Для цілей бухгалтерського і податкового обліку важливо правильно кваліфікувати здійснені ремонтно-поліпшувальні заходи. Головний критерій в розмежуванні понесених витрат — збільшення економічних вигод у майбутньому. Якщо такі очікуються — це поліпшення, їх капіталізують (п. 14 П(С)БО 7 «Основні засоби»). Якщо ж ніякого збільшення економічних вигод у майбутньому не відбудеться, то їх визнають витратами звітного періоду (п. 15 П(С)БО 7).
Рішення про характер і ознаки виконаних робіт з поліпшення об’єкта ОЗ (спрямовані вони на підвищення техніко-економічних можливостей об’єкта або на підтримання його в придатному для використання стані) приймає керівник підприємства. При цьому п. 29 Методрекомендацій № 561* пропонує враховувати результати аналізу (1) існуючої ситуації та (2) суттєвості таких витрат.
* Методрекомендації з бухобліку ОЗ, затверджені наказом Мінфіну від 30.09.2003 р. № 561.
Зрозуміло, від прийнятого рішення кінець кінцем і залежить, чи будуть витрати віднесені на збільшення первісної вартості об’єкта або списані до складу витрат звітного періоду.
Звідси запитання: чи досить встановити поріг суттєвості для таких робіт (ті ж 20 тис. грн.) і потім при недосягненні цієї межі просто відносити їх вартість на витрати в періоді понесення?
Вважаємо, так вчиняти необачно.
По-перше, між «ситуацією» та «суттєвістю» стоїть прийменник «та». Тобто в процесі класифікації витрат у розрахунок повинні братися обидві умови — існуюча ситуація та суттєвість витрат.
По-друге, усі подальші речення п. 29 Методрекомендацій № 561 розшифровують, що малося на увазі в першому. Так, визнають капітальними інвестиціями:
— заміну окремих важливих компонентів (частин) ОЗ (двигунів тощо), якщо строк корисного використання такої частини відрізняється від строку корисного використання об’єкта, до якого належить цей компонент. Тобто важливий саме строк експлуатації нового компонента. При цьому заміну такої частини відображають як придбання нового об’єкта ОЗ з одночасним списанням заміненого компонента;
— витрати на поліпшення ОЗ для відновлення майбутніх економічних вигод, очікуваних від його використання. При цьому балансова вартість активу не повинна перевищувати суму його очікуваного відшкодування — суму перевищення віднесемо на витрати.
Крім того, п. 31 Методрекомендацій № 561 містить приклади поліпшень об’єктів ОЗ, які, на думку Мінфіну, можуть спричинити збільшення їх первісної вартості. Упор у ньому зроблений саме на збільшенні майбутніх економічних вигід від об’єкта ОЗ.
До того ж, згідно п. 31 Методрекомендацій № 561 як поліпшення об’єкта ОЗ можуть бути розцінені і певні ремонтні роботи. Як відрізнити ремонти від поліпшень — див. у «Податки та бухгалтерський облік», 2017, № 35-36, с. 8.
Отже ключовий критерій для визначення облікової долі «поліпшувальних» робіт з об’єктом ОЗ — їх вплив на майбутні економічні вигоди від використання об’єкта.
