Про норми п. 38 підрозд. 10 розд. XX ПКУ щодо особливостей справляння податків та зборів платниками на період проведення антитерористичної операції (АТО) ми уже починали розмову («Податки та бухгалтерський облік», 2017, № 5 с. 19). Відзначимо, що такі норми є загальними, з розповсюдженням їх на всіх платників, у тому числі й на сільгосппідприємства-єдиноподатників групи 4.
Сьогодні продовжимо розмову безпосередньо щодо платників ЄП четвертої групи. Спеціально для них законодавці виписали п. 38.8 підрозд. 10 розд. XX ПКУ, двома абзацами якого встановлено наступне:
— першим: земельні ділянки на тимчасово окупованій території та/або території населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення, не є об’єктом оподаткування у період з 14.04.2014 р. до 31 грудня року, в якому завершено АТО. Причому це стосується земель незалежно від статусу: у власності чи користуванні;
— другим: звільнення платників від надання розрахунку сільгоспчастки для отримання/підтвердження такого статусу у році, наступному після року, в якому завершено АТО, у разі якщо місцезнаходженням усіх земділянок є тимчасово окупована територія та/або територія населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення.
На наш погляд, за привабливою зовнішністю ховається не така вже й приємна суть. Вчитайтесь, що і як сказано законодавцями в абзаці першому п. 38.8. Земля АТО: (1) не оподатковується наразі, (2) не мала оподатковуватись у минулому (з квітня 2014 року) та (3) не має оподатковуватись у майбутньому (до року завершення АТО). Звідси виходить, що за цією встановленою заднім числом нормою аграрії понад 2,5 роки переплачували податок. А відтак логічно думати, що за умови подання уточнюючих розрахунків/декларацій вони можуть розраховувати на повернення коштів.
Щоправда, деякі сумніви викликає те, що в «єдиноподатковому» п. 38.8 не зазначено, що нараховані та сплачені за період проведення АТО суми вважаються надміру сплаченими грошовими зобов’язаннями та підлягають поверненню. Це, зауважте, на відміну від п. 38.7 щодо звільнення з того ж з 14.04.2014 р. АТО-земель від плати за землю (земельний податок та орендна плата за земельні ділянки держ(ком)власності), в якому про це говориться прямо.
Чому норми щодо двох податків, споріднених «відземельним» характером визначення сформульовано по-різному, незрозуміло. На наш погляд, тут має застосовуватись єдиний підхід: якщо земля не є об’єктом з 2014 року, то не повинно бути й податків: ні першого, ні другого. Виникненню їх переплати має передувати подання відповідних уточнюючих декларацій періоду 2014 — 2016 років. Водночас незрозуміло, як бути з 2014 роком. Увага: адже у ньому застосовувся ще минулий ФСП — фіксований сільгоспподаток. ЄП групи 4 запроваджено лише з 2015 року.
Платникам сільгоспЄП-2017, як кажуть, ні холодно, ні жарко і від абзацу другого п. 38.8 підрозд. 10 розд. XX ПКУ. Зверніть увагу: його норми розраховані на майбутнє. Він може застосовуватись у році, наступному після (!) року завершення АТО. І то за умови, якщо, увага, — всі (!) земділянки були тимчасово окупованою територією та/або територією лінії зіткнення. У разі якщо ж землі не всі, а лише частково були під АТО, то за формальними ознаками виходить, що пільга (ненадання розрахунку сільгоспчастки) застосуватись не може.
До речі, невелика ремарка. В формулюванні абзацу другого говориться, що землі «є» тимчасово окупованою територією. Як ми розуміємо, якщо йдеться про подання розрахунку після АТО, то вірніше сказати, що землі «були» такими, тобто в минулому часі.
