Якщо мається на увазі особиста платіжна картка директора (зокрема «зарплатна») — може. Правда, по-науковому це називається не «на картку», а на відповідний поточний рахунок. Але якщо це — корпоративна платіжна картка підприємства, держателем якої є директор, то перераховувати на неї будь-які суми, що належать директору, не можна.
До речі, при наданні підприємством поворотної фінансової допомоги у вигляді позики (про усі подробиці питання ви знаєте з «Податки та бухгалтерський облік», 2016, № 44, с. 32) директор підприємства — на рівних правах з будь-яким іншим найманим працівником. Тільки відзначимо, що договір позики він не повинен підписувати і від імені позикодавця — підприємства (з одного боку), і від свого особистого імені як позичальника (з іншого боку).
Що стосується «банківської картки», тобто електронного платіжного засобу, що дає доступ до управління поточним рахунком фізичної особи, то це може бути зарплатна картка, отримана директором у рамках зарплатного проекту підприємства з обслуговуючим банком. Тоді такий рахунок відкривається фізичній особі (у цьому випадку — директору) за ініціативою підприємства в обслуговуючому банку згідно з п. 6.7 Інструкції № 492*. Відзначимо, що в назві розд. 6 Інструкції № 492, який регулює відкриття таких поточних рахунків фізичних осіб, конкретно позначено, що такі рахунки — саме «для особистих потреб».
Навпаки: корпоративна платіжна картка — це електронний платіжний засіб підприємства, призначений для здійснення платежів саме підприємства. Причому в п. 8.3 Інструкції № 492 прямо заборонено з її допомогою використовувати кошти з поточного рахунку підприємства для отримання зарплати, інших виплат соціального характеру, розрахунків за ЗЕД-контрактами та інвестицій із-за і за кордон. І хоча в Інструкції № 492 немає визначення «виплат соціального характеру», напевно банк, що емітував корпоративну картку і уповноважений контролювати її використання, вважає (і прописав у відповідному договорі) забороненою транзакцією в тому числі позику, тобто буде проти використання корпоративної картки з подібною метою. Та оскільки такі суми в касу підприємства своєчасно не повернуться, при перевірці податківці застосують 25 % штраф згідно з абзацом п’ятим ст. 1 Указу Президента України від 12.06.95 р. № 436.
Що ж до використання фізичною особою зі свого поточного рахунку для особистих потреб за допомогою особистої платіжної картки коштів у вигляді отриманої від підприємства позики, то тут жодних заборон не існує. Узагалі п. 7.8 Інструкції № 492 дозволяє у такому разі практично будь-які види розрахунково-касових операцій (окрім, зрозуміло, підприємницьких, а також перерахувань на рахунки нерезидентів).
Відверто кажучи, в 109.15 БЗ і податківці прямо визнають, що законодавство не встановлює жодних обмежень на перерахування наданої суб’єктом господарювання працівникові позики на особисту (зарплатну) картку останнього.
До речі, зверніть увагу, що, на відміну від виплати позики через касу підприємства, в даному випадку немає ані найменшої небезпеки в перевищенні сумою позики горезвісного «готівкового ліміту» у розмірі 50 тис. грн. («Податки та бухгалтерський облік», 2017, № 11, с. 3).
І ще один нюанс. Якщо в договорі позики прописаний порядок повернення коштів не шляхом утримання їх із заробітної плати працівника-позичальника, а «прямою гривнею», то за допомогою будь-якої особистої картки останнього можна робити перерахування сум в погашення позики безпосередньо на поточний рахунок підприємства. Теж не оглядаючись на «готівковий ліміт».
Єдине, що варто відзначити: підприємство може перерахувати позику на будь-які інші особисті картки працівника, емітовані не в рамках зарплатного проекту, але для такого виду транзакції можуть бути встановлені відповідні комісійні тарифи.
