його, не має підстав додатково вимагати від комітента відшкодування сплачених сум «роздрібного» акцизу, посилаючись, скажімо, на ст. 1024 ЦКУ.
