Гроші — сьогодні, стільці витрати — завтра: обліковуємо витрати майбутніх періодів

Свіріденко Алла, податковий експерт
Що це таке — витрати майбутніх періодів? У яких випадках витрати підприємства визнають витратами не звітного, а майбутніх періодів? Як такі витрати відображають у бухгалтерському обліку і чи впливають вони на облік податковий? Ось ті запитання, на які ми разом з вами відповімо.

Що таке «витрати майбутніх періодів»?

Один із головних принципів бухобліку — принцип відповідності доходів і витрат. Суть його в тому, що витрати підприємства визнають витратами того періоду, в якому визнають дохід, для отримання якого вони понесені. А ось попередню (авансову) оплату запасів, робіт, послуг витратами не визнають ( п. 7 і п.п. 9.2 П(С)БО 16 «Витрати»).

А як же бути з витратами, понесеними наперед? Тобто в тих випадках, коли підприємство оплачує роботи (послуги), що:

— споживатимуться протягом декількох звітних періодів або

— належать до доходів, які будуть отримані в одному з наступних звітних періодів?

Тут-то якраз і потрібно пригадати про витрати майбутніх періодів, які є

витратами, що мали місце протягом поточного або попередніх звітних періодів, але які належать до наступних звітних періодів

Схожі визначення дають Інструкція № 291* і Методрекомендації № 433**.

* Інструкція про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів…, затверджена наказом Мінфіну від 30.11.99 р. № 291.

** Методичні рекомендації щодо заповнення форм фінансової звітності, затверджені наказом Мінфіну від 28.03.2013 р. № 433.

З наведеного визначення можна зробити висновок про те, за якими ознаками «впізнати» витрати, які підприємство повинне обліковувати у складі «майбутніх» витрат:

по-перше, оплата таких витрат (отримання документів, що підтверджують факт здійснення витрат) повинна статися у звітному періоді;

по-друге, доходи, для отримання яких понесені витрати, мають бути визнані в майбутніх звітних періодах (наприклад, як у випадку з витратами на підготовку сезонного виробництва) або самі понесені витрати повинні належати до майбутніх звітних періодів (наприклад, як у випадку зі сплаченими наперед орендними або страховими платежами).

У бухобліку для обліку «майбутніх» витрат передбачено рахунок 39 «Витрати майбутніх періодів».

За дебетом цього рахунку показують накопичення таких витрат, а за кредитом — їх списання (розподіл) і включення до складу витрат звітного періоду

Зауважте: порядок списання «майбутніх» витрат до складу витрат звітного періоду підприємство визначає самостійно. Можна скористатися рівномірним або кошторисним методом, а можна визначати розмір списання за документами постачальника робіт (послуг). Усе залежить від виду витрат, які підприємство «пропускає» через рахунок обліку «майбутніх» витрат.

Які витрати відносять до витрат майбутніх періодів?

Примірний перелік витрат майбутніх періодів можна знайти в Інструкції № 291. Тут до таких «майбутніх» витрат зараховані:

— авансова оплата орендних платежів;

— оплата страхового полісу;

— передплата газет, журналів, періодичних та довідкових видань;

— підготовчі витрати в сезонних галузях промисловості;

— витрати, пов’язані з освоєнням нових виробництв та агрегатів тощо.

Крім того, свій, додатковий перелік витрат майбутніх періодів для сільгоспників наведено в Методрекомендаціях, затверджених наказом Мінагрополітики від 18.05.2001 р. № 132.

Витратами майбутніх періодів у сільському господарстві вважають:

— витрати на заходи щодо підвищення родючості земель, у тому числі на гіпсування та вапнування ґрунтів (п. 3.4 зазначених Методрекомендацій);

— витрати на будівництво та утримання літніх таборів, загород, навісів та інших споруд некапітального характеру для тварин (п.п. «г» п. 3.18);

— витрати на поліпшення природних сіножатей та створення культурних пасовищ (дискування, підсів трав, вартість насіння тощо) (п. 8.16 цього самого документа).

Ну і нарешті, не вказані «на ім’я» в Інструкції № 291, але є «майбутніми» витратами по суті:

— витрати на авансову оплату навчання працівника;

— оплата вартості доменного імені;

— витрати на обслуговування комп’ютерної програми (якщо роботи оплачено наперед);

— інші витрати на оплату робіт (послуг), здійснення або надання яких відбувається протягом декількох подальших періодів.

Це були загальні правила обліку «майбутніх» витрат. Далі розглянемо найпоширеніші випадки обліку таких витрат. Почнемо з орендної плати.

Орендна плата наперед

Коли мова заходить про облік орендної плати, одразу згадується п. 9 П(С)БО 14 «Оренда», згідно з яким орендну плату визнають витратами за правилами П(С)БО 16. Тобто зазвичай

залежно від напряму використання майна, що орендується, оренду показують у складі собівартості продукції або витрат звітного періоду

Проте якщо орендар сплачує орендну плату авансом одразу за декілька періодів наперед, то в цій чіткій схемі з’являється ще одна додаткова ланка — рахунок обліку витрат майбутніх періодів. Тобто спочатку суму орендної плати за майбутні звітні періоди (без ПДВ) обліковують за Дт 39. І лише в майбутніх періодах, за які орендна плата була сплачена авансом, «майбутні» витрати списують на собівартість або до складу витрат звітного періоду кореспонденцією:

Дт 15 «Капітальні інвестиції», 23 «Виробництво», 91 «Загальновиробничі витрати», 92 «Адміністративні витрати», 93 «Витрати на збут», 94 «Інші витрати операційної діяльності» — Кт 39

Аналогічний принцип застосовують і для обліку супутніх «орендних» витрат, сплачених наперед за декілька періодів. Спочатку їх відправляють до Дт 39 з наступним уключенням до складу бухвитрат у періоді, до якого вони належать. Причому супутні витрати, як і оренда, потрапляють до складу витрат з урахуванням напряму використання об’єкта, що орендується (Дт 15, 23, 91, 92, 93, 94).

Детальніше про податковий і бухгалтерський облік орендних платежів читайте в «Податки та бухгалтерський облік», 2016, № 94.

Розглянемо приклад.

Приклад 1. У січні 2017 року підприємство отримало в оренду складське приміщення для зберігання товарів, які підлягають реалізації. Вартість об’єкта оренди — 350000 грн.

Щомісячна сума орендних платежів — 6000 грн. (у тому числі ПДВ 20 % — 1000 грн.). При укладенні договору орендар сплатив орендну плату авансом за три місяці в сумі 18000 грн. (у тому числі ПДВ 20 % — 3000 грн.).

Орендар уклав із страховою компанією договір страхування об’єкта оренди. У січні 2017 року за договором страхування перераховано страховий платіж за I квартал у сумі 1500 грн. (по 500 грн. за кожен місяць кварталу).

Як відобразити зазначені операції в обліку орендаря — покажемо в табл. 1.

Таблиця 1. Обліковуємо орендні аванси

№ з/п

Зміст господарської операції

Кореспонденція рахунків

Сума, грн.

Дт

Кт

1

Отримано в оренду складське приміщення

01

350000

Орендні платежі

2

Перераховано орендну плату за I квартал 2017 року авансом

371

311

18000

3

Відображено податковий кредит з ПДВ (за наявності ПН, зареєстрованої в ЄРПН)

644/1

644

3000

641/ПДВ

644/1

3000

4

Нараховано орендну плату за січень 2017 року

93

685

5000

5

Списано суму відображеного раніше податкового кредиту з ПДВ

644

685

1000

6

Відображено залік заборгованостей

685

371

6000

7

Віднесено до складу витрат майбутніх періодів суму авансу за лютий — березень 2017 року

39

371

10000

8

Списано суму відображеного раніше податкового кредиту з ПДВ

644

371

2000

9

Нараховано орендну плату за лютий 2017 року

93

39

5000

Страхові платежі

2

Перераховано страховий платіж за I квартал 2017 року

655

311

1500

3

Віднесено суму страхового платежу за січень 2017 року на витрати звітного періоду

93

655

500

4

Віднесено суму сплачених наперед страхових платежів до витрат майбутніх періодів

39

655

1000

5

Нараховано страховий платіж за лютий 2017 року

93

39

500

Передплата періодичних видань

Ще один вид «майбутніх» витрат — передплата періодичних видань. Чому їх відносять до складу витрат майбутніх періодів і як їх обліковують?

Не секрет, що вартість періодики, що придбавається для потреб підприємства, як правило, списують до складу витрат. Ну а як інакше, адже вважається, що інформація з отриманого номера актуальна для передплатника тільки до отримання наступного номера.

Але ж оформляючи передплату, ми, як правило, оплачуємо її вартість авансом: як мінімум на квартал, а то й на рік уперед. Звичайно ж, уключити одразу всю вартість передплати на рік уперед до складу витрат поточного періоду буде неправильно з точки зору П(С)БО 16. Ось і приходить на допомогу облік «майбутніх» витрат.

Тобто в момент сплати авансу вартість періодичного видання відносять до Дт 39. Надалі, після отримання номерів, їх вартість рівномірно протягом строку передплати списують на витрати залежно від цільового призначення періодики, що виписується (Дт 23, 91, 92, 93, 94 — Кт 39).

Про всі подробиці обліку витрат на передплату професійної та спеціалізованої періодичної літератури ви можете дізнатися з «Податки та бухгалтерський облік», 2015, № 47, с. 23.

Приклад 2. Підприємство у грудні 2016 року передплатило друковану та електронну версії «Податки та бухгалтерський облік» на 2017 рік. Вартість передплати — 4164 грн. (347 грн./міс.). Оплату здійснено авансом на весь 2017 рік.

Витрати на передплату в бухобліку підприємства відображають так, як показано у табл. 2:

Таблиця 2. Обліковуємо професійну періодику

№ з/п

Зміст господарської операції

Кореспонденція рахунків

Сума, грн.

Дт

Кт

1

Оплачено передплату на 2017 рік

(347 грн./міс. х 12 міс.)

371

311

4164

2

Уключено вартість передплати до складу витрат майбутніх періодів

39

371

4164

3

У січні 2017 року вартість передплати на місяць віднесено до складу поточних витрат

92

39

347

Ліцензії з невизначеною вартістю

Одразу зазначимо: «витратний» порядок обліку ліцензій не єдино можливий. Їх вартість часто враховують у складі НМА. З усіма нюансами ліцензійного бухобліку ви можете ознайомитися в «Податки та бухгалтерський облік», 2016, № 89, с. 20.

Так-от, разом із стандартним варіантом обліку ліцензій (у складі НМА) для деяких видів ліцензій, що оплачуються частинами, застосовується спосіб обліку у складі витрат майбутніх періодів. Наприклад, ліцензії на торгівлю алкогольними напоями і тютюновими виробами. Їх річну вартість установлено спеціальним «алко-тютюновим» Законом України від 19.12.95 р. № 481/95-BP, оплата здійснюється щокварталу, а ось до складу витрат її вартість і зовсім потрібно списувати щомісячно (тобто, у періоді отримання доходу від продажу товарів, для яких вона придбана). При цьому якийсь з платежів підприємство може пропустити, і тоді ліцензію «достроково» заберуть. Це означає, що сума витрат на оплату ліцензії не відповідатиме встановленій законодавством її вартості. Ось і виходить, що достовірно визначити вартість такої ліцензії одразу ж при її отриманні не можна. Ну а активам з невизначеною вартістю в обліку НМА не місце ( п. 6 П(С)БО 8 «Нематеріальні активи).

Вихід один:

вартість «частково оплачуваної» ліцензії спочатку відображаємо на рахунку 39, а потім щомісячно списуємо її по частинах на витрати періоду (Дт 91, 92, 93 — Кт 39)

Приклад 3. Підприємство отримало ліцензії на роздрібну торгівлю алкогольними напоями (3 шт. — на кожен окремий РРО, що перебуває на місці торгівлі). Вартість однієї ліцензії на торгівлю алкогольними напоями в межах міста становить 8000 грн. Оплата вартості ліцензії здійснюється щокварталу рівними платежами. Вирішено, що ліцензія — не НМА.

У бухобліку придбання алкогольної ліцензії покажемо так (див. табл. 3).

Таблиця 3. Обліковуємо вартість ліцензії у складі «майбутніх» витрат

№ з/п

Зміст господарської операції

Кореспонденція рахунків

Сума, грн.

Дт

Кт

1

Перераховано оплату вартості ліцензій за I квартал 2017 року (до надання документів на отримання ліцензії) (3 шт. х 2000 грн.)

377

311

6000

2

Отримано ліцензії (3 шт. х 8000 грн.)

39

377

24000

3

Списано до складу поточних витрат вартість ліцензій за січень 2017 року

93

39

2000

Сезонні витрати

На підприємствах із сезонним характером робіт у період міжсезоння, як правило, виникає низка витрат, пов’язаних з підготовкою та обслуговуванням виробництва. Як приклад можна навести витрати на утримання виробничих приміщень та обладнання, проведення техобслуговування і ремонтів тощо. Тобто це ті витрати, які на звичайних підприємствах формують собівартість продукції (Дт 23) або розподіляються у складі загальновиробничих витрат (Дт 91).

Часто виникає запитання: що робити з такими витратами в міжсезоння, коли підприємство продукцію не виробляє? Адже в такому разі віднести всі перелічені витрати на підготовку до виробництва до складу собівартості продукції не вийде. Крім того, не зовсім правильно відображати такі витрати у складі витрат поточного періоду (адже відповідні їм доходи від продажу продукції виникнуть тільки в наступних звітних періодах).

Відповідь на це запитання дають Інструкція № 291 і п. 404 Методрекомендацій № 373***, які передбачають особливі правила обліку витрат, пов’язаних з обслуговуванням виробництва в сезонних галузях промисловості.

*** Методичні рекомендації з формування собівартості продукції (робіт, послуг) у промисловості, затверджені наказом Мінпромполітики від 09.07.2007 р. № 373.

На період сезонних перерв у роботі всі витрати на обслуговування виробництва відносять до витрат майбутніх періодів

І тільки потім, з відновленням виробництва, такі витрати включають до собівартості продукції, що випускається, у кошторисно-нормативному порядку (п. 595 Методрекомендацій № 373), тобто виходячи із затвердженого річного кошторису цих витрат, обсягів продукції і норм витрат на одиницю продукції. При цьому:

— якщо сума витрат на обслуговування виробництва за встановленими нормами перевищує фактичні витрати, то до собівартості продукції включають фактичні витрати;

— якщо фактичні витрати перевищують суму, затверджену за кошторисом, відхилення, що виникають, списують на собівартість реалізованої продукції (Дт 901).

Майте на увазі! Особливий порядок обліку витрат через рахунок «майбутніх» витрат застосовують тільки щодо витрат на підготовку виробництва. Якщо ж у період міжсезоння в підприємства, наприклад, виникають адміністративні витрати (наприклад, у вигляді амортизації приміщень адміністративного призначення, витрат на утримання адміністративно-управлінського персоналу тощо), то їх відносять на бухвитрати в періоді виникнення (Дт 92 Кт 13, 63, 66, 65).

Приклад 4. У підприємства із сезонним характером виробництва за час міжсезонної перерви в роботі виникли:

витрати на утримання та обслуговування виробничих і загальновиробничих основних засобів — у розмірі 25000 грн.;

адміністративні витрати (амортизація адміністративних приміщень, витрати на утримання адміністративно-управлінського персоналу тощо) — у розмірі 10500 грн.

З відкриттям сезону і початком виробництва накопичені за період міжсезоння виробничі витрати рівномірно розподілені між об’єктами обліку виробничих витрат виходячи із затвердженого кошторису і норм витрати на одиницю продукції.

В обліку підприємства міжсезонні витрати відображають так (див. табл. 4).

Таблиця 4. Обліковуємо витрати в міжсезонний період

№ з/п

Зміст господарської операції

Кореспонденція рахунків

Сума, грн.

Дт

Кт

1

Відображено витрати на утримання та обслуговування виробничих і загальновиробничих основних засобів

39

13, 63, 66, 65

25000

2

Відображено адміністративні витрати

92

13, 63, 66, 65

10500

3

З відкриттям сезону частину накопичених витрат майбутніх періодів згідно із затвердженим кошторисом уключено до складу:

— виробничої собівартості продукції, що випускається (умовно)

23

39

3000

— загальновиробничих витрат

91

39

1000

Податковий облік

З податковим обліком витрат майбутніх періодів потрібно розбиратися окремо в кожному конкретному випадку.

У малодохідних підприємств витрати майбутніх періодів відображаються в податковому обліку виключно за правилами бухобліку

У високодохідників більшість витрат майбутніх періодів також впливають на фінансовий результат до оподаткування в періоді їх списання до складу бухгалтерських витрат звітного періоду (Дт 92, 93, 94 — Кт 39) або в періоді продажу продукції та віднесення на фінрезультат її собівартості (Дт 23, 91 — Кт 39).

Крім того, наприклад, амортизаційні витрати в податковому обліку високодохідників обліковуються через процедуру розрахунку податкових різниць. При цьому, за роз’ясненнями податківців, «амортизаційну» різницю рахують незалежно від того, чи потрапила така амортизація до складу витрат за правилами бухобліку (див. листи ДФСУ від 30.05.2016 р. № 11769/6/99-99-15-02-02-15 та від 18.07.2016 р. № 15391/6/99-99-15-02-02-15). Тому сума нарахованої амортизації вже в періоді її нарахування (Дт 39 — Кт 13) бере участь у розрахунку податкових різниць і тим самим впливає на об’єкт обкладення податком на прибуток.

висновки

  • До витрат майбутніх періодів відносять витрати, що мали місце протягом поточного або попередніх звітних періодів, але які належать до наступних звітних періодів.
  • Для обліку витрат майбутніх періодів застосовують рахунок 39. За дебетом цього рахунку показують накопичення «майбутніх» витрат, а за кредитом — їх списання до складу витрат звітного періоду.
  • У малодохідних підприємств витрати майбутніх періодів відображаються в податковому обліку виключно за правилами бухобліку.
  • Високодохідники також в основному керуватимуться бухгалтерськими правилами, проте з урахуванням коригування на податкові різниці, установлені ПКУ.
App
Завантажуйте наш мобільний додаток Factor

© Factor.Media, 1995 -
Всі права захищені

Використання матеріалів без узгодження з редакцією заборонено

Ознайомитись з договором-офертою

Приєднуйтесь
Адреса
м. Харків, 61002, вул. Сумська, 106а
Ми приймаємо
ic-privat ic-visa ic-visa

Ми використовуємо cookie-файли, щоб зробити сайт максимально зручним для вас та аналізувати використання наших продуктів та послуг, щоб збільшити якість рекламних та маркетингових активностей. Дізнатися більше про те, як ми використовуємо ці файли можна тут.

Дякуємо, що читаєте нас Увійдіть і читайте далі