висновок документа
В основу бюджетного відшкодування (БВ) покладено єдиний принцип здійснення грошових розрахунків з постачальниками або з бюджетом. Але водночас також слід ураховувати послідовність виконання («завершеність») госпоперацій і повноту здійснення постачальниками постачань у рахунок попередньої оплати
Поки БВ стає «прозорим», податківці придумують для його заявлення все нові й нові умови. Причому ніяк не підкріплені ПКУ. Так і цього разу. Тепер у немилість потрапили передоплати. І якщо перша подія — перерахування авансу (тобто спершу проавансували постачальників), на заяву до БВ «передоплатного» ПК податківці дивляться підозріло. І зазначають, мовляв, заявляти БВ поки що зарано: потрібно дочекатися завершення операції — власне постачання (тобто отримання товарів/послуг від постачальників). Тим самим контролери фактично «відтягують» момент заявлення БВ до другої події. Утім, і раніше схожі «заявочки» час від часу можна було чути від контролерів на місцях.
Недивно, що на підкріплення озвученої позиції в листі не знайти жодних посилань на ПКУ. Ще б пак! Адже ПКУ нічого подібного для БВ не встановлює і жодних умов про послідовність (завершеність) операцій не висуває! А для БВ згідно з ПКУ алгоритм такий.
БВ «танцює» від податкового кредиту (ПК). Останній виникає за першою подією: оплатою/отриманням (пп. 198.2, 198.3 ПКУ), звичайно, за наявності зареєстрованої ПН (п. 201.10 ПКУ). Далі зіставляють суму ПЗ звітного періоду із сумою ПК цього періоду і визначають суму, що підлягає сплаті до держбюджету або бюджетному відшкодуванню (п. 200.1 ПКУ). І якщо ПК > ПЗ (тобто виникає право на БВ), то заявити до БВ (у межах ліміту реєстрації і якщо немає податкового боргу) можна тільки «сплачений» ПК (п. 200.4 ПКУ). Тобто той ПК, що фактично сплачений постачальникам товарів/послуг або до бюджету при імпорті.
Зауважте! Про те, що товари/послуги мають бути також і отримані, в п. 200.4 ПКУ нічого не говориться. А необхідною і достатньою умовою для заявлення БВ є «оплачений» ПК — адже тільки тоді його й відшкодують.
Тепер повернемося до нашої ситуації з авансовою оплатою. У такому разі дотримуються (!) всі передбачені умови ПКУ, необхідні для заявлення БВ. І чекати для БВ отримання товарів/послуг (другої події) ПКУ не вимагає.
Причому з аналогічними аргументами за платників вступаються суди, успішно допомагаючи відстояти БВ за авансовими оплатами і відмітаючи необґрунтовані претензії фіскалів (ухвала ВАСУ від 31.08.2016 р. у справі № 0670/3064/12*).
* Див. за посиланням http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/60759091.
Проте податківцям ПКУ, мабуть, замало. Вони твердять ще й про необхідність проведення якихось «додаткових досліджень достовірності і повноти здійснення постачань у рахунок попередньої оплати». Хоча, цікаво, як контролерам їх удасться втілити при камералці. Адже в більшості випадків БВ перевіряють тільки камерально і лише в деяких випадках — документально (детальніше про БВ-перевірки див. «Податки та бухгалтерський облік», 2017, № 37, с. 11).
Тому недивно, що з метою вироблення єдиної державної позиції з цього питання ДФСУ надіслала відповідний запит Мінфіну. Ну що ж, чекаємо його відповіді із цього приводу.
