* У цьому розділі ми не розглядаємо особливості застосування ПТКС. Про них ви можете прочитати в тематичному номері «Податки та бухгалтерський облік», 2015, № 65, с. 24.
Визначення платіжного термінала (далі — ПТ) знаходимо в п. 1.321 Закону № 2346. Це електронний пристрій, призначений для ініціювання переказу з рахунка, у тому числі видачі готівки, отримання довідкової інформації та друкування документа за операцією із застосуванням електронного платіжного засобу.
У свою чергу, електронний платіжний засіб (далі — ЕПЗ) — це платіжний інструмент, який надає його держателю можливість за допомогою платіжного пристрою отримати інформацію про належні держателю кошти та ініціювати їх переказ (п. 1.14 Закону № 2346). До ЕПЗ, зокрема, відносяться всі види банківських платіжних карток.
Простіше кажучи, ПТ дає можливість суб’єктам, що здійснюють свою діяльність у сфері торгівлі, громадського харчування або послуг, приймати до оплати не лише готівкові кошти, але й ЕПЗ. За допомогою ПТ можна переказувати кошти з рахунка покупця на рахунок продавця, формувати довідкову інформацію, друкувати документи тощо.
Зверніть увагу: установка платіжного пристрою не лише дає продавцеві перевагу перед конкурентами, але для багатьох є обов’язковим заходом. Детальніше про це ви дізнаєтеся далі.
7.1. Платіжний термінал: обов’язок чи право
Установка платіжного пристрою — це далеко не маркетинговий хід, а обов’язок окремих суб’єктів, закріплений в п. 14.19 Закону № 2346. Норми цього пункту наказують суб’єктам господарювання забезпечити покупцям (замовникам) можливість здійснювати розрахунки за продані товари (надані послуги) з використанням ЕПЗ.
Конкретні вимоги до суб’єктів господарювання щодо прийому ЕПЗ мають бути визначені КМУ. На сьогодні документа, який встановлює такі вимоги, під чинну редакцію ст. 14 Закону № 2346 не прийнято. Проте не втратила своєї актуальності постанова № 878, що була розроблена під «стару» редакцію зазначеної статті. Це підтверджують і податківці (див. листи Міндоходів від 29.04.2013 р. № 2397/5/99-99-18-05-16, від 26.02.2014 р. № 3737/6/99-99-18-03-01-15, консультацію в категорії 109.06 БЗ). Тому постановою № 878 слід керуватися й далі (до прийняття нового документа).
Суб’єкти господарювання, які зобов’язані використовувати ПТ, перераховані в п. 1 постанови № 878. Це особи, які відповідають одночасно двом умовам:
— здійснюють діяльність у сфері продажу товарів, громадського харчування та послуг;
— використовують РРО згідно із Законом про РРО.
Тому,
якщо ви не використовуєте РРО, оскільки звільнені від його застосування, мати ПТ вам теж не обов’язково
Згодні з цим і податківці (див. лист Міндоходів від 29.04.2013 р. № 2397/5/99-99-18-05-16).
Пунктом 2 постанови № 878 передбачено випадки, коли суб’єкти господарювання, які застосовують РРО, можуть не встановлювати ПТ. Так, від цієї повинності звільнені:
1) суб’єкти господарювання, які провадять діяльність у населених пунктах з чисельністю населення менше 25 тис. осіб;
2) підприємства торгівлі з торговельною площею до 20 кв. м (крім автозаправних станцій). Очевидно, що під це звільнення не потраплять ФОП-торговці. Але для юросіб з «пільговою» торговельною площею, незалежно від чисельності населення в населеному пункті, звільнення діятиме. Тут важливо звернути увагу на те, що розуміють під торговельною площею.
Торговельна площа магазина — площа для торгівлі та обслуговування покупців, уключаючи здану в оренду (крім окремих приміщень, що повністю здані в оренду). Тобто це сума площ, на яких здійснюється продаж товарів, і площ для розміщення служб з додаткового обслуговування покупців (відділ замовлень, кафетерій, демонстраційна зала, камера схову, пакувальна, оформлення продажу у кредит тощо). При цьому торговельна площа включає площі, зайняті під прилавками, стелажами та іншим обладнанням, яке встановлене у торговельному залі (п.п. 3.1.2 Інструкції № 327). Таким чином, наприклад, складські приміщення до торговельної площі не входять;
3) заклади громадського харчування закритого типу, що обслуговують певний контингент споживачів, зокрема особовий склад Збройних Сил та інших військових формувань, студентів, учнів та викладачів вищих, професійно-технічних, загальноосвітніх навчальних закладів, працівників промислових підприємств.
Ви не потрапили до числа «пільговиків»? Тоді пам’ятайте: кількість ПТ має бути не менше 50 % від кількості РРО. Якщо у вас усього один РРО, ви також зобов’язані забезпечити прийняття ЕПЗ, тобто вам потрібний один ПТ.
Урахуйте:
ПТ повинен забезпечувати прийняття ЕПЗ не менше 3 платіжних систем (VISA, MasterCard тощо)
Причому однією з них має бути багатоемітентна платіжна система, платіжною організацією якої є резидент України. Як роз’яснив НБУ в листі від 05.03.2013 р. № 25-313/2725, багатоемітентна платіжна система — це платіжна система, учасниками якої є два і більше банків, які здійснюють емісію ЕПЗ у цій платіжній системі. Як приклад тут можна навести Національну платіжну систему ПРОСТІР (раніше вона називалася НСМЕП).
Реєструвати ПТ в органі ДФСУ або повідомляти про його наявність не потрібно.
Також майте на увазі:
установка ПТ не замінить РРО
Якщо суб’єкт господарювання зобов’язаний використовувати РРО, то розрахункова операція з покупцем повинна проводитися на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані в установленому порядку і переведені у фіскальний режим роботи РРО з роздрукуванням відповідних розрахункових документів ( п. 1 ст. 3 Закону про РРО). У свою чергу, до розрахункової операції в розумінні ст. 2 Закону про РРО, зокрема, належить прийняття від покупців платіжних карток за місцем реалізації товарів (послуг). Тобто без РРО тут не обійтися.
Крім того, ПТ не зможе видати покупцю розрахунковий документ, передбачений ст. 2 Закону про РРО. Детальніше про це див. у підрозділі 7.3 на с. 77.
ПТ до нефіскального РРО. Тепер порушимо питання, що цікавить перш за все ФОП-єдиноподатників, які не досягли за календарний рік граничного обсягу доходу в 1 млн грн. Як ви вже знаєте (див. с. 9), наразі вони можуть не застосовувати РРО згідно з п. 296.10 ПКУ* і п. 6 ст. 9 Закону про РРО. Проте за бажанням такі підприємці мають право завести нефіскальний касовий апарат для ведення обліку і роздрукування чеків ( ст. 13 Закону про РРО).
* Пам’ятайте: з 01.01.2017 р. таке послаблення не поширюється на фізосіб-єдиноподатників, які здійснюють реалізацію технічно складних побутових товарів, що підлягають гарантійному ремонту. Зазначені платники податків зобов’язані застосовувати РРО.
Чи потрібний ПТ, якщо використовується нефіскальний РРО?
На нашу думку, установлювати ПТ повинні тільки ті суб’єкти підприємництва, які зобов’язані використовувати РРО (п. 1 постанови № 878). Оскільки ФОП-єдиноподатники (при дотриманні умов, установлених п. 6 ст. 9 Закону про РРО) до їх числа не входять, вони можуть працювати без ПТ. Ця думка простежується і в листі Держспоживінспекції від 05.05.2014 р. № 2565-3-11/8.
Але податківці вважають інакше (див. лист Міндоходів від 26.02.2014 р. № 3737/6/99-99-18-03-01-15). На їх думку, ПТ потрібно встановлювати навіть із нефіскальним РРО. Таким чином, фіскали буквально трактують законодавство: якщо застосовуєш РРО, у тому числі добровільно, то повинен установити ПТ.
Що ж, ураховуючи значний розмір штрафу, який можуть застосувати податківці (див. с. 84), дешевше прислухатися до їх думки і встановити ПТ.
Але майте на увазі: у будь-якому разі від обов’язку застосовувати ПТ звільняються суб’єкти господарювання, перелічені в п. 2 постанови № 878 (див. с. 74).
І один у полі воїн (платіжний термінал без РРО). Ви вже знаєте, що ПТ не може виконувати функції РРО. Відповідно, ті, хто застосовують РРО, установлюють ПТ додатково, а не замість касового апарата. А як справа з тими, хто має право не використовувати РРО, але хоче встановити ПТ? З ними все інакше.
Такі суб’єкти можуть установити тільки ПТ, що працюватиме без РРО. Річ у тому, що Закон № 2346 не зобов’язує власників ПТ використовувати їх тільки в парі з касовими апаратами (як фіскальними, так і нефіскальними). Також цього не вимагає і Закон про РРО.
По суті, ПТ — це всього лише спосіб заміни готівкових розрахунків безготівковими коштами при здійсненні розрахунків за його місцезнаходженням. Тому
за бажанням суб’єкт господарювання, який не зобов’язаний за законодавством використовувати РРО, може встановити ПТ без застосування РРО (див. категорію 109.10 БЗ)
Такий самий висновок міститься в листі Мінекономіки від 07.02.2013 р. № 3501-06/4370-12, листах ГУ ДФСУ в Одеській області від 09.03.2016 р. № 208/Р/15-32-14-06-10, № 209/Р/15-32-14-06-10.
Двоє на одного (два торговці і один термінал). Ще одне цікаве запитання: чи можуть два різні суб’єкти господарювання використовувати один і той самий ПТ?
Однозначної відповіді на це запитання в законодавстві не знайти. Проте ані Закон про РРО, ані Закон № 2346 цього не забороняють. А як відомо, «що не заборонене — те дозволене». Головне, щоб таку можливість забезпечувало програмне забезпечення ПТ.
Зверніть увагу: якщо ПТ планують використовувати два різні торговці, то підключати термінал до РРО одного з них, звичайно ж, не потрібно.
Розрахунки слід проводити в такому порядку. Спочатку торговець повинен провести операцію через ПТ, тобто зняти грошові кошти з картки покупця і роздрукувати квитанцію термінала. Далі він проводить суму товару через РРО і роздруковує фіскальний чек, в якому у вигляді форми оплати зазначається «Картка» або «Безготівкова». Потім чек РРО і квитанцію ПТ видають покупцю.
7.2. Установлюємо платіжний термінал і працюємо з ним
Після того як ми розібралися, кому потрібний ПТ, розповімо про те, як почати з ним працювати.
Для цього вам потрібно звернутися до будь-якого банку та укласти договір еквайрингу. Простіше кажучи, договір на технологічне та інформаційне обслуговування проведення розрахунків за допомогою банківських карток. Причому ви маєте право одночасно використовувати декілька ПТ на підставі договорів з різними банками.
Однією стороною такого договору є банк-еквайр, а другою — торговець (суб’єкт господарювання, який згідно з п. 1.42 Закону № 2346 приймає до обслуговування платіжні інструменти з метою проведення оплати вартості товарів або послуг, уключаючи послуги з видачі коштів у готівковій формі).
Переказ коштів між еквайрами та суб’єктами господарювання за операціями з використанням ЕПЗ, проведеними резидентами та нерезидентами на території України, у тому числі через мережу Інтернет, здійснюється у гривнях.
У договорі з еквайром мають бути обов’язково зазначені такі умови (п. 4 розд. V Положення № 705):
1) найменування платіжних систем (наприклад, VISA, MasterСard, НПС ПРОСТІР), ЕПЗ яких приймаються торговцем до оплати, і типи ЕПЗ із визначенням їх ознак платіжності;
2) порядок оформлення документів за операціями з використанням ЕПЗ;
3) порядок і терміни розрахунків еквайра з торговцем;
4) розмір комісійної винагороди, яку торговець сплачує еквайру за розрахункове обслуговування;
5) процедури безпеки, яких має дотримуватися торговець при прийманні платежів із використанням ЕПЗ і передаванні даних про проведені операції еквайру;
6) інші умови відповідно до законодавства України або на розсуд еквайра і торговця.
Де та на яких умовах придбавають ПТ
Його можна отримати (на умовах покупки або оренди) безпосередньо в банку або від інших осіб за погодженням з еквайром.
Головне, щоб ПТ відповідав технічним (функціональним) вимогам і встановленим вимогам безпеки. Також банки можуть надавати ПТ безоплатно. ПТ буде забезпечений відповідним програмним забезпеченням, а торговець отримає інструкцію з його використання.
Торговець зобов’язаний забезпечити розміщення зображення торговельної марки платіжної системи в порядку, установленому договором (наприклад, на вхідних дверях).
Зверніть увагу: при розрахунках через ПТ грошові кошти, списані з карткового рахунка покупця, надійдуть на рахунок продавця не одразу. Зазвичай розрив у часі становить до 3 банківських днів. Строки розрахунків між банком-еквайром і суб’єктом господарювання визначаються в договорі еквайрингу (п.п. 3 п. 4 розд. V Положення № 705).
Тепер перейдемо до обов’язків сторін, які, як правило, прописують у договорі еквайрингу.
Так, еквайр зобов’язаний забезпечити технологічне та інформаційне обслуговування торговця (п. 2 розд. V Положення № 705). Відповідно, банк підключає обладнання, здійснює його технічне обслуговування, організовує навчання продавців і касирів правил роботи з ПТ.
У свою чергу, торговцю потрібно визначити місце, де буде встановлено ПТ, обладнати його надійним зв’язком з банком-еквайром, затвердити список співробітників, які працюватимуть з ПТ, виділити їм час для відповідного навчання.
Торговець зобов’язаний дотримуватися правил здійснення платіжної операції з використанням ЕПЗ і процедур безпеки, установлених договором з еквайром.
Забороняється копіювати платіжні картки або їх реквізити, вносити повний номер ЕПЗ до облікових книг та/або електронних баз даних
Пам’ятайте: проводити операції з використанням платіжної картки можна тільки у присутності її власника, якщо інше не узгоджено з ним або не передбачено правилами платіжної системи для окремих видів операцій (п. 10 розд. V Положення № 705).
При здійсненні операцій за допомогою банківської картки продавець повинен (залежно від правил платіжної системи) отримати підпис клієнта на квитанції або попросити його ввести пін-код на клавіатурі ПТ чи допоміжного пристрою. При цьому продавець у жодному разі не повинен просити покупця повідомити йому пін-код.
Випадки, коли торговець має право відмовитися від здійснення платіжної операції з використанням ЕПЗ, перелічено в п. 12 розд. V Положення № 705. До них належать:
1) закінчення терміну дії ЕПЗ, якщо немає необхідних ознак його платіжності тощо;
2) невідповідність між підписом на ЕПЗ і підписом на паперовому документі, що оформляється за результатами операції, або неправильне введення пін-коду;
3) відмова користувача надати документ, що ідентифікує його особу, у випадках, передбачених законодавством України, або якщо було виявлено, що особа не має права використовувати ЕПЗ;
4) неможливість виконання авторизації* у зв’язку з технічними причинами;
* Процедура отримання дозволу банку на проведення операції з використанням ЕПЗ.
5) відсутність підпису на ЕПЗ, якщо це передбачено правилами платіжної системи;
6) отримання негативного коду авторизації від емітента ЕПЗ.
До речі, отримуючи дані про покупців через ПТ, продавець не обробляє їх. Це означає, що він не повинен турбуватися про дотримання законодавства про захист персональних даних, зокрема повідомляти Уповноваженого ВРУ з прав людини про їх «ризиковане» опрацювання (див. лист представника Уповноваженого ВРУ з прав людини від 27.05.2014 р. № 11.-974/1267-14-106).
7.3. Документальне підтвердження розрахункової операції
Одразу зауважимо, що при проведенні розрахунків через ПТ покупцю необхідно видати два документи:
1) «термінальний» документ;
2) розрахунковий документ (чек РРО, розрахункову квитанцію, товарний чек, квитанцію про оплату тощо).
Тепер детальніше. Обов’язок видавати «термінальний» документ установлено розд. VII Положення № 705 (ср. ). Операції, які здійснюють із застосуванням ПТ, повинні виконуватися з оформленням квитанції ПТ. Зауважимо: на самому документі ви можете побачити назву «чек», але це тільки «вольності» програми. У розумінні Положення № 705 ПТ роздруковує документ під назвою квитанція.
Отже, у квитанції ПТ зазначається така інформація (п. 7 розд. VII Положення № 705):
— ідентифікатор еквайра і торговця або інші реквізити, що дають можливість їх ідентифікувати;
— ідентифікатор платіжного пристрою;
— дата і час здійснення операції;
— сума та валюта операції;
— сума комісійної винагороди;
— реквізити ЕПЗ, що дозволені правилами безпеки платіжної системи;
— вид операції;
— код авторизації або інший код, що ідентифікує операцію у платіжній системі;
— інші додаткові реквізити документів, передбачені правилами платіжних систем та/або внутрішньобанківськими правилами.
У квитанції термінала не наводиться інформація про кількість проданого товару (послуги). Тобто цей документ не підтверджує факт продажу товарів (послуг). Відповідно,
квитанція ПТ не може вважатися розрахунковим документом у розумінні ст. 2 Закону про РРО
Якщо торговець зобов’язаний застосовувати РРО або РК, то при проведенні розрахунків через ПТ, крім квитанції, він в обов’язковому порядку видає покупцю розрахунковий документ — фіскальний касовий чек РРО або розрахункову квитанцію.
При цьому не забудьте про додаткові реквізити, які повинен містити фіскальний чек, якщо РРО у вас з’єднаний або поєднаний з ПТ (п. 6 розд. ІІ Положення № 13). Так, у чеку наводять:
— ідентифікатор еквайра і торговця або інші реквізити, що дають можливість їх ідентифікувати;
— ідентифікатор платіжного пристрою;
— суму комісійної винагороди (у разі її наявності);
— вид операції;
— реквізити платіжної картки (допустимі правилами безпеки платіжної системи), перед якими друкуються великі літери «ЕПЗ»;
— напис «Код авт.» і код авторизації або інший код, що ідентифікує операцію у платіжній системі, крім випадків, коли правила розрахунків платіжної системи передбачають складання розрахункових документів із застосуванням ЕПЗ без виконання процедур авторизації;
— підпис касира і підпис держателя платіжної картки (якщо це передбачено правилами платіжної системи) в окремих рядках, перед якими друкуються відповідно написи «Касир» і «Держатель ЕПЗ».
А якщо РРО і РК не застосовують, чи достатньо видати покупцю тільки квитанцію ПТ? Ні. У такому разі продавець також зобов’язаний видати покупцю розрахунковий документ установленої форми, що засвідчує факт покупки, із зазначенням дати продажу (п. 11 ст. 8 Закону № 1023). Це може бути квитанція, товарний або касовий чек, квиток, талон або інший документ.
Рекомендуємо в товарному чеку (квитанції тощо) зазначати, що оплату здійснено через ПТ, із зазначенням реквізитів «термінальної» квитанції.
7.4. Повернення товару, оплаченого банківською карткою
Припустимо, що покупець на підставі Закону № 1023 повертає товар, раніше оплачений через ПТ. У цьому випадку торговець повинен повернути покупцю витрачені кошти (про правила і документальне оформлення див. на с. 50). Повернення грошей можна здійснити двома способами:
1) у безготівковій формі (шляхом переказу коштів на рахунок покупця з використанням ЕПЗ);
2) готівкою через касу (через РРО).
При першому способі порядок розрахунків залежатиме від того, чи є банк-еквайр банком-емітентом ЕПЗ (картки). Якщо так, то торговець переказує суму повернення на рахунок банку-еквайра, який повертає цю суму покупцю на його ЕПЗ. Можливий також варіант, коли банк-еквайр самостійно (згідно з документами, оформленими торговцем через ПТ) повертає суму покупцю на ЕПЗ, а торговець потім перераховує суму повернення на рахунок банку-еквайра. Крім того, договором може бути передбачено, що банк самостійно списує з рахунка торговця суми коштів, повернені на ЕПЗ покупців.
Якщо емітентом ЕПЗ є не банк-еквайр, то ланцюжок подовжується. Торговець перераховує відповідну суму банку-еквайру, той — банку-емітенту, а останній — покупцю.
Зверніть увагу: для повернення грошових коштів на ЕПЗ необхідно, щоб, крім розрахункового документа, який засвідчує факт покупки, покупець пред’явив квитанцію ПТ, а також платіжну картку. Як правило, потрібна та картка, з якої здійснювалося списання коштів. Інакше провести операцію через POS-термінал не вдасться.
Другий спосіб повернення коштів — видати готівку зі скриньки РРО з оформленням розрахункового документа. Але! Так можна вчинити, тільки якщо цього не забороняють правила платіжної системи або умови договору з банком.
Крім того, урахуйте: податківці не схвалюють готівкові повернення в такій ситуації (див. роз’яснення в категорії 109.02 БЗ). Вони вважають: якщо оплата пройшла через ПТ, то й повернути гроші покупцю можна тільки шляхом зарахування коштів на його картку. При цьому, хоч готівка й не видається, суму коштів, повернених покупцю, усе одно реєструють у РРО (або в РК). Покупцю видають розрахунковий документ. Зазначені суми відображають у відповідних графах КОРО. Детальніше про заповнення КОРО див. у підрозділі 6.3 на с. 63.
висновки
- Якщо обов’язок застосовувати РРО на вас не поширюється, використовувати ПТ можна за бажанням.
- ПТ не є альтернативою РРО, а квитанція ПТ не є розрахунковим документом у розумінні Закону про РРО.
- При проведенні розрахункової операції з використанням ЕПЗ разом з квитанцією ПТ має бути видано фіскальний чек РРО, а якщо суб’єкт господарювання РРО не застосовує, то інший розрахунковий документ.
- Якщо товар було оплачено із застосуванням ЕПЗ, то в разі розірвання договору купівлі-продажу повернення грошових коштів, як правило, здійснюють на банківську картку покупця.
