Передусім зазначимо, що роумінг (у цьому випадку — міжнародний*) — це звичайна послуга мобільного зв’язку. Це видно з визначення роумінгу (див. п. 10 ст. 1 Закону № 400**, а також ст. 1 профільного Закону № 1280***).
* Так його називають національні мобільні оператори, хоча у вашій ситуації — він фактично закордонний.
** Закон України «Про збір на обов’язкове державне пенсійне страхування» від 26.06.97 р. № 400/97-ВР.
*** Закон України «Про телекомунікації» від 18.11.2003 р. № 1280-IV.
Тому
усі податкові наслідки вашого платежу за міжнародний роумінг такі самі, як і у звичайних платежів на користь мобільного оператора за послуги мобільного зв’язку
І облік ідентичний.
Про роумінг саме як про послугу мобільного зв’язку говорять і податківці в 103.02 БЗ.
Зазначимо: нарівні з усіма іншими такими послугами роумінг обкладається ПДВ 20 % і збором до ПФ (п. 9 ст. 2 Закону № 400) за ставкою 7,5 % (п. 11 ст. 4 Закону № 400).
Первинні документи на оплату послуг міжнародного роумінгу оператор надсилає, як правило, зі значною затримкою.
Як вам давно відомо (див. «Податки та бухгалтерський облік», 2014, № 45), головна податково-облікова проблема у відносинах з податківцями по темі використання підприємством саме мобільного зв’язку — це класифікація послуг мобільного зв’язку як господарських (виробничих). Сьогодні це вже не важливо для цілей бухгалтерсько-податкового обліку прибутку, проте надає право, по-перше, платникові ПДВ не нараховувати на суму «вхідного» ПДВ «компенсуючі» податкові зобов’язання згідно з п.п. «г» п. 198.5 ПКУ, тобто «зберегти» нормальний податковий кредит (ПК). А по-друге — не вважати вартість таких послуг оподатковуваним доходом, наданим працівникові-абонентові, тобто не стягувати з останнього ні ПДФО, ні ВЗ, і відповідно — не нараховувати ЄСВ.
Дивіться. На сьогодні — зрозуміло, разом із загальноприйнятими підтвердними документами (договір з оператором і рахунки від нього) — у податківців «відстоялися» такі «критерії визнання» витрат підприємства на мобільний зв’язок господарськими (виробничими).
1. Не стягується ПДФО (і можна розуміти, ВЗ теж), якщо:
1) мобілка обліковується на балансі підприємства;
2) вона видана працівникові згідно із затвердженим списком для використання виключно у виробничих (господарських) цілях (103.02 БЗ).
2. Оплата послуг мобільного зв’язку не вважається додатковим благом і на неї не нараховується ЄСВ, якщо:
1) мобілка не обов’язково належить підприємству, але
2) відповідний працівник включений у список для використання мобільного зв’язку виключно у виробничих (господарських) цілях (201.02 БЗ).
Формально в цих БЗ податківці називають документами, що підтверджують використання мобільного зв’язку виключно у виробничих цілях:
(1) договір з оператором;
(2) розрахункові документи;
(3) затверджений наказом список «мобільно-зв’язкових» працівників.
Відмітимо, що наявність у підприємства правовстановлюючих документів на мобільник, яким користується працівник, робить «господарсько-виробничий статус» телефону зрозумілішим для перевіряючих (нарівні, приміром, з шуруповертом ☺).
Тому в «Податки та бухгалтерський облік», 2016, № 89, с. 26 шукайте рекомендовані варіанти документального оформлення.
Проте, потрібно вам сказати, що контролери часто зловживають уявним «невиробничим» статусом витрат підприємства на мобільний зв’язок, через що склалася певна судова практика на цю тему.
Звертаємо вашу увагу на два відносно свіжих судових рішення (причому обидва спираються на ухвалу ВАСУ від 18.02.2010 р. у справі № К-4877/08*).
* http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/ 9635620.
Перше. Київський окружний адмінсуд у постанові від 20.04.2015 р. у справі № 810/769/15** відмітив, що
** http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/ 43662407.
законодавство не містить переліку документів, які б підтверджували зв’язок витрат на послуги мобільного зв’язку із господарською діяльністю платника податків
З посиланням на лист Держкомпідприємництва від 26.02.2010 р. № 2412 суд навів такий перелік документів, що підтверджують господарність витрат на послуги мобільного зв’язку (і роумінг в їх числі):
(1) договір з оператором про надання послуг з переліком номерів, що обслуговуються;
(2) розрахункові документи на оплату послуг мобільного оператора;
(3) наказ керівника про придбання мобілок і використання їх у госпдіяльності підприємства;
(4) правила користування мобільним зв’язком виключно в господарських цілях, затверджені керівником.
Друге. Той же Київський окружний адмінсуд в постанові від 18.05.2016 р. по справі № 810/945/16*** визнав достатнім для підтвердження господарності подібних витрат наявність таких документів:
*** http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/ 58181321.
(1) договір з оператором про надання послуг з переліком обслуговуваних номерів;
(2) розрахункові документи на оплату послуг мобільного оператора;
(3) правила користування мобільним зв’язком виключно в господарських цілях, затверджені наказом;
(4) список працівників, яким видані мобілки для дзвінків в господарських цілях, затверджений тим же або окремим наказом директора підприємства.
Зазначимо, що в цій постанові в переліку послуг мобільного зв’язку з господарським/виробничим статусом прямо згадується роумінг.
Таким чином, якщо у вас усі ці документи наявні — можете почуватися упевнено.
Тут дещо напружує одна обставина — що директор дзвонив «у справах підприємства» в той час, коли фактично перебував у відпустці, а не, скажімо, в службовому відрядженні (нехай і зарубіжному).
Дійсно, у відпустці директор повинен відпочивати, а не працювати. На цьому наполягає Мінсоцполітики в листі від 17.10.2016 р. № 376/06/186-16. У крайньому випадку, його повинні були відкликати з відпустки. Тож за бажання інспектори праці тут можуть угледіти порушення трудового законодавства. Але, на нашу думку, навіть при такому розвитку подій зв’язок/роумінг не втрачають своєї господарської спрямованості. А отже, за роумінгом правомірний ПК і за наявності перелічених вище документів вартість роумінгу не потрапить до складу оподатковуваного доходу директора.
Ну, а якщо оформити згадані документи ви не спромоглися (можливо, тому що директор не повірив в їх необхідність) або ви хвилюєтеся, що до вас можуть чіплятися податківці, а сперечатися з ними не хочете, то дійте за принципом «не упевнений — не обганяй». Тобто виставлену оператором і сплачену підприємством суму за роумінг можна або на підставі заяви директора утримати з його зарплати, або він внесе її добровільно (у касу або на рахунок підприємства). Ну, або ви можете не робити ані того, ані іншого, а визнавши вартість роумінгу оподатковуваним доходом, обкласти суму директорського роумінгу ПДФО (з натуральним коефіцієнтом), ВЗ (без застосування коефіцієнта) і нарахувати ЄСВ (на підставі п.п. 2.3.4 Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженої наказом Держкомстату від 13.01.2004 р. № 5).
На завершення відмітимо, що нещодавно в країнах ЄС плата за роумінг була скасована, і, можливо, це незабаром торкнеться і нас.
